ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 березня 2019 року м. Київ № 826/13632/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі
за позовом ОСОБА_1
до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та забезпечення реєстраційних процедур управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Савченко Анни Олександрівни
треті особи ОСОБА_3,
ОСОБА _4
про визнання протиправним рішення та скасування реєстраційного запису, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та забезпечення реєстраційних процедур управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Савченко Анни Олександрівни (далі по тексту - відповідач), треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та забезпечення реєстраційних процедур управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Савченко Анни Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 червня 2018 року індексний номер 41593791;
- скасувати запис про право власності: 26607808 від 12 червня 2018 року, внесеного Державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та забезпечення реєстраційних процедур управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Савченко Анни Олександрівни.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та забезпечення реєстраційних процедур управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Савченко Анни Олександрівни задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та забезпечення реєстраційних процедур управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Савченко Анни Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 червня 2018 року індексний номер 41593791. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Також, вирішено стягнути на користь ОСОБА_1 (ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 40452947).
14 березня 2019 року представником ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі, вмотивована тим, що судом при прийнятті рішення від 11 березня 2019 року не вирішено питання щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 25000,00 грн.
Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин 1- 3 статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Оскільки рішення у даній справи прийнято у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, отже й заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Так, судом встановлено, що позивач у позові, серед іншого, просив суд стягнути на його користь судові витрати.
Як зазначено вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та забезпечення реєстраційних процедур управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Савченко Анни Олександрівни задоволено частково, проте судом не вирішено питання щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу.
За змістом норми частини 1 та 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються в тому числі з витрат, пов'язаних з розглядом справи, - витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1-3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат береться: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу стягуються з іншої сторони лише у тому випадку, якщо професійна правнича допомога реально надавалася в справі тією особою або особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії»(Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, висловленою у постанові від 15 травня 2018 року по справі №821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи, у яких конкретизовано справу, по якій таку допомогу надано.
Позивачем додано до матеріалів позову копію договору про надання послуг з правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро «Ярослава Шпортило» від 16 квітня 2018 року, за змістом якого останнє зобов'язується надавати послуги з правової (правничої) допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт (позивач) зобов'язується оплатити такі послуги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 1.1 зазначеного Договору). Крім того, позивачем додано до матеріалів позову: Протокол узгодження договірної ціни про надання послуг з правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро, опис послуг, що надаються Адвокатським бюро, та рахунок на оплату послуг виписаний Адвокатським бюро «Ярослав Шпортило».
Так, згідно протоколу узгодженої Договірної ціни про надання послуг з правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро, позивачу Адвокатським бюро надаються послуги з супроводження питання щодо представництва інтересів Клієнта (позивача) в суді першої інстанції по питанню визнання недійсними правочинів щодо відчуження нерухомого майна (квартири) та послуги з супроводження питання щодо представництва інтересів Клієнта (позивача) в суді першої інстанції по питанню визнання протиправними дій державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій.
Зі змісту опис послуг, що надаються Адвокатським бюро вбачається, що позивачу надано послуги, зокрема щодо проведення аналізу наданих позивачем документів щодо незаконного відчуження квартири та підготовка правової позиції щодо правовідносин між сторонами, що стосується незаконного відчуження нерухомого майна (квартири).
З системного аналізу названих документів неможливо встановити, в рамках якої саме справи позивачу надано послуги, зазначені в Опису послуг, що надаються Адвокатським бюро.
Також, відповідно до Опису послуг, що надаються Адвокатським бюро вбачається, що позивачу надано послуги формування пакету документів з додатками в необхідній кількості копій, проте зазначені послуги у вказаному описі дублюють одна одну та не потребують спеціальних професійних навиків.
Крім того, послуги зазначені в пунктах 9, 10, 12 Опису послуг, що надаються Адвокатським бюро (участь в судових засіданнях в суді першої інстанції, надання пояснень доводів та заперечень по суті справи, отримання копії ухвал, рішень Окружного адміністративного суду міста Києва) взагалі не було надано позивачу, оскільки справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та рішення у даній справі направлено сторонам поштовим відправленням.
Також, жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати до відшкодування, надані позивачем документи про надання правничої допомоги не містять.
Так, в матеріалах справи відсутні належні докази оплати позивачем коштів Адвокатському бюро, а наданий позивачем рахунок Адвокатського бюро «Ярослав Шпортило» не містить доказів оплати такого рахунку.
Отже, за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу надані представником позивача документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу на користь позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 253, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко
