КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2020 року місто Київ.
Справа 2608/4065/12
Апеляційне провадження № 22-ц/824/6572/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів Олійника В.І., Кулікової С.В.
секретар судового засідання Миронюк І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2019 року (постановлену в складі судді Сенька М.Ф.)
у справі за скаргою боржника ОСОБА_2 на постанову старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Телейчук Тетяни Олексіївни, від 16 жовтня 2018 року про повернення виконавчого документу стягувачеві , заінтересована особа: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ОСОБА_1 , -
В С Т А Н О В И В:
У жовтніі 2018 року Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась до суду зі скаргою на постанову старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Телейчук Тетяни Олексіївни, від 16 жовтня 2018 року про повернення виконавчого документу стягувачеві.
Посилаючись на те, що 16.10.2018 року головним державним виконавцем Святошинського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Телейчук Т.О. повернуто виконавчий документ стягувачеві, за ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» на підставі заяви стягувача. Постанова винесена з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, оскільки державним виконавцем незаконно було встановлено строк повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання до 16.10.2021 року.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 15 січня 2019 рок скаргу ОСОБА_2 задоволено .
Скасовано постанову старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Телейчук Тетяни Олексіївни, від 16 жовтня 2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 40481458 з виконання виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва від - 01 серпня 2013 року.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 , який був залучений до виконавчого провадження в якості правонаступника стягувача 11 березня 2020 року через поштове відділеннях звернувся з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу. Просив суд скасувати ухвалу, а скаргу боржника залишити без задоволення.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги, оскільки стягувач не повідомлявся про розгляд скарги боржника, не отримував копію ухвали, яка в реєстрі була оприлюднена лише через рік з дати її постановлення судом.
При цьому, в обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги скаржник посилається на те, що 10.02.2019 р. новий іпотекодержатель ОСОБА_1 направив до Святошинського районного суду м. Києва заяву про заміну сторони виконавчого провадження № 57570095, яка до цього часу по суті не розглянута. Листом від 04.10.2019 р. за вих. № 01/1184/2019 голова суду повідомив заявника ОСОБА_1 , що незважаючи на неодноразові запити судді Петренко Н.О. матеріали справи перебувають у іншого судді (Сенька М.Ф.), який їх не передає у зв`язку з розглядом ним скарг ОСОБА_2 на дії державного виконавця (судові провадження № 4- с/759/13/19 та № 4-с/759/32/19).
Крім того, вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо визначення початку перебігу нового строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, зазначивши, що цей строк починає свій перебіг наступного дня після переривання, чим неправильно розтлумачив закон - ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Проте на підтвердження своєї позиції місцевий суд послався на ст. 264 ЦК України, яка не підлягає до застосування.
Зазначає, що висновок місцевого суду про те, що зазначення у спірній постанові конкретного строку (16.10.2021 р.) створює можливості для зловживання стягувачем своїм правомє недоведеним та не ґрунтується на вимогах закону.
Вказує, що боржник ОСОБА_2 , умисно не повідомив суд про осіб, які мають бути залучені до участі у справі, зокрема, неповідомлення про нового кредитора у судовому провадженні № 4-с/759/9/20 (головуючий - суддя Ул`яновська О.В.), спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання виконанню судового рішення, що свідчить про недобросовісне користування боржником своїми процесуальними правами.
Посилається на те, що відповідно до приписів статей 12, 37 ЗУ «Про виконавче провадження» в діях державного виконавця порушень норм закону не вбачається.
На адресу апеляційного суду 06 травня 2020 року від ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що скаржник не навів жодних доказів на підтвердження того, що боржник затягував та перешкоджав виконанню рішення Святошинського районного суду м. Києва у справі №2608/4065/12, крім того на сьогодні рішення виконане, а скаржник звернув стягнення на майно в рахунок заборгованості. Щодо незалучення скаржника зазначає, що скарги були подані до моменту набуття прав вимоги ОСОБА_1 , крім того скаржник не мав достатніх доказів, що останній має такі права вимоги щодо погашення заборгованості та на право укладання договорів відступлення прав вимоги до ОСОБА_2 , просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Представники боржника у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.
Інші учасники до апеляційного суду не з`явились, про розгляд справи повідомлені.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представників боржника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону ухвала суду не відповідає.
Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
За приписами стаття 17 цього Кодексу учасники справи, а також особи, які не бралиучасті у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи.
Згідно ст. 352 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і рєсє процесуальні обов`язки учасника справи.
Статтею 2 цього Кодексу передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 44 цього Кодексу учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правамине допускається.Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вжевирішено судом,за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06.11.2012 р. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 223334203 від 02.04.2008 р. у розмірі 2674505,86 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на нежиле приміщення АДРЕСА_1 иєві загальною площею 69,00 кв.м., що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві власності в рівних частках кожному.
30.12.2013 р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Кузьменко О.В. було відкрито виконавче провадження ВП № 40481458 на підставі виданого 01.08.2013 р. Святошинським районним судом м. Києва виконавчого листа по справі № 2/2608/3477/12 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки.
16.10.2018 р. старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві Телейчук Т.О. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Вказаною постановою державний виконавець встановив стягувачу строк повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання терміном до 16.10.2021 р.
Однак, постановляючи ухвалу про задоволення скарги з підстав неправомірністі дій старшого державного виконавця Телейчук Т.О. під час повернення виконавчого документа стягувачу, суд порушив норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
Спірні правовідносини регулюються приписами ст. ст. 12, 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувану, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Частиною 5 цієї статті передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно до ст. 12 цього Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Тобто, після переривання строку пред`явленням виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Отже оскільки виконавчий документ перебував на виконанні з 2013 року до моменту його повернення - 2018 рік, тобто більше ніж три роки, цей строк не зараховується і відповідно починає свій відлік заново з моменту повернення, що і було враховано виконавцем в постанові про повернення виконавчого документу .
Наведений висновок неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.01.2019. по справі № 0305/1658/2012 (провадження № 61-20967св18), від 22.04.2019. по справі № 285/4263/15-ц (провадження № 61-31562св 18), від 10.10.2018. по справі № 727/2422/17 (провадження № 61-29282св18) та ін.
Таким чином місцевий суд неправильно розтлумачив закон - ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
Районний суд також послався на ст. 264 ЦК України, якою визначається переривання перебігу позовної давності, та постанову Верховного Суду України від 23.05.2018 р. у справі 663/2070/15-ц, в якій зроблено висновок, що новий строк позовної давності (після його переривання) починає свій перебіг наступного дня післяпред`явлення позову.
Яким чином переривання/початок перебігу позовної давності впливає на переривання/початок строку пред`явлення виконавчого документа до виконання або навпаки місцевий суд не зазначив.
Очевидно, що строк позовної давності та строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання проміжками часу, з перебігом яких законодавець пов`язує припинення абсолютно різних правовідносин. Відтак і підстави переривання та поновлення цих строків не є тотожними та/або аналогічними.
Отже місцевий суд застосував закон (ст. 264 ЦК України), який не підлягає застосуванню.
Також, колегія суддів вважає недоведеним висновок суду першої інстанції стосовно того, що «зазначення у спірній постанові державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу конкретного строку (16.10.2021 р.) створює можливості для зловживання стягувачем своїм правом». Такий висновок не ґрунтується на вимогах закону, який передбачає право стягувача на повторне пред`явлення виконавчого документу до виконання в строки передбачені ст. 12 Закону, в разі його повернення, в тому числі і за заявою стягувача.
Апеляційний суд встановив, що зазначення виконавцем в постанові строку повторного звернення не може порушувати права боржника, оскільки, навіть якщо виконавець і допустив би помилку, такі строки, визначаються Законом і до застосування під час вирішення питання про повторне відкриття виконавчого провадження, виконавець мав би застосовувати строки, визначені Законом без врахування тих, що вказані в попередній постанові, якщо б в них були б розбіжності.
В той же час в оскаржуваній ухвалі не зазначено, за захистом яких конкретно порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів звернувся боржник до суду, оскаржуючи постанову державного виконавця про повернення виконавчого листа. Хоча обґрунтування такого звернення покладається законом на особу, що звертається до суду (ст. 4, 447 ЦПК України) та має бути досліджено судом.
Також, колегія суддів погоджується з доводами скарги. в частині порушення норм процесуального права.
Так, судом встанволено, що стягувач належним чином не був повідомлений про розгляд скарги боржника, що є самостійною підставою для скасування судового рішення, відповідно до п.3 ст.376 ЦПК України.
В п.4 ч.3 ст. 376 ЦПК України зазначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
З матеріалів справи вбачається, що розглядаючи заяву, місцевий суд не залучив ОСОБА_1 як правонаступника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до розгляду заяви, що є порушенням норм процесуального законодавства, яке також є обов`язковою підставоюдля скасування судового рішення.
У зв`язку з цим стягувач та його правонаступник ОСОБА_1 були позбавлені можливості наводити свої доводи та заперечення та приймати участь у дослідженні доказів, що безумовно призвело до недотримання судом принципу змагальності та рівності сторін, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню. Тобто доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційним судом визнано обґрунтованими.
Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали знайшли своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 40481458 з виконання виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва від - 01 серпня 2013 року.
При цьому, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, то відповідно до положень ст. ст. 141, 382 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 420 грн. 40 к.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2019 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Телейчук Тетяни Олексіївни, від 16 жовтня 2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 40481458 з виконання виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва від - 01 серпня 2013 року, заінтересована особа: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ОСОБА_1 , - - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( за адресою : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 420 грн.( чотириста двадцять ) грн. 40 к.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 25 червня 2020 року.
Головуючий суддя
Судді
