ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
11 березня 2019 року № 826/13632/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та забезпечення реєстраційних процедур управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Савченко Анни Олександрівни
треті особи ОСОБА_3,
ОСОБА _4
про визнання протиправним рішення та скасування реєстраційного запису, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та забезпечення реєстраційних процедур управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Савченко Анни Олександрівни (далі по тексту - відповідач), треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та забезпечення реєстраційних процедур управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Савченко Анни Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 червня 2018 року індексний номер 41593791;
- скасувати запис про право власності: 26607808 від 12 червня 2018 року, внесеного Державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та забезпечення реєстраційних процедур управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Савченко Анни Олександрівни.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що державному реєстратору надані повноваження під час перевірки заяви про проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна здійснювати пошуки як за суб'єктом, так і за об'єктом нерухомого майна, в т.ч. і за адресою. А відтак, враховуючи наявність зареєстрованого рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, державний реєстратор повинен був зупинити державну реєстрацію прав в силу положень пункту 17 Порядку здійснення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень.
На думку представника позивача, оскаржуване рішення державного реєстратора прийнято з порушенням норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV та Порядку здійснення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що відповідачем здійснено відповідні пошуки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, за результатами яких встановлена відсутність будь-яких обмежень та рішень суду про заборону вчинення реєстраційних дій на нерухоме майно та рішень суду про заборону вчинення реєстраційних дій. При цьому, представник відповідача повідомив, що спеціальний розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно містить інформацію виключно щодо обтяження всіх об'єктів нерухомого і рухомого майна ОСОБА_4 у вигляді арешту (обтяження припинено 09 серпня 2018 року на підставі постанови Апеляційного суду міста Києва від 02 липня 2017 року по справі №757/75106/17-ц), а рішення суду або заява власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчиненні реєстраційних дій, зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутні.
Тобто, на переконання представника відповідача, відмова у державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» віл 01 липня 2004 року №1952-IV, не застосовується у разі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Крім того, представник відповідача повідомив, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав чи запису про проведену державну реєстрацію прав та звернення позивача з відповідним рішенням чи документами до будь-якого суб'єкта державної реєстрації з метою скасування записів про державну реєстрацію прав, законодавством передбачено обов'язок останнього внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування державної реєстрації прав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та забезпечення реєстраційних процедур управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Савченко Анни Олександрівни про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_5 відмовлено.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої станом на 20 серпня 2018 року, державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та забезпечення реєстраційних процедур управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Савченко Анною Олександрівною 13 червня 2018 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №41593791, відповідно до якого за ОСОБА_3 на підставі ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 21 травня 2018 року №760/5144/18 зареєстровано право приватної власності на 2-кімнатну квартиру загальною площею 127,1 кв.м., житлова площа 36,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та забезпечення реєстраційних процедур управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Савченко Анною Олександрівною до державного реєстру внесено запис №26607808 про право власності.
Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що прийняте з порушеннями норм чинного законодавства, звернувся за захистом своїх порушених прав до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі по тексту - Закон України від 01 липня 2004 року №1952-IV, в редакції станом на момент прийняття спірного рішення).
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності.
Частиною 3 статті 10 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV передбачено, що державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;
4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;
6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;
7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);
8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;
9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі. Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 27 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди.
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі по тексту - Порядок №1127, в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення).
Згідно пункту 6 Порядку №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.
Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав (пункт 9 Порядку №1127).
Відповідно до пункту 10 Порядку №1127 з поданих оригіналів або копій (у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 9 цього Порядку) документів, необхідних для державної реєстрації прав, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник виготовляє електронні копії таких документів шляхом їх сканування, які долучаються до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв.
Згідно пункту 40 Порядку №1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.
Згідно частини 4 статті 18 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
З матеріалів справи вбачається, що 12 червня 2018 року ОСОБА_3 звернулась із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 21 травня 2018 року у справі №760/5144/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ сумісного майна подружжя, якою затверджено мирову угоду, укладену між сторонами у цивільній справі на наступних умовах: в порядку поділу спільного майна подружжя: визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 127,1 кв.м., житлова площа, 36,2 кв.м.
Вказана ухвала суду набрала законної сили 08 червня 2018 року, що підтверджується відповідним відбитком штемпелю Солом'янського районного суду міста Києва.
Відповідно до вимог пункту 10 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 (далі по тексту - Порядок №1141, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) під час розгляду заяви (запиту) державний реєстратор здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта цього права; інші речові права та суб'єкта цих прав; іпотеку та суб'єкта цього права; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав.
Згідно пункту 11 Порядку №1141, пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна. У разі коли відомості про реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у заяві (запиті) не зазначаються, пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється за такими ідентифікаторами:
1) за ідентифікаційними даними фізичної або юридичної особи:
2) за адресою об'єкта нерухомого майна/ місцезнаходженням земельної ділянки - назва адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим, область, м. Київ, м. Севастополь), району, населеного пункту або селищної, сільської ради.
3) за кадастровим номером земельної ділянки;
4) за номером запису.
Пошук у Державному реєстрі прав відомостей для цілей отримання інформації з цього Реєстру здійснюється за принципом повного збігу зазначеного ідентифікатора пошуку або повного збігу усіх чи одного з ідентифікаторів пошуку у разі здійснення пошуку за декількома ідентифікаторами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 13 червня 2018 року здійснено пошук в Державному реєстрі прав відомостей щодо суб'єкта та об'єкта нерухомого майна, оскільки у заяві реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна не було вказано.
Із відповідних витягів №127484850 та №127485114 від 13 червня 2018 року вбачається, що в графі «інформація з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна» відомості відсутні, як і відсутні відомості у Державному реєстрі іпотек, у зв'язку з чим відповідачем 13 червня 2018 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №41593791.
Як повідомив представник позивача, у провадженні Печерського районного суду міста Києва перебувала справа №757/75106/17 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживача, розірвання договору та стягнення коштів у розмірі 3 061 204,77 грн, відшкодування завданої моральної шкоди.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року в межах вказаної справи №757/75106/17 накладено арешт у межах суми позовних вимог у розмірі 3 061 204 грн 77 коп:
- на всі об'єкти нерухомого і рухомого майна із забороною суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям; акредитованим суб'єктам; державним та приватним нотаріусам) вносити будь-які зміни (записи), окрім запису про накладення арешту, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації, скасування реєстрації речових прав та їх обтяжень, у тому числі з відкриттям розділу, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно об'єктів нерухомості, право приватної власності на яке зареєстроване за відповідачем ОСОБА_4;
- на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках відповідача ОСОБА_4 у будь-яких банківських або фінансових установах, що будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до статті 13 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.
На кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна.
Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: 1) нерухоме майно; 2) право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права; 3) інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав; 4) обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих обтяжень.
У разі відсутності відкритого на об'єкт нерухомого майна розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав вносяться до спеціального розділу Державного реєстру прав, крім випадків, коли така державна реєстрація проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.
Після відкриття на об'єкт нерухомого майна розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих обтяжень переносяться до такого розділу.
Отже, до спеціального розділу Державного реєстру прав вносяться відомості, зокрема, про обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав у разі відсутності відкритого на об'єкт нерухомого майна розділу у Державному реєстрі прав.
Відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначив, що спеціальний розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно містить інформацію виключно щодо обтяження всіх об'єктів нерухомого і рухомого майна ОСОБА_4 у вигляді арешту.
Наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру №134116319 від 13 серпня 2018 року підтверджується наявність у спеціальному розділі відомостей про існування обтяження, накладеного на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року, відомості про існування обтяження внесено 27 грудня 2017 року 18:15:37.
При цьому, суд звертає увагу, що вказаний арешт накладено із забороною суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям; акредитованим суб'єктам; державним та приватним нотаріусам) вносити будь-які зміни (записи), окрім запису про накладення арешту, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації, скасування реєстрації речових прав та їх обтяжень, у тому числі з відкриттям розділу, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно об'єктів нерухомості, право приватної власності на яке зареєстроване за відповідачем ОСОБА_4, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення від 13 червня 2018 року не враховано.
Крім того, не беруться до уваги посилання відповідача на те, що обтяження припинено 09 серпня 2018 року на підставі постанови Апеляційного суду міста Києва від 02 липня 2017 року по справі №757/75106/17-ц, оскільки станом на момент прийняття оскаржуваного рішення дане обтяження було діючим та мало бути враховане відповідачем при прийнятті рішення щодо державної реєстрації права власності.
Пунктом 6 частини 1 статті 24 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
З урахуванням фактичних обставин справи, зокрема існуючого на момент прийняття оскаржуваного рішення від 13 червня 2018 року зареєстрованого обтяження, суд приходить до висновку, що державним реєстратором протиправно, в порушення вимог пункту 6 частини 1 статті 24 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV прийнято рішення про державну реєстрацію №41593791 від 13 червня 2018 року, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню в судовому порядку.
Вимогами частини 2 статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Тобто, нормами чинного законодавства передбачено обов'язковість внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав.
Отже, у разі набрання даним судовим рішенням законної сили позивач не позбавлений права на звернення до відповідного органу державної реєстрації з заявою про внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав на підставі цього рішення суду. Водночас, суд враховує, що на суб'єкта державної реєстрації покладено обов'язок щодо внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав, відтак суд не вбачає підстав для додаткового скасування запису про право власності: 26607808 від 12 червня 2018 року, внесеного Державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та забезпечення реєстраційних процедур управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Савченко Анни Олександрівни.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не виконано обов'язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та забезпечення реєстраційних процедур управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Савченко Анни Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 червня 2018 року індексний номер 41593791.
3.В іншій частині адміністративного позову відмовити.
4.Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 40452947).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко
