Справа № 338/439/17
Провадження № 22-ц/779/930/2018
Категорія 59
Головуючий у 1 інстанції Круль І. В.
Суддя-доповідач Томин
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ
Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Томин О.О.
суддів: Фединяка В.Д., Максюти І.О.
за участю секретаря Возняк В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богородчанського районного суду, ухвалене суддею Круль І.В. 11 липня 2017 року в смт. Богородчани у справі за позовом представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатанов Аграр» про визнання довіреності і заяви недійсними та стягнення коштів, -
в с т а н о в и в:
У квітні 2017 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернувся в суд з даним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у 2001 році громадянином Німеччини ОСОБА_3 та громадянином України ОСОБА_8 було створене ТОВ «Сатанов Аграр». Із врахуванням збільшення статутного фонду товариства Протоколом №2 28.02.2001 року, змін до установчого договору, оформлених Протоколом №2 від 15.05.2002 року, та змін до установчого договору від 25.02.2003 року, товариство має статутний фонд в розмірі 1007000 грн., який розподілений на частки: ОСОБА_8 - 394020 грн. (39%); ОСОБА_3 - 612980 грн. (61%).
Згодом ОСОБА_3 стало відомо, що 24.03.2005 року державним нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори Пилявським В.Б. було посвідчено довіреність від його імені, яка зареєстрована в реєстрі за №265. Даною довіреністю ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси в будь-яких установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх підпорядкування та місця знаходження, як інвестора з питань, що випливають з інвестиційної та пов'язаної з нею господарської діяльності, придбання, відчуження, здачі в оренду, передачі в заставу в забезпечення їхніх зобов'язань, страхування майна, а також з питань створення на території України за його участю суб'єктів господарювання з усіма необхідними для цього правами.
При цьому представник позивача зазначив, що підпис ОСОБА_3 на довіреності викликає сумніви, оскільки виконаний іншою особою. Державний кордон України він не перетинав з 2004 року, жодних довіреностей від свого імені на території України не надавав. Зазначена довіреність є підробленою, а тому її слід визнати недійсною.
На підставі вищевказаної довіреності відповідач ОСОБА_2 04 вересня 2013 року підписала заяву про вихід позивача зі складу учасників товариства, адресовану ТОВ «Сатанов Аграр». Оскільки заява підписана Гаєвською В.М. на підставі підробленої довіреності, то вважає, що таку також слід визнати недійсною. Крім того, вважає, що вказана заява є неналежно оформленою, а тому не може бути підставою для прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства та внесення змін до установчих документів.
З урахування наведеного просив визнати недійсною з моменту вчинення довіреність від 24 березня 2005 року, зареєстровану в реєстрі за №265, посвідчену державним нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори Пилявським В.Б., видану від імені ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2, визнати недійсною з моменту вчинення заяву про вихід ОСОБА_3 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю, посвідчену головою Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області ОСОБА_12, стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_3 106000 гривень моральної шкоди, з яких 104000 грн. стягнути з ОСОБА_2, 1000 грн. - з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатанов Аграр», 1000 грн. - з ОСОБА_6.
11.07.2017 року позивач уточнив позовні вимоги. Просив не розглядати позовну вимогу про стягнення моральної шкоди з ТОВ «Сатанов Аграр».
Рішенням Богородчанського районного суду від 11 липня 2017 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатанов Аграр» про визнання довіреності і заяви недійсними та стягнення коштів задоволено частково. Визнано недійсною з моменту вчинення довіреність від 24 березня 2005 року, зареєстровану в реєстрі за №265, посвідчену державним нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори Пилявським В.Б., видану від імені ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2. Визнано недійсною з моменту вчинення заяву про вихід ОСОБА_3 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатанов Аграр», посвідчену головою Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області ОСОБА_12 Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10600 гривень моральної шкоди. В решті позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
ОСОБА_2 на дане рішення подала апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального і матеріального права.
Вважає, що до участі у даній справі слід було залучити нотаріуса Чемеровецького нотаріального округу та витребувати в нього документи, які стосуються посвідчення оспрюваної довіреності.
Зазначає, що суд у своєму рішенні не вказав з яких міркувань відхилив її клопотання про застосування до даних вимог про визнання недійсною довіреності строку позовної давності.
Суд не взяв до уваги надані нею копії судового рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 27.02.2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатанов Аграр», ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсною довіреності та визнання недійсною заяви про вихід із складу учасників товариства, яким було встановлено, що ОСОБА_6 не мав до довіреності жодного відношення, його права та особисті інтереси не були та не могли бути порушені.
Крім того, суд не врахував, що в даній справі беруть участь ті ж особи, і предмет спору той же - визнання недійсними довіреності та заяви про вихід зі складу уастників товариства, а отже існує судове рішення, яке набрало законної сили, ухвалене про той же предмет і між тими самими особами.
Також при розгляді вищевказаної справи Апеляційним судом Хмельницької області ОСОБА_5 преставляв інтереси позивача ОСОБА_6, а у даній справі він уже представляє інтереси ОСОБА_3, при цьому, ОСОБА_6 визначений ним як відповідач.
Апелянт вказує і на те, що у своєму рішенні суд посилається на висновок почеркознавчої експертизи від 01.08.2016 року, проведеної НДКЦ при УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_13 та на висновки НДКЦ в Івано-Франківській області за результатами почеркознавчих експертиз, які проводилися не згідно з ухвалами суду про призначення експертизи, а за заявою ОСОБА_6, і які не містять однозначної відповіді на запитання - чи виконаний підпис в графі «підпис» в довіреності №265 від 24.03.2005 року ОСОБА_3.
Вважає, що у позивача відсутні підстави для звернення до суду з даним позовом, так як його представник ОСОБА_6 скасував довіреність, видану на її ім'я.
Зазначає також, що позивачем по справі є ОСОБА_3, а в оспорюваній довіреності довірителем значиться ОСОБА_3. Вважає, що дана обставина повиння бути з'ясована судом в тому числі із зобов'язанням особистої явки позивача до суду.
На піставі наведеного просить рішення Богородчанського районного суду від 11 липня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2017 року рішення Богородчанського районного суду від 11 липня 2017 року скасовано, позовну заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатанов Аграр» про визнання довіреності і заяви недійсними та стягнення коштів залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_5. Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2017 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Згідно із п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
У зв'язку з чим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Івано-Франківської області.
В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник позивача та відповідач ОСОБА_6 заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, відповідача ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює, у випадку необхідності, учасникам судового процесу їх процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судовому процесу їх правами та вживає заходів для виконання ними їх обов'язків.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи встановлено порушення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій та законодавства, що регулює процедуру вчинення нотаріальних дій, під час посвідчення та реєстрації оскаржуваної довіреності. Експертним висновками встановлено, що підпис на довіреності виконаний не позивачем, а іншою особою. Крім того, в день посвідчення довіреності позивач був відсутній на території України. Разом з тим, при стягненні моральної шкоди суд врахував характер та обсяг душевних страждань, вимушені зміни у житті позивача, а також те, що неправомірних дій, які були б вчинені відповідачем ОСОБА_6 відносно ОСОБА_3 не встановлено.
Однак, погодитися із такими висновками апеляційний суд не може з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, ТОВ «Сатанов Аграр» зареєстроване 14.02.2001 року. Відповідно до п. 5 доповнення до Установчого договору ТОВ «Сатанов Аграр» в редакції, затвердженої загальними зборами, протокол №3 від 25.02.2003 року, товариство має статутний фонд у розмірі 1007000 грн., який розподілений на частки відповідно вкладам засновників, розмір яких становить: ОСОБА_14 - 394020 грн. (39%), ОСОБА_3 - 612980 грн. (61%) (т. 1, а.с. 147-148, 194-195).
24.03.2005 року державним нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори Пилявським В.Б. було посвідчено довіреність від імені Німеччининина ОСОБА_7, засновника ТОВ «Сатанов Аграр» ОСОБА_3, яка зареєстрована в реєстрі за №265.
Даною довіреністю ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси в будь-яких установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх підпорядкування та місця знаходження, як інвестора з питань, що випливають з інвестиційної та пов'язаної з нею господарської діяльності, придбання, відчуження (продаж, дарування, міни, тощо), здачі в оренду (найм), передачі в заставу в забезпечення зобов'язань, страхування майна суб'єкта господарської діяльності, отримання страхових відшкодувань, а також з питань створення на території України за його участю будь-яких суб'єктів господарювання, з усіма необхідними для того правами (в межах та з дотриманням вимог чинного законодавства України) (т. 1, а.с. 16).
Діючи на підставі вищевказаної довіреності, ОСОБА_2 надала Загальним зборам учасників ТОВ «Сатанов Аграр» заяву про вихід ОСОБА_3 зі складу учасників (засновників) Товариства, в якій також зазначено, що припиняючи участь у складі засновників (учасників) Товариства ОСОБА_3 має намір відступити у повному обсязі належну йому частку у статутному фонді ТОВ «Сатанов Аграр», яка становить 61%, що станом на 17.04.2013 року склало суму 612980 грн., ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 17).
Згідно Протоколу №1 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатанов Аграр» від 04.09.2013 року вирішено: прийняти ОСОБА_6 до складу учасників ТОВ «Сатанов Аграр»; виключити ОСОБА_14 та ОСОБА_3 зі складу учасників ТОВ «Сатанов Аграр», передати належні їм частки у статутному фонді ТОВ «Сатанов Аграр» ОСОБА_6; затвердити відповідні зміни до Статуту та Установчого договору Товариства (т. 1, а.с. 18-19).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частинами 1, 3 ст. 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
За змістом вимог ст. 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася (ч.ч. 1, 3 ст. 249 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
З аналізу вищенаведених норм права випливає, що довіреність є підставою для представництва, грунтується на односторонньому волевиявленні особи, яку представляють, і за своєю правовою природою є одностроннім правочином. На довіреність як правочин поширюються загальні вимоги закону щодо правочинів.
Висновки суду про те, що при посвідченні оспорюваної довіреності було допущено ряд порушень чинного законодавства, а тому така є недійсною суперечать матеріалам справи виходячи з наступного.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 12.02.2014 року в справі №6-165цс13 власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача в тому разі, якщо майно було викрадене в нього або вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом. У випадку, якщо майно вибуло з володіння власника на підставі вчиненого правочину перевірці судом при вирішенні справи підлягає чинність правочину. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено в ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Недотримання цієї вимоги є підставою недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх в сукупності. Зокрема, у разі вчинення правочину представником суду слід з'ясувати, чи був наділений представник його довірителем повноваженнями на вчинення правочину, чи діяв він в межах наданих йому повноважень, а якщо ні, то чи схвалив в подальшому довіритель укладений представником в його інтересах правочин.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», з якою також узгоджуються висновки Верховного Суду України, викладені у рішенні від 23.12.2015 року по справі №6-327цс15 та від 17.12.2014 року по справі №6-140цс14, майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
Тобто особа, майно якої відчужено на підставі фальшивої довіреності, має право звертатися до суду з позовом про повернення такого майна з чужого незаконного володіння.
Однак, посилаючись на недійсність довіреності від 24.03.2005 року та заяви про вихід ОСОБА_3 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатанов Аграр», представник позивача не пред'являв вимог про скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ «Сатанов-Аграр» про виключення із складу товариства ОСОБА_3 і передачу ним належної йому частки, як учасника у статутному фонді товариства, учаснику товариства ОСОБА_6
Крім того, 28.05.2016 року ОСОБА_3 відповідною заявою було повідомлено про припинення дії усіх довіреностей, що були видані від його імені на території України та якими уповноважувались будь-які громадяни на представництво будь-яких його інтересів у будь-яких органах та суспільних відносинах. Зокрема, про припинення дії довіреності від 24.03.2005 року, посвідченої державним нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори Пилявським В.Б., зареєстрованої за №265, згідно якої громадянка України ОСОБА_2 була наділена повноваженнями на представництво його інтересів (т. 1, а.с. 21).
Задовольнячи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання довіреності недійсною (за №265), місцевим судом покладено в основу рішення суду висновки експертів.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 143, ч. 1 ст. 144, ч.ч. 4, 6 ст. 147 ЦПК України в редакції, чинній на час здійснення даних процесуальних дій, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Якщо сторони домовилися про залучення експертами певних осіб, суд повинен призначити їх відповідно до цієї домовленості. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом. При цьому суд має мотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу.
Експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються: підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань потрібні висновки експертів, ім'я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об'єкти, які мають бути досліджені; перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 1.3, 1.6, 1.7, 1.8 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (додаток №2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затрверженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року №1950/5)) для проведення почеркознавчої експертизи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Відбирати експериментальні зразки почерку необхідно у два етапи. На першому етапі особа, почерк якої підлягає ідентифікації, виконує текст за тематикою, близькою до досліджувального об'єкта, у звичних умовах (сидячи за столом, із звичним приладдям письма, при денному освітленні). На другому етапі зразки відбираються під диктовку тексту, аналогічного за змістом тому, що досліджується, або спеціально складеного тексту, який містить фрази, слова і цифри, узяті з рукописного тексту, що досліджується. На цьому етапі зразки відбираються в умовах, що максимально наближаються до тих, у яких виконувався рукописний текст, що досліджується, тобто в тій самій позі (лежачи, стоячи тощо), таким самим приладдям письма та на папері того самого виду (за розміром, лінуванням, характером поверхні тощо), що й документ, який досліджується. Якщо буде помічено, що той, хто пише, намагається змінити свій почерк, темп диктовки слід прискорити. У разі коли тексти, що досліджуються, і особливо підписи виконувались на бланках (касові ордери, квитанції, поштові перекази, платіжні відомості тощо), експериментальні зразки слід відбирати на таких самих бланках або на папері, що розграфлений відповідно до бланка. Якщо розташування підпису, що досліджується, не визначається характером документа, експериментальні зразки відбираються на окремих аркушах як лінованого, так і нелінованого паперу. Після нанесення 10-15 експериментальних підписів аркуші паперу треба міняти. Експериментальні зразки посвідчуються органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). У посвідчувальному написі зазначаються прізвище, ім'я та по батькові виконавця, а також особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом тощо). Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5-8 аркушів.
Разом з тим, представлені представником позивача експертні висновки суд оцінює критично з огляду на наступне.
Так, згідно Висновку експертного дослідження Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №1П від 01.08.2016 року, проведеного на підставі заяви відповідача ОСОБА_6, у якості порівняльного матеріалу надано лише вільні зразки підпису ОСОБА_3 на 5 документах, об'єкти і зразки надійшли на дослідження через канцелярію НДЕКЦ в не запакованому вигляді, експерт про відповідальність за завідомо неправдивий висновок не попереджався. Крім того, висновок не містить категоричної відповіді щодо належності чи неналежності підпису на оспорюваній довіреності позивачу (т. 1, а.с. 29-31).
Що стосується експертного дослідження, проведеного Івано-Франківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України 01.09.2016 року №1.1.-9/16, то таке дослідження проводилось на підставі заяви відповідача ОСОБА_6 Зокрема, для проведення експертизи ОСОБА_6 надано в якості порівняльного матеріалу вільні зразки підписів ОСОБА_3 на 7 документах, а експериментальні виконані з однієї сторони одного аркуша паперу формату А4. У висновку відсутнє зазначення, про те, що експерт попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. В даному Висновку зазначено, що в графі «Підпис» в довіреності від 24.03.2005 року, зареєстрованій в реєстрі за №265, виявлено ознаки технічної підробки підпису (попередня олівцева підготовка або копіювання підпису за допомогою копіювального паперу), тому питання «Чи виконаний підпис в графі «підпис» в довіреності №265 від 24.03.2005 року позивачем чи іншою особою?» не вирішувалось (т. 1, а.с. 32-34).
Як вбачається з Висновку експерта Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №141П від 03.10.2016 року, на експертизу було надано два екземпляри довіреності від 24.03.2005 року, зареєстровані нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори за №265; у якості порівняльного матеріалу надано вільні зразки підписів ОСОБА_3 на 6 документах, а експериментальні - на 1 аркуші. При цьому у Висновку зазначено, що підпис в графі «Підпис» на довіреності №265 Чемеровецького нотаріуса від 24.03.2005 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою, однак, дати відповідь на питання «Чи виконаний підпис в графі «Підпис» на бланку довіреності №2 Чемеровецького нотаріуса від 24.03.2005 року ОСОБА_3 чи іншою особою?» не представляється можливим (т. 1, а.с. 35-39).
Крім того, в матеріалах справи наявний Висновок експерта Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №77п від 23.05.2017 року. Дане дослідження проводилося на підставі постанови від 15.05.2017 року, винесеної старшим слідчим Шатайло Є.М. в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015240120000208. У якості порівняльного матеріалу надано вільні зразки підписів ОСОБА_3 на 6 документах, а експериментальні - на 1 аркуші. Встановлено, що досліджувані підписи: в графі «Розписка в одержанні нотаріально оформленого документу» реєстру для реєстрації нотаріальних дій Чемеровецької державної нотаріальної контори «Том 1 (2), почато 01.01.2005 року - закінчено 28.10.2005 року» на сторінці №37 реєстраційний номер 265; в графі: «Розписка в одержанні нотаріально оформленого документу» реєстру для реєстрації нотаріальних дій Чемеровецької державної нотаріальної контори «Том 1 (2), почато 01.01.2005 року - закінчено 28.10.2005 року» на сторінці №37 реєстраційний номер 267 - виконані не ОСОБА_3, а іншою особою. Однак, дати відповідь на питання стосовно виконавця підпису в графі «Підпис» на бланку довіреності №265 від 24.03.2005 року та підписи в графі «Підпис» у другому примірнику (копії) довіреності №265 від 24.03.2005 року; у графі: «Розписка в одержанні нотаріально оформленого документу» реєстру для реєстрації нотаріальних дій Чемеровецької державної нотаріальної контори «Том 1 (2), почато 01.01.2005 року - закінчено 28.10.2005 року» на сторінці №37 реєстраційний номер 265, у графі: «Розписка в одержанні нотаріально оформленого документу» реєстру для реєстрації нотаріальних дій Чемеровецької державної нотаріальної контори «Том 1 (2), почато 01.01.2005 року - закінчено 28.10.2005 року» на сторінці №37 реєстраційний номер 267 однією особою - не представляється можливим. Досліджувані підписи: в графі «Підпис» у другому примірнику (копії) довіреності №265 від 24.03.2005 року; у графі: «Розписка в одержанні нотаріально оформленого документу» реєстру для реєстрації нотаріальних дій Чемеровецької державної нотаріальної контори «Том 1 (2), почато 01.01.2005 року - закінчено 28.10.2005 року» на сторінці №37 реєстраційний номер 265, у графі: «Розписка в одержанні нотаріально оформленого документу» реєстру для реєстрації нотаріальних дій Чемеровецької державної нотаріальної контори «Том 1 (2), почато 01.01.2005 року - закінчено 28.10.2005 року» на сторінці №37 реєстраційний номер 267 - виконані однією особою (т. 1, а.с. 100-107).
З наведеного вбачається, що дані експертні дослідження проводилися з порушеннями Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та процесуального закону, крім того, у жодному з них не дано чіткої відповіді на питання «Чи виконаний підпис в графі «підпис» в довіреності №265 від 24.03.2005 року ОСОБА_3 чи іншою особою?».
При цьому, заяви про призначення почеркознавчої експертизи в порядку ст. 143 ЦПК України 2004 року при розгляді справи в суді першої інстанції сторонами суду не подавалися.
Отже, звертаючись до суду із позовом про визнання довіреності від 24.03.2005 року, виданої від імені Німеччининина ОСОБА_7, засновника ТОВ «Сатанов Аграр» ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 з питань що випливають з інвестиційної та пов'язаної з нею господарської діяльності, представником позивача належних та допустимих доказів порушення вимог чинного законодавства в момент складення та посвідчення спірної довіреності суду першої інстанції представлено не було. Не надано таких і при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Крім того, заперечуючи дійсніть такої довіреності представником позивача не надано суду будь-яких доказів і щодо того, яким чиномНімеччиниянин ОСОБА_7, як співзасновник ТОВ «Сатанов Аграр» ОСОБА_3 з 2001 року здійснював таку участь в товаристві, перебуваючи за межами України.
Що стосується іншої вимоги про визнання недійсною з моменту вчинення заяви про вихід ОСОБА_3 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю, посвідченої головою Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області ОСОБА_12, то слід зазначити, що подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних правта обов'язків його учасників. Заява є формою реалізації даного права, а не правочином. Відповідно, такий спосіб захисту прав та інтерсів є неналежним, оскільки не передбачений ст. 16 ЦК України.
Таким чином суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваних довіреності і заяви недійсними.
Що стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то слід зазначити, що в даному випадку така є похідною від вимоги про визнання недійсними довіреності і заяви, а тому до задоволення також не підлягає.
З огляду на вищезазначене в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
З врахуванням наведеного, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення, апеляційний суд вважає, що рішення Богородчанського районного суду від 11 липня 2017 року слід скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Богородчанського районного суду від 11 липня 2017 року скасувати, ухвалити нове.
В задоволенні позову представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатанов Аграр» про визнання довіреності і заяви недійсними та стягнення коштів - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 14 вересня 2018 року.
Головуюча : Томин О.О.
Судді: Фединяк В.Д.
Максюта І.О.
