У Х В А Л А
25 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 487/10128/14-ц
Провадження № 14-473цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача СитнікО. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянула клопотання заступника Генерального прокурорапро розгляд у судовому засіданні з викликом сторін та за участю прокурора
справи за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Миколаївської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на землю, повернення земельної ділянки у комунальну власність
за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 червня 2016 року у складі судді Карташевої Т. А. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року у складі колегії суддів Самчишиної Н. В., Галущенка О. І., Серебрякової Т. В., та
УСТАНОВИЛА:
У жовтні 2014 року Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати незаконними та скасувати пункти 48, 48.1 рішення Миколаївської міської ради від 04 вересня 2009 року № 36/61 про затвердження проекту землеустрою та передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 997 кв. м, нормативною грошовою оцінкою 206 177,42 грн, за рахунок земель Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївбудпроект» (далі - ТОВ «Миколаївбудпроект»), з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1; визнати недійсним державний акт на право власності, виданий ОСОБА_3 01 грудня 2009 року на вказану земельну ділянку; повернути спірну земельну ділянку у комунальну власність.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 червня 2016 року позов Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері задоволено. Визнано незаконними та скасовано пункти 48, 48.1 рішення Миколаївської міської ради від 04 вересня 2009 року № 36/61 про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 997 кв. м, нормативною грошовою оцінкою 206 177,42 грн, за рахунок земель ТОВ «Миколаївбудпроект», з віднесенням її до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1. Визнано недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт серії ЯИ № 140146 на право власності на вказану земельну ділянку. Зобов'язано ОСОБА_4 повернути у комунальну власність спірну земельну ділянку.
Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2016 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилено, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 червня 2016 року залишено без змін.
У жовтні 2016 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 26 грудня 2016 року - справу призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У січні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на підпункт 7 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, відповідно до якого суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року прийнято для продовження розгляду вказану цивільну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 червня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року та призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
22 лютого 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання заступника Генерального прокурора про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін та за участю прокурора, посилаючись на те, що розгляд справи у порядку спрощеного провадження унеможливлює ефективну реалізацію органами прокуратури передбаченої Конституцією України функції представництва інтересів держави в суді.
Клопотання заступника Генерального прокурора задоволенню не підлягає з огляду на таке.
У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Верховний Суд є судом права, а не факту і Велика Палата Верховного Суду, діючи у межах повноважень та порядку, визначених частиною першою статті 400 ЦПК України, не може встановлювати обставини справи, які можуть додатково пояснити її учасники, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
ВеликаПалата Верховного Суду надає учасникам процесу у справі № 487/10128/14-ц належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
У грудні 2016 року прокуратура Миколаївської області зверталася до суду з запереченнями, у яких просила касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року залишити без змін.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду розглядав 12 вересня 2018 року питання про передачу касаційної скарги ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Крім того, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін надійшло від представника Генеральної прокуратури України, який у даному випадку представляє орган місцевого самоврядування, що має значно більше можливостей для захисту своєї правової позиції ніж відповідач - фізична особа.
Зважаючи на відсутність необхідності виклику сторін для надання пояснень, з огляду на обставини справи, підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні.
Керуючись статтею 402, підпунктом 1 пункту 1 розділу ХІІІ ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
У задоволенні клопотання заступника Генерального прокурора про розгляд у судовому засіданні з викликом сторін та за участю прокурора справи за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Миколаївської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на землю, повернення земельної ділянки у комунальну власність за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.М. Ситнік
Судді: Н. О. Антонюк Л.М. Лобойко
С. В. Бакуліна Н.П. Лященко
В. В. Британчук О.Б. Прокопенко
Д. А. Гудима Л.І. Рогач
В. І. Данішевська І.В. Саприкіна
О. С. Золотніков О.С. Ткачук
О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич
В. С. Князєв О.Г. Яновська
