ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2022 року

Київ

справа №826/13632/18

адміністративне провадження № К/9901/25070/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Бевзенка В.М., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та забезпечення реєстраційних процедур управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Савченко Анни Олександрівни, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Карпушової О.В., Губської Л.В., Епель О.В. від 1 червня 2021 року,

В С Т А Н О В И В :

РУХ СПРАВИ

1. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та забезпечення реєстраційних процедур управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Савченко Анни Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 червня 2018 року, індексний номер 41593791. В іншій частині в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

2. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволені заяви про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у суді першої інстанції.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення заяви позивача про стягнення на його користь понесених судових витрат на правову (правничу) допомогу в розмірі 25 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

4. 25 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 826/13632/18 в частині вирішення питання про стягнення на його користь витрат на правову допомогу, отриману під час участі у розгляді справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн.

5. Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року частково задоволено заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнуто на його користь понесені ним судові витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 15 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

6. Постановою Верховного Суду від 13 травня 2021 року касаційні скарги Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та забезпечення реєстраційних процедур задоволено частково, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року та додаткову постанову цього ж суду від 16 липня 2019 року скасовано, а справу № 826/13632/18 в частині вирішення питання про розподіл судових витрат направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

7. За результатом нового розгляду постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2019 року залишено без змін.

8. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 826/13632/18 про стягнення на його користь витрат на правову допомогу, отриману під час участі у розгляді справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн, залишено без задоволення.

9. Відмовляючи у задоволені заяви про ухвалення додаткової постанови, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з наданих позивачем документів не вбачається детального опису виконаних робіт (послуг), жодним чином не конкретизована ціна за кожний вид послуги, натомість вказана ціна в комплексі за представництво інтересів клієнта у суді другої інстанції. Крім того, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено фактичний обсяг понесених витрат на правничу допомогу, а також з вказаною заявою позивач звернувся поза межами строку, визначеного частиною сьомою статті 139 КАС України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. У касаційні скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволені заяви про ухвалення додаткової постанови, неправильно застосував положення статей 134 та 139 КАС України, зокрема без урахування правових висновків щодо застосування цих норм, викладених Верховним Судом у додатковій постанові від 6 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 та постановах від 7 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19, від 20 листопада 2020 року у справі 910/13071/19, від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, від 3 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 3 березня 2021 року у справі № 640/18964/17.

12. Скаржник зазначає, що у зв`язку з неправильним застосуванням вищезазначених правових норм, суд апеляційної інстанції дійшов хибних висновків про те, що позивачем не доведено фактично понесених витрат на правову допомогу, оскільки відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у вищенаведених постановах, у разі визначення у договорі про надання правової допомоги фіксованого розміру гонорару адвоката, розмір такого гонорару не залежить від обсягу наданих послуг та часу, витраченого адвокатом.

13. На спростування висновків суду апеляційної інстанції про відсутність у матеріалах справи договору про надання правової допомоги від 1 квітня 2019 року, скаржник зазначає, відповідний договір було долучено скаржником до заяви щодо суми витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню, від 30 травня 2019 року, яка подавалась разом із відзивом на касаційну скаргу, та такий договір міститься у матеріалах справи.

14. Також скаржник зазначає, що необґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення поза межами строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України, оскільки вважає, що п`ятиденний строк з моменту ухвалення основного рішення (18 червня 2019 року) минув 23 червня 2019 року, а оскільки цей день припадав на вихідний, то звернення із заявою 24 червня 2019 року (перший робочий день) не можна вважати пропуском зазначеного строку.

15. Державний реєстратор Департаменту з питань державної реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Савченко А.О. подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначається, що розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складеністю справи та виконаних адвокатом робіт; вважає, що Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відмови у задоволені заяви позивача про винесення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу. З огляду на зазначене, просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2021 року - без змін.

16. У вересні 2021 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Шпортило Я.І. надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких з посиланням на правову позицію Верховного Суду, що міститься у постанові від 17 березня 2020 року у справі № 520/8309/18 та полягає у тому, що законодавством не встановлено чітких критеріїв та вимог для документів, які підтверджують витрати на правову допомогу; при визначені суми понесених витрат слід звертати увагу не лише на документи, подані на підтвердження понесених витрат, але й на безпосередню участь адвоката у судових засіданнях та складання ним процесуальних документів для цих засідань.

17. Адвокат ОСОБА_1 - Шпортило Я.І. зазначає також, що приймав участь у судових засіданнях з розгляду апеляційних скарг Державного реєстратора та ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року, складав, підписував та подавав усі необхідні документи для належного представництва інтересів ОСОБА_1 у суді, про що підписано акт приймання-передачі послуг № 9 від 19 червня 2019 року, в якому зазначено про надані послуги саме у справі № 826/13632/18. У свою чергу, у рахунку-фактурі № СФ-0000006 від 19 червня 2019 року, копія якого була подана до суду разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, міститься посилання на акт приймання-передачі послуг № 9 від 19 червня 2019 року, а також на договір про надання послуг з правової допомоги від 1 квітня 2019 року.

18. Додатково зазначає, що у квитанціях № 0.0.1387664559.1 та № 0.0.1389069024.1, які були надані до суду, чітко вказано, що платежі здійснюються за юридичні послуги згідно з договором від 1 квітня 2019 року, рахунку-фактуру № СФ-0000006 від 19 червня 2019 року. З огляду на це, представник скаржника вважає, що суд апеляційної інстанції в ухвалі від 1 червня 2021 року дійшов помилкового висновку про недоведеність того, що витрати понесені саме у цій справі.

19. Спростовуючи висновки суду апеляційної інстанції про відсутність детального опису виконаних робіт, адвокат Горбенка П.С. вказує, що у пункті 2 протоколу узгодження договірної ціни, що є додатком до договору від 1 квітня 2019 року, визначено, що вартість послуг з представництва інтересів клієнта у суді другої інстанції включає, але не обмежується, проведенням аналізу наданих клієнтом документів та матеріалів, підготовкою, подачею апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, підготовкою та подачею документів по суті спору та з процесуальних питань, необхідних для захисту інтересів клієнта у відповідній справі, становить 20 000,00 грн.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

20. Касаційну скаргу до суду подано 8 липня 2021 року.

21. Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/13632/18, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

22. Від учасників справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з таких мотивів: 1) відсутність у матеріалах справи та не долучення до заяви договору про надання послуг з правової (правничої) допомоги від 1 квітня 2019 року; 2) неможливість встановити з поданих документів фактичного обсягу витрат на правову допомогу, а також того, що ці витрати понесені саме у зв`язку з розглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції; 3) подання заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат поза межами строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України.

24. Крім того суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 13 травня 2021 року під час перегляду додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року у цій справі. Зокрема, скасовуючи цю додаткову постанову та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зауважив, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що на підтвердження заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн позивачем було надано документи, які стосуються договору про надання послуг з правової допомоги від 1 квітня 2019 року, який в матеріалах справи відсутній. До того ж, суд апеляційної інстанції, стягуючи за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача понесені ним судові витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 25 000,00 грн та 15 000,00 грн, не надав правої оцінки тому, що узгоджена договірна ціна про надання послуг з правової допомоги Адвокатським бюро щодо представництва інтересів позивача в суді у цій справі становить 25 000,00 грн.

25. Оцінюючи доводи касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, суд виходить з наступного.

26. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу.

27. Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

28. Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Незалежність адвокатури гарантується.

Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

29. Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

30. Також у пункті 4 цих Рекомендацій зазначено, що жодна зі сторін не повинна бути позбавлена можливості користуватися послугами адвоката.

31. У пункті 1 Резолюції (78) 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про безоплатну правову допомогу і юридичні консультації від 2 березня 1978 року зазначено, що ніхто не може бути в силу перешкод економічного характеру позбавлений можливості використання або захисту своїх прав у будь-яких судах, повноважних виносити рішення по цивільних, господарських, адміністративних, соціальних чи податкових справах. З цією метою кожна особа має бути наділена правом на необхідну правову допомогу в судовому провадженні. При розгляді того, чи така допомога є необхідною, слід враховувати: а) фінансові можливості та зобов`язання відповідної особи; b) очікувані судові витрати.

32. У Рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30 вересня 2009 року передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

33. Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

34. Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

35. Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

36. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

37. Згідно з частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

38. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

39. Також згідно із статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно - виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

40. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

41. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

42. Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

43. Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

44. Положеннями частини третьої статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

45. Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

46. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 1 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17, від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17, від 22 жовтня 2021 року у справі № 160/7922/20 та додаткових постановах від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20.

47. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн були надані наступні документи: банківську виписку за період з 21 червня 2019 року по 24 червня 2019 року на суму 20 000,00 грн; копію рахунку-фактури від 19 червня 2019 року № СФ-00000006 на суму 20 000,00 грн; копії квитанцій про оплату юридичних послуг № 0.0.1387664559.1 та № 0.0.1389069024.1, від 21 червня 2021 року на загальну суму 20 000,00 грн (14 000,00 грн та 6 000,00 грн відповідно); копію акта приймання-передачі наданих послуг з правової (правничої) допомоги від 19 червня 2019 року № 9 до договору про надання послуг з правової (правничої) допомоги від 1 квітня 2019 року.

48. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що договорів про надання послуг з правової (правничої) допомоги від 1 квітня 2019 року, позивачем до заяви долучено не було, в матеріалах справи він також відсутній.

49. Проте такі висновки суду апеляційної інстанції спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, копію договору було долучено до заяви щодо суми витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню, від 30 травня 2019 року, що подавалась разом із відзивом на касаційну скаргу.

50. Крім того, до цієї заяви було долучено протокол узгодження договірної ціни, що є додатком до договору від 1 квітня 2019 року, відповідно до пункту 2 якого визначено, що вартість послуг з представництва інтересів клієнта у суді другої інстанції, що включає, але не обмежується, проведенням аналізу наданих клієнтом документів та матеріалів, підготовкою, подачею апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, підготовкою та подачею документів по суті спору та з процесуальних питань, необхідних для захисту інтересів клієнта у відповідній справі, становить 20 000,00 грн.

51. Також до заяви від 30 травня 2019 року долучено опис послуг, що надаються Адвокатським бюро «Ярослава Шпортило» у справі № 826/13632/18, з якого вбачається, що Горбенку П.С., який є клієнтом відповідно до договору від 1 квітня 2019 року, надаються такі види послуг: проведення аналізу наданих позивачем документів та матеріалів, що стосуються апеляційного оскарження ОСОБА_2 та Державним реєстратором рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2019 року у справі № 826/13632/18; підготовка правової позиції щодо захисту інтересів позивача в межах апеляційного оскарження вищезазначеного судового рішення; збір доказів для забезпечення формування правової позиції у справі № 826/13632/18; складання заяв по суті цієї справи, що передбачені КАС України (у тому числі відзивів на апеляційні скарги); формування пакету документів з додатками в необхідній кількості копій, що становлять суть заяви по суті справи № 826/13632/18 та їх подання до суду; складання заяв з процесуальних питань, що передбачені КАС України (клопотання, опис послуг, що надаються Адвокатським бюро); участь у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції під час розгляду справи № 826/13632/18.

Загальна вартість цих послуг відповідно до опису складає 20 000,00 грн.

52. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт отримання позивачем послуг з правової допомоги від Адвокатського бюро «Ярослава Шпортило» за участь у розгляді справи № 826/13632/18 в апеляційному порядку, оскільки подані докази дозволяють встановити склад та зміст послуг з правової допомоги відповідно до вимог статті 134 КАС України.

53. Стосовно висновків суду апеляційної інстанції про те, що з наданих документів не вбачається конкретизації ціни за кожний вид послуги, натомість вказана ціна в комплексі за представництво інтересів клієнта у суді другої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

54. Верховний Суд у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 сформулював висновок щодо застосування положень частини четвертої статті 134 КАС України, зазначивши, що якщо розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, то розмір правової допомоги не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні висновки містяться, зокрема, у додатковій постанові Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, постановах від 7 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19, від 3 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 3 березня 2021 року у справі № 640/18964/17.

55. Як вбачається зі змісту договору про правову допомогу від 1 квітня 2019 року та додатку № 1 до цього договору - протоколу узгодження договірної ціни, сторонами узгоджено фіксовану вартість послуг на правову допомогу, а саме - ціна послуг за представництво інтересів клієнта у суді другої інстанції, що включає, але не обмежується, проведенням аналізу наданих клієнтом документів та матеріалів, підготовкою, подачею апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, підготовкою та подачею документів по суті спору та з процесуальних питань, необхідних для захисту інтересів клієнта у відповідній справі, становить 20 000,00 грн.

56. З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку про те, що сторонами визначена фіксована вартість робіт з надання правової допомоги за участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції, що спростовує висновки Шостого апеляційного адміністративного суду про те, що позивачем не доведено фактичного розміру понесених судових витрат через відсутність погодинного розрахунку кожного виду послуги та його вартості.

57. Стосовно дотримання строків подання заяви про стягнення судових витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

58. Пунктом 3 частини першої та частини другої статті 252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

59. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

60. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що заяву про стягнення судових витрат особа має подати до прийняття судового рішення, однак докази, що підтверджують конкретний розмір судових витрат, можуть бути подані особою протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься додатковій постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20.

61. Як вбачається з матеріалів справи, позивач разом із відзивом на апеляційну скаргу подав заяву від 30 травня 2019 року щодо суми витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню, до якої долучив договір про надання послуг з правової допомоги Адвокатським бюро «Ярослава Шпортило» від 1 квітня 2019 року, додаток № 1 до цього договору - протокол узгодження договірної ціни, опис послуг, що надаються Адвокатським бюро «Ярослава Шпортило» за участь у розгляді справи № 826/13632/18 в апеляційному порядку.

62. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову від 18 червня 2019 року, в якій питання про судові витрати не вирішив.

Отже, заява про стягнення судових витрат за правову допомогу була подана до прийняття судового рішення (закінчення судових дебатів), тобто з дотриманням вимог частини сьомої статті 139 КАС України.

63. У подальшому, 24 червня 2019 року (зареєстрована судом 25 червня 2019 року) позивачем до Шостого апеляційного адміністративного суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, до якої долучено докази фактичної вартості послуг за надання правової допомоги, а саме: банківську виписку за період з 21 червня 2019 року по 24 червня 2019 року на суму 20 000,00 грн; копію рахунку-фактури від 19 червня 2019 року № СФ-00000006 на суму 20 000,00 грн; копії квитанцій про оплату юридичних послуг № 0.0.1387664559.1 та № 0.0.1389069024.1 від 21 червня 2021 року на загальну суму 20 000,00 грн (14 000,00 грн та 6 000,00 грн відповідно); копію акта приймання-передачі наданих послуг з правової (правничої) допомоги від 19 червня 2019 року № 9 до договору про надання послуг з правової (правничої) допомоги від 1 квітня 2019 року із зазначенням номеру справи (у справі № 826/13632/18).

64. Враховуючи, що останній день п`ятиденного строку на подання доказів про розмір судових витрат припав на вихідний день (23 червня 2019 року), то з урахуванням положень частини шостої статті 120 КАС України, відповідно до якої у разі, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день, останнім днем звернення з відповідною заявою вважається 24 червня 2019 року.

65. На підставі вищенаведеного колегія суддів доходить висновку, що позивачем дотримано вимоги частини сьомої статті 139 КАС України щодо строків подання заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу та доказів на підтвердження їх конкретного розміру.

66. Стосовно співмірності та розумності витрат на правову допомогу за участь у розгляді цієї справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

67. Відповідно до положень частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

68. З огляду на положення частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 760/6496/17.

69. Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

70. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

71. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

72. Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

73. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19.

74. У справі, що розглядається позивач просить стягнути витрати на правову допомогу за участь у розгляді цієї справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн.

75. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти задоволення заяви про стягнення судових витрат. В обґрунтування своїх заперечень державний реєстратор посилається, зокрема, на те, що деякі види послуг, що зазначені в описі, дублюють одна одну, а також на відсутність погодинного розрахунку вартості послуг адвоката.

76. З огляду на вищезазначене, а також враховуючи категорію справи та її складність (справа про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень), колегія суддів вважає, що у даному випадку співмірним розміром витрат на правову допомогу за участь у розгляді цієї справи в апеляційному порядку є сума 15 000,00 грн.

77. Колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постановах від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 та від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, відповідно до якої відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, оскільки такі висновки не мають значення для вирішення цієї справи та сформульовані за інших фактичних обставин.

78. Колегія суддів враховує, що стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97).

79. У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).

80. У справі «Черніус та Рінкевичюс проти Литви» (Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania) (заяви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71) ЄСПЛ також посилався на загальніший принцип про те, що ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має покладатись на саму державу і помилки не мають виправлятися за рахунок осіб, яких це стосується (див. також рішення у справах «Beinaroviс and others v. Lithuania», заява № 70520/10, пункт 140 та «Radchikov v. Russia», заява № 65582/01, пункт 50).

81. ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах «Stankiewicz v. Poland», заява № 46917/99, пункт 75).

82. Відповідні принципи, що випливають з усталеної практики Суду та стосуються права на доступ до суду, наведені у рішенні ЄСПЛ у справі «Zubac v. Croatia» (заява № 40160/12, пункти 76- 86).

83. Аналізуючи подані позивачем докази, враховуючи складність та значення справи для сторін, колегія суддів доходить висновку про необхідність часткового задоволення заяви та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) витрат на професійну правову допомогу у розмірі 15 000,0 грн, які позивач сплатив у зв`язку з переглядом справи № 826/13632/18 у суді апеляційної інстанції відповідно до договору на правову допомогу від 1 квітня 2019 року, додатку № 1 до цього договору, а також квитанцій про оплату юридичних послуг № 0.0.1387664559.1 та № 0.0.1389069024.1 від 21 червня 2021 року.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 252, 345, 351, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати на правову (правничу) допомогу за участь у розгляді справи № 826/13632/18 у суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) грн за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ: 40452947).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: В.М. Бевзенко

Н.В. Коваленко