Справа №469/1357/16-ц 05.01.2017 05.01.2017 05.01.2017
Провадження №22-ц/784/234/17
Справа № 469/1357/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Гапоненко Н.О.
Провадження № 22ц-784/234/17 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.
Ухвала
Іменем України
05 січня 2017 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Кушнірової Т.Б.,
суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
із секретарем Горенко Ю.В.,
за участю:
- прокурора Цвікілевич Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Миколаївської області на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 09 листопада 2016 року, постановлену у справі за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» про визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки,
в с т а н о в и л а:
08 листопада 2016 року заступник прокурора Миколаївської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності та витребування земельної ділянки.
Також прокурор звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову та просив накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану в АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1 заборонити відділу з питань державної реєстрації Березанської районної державної адміністрації здійснювати будь - які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки; заборонити Управлінню державної архітектурно- будівельної інспекції Миколаївської області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об'єктів нерухомості на вказаній земельній ділянці; заборонити ОСОБА_2 вчиняти із вказаною земельною ділянкою дії спрямовані на зміну її цільового призначення, укладати договори, вчиняти інші правочини, а також проводити на ній будь -які будівельні роботи.
Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 09 листопада 2016 року вказану заяву задоволено частково.
Заборонено відчуження у будь - який спосіб земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої в АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1, а також проводити на ній будівельні роботи.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права і просить її скасувати, постановити нову, якою повністю задовольнити заяву про забезпечення позову.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як роз'яснено в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Зазначеним положенням закону та роз'ясненням ухвала суду відповідає не в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, посилаючись не незаконну передачу належної державі земельної ділянки площею площею 0,1 га, розташованої в АДРЕСА_1 , яка відноситься до земель державного лісового фонду, у приватну власність ОСОБА_2, прокурор звернувся до суду з даним позовом.
Оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в майбутньому рішення за даним позовом у разі відчуження спірної земельної ділянки або її забудови, суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
В той же час, забороняючи відчуження спірної земельної ділянки площею, а також проведення на ній будівельних робіт, суд не вказав причини та підстави, за яких вважав необхідним обрати саме такий вид забезпечення позову, тоді як прокурором було порушене питання про накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборону ОСОБА_2 вчиняти дії спрямовані на зміну цільового призначення, відчуження, тощо.
Крім того, статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. Відповідна ухвала суду виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Розділ VI Кодексу визначає процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Згідно з ч. 2 ст. 368 Кодексу, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчими документами є виконавчі листи, які видаються судами за кожним судовим рішенням, що набрало законної сили, та ухвали судів у цивільних та інших справах. Відповідно до цих положень на виконання ухвали суду про забезпечення позову відкривається виконавче провадження.
Статтею 4 вказаного Закону визначено вимоги до виконавчого документа в якому зокрема має бути зазначено й прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) боржника.
Суд вказані положення залишив поза увагою та не зазначив особу, яку обмежив у можливості розпоряджатися та користуватися спірним нерухомим майном, що є порушенням норм ст. 210 ЦПК України, оскільки така ухвала суду практично не може бути виконана в майбутньому.
З огляду на наведені обставини, враховуючи наявність між сторонами спору стосовно правомірності надання відповідачу земельної ділянки про арешт якої заявляє прокурор в заяві про забезпечення позову, з урахуванням обставин справи та ймовірності здійснення відчуження спірної земельної ділянки її власником, що, в свою чергу, може утруднити або взагалі зробити неможливим повернення земельної ділянки у власність держави в разі задоволення позову та ухвалення судового рішення, колегія суддів приходить до висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборони відповідачу ОСОБА_2 проводити будь - які будівельні роботи на спірній земельній ділянці до розгляду спору по суті.
З огляду на те, що згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав на нерухоме майно може здійснюватися як виконавчим органом так і акредитованими суб'єктами, державними реєстраторами прав на нерухоме майно та нотаріусом, як спеціальним суб'єктом, з метою уникнення відчуження спірної земельної ділянки третім особам, колегія вважає за необхідне заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав здійснювати реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна.
Вимоги прокурора щодо заборони ОСОБА_2 вчиняти із вказаною земельною ділянкою дії спрямовані на її відчуження та зміну цільового призначення, є зайвими, з огляду на те, що накладення арешту на спірну земельну ділянку є достатнім щоб захистити права щодо виконання в майбутньому можливого судового рішення.
Також не підлягають задоволенню вимоги прокурора щодо заборони інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об'єктів нерухомості на спірній земельній ділянці, оскільки вказана установа не залучена до участі у справі і відсутні докази звернення до неї власника спірної земельної ділянки з метою проведення дозвільних або реєстраційних дій та проведення останнім будівельних робіт.
За такого в силу п. 2 ст. 312 ЦПК України оскаржувану ухвалу слід змінити.
Виходячи з наведеного та вимог п.5 ст. 88, ст. 89 ЦПК Цукраїни, з Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_2 підлягає стягненню по 689 грн. судового збору сплаченого прокуратурою Миколаївської області за подачу апеляційної скарги.
Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково.
Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 09 листопада 2016 року змінити.
накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану в АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1
заборонити органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав здійснювати реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 0,1 га, розташованій в АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1
заборонити ОСОБА_2 проводити будь -які будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,1 га, розташованій в АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1
Стягнути з Коблевської сільської ради, ОСОБА_2 на користь прокуратури Миколаївської області по 689 грн. судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді :
