Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 338/439/17
провадження № 61-44964св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатанов Аграр»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Фединяка В. Д., Максюти І. О.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатанов Аграр» (далі - ТОВ «Сатанов Аграр», товариство) про визнання недійсною з моменту вчинення довіреності від 24 березня 2005 року, зареєстрованої у реєстрі за № 265, посвідченої державним нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори ОСОБА_13, виданої від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 , визнання недійсною з моменту вчинення заяви про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «Сатанов Аграр», посвідченої головою Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області ОСОБА_14, стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 як відшкодування моральної шкоди 104 000,00 грн, стягнення з ТОВ «Сатанов Аграр» і ОСОБА_2 як відшкодування моральної шкоди по 1 000,00 грн з кожного.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до статуту ТОВ «Сатанов Аграр», затвердженого протоколом зборів засновників від 12 лютого 2001 року № 1, засновниками товариства є громадянин України ОСОБА_4 і громадянин Німеччини ОСОБА_1 .
24 березня 2005 року державним нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори ОСОБА_13 посвідчено довіреність від імені ОСОБА_1 , який володів 61 % частки у статутному капіталі ТОВ «Сатанов Аграр», яка зареєстрована в реєстрі за №265.
Даною довіреністю уповноважено ОСОБА_3 представляти ОСОБА_1 інтереси в будь-яких установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх підпорядкування та місця знаходження, як інвестора з питань, що випливають з інвестиційної та пов`язаної з нею господарської діяльності, придбання, відчуження, здачі в оренду, передачі в заставу в забезпечення їхніх зобов`язань, страхування майна, а також з питань створення на території України за його участю суб`єктів господарювання з усіма необхідними для цього правами.
Підпис довірителя на довіреності виконаний іншою особою, а не ОСОБА_1 .
Державний кордон України позивач не перетинав з 2004 року, жодних довіреностей від свого імені на території України він не надавав.
Зазначена довіреність є підробленою, а тому її слід визнати недійсною.
На підставі вищевказаної довіреності ОСОБА_3 04 вересня 2013 року підписала заяву про вихід позивача зі складу учасників товариства, адресовану ТОВ «Сатанов Аграр». Оскільки заява підписана ОСОБА_3 на підставі підробленої довіреності, то слід визнати заяву про вихід зі складу учасників товариства від 24 березня 2015 року недійсною.
Крім того, зазначена заява є неналежно оформленою, а тому не може бути підставою для прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства та внесення змін до установчих документів.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року позов задоволено частково, визнано недійсною з моменту вчинення довіреність від 24 березня 2005 року, зареєстровану в реєстрі за № 265, посвідчену державним нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори ОСОБА_13, видану від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 , визнано недійсною з моменту вчинення заяву про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «Сатанов Аграр», посвідчену головою Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області ОСОБА_14, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 600,00 грн моральної шкоди, в решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні у справі висновки експертних досліджень підтверджують підробку підпису позивача в довіреності від 24 березня 2005 року, зареєстрованій в реєстрі за № 265. Дані висновки не суперечать матеріалам справи та не викликають сумнівів у їх правильності та законності. Згідно з копією закордонного паспорту № 2839016236 28 грудня 2003 року позивач в`їхав на територію України, 08 січня 2004 року виїхав за межі території України. Тому в день посвідчення довіреності 24 березня 2005 року, позивач був відсутній на території України.
Постановою Апеляційногосуду Івано-Франківської області від 10 вересня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Богородчанського районного суду від 11 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що особа, майно якої відчужено на підставі фальшивої довіреності, має право звертатися до суду з позовом про повернення такого майна з чужого незаконного володіння. Посилаючись на недійсність довіреності від 24 березня 2005 року та заяви про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «Сатанов Аграр», позивач не пред`являв вимог про скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ «Сатанов-Аграр» про виключення із складу товариства ОСОБА_1 і передачу належної йому частки як учасника у статутному фонді товариства учаснику товариства ОСОБА_2 . Крім того, 28 травня 2016 року ОСОБА_1 заявою було повідомлено про припинення дії усіх довіреностей, що були видані від його імені на території України. Висновки експертних досліджень були відхилені, оскільки вони проводилися на замовлення учасників справи, які самі надавали зразки для дослідження, що були меншими за обсягом, ніж нормативно визначена кількість, експерти не попереджалися про наявність кримінальної відповідальності за порушення під час проведення експертиз. Заяви про призначення почеркознавчої експертизи при розгляді справи в суді першої інстанції сторонами суду не подавалися. Заперечуючи дійсність такої довіреності представником позивача не надано суду доказів і щодо того, яким чином громадянин Німеччини як співзасновник ТОВ «Сатанов Аграр» ОСОБА_1 з 2001 року здійснював участь в товаристві, перебуваючи за межами України. Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов`язків його учасників. Заява є формою реалізації даного права, а не правочином. Відповідно, такий спосіб захисту прав та інтересів є неналежним, оскільки не передбачений статтею 16 ЦК України. Вимога позивача про стягнення моральної шкоди є похідною від вимоги про визнання недійсними довіреності і заяви, а тому задоволенню також не підлягає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2018 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_10 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2018 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року відкритокасаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що 25 лютого 2003 року внесено зміни до установчого договору ТОВ «Сатанов Аграр», відповідно до яких статутний фонд ТОВ звільшено до 1 007 000,00 грн, він розподілений на частки: ОСОБА_4 - 394 020,00 грн (39 %), ОСОБА_1 612 980,00 грн (61 %). Згодом позивач довідався про вчинення від його імені ОСОБА_3 без його відома дій на підставі довіреності, яку він не видавав. Зокрема, від його імені була подана заява про вихід з товариства. ОСОБА_3 взяла участь у загальних зборах товариства, рішенням яких позивача на підставі її заяви виключено зі складу учасників товариства та затверджені відповідні зміни до статуту товариства. На всі зазначені дії позивач не давав повноважень. У довіреності не зазначено ім`я обдарованого, хоча зазначено повноваження щодо дарування. На час видачі довіреності позивач не перебував на території України.
Зазначення апеляційним судом про те, що позивач припинив дію довіреності не давало підстав для відмови у позові, оскільки позовні вимоги стосувалися визнання довіреності недійсною.
Апеляційний суд не дав оцінки підтвердженому паспортом позивача факту неперебування позивача на території України на час видачі довіреності.
Безпідставним є довід апеляційного суду про те, що позивач має заявляти позов про витребування майна, оскільки у позові йшлося про недійсність довіреності та заяви про вихід зі складу учасників товариства.
Апеляційний суд вказав, що позивач не просить визнати недійсним рішення загальних зборів про прийняття заяви про вихід його з товариства. Однак, така вимога належить до господарської юрисдикції, відповідний позов був поданий і провадження у справі № 909/137/18 зупинено Господарським судом Івано-Франківської області.
Висновки експертних досліджень не взяті апеляційним судом до уваги, хоча вони містили однозначний висновок про підробку підпису позивача на довіреності та саме з цієї причини експерти не вирішували питання ким виконаний підпис у довіреності, про що зазначено експертами у висновках. Відповідачами висновки експертних досліджень не спростовані. Суд міг призначити судову експертизу у разі сумнівів у правильності висновків, викладених у наданих експертних дослідженнях. Крім того, висновком експерта від 21 червня 2017 року № 84П, зробленим у межах кримінального провадження, встановлено факт підробки підпису від імені перекладача ОСОБА_12 у довіреності, посвідченої Чемеровським державним нотаріусом від 24 березня 3005 року № 265. Кримінальне провадження за фактом підробки довіреності триває. Те, що висновки експертних досліджень робилися на замовлення сторони справи, на що послався апеляційний суд, не свідчить про незаконність таких висновків, оскільки це відповідає Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.
Посилання апеляційного суду на те, що позивач не довів як він, будучи громадянином Німеччини, з 2001 року здійснював участь в управлінні товариством не мають відношення для вирішення справи, це питання не з`ясовувалося апеляційним судом. Крім того, у період після 2001 року загальні збори учасників не проводилися.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Фактичні обставини, встановлені судами
ТОВ «Сатанов Аграр» зареєстроване 14 лютого 2001 року.
24 березня 2005 року державним нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори ОСОБА_13 посвідчено довіреність від імені громадянина Німеччини, засновника ТОВ «Сатанов Аграр» ОСОБА_1, яка зареєстрована в реєстрі за №265.
Дана довіреність уповноважувала ОСОБА_3 представляти інтереси ОСОБА_1 в будь-яких установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх підпорядкування та місця знаходження, як інвестора з питань, що випливають з інвестиційної та пов`язаної з нею господарської діяльності, придбання, відчуження (продаж, дарування, міни, тощо), здачі в оренду (найм), передачі в заставу в забезпечення зобов`язань, страхування майна суб`єкта господарської діяльності, отримання страхових відшкодувань, а також з питань створення на території України за його участю будь-яких суб`єктів господарювання, з усіма необхідними для того правами (в межах та з дотриманням вимог чинного законодавства України).
На підставі зазначеної довіреності ОСОБА_3 надала загальним зборам учасників ТОВ «Сатанов Аграр» підписану нею заяву про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників (засновників) товариства. У даній заяві також зазначено, що припиняючи участь у складі засновників (учасників) товариства ОСОБА_1, має намір відступити у повному обсязі належну йому частку у статутному фонді ТОВ «Сатанов Аграр», яка становить 61 %, що станом на 17 квітня 2013 року склало 612 980,00 грн, ОСОБА_2 .
Згідно з протоколом № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Сатанов Аграр» від 04 вересня 2013 року вирішено: прийняти ОСОБА_2 до складу учасників ТОВ «Сатанов Аграр», виключити ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «Сатанов Аграр», передати належні їм частки у статутному фонді ТОВ «Сатанов Аграр» ОСОБА_2 , затвердити відповідні зміни до статуту та установчого договору товариства.
28 травня 2016 року ОСОБА_1 подано заяву про припинення дії усіх довіреностей, що були видані від його імені на території України та якими уповноважувались будь-які громадяни на представництво будь-яких його інтересів у будь-яких органах та суспільних відносинах, зокрема, про припинення дії довіреності від 24 травня 2005 року, посвідченої державним нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори ОСОБА_13, зареєстрованої за № 265.
Відповідно до повідомлення Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 12 серпня 2016 року за № І-565/4109-24/2412-165 при посвідченні довіреності від імені позивача на ім`я відповідачки від 24 березня 2005 року за № 265 державним нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори не дотримано вимоги Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів»і пункт 19 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, оскільки в довіреності не зазначено ідентифікаційний номер довірителя за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків. У преамбулі довіреності при зазначенні числа допущено граматичну помилку, що не виправлена відповідно до пункту 23 зазначеної Інструкції. На примірнику нотаріального документу, що залишився у справах нотаріуса, зазначено серію та номер використаних спеціальних бланків нотаріальних документів - ВСА № 558187 . Однак, у графі 5 реєстру для реєстрації нотаріальних дій - ВСА 559187 . Згідно з інформацією Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів довіреність від 24 березні 2005 року викладена саме на бланку серії ВСА № 558187 . Відповідно до пункту 146 Інструкції довіреність на право розпорядження майном підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку. У ході проведення перевірки встановлено, що довіреність від 24 березня 2005 року за № 265 зареєстрована в Єдиному реєстрі довіреностей лише 15 травня 2015 року державним нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори. На звороті примірника довіреності, що зберігалась у справах нотаріальної контори, міститься запис про видачу 24 жовтня 2015 року державним нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори дубліката даної довіреності, як передбачено пунктом 6, 2 глави 22 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Дублікат довіреності зареєстрований в Єдиному реєстрі довіреностей, що підтверджується витягом.
Згідно з висновком Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 01 серпня 2016 року за № 1П питання «Чи виконаний підпис в графі «підпис» у довіреності від 24 березня 2005 року № 265 позивача не вирішувалось у зв`язку з наявністю ознак технічної підробки підпису (попередня олівцева підготовка) і порушень координації рухів у досліджуваному підписі.
Відповідно до висновку експертного дослідження Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 01 вересня 2016 року за №1.1.-9/16 в графі «Підпис» довіреності від 24 березня 2005 року № 265 виявлено ознаки технічної підробки підпису (попередня олівцева підготовка або копіювання підпису за допомогою копіювального паперу), тому питання «Чи виконаний підпис в графі «підпис» у довіреності від 24 березня 2005 року № 265 позивачем чи іншою особою?» не вирішувалось.
Відповідно до висновку Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 03 жовтня 2016 року за № 141п підпис у графі «Підпис» на довіреності № 265 Чемеровецького нотаріуса від 24 березня 2005 року виконаний не позивачем, а іншою особою.
Згідно з копією закордонного паспорту позивача № НОМЕР_3 , виданого 30 травня 2000 року вбачається, що 28 грудня 2003 року позивач в`їхав на територію України і 08 січня 2004 року виїхав за межі території України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 16 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, (далі - ЦПК України 2004 року) не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
У пунктах 1, 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції, (далі - ГПК України 1991 року) до господарської юрисдикції віднесені справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, а також з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Оспорювана позивачем довіреність уповноважувала ОСОБА_3 представляти інтереси ОСОБА_1 в будь-яких установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх підпорядкування та місця знаходження, як інвестора з питань, що випливають з інвестиційної та пов`язаної з нею господарської діяльності, придбання, відчуження (продаж, дарування, міни, тощо), здачі в оренду (найм), передачі в заставу в забезпечення зобов`язань, страхування майна суб`єкта господарської діяльності, отримання страхових відшкодувань, а також з питань створення на території України за його участю будь-яких суб`єктів господарювання, з усіма необхідними для того правами (в межах та з дотриманням вимог чинного законодавства України).
Таким чином, зазначені у довіреності дії стосуються представництва у правовідносинах, пов`язаних з господарською діяльністю, спори щодо яких належать до господарської юрисдикції.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, вийти з товариства.
Відповідно до частини першої статті 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід. Таким чином, для того, щоб вийти у встановленому порядку зі складу учасників товариства, учаснику необхідно подати заяву про вихід.
Отже, подача заяви про вихід учасника з товариства є реалізацію передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства, спори щодо яких належать до господарської юрисдикції.
Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди має похідний характер, оскільки її задоволення залежить від задоволення інших позовних вимог (основних) щодо неправомірності видачі довіреності та оформлення заяви про вихід учасника з господарського товариства, вирішення яких належить до господарської юрисдикції, з огляду на що дана похідна вимога має розглядатися у порядку господарського судочинства.
Таким чином, судами попередніх інстанцій не враховано, що вирішення заявлених у даній справі позовних вимог не належить до цивільної юрисдикції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частинами першою і другою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на це, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судового рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Згідно з частиною п`ятою та шостою статті 141 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись статтями 141, 255, 400, 409, 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2018 року скасувати та закрити провадження у справі.
Повідомити ОСОБА_1 , що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов
