Постанова
Іменем України
25 квітня 2018 року
м. Київ
справа № 338/439/17
провадження № 61-1696св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатанов Аграр»
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_8, подану представником ОСОБА_5, на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Василишин Л. В., Мелінишин Г.П.,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2017 року ОСОБА_3 через представника ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатанов Аграр» (далі - ТОВ «Сатанов Аграр») про визнання довіреності і заяви недійсними та стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповіднодо статутуТОВ «СатановАграр», затвердженого протоколомзборів засновниківвід 12 лютого 2001 року№ 1, засновникамитовариства єгромадянин УкраїниОСОБА_9. тагромадянин ОСОБА_8. 24 березня 2005 року державнимнотаріусом Чемеровецькоїдержавної нотаріальноїконтори ПилявськимВ. Б. посвідчено довіреністьвід іменігромадянина ОСОБА_8, якийволодів 61% частки устатутному капіталіТОВ «СатановАграр», яка зареєстрованав реєстріза №265.
Цією довіреністюгромадянин ОСОБА_4 уповноваживОСОБА_7. представлятийого інтересив будь-якихустановах, підприємствах, організаціях незалежновід їхпідпорядкування тамісця знаходження, як інвестораз питань, що випливаютьз інвестиційноїта пов'язаноїз неюгосподарської діяльності, придбання, відчуження, здачі воренду, передачів заставув забезпеченняїхніх зобов'язань, страхування майна, а такожз питаньстворення натериторії Україниза йогоучастю суб'єктівгосподарювання зусіма необхіднимидля цьогоправами.
При цьому позивач зазначав, що підписйого надовіреності викликаєсумніви, оскількицей підпис виконанийіншою особою. Сам він державнийкордон Українине перетинавз 2004 року, жодних довіреностейвід свогоімені натериторії Українине видавав.
Зазначена довіреністьє підробленою, а томуїї слідвизнати недійсною. На підставівищезгаданої довіреностівідповідач ОСОБА_7 04 вересня 2013 рокупідписала від його імені заявупро його вихідзі складуучасників товариства, адресовану ТОВ«СатановАграр».
Оскільки заявапідписана ОСОБА_7. на підставіпідробленої довіреності, то слідвизнати заявупро вихідзі складуучасників товариствавід 24 березня 2015 рокунедійсною.
Крім того, ця заяває неналежнооформленою, атому неможе бутипідставою дляприйняття загальнимизборами рішенняпро виключенняучасника зтовариства тавнесення зміндо установчихдокументів.
З урахуванням наведеного, позивач просив визнати недійсною з моменту вчинення довіреності від 24 березня 2005 року, зареєстровану в реєстрі за № 265, посвідчену державним нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори Пилявським В. Б., видану від імені ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_7; визнати недійсною з моменту вчинення заяву про вихід ОСОБА_8 зі складу учасників ТОВ «Сатанов Аграр», посвідчену головою Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області Гавчуком В. Р.; стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 104 000,00 грн; з ТОВ «Сатанов Аграр» та ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути по 1 000,00 грн з кожного.
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року, у складі судді Круль І. В., позов ОСОБА_8 задоволено частково.
Визнано недійсною з моменту вчинення довіреність від 24 березня 2005 року, зареєстровану в реєстрі за № 265, посвідчену державним нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори Пилявським В. Б., видану від імені ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_7
Визнано недійсною з моменту вчинення заяву про вихід ОСОБА_8 зі складу учасників ТОВ «Сатанов Аграр», посвідчену головою Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області Гавчуком В. Р.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 10 600,00 грн моральної шкоди.
В решті позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги щодо визнання недійсною довіреності від 24 березня 2005 року видану від імені ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_7, посвідчену державним нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори Пилявським В. Б. та зареєстровану в реєстрі за № 265 є доведеними.
Також, як наслідок визнання довіреності недійсною, доведеними є і позовні вимоги про визнання недійсною також заяви за підписом відповідача ОСОБА_7, про вихід ОСОБА_3 зі складу учасників товариства, адресованої ТОВ «Сатанов Аграр», яка посвідчена Юрковецькою сільською радою Чемеровецького району Хмельницької області.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачеві моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2017 року рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року скасовано, позов ОСОБА_8 , поданого представником ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ТОВ «Сатанов Аграр» про визнання довіреності і заяви недійсними та стягнення коштів залишено без розгляду.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_5, діючи на підставі довіреності, виданої громадянином Німеччини ОСОБА_8 на представлення його інтересів в правоохоронних органах та судах усіх інстанцій в Україні із зазначенням обсягу його повноважень - не наділений правом подавати від його імені цивільний позов, тобто позов подано особою яка не має повноважень на ведення справи.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що представник ОСОБА_8 - ОСОБА_5 на підставі наявної в матеріалах справи довіреності, наділений повноваженнями на подання цивільного позову, адже зі змісту довіреності вбачається, що ОСОБА_5 має право представляти інтереси ОСОБА_8 в правоохоронних органах та судах усіх інстанцій в Україні, незалежно від їх компетентності, а також у Європейському суді з прав людини.
19 лютого 2018 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження у даній справі.
20 березня 2018 року ОСОБА_7 надіслала до Верховного Суду засобом поштового зв'язку відзив на касаційну скаргу ОСОБА_8, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2018 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі п'яти суддів.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Апеляційним судом встановлено, що представник позивача ОСОБА_8 - ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ТОВ «Сатанов Аграр» про визнання недійсною з моменту вчинення довіреності від 24 березня 2005 року, посвідчену державним нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори Пилявським В. Б. та зареєстровану в реєстрі за № 265, видану від імені ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_7 та визнання недійсною з моменту вчинення заяви про вихід ОСОБА_8 зі складу учасників ТОВ «Сатанов Аграр», посвідчену головою Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області.
Відповідно до вимог частин першої, третьої, восьмої статті 119 ЦПК України 2004 року позовна заява подається в письмовій формі, підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.
Згідно з частинами першої, другої статті 42 ЦПК України 2004 року повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені довіреністю фізичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України 2004 року, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.
На підтвердження повноважень на представництво інтересів ОСОБА_13 представник ОСОБА_5 представив довіреність. Ця довіреність посвідчена нотаріусом ОСОБА_14 12 січня 2017 року ОСОБА_16, яким засвідчено справжність підпису ОСОБА_8, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року, який проживає за адресою АДРЕСА_1
Автентичність підпису та печатки нотаріуса посвідчено апостилем, проставленим і засвідченим 20 січня 2017 року замісником голови окружного суду м. Штендаль за №1 АР 353/2017 ОСОБА_15.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон) документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Згідно із статтями 32 Закону зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.
Дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину (стаття 33 Закону).
Статтею 34 Закону визначено, що порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.
Суд апеляційної інстанції, визначаючи обсяг повноважень представника позивача, вищенаведені норми законодавства не врахував, не надав оцінки правовій природі довіреності, її змісту, та, не визначившись із правом, що підлягає застосуванню при тлумаченні змісту довіреності, дійшов помилкового висновку про те, що представник позивача не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом у межах цивільного судочинства.
Так, зі змісту довіреності вбачається, що ОСОБА_5 має право представляти інтереси ОСОБА_8 в правоохоронних органах та судах усіх інстанцій в Україні, незалежно від їх компетентності, а також у Європейському суді з прав людини, при цьому з урахуванням особливості законодавства держави, де була видана ця довіреність, чітко визначеної заборони на звернення до суду з позовом для захисту прав та інтересів ОСОБА_8 у цивільному судочинстві ця довіреність не містить, а отже ця довіреність є належним документом, який підтверджує повноваження представника ОСОБА_5 у цій справі.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що апеляційний суд допустив неповноту у дослідженні обставин справи та дійшов помилкових висновків щодо правового змісту довіреності, виданої представникові ОСОБА_5
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційний суд залишив позовну заяву ОСОБА_8 без розгляду, натомість з підстав заявлених позивачем у позові рішення суду першої інстанції не перевірялось, а тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості прийняти остаточне рішення по суті спору.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі..
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_8, подану представником ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2017 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: В. А. Стрільчук Судді: С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний
