ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2019 року
Львів
№ 857/10281/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого -судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року про повернення позовної заяви (постановлена головуючим-суддею Жуклвською Л.А. у м.Рівне) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив зобов`язати виплатити, перерахувати безготівково належні йому кошти (відсотки, еквівалент 3490,47 дол. США) та визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків, про що позивач був належним чином повідомлений.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.05.2016 позовна заява повернута позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів якої зазначає, що суд з формальних причин постановив оскаржувану ухвалу, оскільки відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» він звільнений від сплати судового збору, а тому вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху були виконані вчасно. Просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Частиною другою статті 312 КАС України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Оскаржувана ухвала, відповідно до п.3 ч.1 ст.294 КАС України, віднесена до переліку таких ухвал, а тому апеляційний розгляд проводиться без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала скасуванню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01.12.2015 визнано протиправними дії ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» щодо неповернення ОСОБА_1 коштів за договором банківського вкладу «Пенсійний» №211812 від 17.07.2013 суми депозитного вкладу та процентів у строки, встановлені цим договором, стягнуто з ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_1 3490,47 доларів США, що еквівалентно 83590,08 грн не нарахованих процентів по договору банківського вкладу, стягнуто з ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» на користь позивача 497,09 доларів США, що еквівалентно 11904,35 грн трьох процентів річних від простроченої суми по договору банківського вкладу (дані Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reestr.court.gov.ua/Review/54085533)).
З матеріалів справи також убачається, що 23.06.2015 Правлінням Національного банку України винесено постанову №408 «Про віднесення ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» до категорії неплатоспроможних», на підставі якої цього ж дня виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення №121 про запровадження з 24.06.2015 тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та призначено уповноважену особу Фонду на її здійснення.
Вважаючи протиправною бездіяльність Фонду щодо невиплати йому відсотків за Депозитним договором, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов`язання ФГВФО виплатити йому зазначені кошти на підставі п.1 ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI).
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу у 10-денний термін з моменту отримання її копії усунути викладені у ній недоліки, шляхом подання до суду доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги та сплатити судовий збір у сумі 551,20 грн. Крім того, відмовлено позивачу у звільненні від сплати судового збору.
23.05.2016 ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.
Згідно дефініції, наведеної у ст.2 Закону України №2121-III від 07.12.2000 «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-III), вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Преамбула Закону України №2664-III від 12.07.2001 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон №2664-III) визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону №2664-III, фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч.1 ст.1058 Цивільного кодексу України).
У свою чергу, за змістом ст.1 Закону України №1023-XII від 12.05.1991 «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII), споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п.19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п.17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (п.3).
З аналізу наведених вище законодавчих норм убачається, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, а тому вкладник, звертаючись до суду з позовом, що пов`язаний з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону №1023-XII.
Правовий висновок щодо застосування норм права у цих правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №817/649/16 (провадження №11-1032апп18).
Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що положення ч.3 ст.22 Закону №1023-XII не поширюється на позивача, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року про повернення позовної заяви по справі №817/649/16 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя
Р. В. Кухтей
судді
С. П. Нос
С. М. Шевчук
