Постанова

Іменем України

19 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 469/1357/16-ц

провадження № 61-35493св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

заявник - перший заступник прокурора Миколаївської області,

суб`єкт оскарження - начальник Кам`янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Андрієнко Світлана Валеріївна,

заінтересована особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за скаргою першого заступника прокурора Миколаївської області на дії заступника начальника Кам`янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Андрієнко Світлани Валеріївни, заінтересована особа - ОСОБА_1 ,

за касаційною скаргою заступника начальника Кам`янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Андрієнко Світлани Валеріївни на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 01 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Яворської Ж. М.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст скарги

У квітні 2017 року перший заступник прокурора Миколаївської області (далі - прокурор) звернувся до суду із скаргою на дії заступника начальника Кам`янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Андрієнко С. В. (далі - заступник начальника Кам`янсько-Дніпровського районного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Андрієнко С. В.).

В обґрунтування своїх вимог прокурор вказував на те, що ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 05 січня 2017 року, постановленою у справі № 469/1357/16-ц, задоволено апеляційну скаргу прокурора, змінено ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області 689 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

На виконання вказаного рішення Березанським районним судом видано виконавчий лист від 17 січня 2017 року № 469/1358/16-ц; 2/469/168/17. У зв`язку з чим 02 лютого 2017 року прокуратурою області направлено до Кам`янсько-Дніпровського районного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області заяву про відкриття виконавчого провадження. Однак, 28 березня 2017 року заступник начальника Кам`янсько-Дніпровського районного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Андрієнко С. В. прийняла рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», з підстав відсутності дати народження боржника у виконавчому листі.

Вказуючи про те, що такі дії заступник начальника Кам`янсько-Дніпровського районного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Андрієнко С. В. є неправомірними, оскільки суперечать статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, внаслідок чого судове рішення залишається невиконаним, прокурор просив визнати неправомірним вищезазначене повідомлення заступника начальника Кам`янсько-Дніпровського районного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Андрієнко С. В. та зобов`язати останню відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа Березанського районного суду від 17 січня 2017 року № 469/1358/16-ц; 2/469/168/17 про стягнення із ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області 689 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Березанський районний суд Миколаївської області ухвалою від 19 липня 2017 року вимоги скарги прокурора задовольнив частково. Визнав неправомірними та скасував повідомлення заступника начальника Кам`янсько-Дніпровського районного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Андрієнко С. В. від 28 березня 2017 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа Березанського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2017 року № 469/1358/16-ц; 2/469/168/17 про стягнення із ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області 689 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що відсутність у виконавчих документах відомостей про дату народження боржника не є перешкодою у відкритті виконавчого провадження, оскільки статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця одержати таку інформацію від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження, однак державний виконавець не використав права надані йому законом.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Миколаївської області ухвалою від 01 вересня 2017 року ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 19 липня 2017 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що державний виконавець не у повній мірі скористався наданими йому законом правами та повноваженнями для своєчасного і повного виконання судового рішення, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив скаргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заступник начальника Кам`янсько-Дніпровського районного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Андрієнко С. В. просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 01 вересня 2017 року, і вирішити питання по суті.

Касаційна скарга мотивована тим, що виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановлених статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невідповідності яким державний виконавець повертає документ стягувачу без виконання.

Стягувач не позбавлений можливості звернутися до суду для приведення виконавчого документа відповідно до вимог закону, однак такі дії перший заступник прокурора Миколаївської області не вчиняв.

Посилання апеляційного суду на можливість вчинення державним виконавцем дій з метою отримання необхідної інформації, зокрема з`ясувати дату народження боржника є безпідставними, оскільки для направлення запиту на одержання інформації державний виконавець повинен зазначити дату відкриття виконавчого провадження та його номер, а отже право на отримання такої інформації виникає лише після відкриття виконавчого провадження.

15 січня 2018 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив (заперечення) прокурора на касаційну скаргу, який мотивований тим, що відсутність у виконавчому листі дати народження боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, оскільки пункт 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» надає право державному виконавцю при здійснені виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати необхідну для проведення виконавчих дій інформацію.

Більш того, зазначеною статтею встановлено обов`язок виконавця вживати заходи до примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Березанського районного суду Миколаївської області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

25 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 05 січня 2017 року, постановленою у справі № 469/1357/16-ц за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки, апеляційну скаргу прокурора задоволено, змінено ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області 689 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

На виконання вказаного рішення Березанським районним судом видано виконавчий лист від 17 січня 2017 року № 469/1358/16-ц; 2/469/168/17, який 02 лютого 2017 року прокуратурою області направлено до Кам`янсько-Дніпровського районного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області разом із заявою про відкриття виконавчого провадження.

28 березня 2017 року заступник начальника Кам`янсько-Дніпровського районного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій Андрієнко С. В. прийняла рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», з підстав відсутності дати народження боржника у виконавчому листі, яке 19 квітня 2017 року надійшло до прокуратури Миколаївської області

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

За змістом частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 383 ЦПК України (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною другою статті 387 ЦПК України (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону (пункт 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавчий збір»).

Разом з тим, за змістом частин першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Таким чином відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, а тому підстави для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду відсутні.

Аргументи касаційної скарги про неправильне застосування та тлумачення судом норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в касаційному порядку.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам викладеним у апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, фактично зводяться до не згоди з оскаржуваним судовим рішенням та власного тлумачення заявником норм Закону України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні

підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника начальника Кам`янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Андрієнко Світлани Валеріївни залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 01 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило