Справа № 135/1003/19
Провадження №11-кп/801/1138/2019
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2019 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем: ОСОБА_5 ,
за участю прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
та його захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_9 та заступника прокурора Вінницької області ОСОБА_10 на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 серпня 2019 року про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, та продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
в с т а н о в и в:
До Тростянецького районного суду Вінницької області надійшло на розгляд кримінальне провадження з обвинувальним актом по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
У підготовчому судовому засіданні суд повернув обвинувальний акт прокурору як такий, що не відповідає вимогам закону, а саме у ньому не викладено фактичних обставин, також відсутнє формулювання обвинувачення, зокрема, він не містить часу вчинення злочину, конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, містить неповні анкетні відомості обвинуваченого, у ньому не вказано, де було вчинено злочин, зазначені особи, які не є обвинуваченими у даному кримінальному провадженні та одночасно продовжив обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави в сумі 153680 грн.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 , не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо необхідності повернення обвинувального акта прокурору на доопрацювання, вважає ухвалу незаконною в частині продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Вимоги мотивує тим, що на утриманні ОСОБА_7 перебувають малолітня дитина та непрацездатна матір пенсійного віку, він має постійне зареєстроване місце проживання, до поміщення до слідчого ізолятора постійно працював.
В апеляційній скарзі заступник прокурора Вінницької області ОСОБА_10 просить ухвалу суду першої інстанції в частині повернення до прокуратури Вінницької області обвинувального акта скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у ній, фактичним обставинам кримінального провадження та постановити нову ухвалу, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, направити до того ж суду для призначення нового судового розгляду. Апеляційну скаргу прокурор мотивує тим, що обвинувачення чітко сформульоване та зрозуміле, крім того, у КПК України відсутні обмеження щодо дублювання змісту встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, також судом не взято до уваги, що ОСОБА_7 інкримінуються незаконне зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту наркотичних засобів за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину брали участь дві особи та між ними ще до початку вчинення злочину відбулась вербальна змова про його спільне вчинення та розподіл ролей, також інформація про відбуття попереднього покарання не є обов`язковою для відображення у обвинувальному акті та її відсутність не може трактуватись як порушення вимог ст. 291 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 та заперечили проти задоволення апеляційної скарги заступника прокурора Вінницької області, прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області, заперечивши проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області слід задовольнити.
Висновок суду про необхідність повернення обвинувального акта прокурору не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, про що свідчить наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України обвинувальний акт є формою закінчення досудового розслідування та формою звернення прокурора до суду.
Частиною 2 ст.291 КПК України визначений перелік відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті. Зокрема, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, яке повинно містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, це подія злочину, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
У обвинувальному акті відносно ОСОБА_7 зазначені усі дані,передбачені ст. 291 КПК України.
Зокрема, колегія суддів вважає, що у відповідності з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, прокурором у обвинувальному акті було сформульовано обвинувачення з викладенням фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. У КПК України відсутнє обмеження щодо дублювання змісту встановлених під час проведення досудового розслідування фактичних обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення.
Крім того, як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_7 інкримінується незаконне зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту наркотичних засобів за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину брали участь дві особи та між ними ще до початку вчинення злочину відбулась вербальна змова про його спільне вчинення та розподіл ролей, а тому у ньому логічно зазначається про єдиний узгоджений злочинний задум, направлений на незаконний збут наркотичних засобів ОСОБА_11 ( особи, досудове розслідування відносно якої здійснюється в іншому провадженні) та ОСОБА_7 , а також місце та дата вчинення кожною особою протиправних дій відповідно до попередньо досягнутих домовленостей.
Також, відповідно до п.2 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство, а тому відсутність в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 інформації про відбуття ним попереднього призначеного покарання не є обов`язковою.
З огляду на наведене ухвала суду про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 прокурору підлягає скасуванню, а обвинувальний акт направленню до того ж суду для призначення нового судового розгляду.
Щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 апеляційний суд приходить до такого висновку.
Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Згідно вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, раніше судимий, не має стійких соціальних зв`язків. За таких обставин, процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, оскільки він, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, продовжити злочинну діяльність, незаконно впливати на свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області ОСОБА_10 задовольнити.
Ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 серпня 2019 року в частині повернення обвинувального акта до прокуратури Вінницької області скасувати.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 направити до того ж суду для призначення нового судового розгляду.
В частині продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою ухвалу залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом:
