20.02.23
22-ц/812/250/23
Провадження № 22-ц/812/250/23 Головуючий суду першої інстанції Карташева Т.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2023 року м. Миколаїв Справа № 487/10128/14
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Царюк Л.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання Ткаченко Н.Ю.,
за участю представника прокуратури Волкожа С.В.,
представника боржника Колеснікова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_2 , на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2022 року, постановлену під головуванням судді Карташевої Т.А., в залі судового засідання в м. Миколаїв, повний текст якої складено 26 грудня 2022 року, за заявою заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання,
В С Т А Н О В И В:
12 листопада 2021 року заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
В подальшомузаступник керівникаОкружної прокуратуриміста Миколаєванадав заявуз додатковимипоясненнями посправі,якими обґрунтовувавповажність причинпропуску строку,встановленого для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання.
Доводи заяви обґрунтовано тим, що постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року змінено у мотивувальних частинах, викладено їх в редакції вказаної постанови.
В інших частинах судові рішення, зокрема, про зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність земельну ділянку площею 997 кв. м по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136300:12:001:0005 залишено без змін.
Станом на останній день строку пред`явлення виконавчого листа по вищезазначеній справі, матеріали справи перебували у Верховному Суді (відповідно до інформації, розміщеної на сайті «Судова влада України» вказану справу Верховним Судом лише 19 листопада 2019 року передано на відправку до суду першої інстанції).
Представник Миколаївської місцевої прокуратура № 1, відразу після отримання постанови Верховного Суду від 12 червня 2019 року (яка оприлюднена 12 листопада 2019 року), а саме 11грудня 2019 року звернулась до Заводського районного суду м. Миколаєва із заявою за № 31-5372вих-19 про видачу виконавчого листа.
Однак судом першої інстанції виконавчий лист не видано, листом від 12 грудня 2019 року № 487/10128/14-ц/22485/19 повідомлено, що цивільна справа № 487/10128/14-ц до Заводського районного суду м. Миколаєва не повернута.
Нормативно-правові акти, якими регулюються такі правовідносини, не містять обов`язку стягувача щодо систематичного звернення до суду із заявами про видачу виконавчих документів або необхідність контролювати чи відслідковувати відомості про повернення цивільної справи з судів вищих інстанцій.
У подальшому, 26 травня 2020 року Миколаївською місцевою прокуратурою № 1 скеровано до Заводського районного суду м. Миколаєва заяву про видачу виконавчих листів у цій справі, проте виконавчі листи по справі видано 08 липня 2020 року, лише з цього часу прокурор зміг скористатись правом звернути виконавчий документ до примусового виконання.
Відтак пропуск строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не залежав від волевиявлення прокурора, оскільки Миколаївською місцевою прокуратурою № 1 вчинялися усі можливі та залежні від неї дії, спрямовані на своєчасний контроль за виконанням судового рішення.
Крім того, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 14 жовтня 2016 року виконання рішення у даній справі зупинено до закінчення касаційного провадження у справі.
Тобто судом касаційної інстанції строк виконання судового рішення відстрочено на певний строк, який визначено посиланням на подію, яка неминуче настане - закінчення касаційного провадження у справі.
Отже з 14 жовтня 2016 року до закінчення касаційного провадження по справі стягувач не мав можливості скористатись своїм правом звернути виконавчий лист до примусового виконання.
Водночас зупинення виконання рішення суду не перериває строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, проте, отримання стягувачем виконавчого листа або судового наказу після закінчення строку для пред`явлення його до виконання є поважною причиною пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.
На даний час рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 червня 2016 року залишаються невиконаними, а передбачений законом строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплинув.
Посилаючись на викладене, заступник керівникаОкружної прокуратуриміста Миколаєва просив суд визнати поважними причини пропуску строку пред`явлення для примусового виконання виконавчого листа у цивільній справі № 487/10128/14-ц, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 08 липня 2020 року про зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність земельну ділянку площею 997 кв.м по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136300:12:001:0005. Поновити строк пред`явлення для примусового виконання цього виконавчого листа.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2022 року заяву задоволено.
Поновлено пропущенийстрок пред`явленнядля примусовоговиконання виконавчоголиста,виданого Заводськимрайонним судомм.Миколаєва 08липня 2020року усправі №487/10128/14-цпро зобов`язання ОСОБА_1 повернути укомунальну власністьземельну ділянкуплощею 997кв.мпо АДРЕСА_1 зкадастровим номером4810136300:12:001:0005.
Ухвала суду мотивована тим, що стягувачем пропущено тримісячний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання з поважних причин, оскільки він був позбавлений можливості отримати виконавчий лист у визначений строк та в подальшому пред`явити його до примусового виконання в органи державної виконавчої служби, оскільки вже з 08 листопада 2016 року цивільна справа № 487/10128/14-ц була відсутня в Заводському районному суді м. Миколаєва у зв`язку з надходженням касаційної скарги.
Цивільну справу було повернуто до Заводського районного суду м. Миколаєва лише 26 грудня 2019 року, проте і до цієї дати стягувач вживав заходи, спрямовані на отримання виконавчого документа, звернувшись з відповідною заявою 11 грудня 2019 року.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , через свого представника - ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали та порушення національного закону та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просила її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно частини 3 статті 433 ЦПК України заява про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. В порушення цих вимог суд першої інстанції взагалі не призначав розгляд справи на 26 грудня 2022 року та не повідомляв їй та представнику про дату, час та місце розгляду заяви прокурора.
В ухвалі суд зазначив, що її представник просив розглянути заяву без його участі, не відповідають обставинам справи. Заявою від 01 грудня 2021 року адвокат просив повернути заяву прокурора та направити ухвалу на поштову адресу. Заявою від 07 грудня 2021 року адвокат клопотав розглянути заяву без участі в судовому засіданні, яке призначено саме на 17 грудня 2021 року. Протягом розумного строку суд не повідомляв її про результати цього засідання, а ухвала не містить відомостей про те чи воно взагалі відбулось та чи розглядав суд клопотання її та представника про повернення заяви на підставі частини 4 статті 183 ЦПК України.
Отже суд порушив вимоги частини 3 статті 433 ЦПК України, а також право відповідача на публічний розгляд справи, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Також судом першої інстанції належним чином не враховано, що стягувач не може претендувати на поновлення строку без доказування ним поважності причин його пропуску за весь період до звернення із відповідною заявою. Поновлення строку лише на тій підставі, що «судове рішення є обов`язковим до виконання» є простим неправомірним запереченням дії принципу правової визначеності.
Оскільки прокурор поставив перед судом питання про поновлення строку заявою від 12 листопада 2021 року, він був зобов`язаний довести, що протягом всього періоду такого строку, а також після його прострочення з 20 грудня 2016 року по 12 грудня 2021 року дійсно існували непереборні обставини.
Ухвала суду не містить відомостей, що прокурор повідомив суду поважні причини щодо періоду з дня проголошення рішення апеляційного суду до оприлюднення ухвали про відкриття касаційного провадження. Суд лише зазначив, що 18 листопада 2019 року суд направив справу до суду касаційної інстанції. Однак дії суду з відправки справи не доводять, що в такий період для прокурора діяли непереборні обставини. Оскільки висновок про існування поважних причин потребував оцінки, суд був зобов`язаний зазначити чи повідомив прокурор своєю заявою про існування поважних причин в період з 20 вересня 2016 року до 08 листопада 2016 року.
З огляду на те, що стягувач не просив суд видати виконавчий лист в період з 19 вересня 2016 року по 11 грудня 2019 року, то першочерговою причиною є поведінка стягувача (відсутність заяви про видачу виконавчого листа). Подання заяви 11 грудня 2019 року не змінює факту відсутності заяв прокурора в період з 19 вересня 2016 року по 11 грудня 2019 року.
Суд встановив, що прокурор повторно звернувся із заявою 27 травня 2020 року, хоча справа перебувала в суді з 26 грудня 2019 року. Оскільки суд вирішив, що поважні причини існували він був зобов`язаний зазначити, під дією яких саме непереборних обставин перебував прокурор, і що йому істотно заважало звернутись до суду, подати заяву раніше, ніж через п`ять місяців після повернення справи.
З ухвали також вбачається, що 23 вересня 2020 року начальник ДВС скасував постанову про відкриття виконавчого провадження з підстав пропуску строку, а 12 листопада 2021 року прокурор вирішив звернутися із заявою про поновлення строку, тобто через 416 днів після повернення виконавчого листа.
Крім того, прокурор надав суду додаткові пояснення, які покладені в основу судового рішення, без повідомлення про них відповідача. Суд не тільки не повернув ці пояснення, але не повідомив відповідача, що така заява взагалі була подана і суд має намір її досліджувати.
Суд не повідомив відповідача, що прокурор подав заяву із поясненнями та не надав можливості заперечити проти її долучення або по суті, а тому має місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
Під час розгляду заяви, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у цій справі закон надає стягувачу тримісячний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, проте не надав оцінки тим, обставинам, що прокурор не пояснив причини пропуску строку щодо окремих значних періодів: 46 днів за період з 30 вересня 2016 року по 04 листопада 2016 року; 154 дні за період з 26 грудня 2019 року по 25 травня 2020 року; 416 днів з 23 вересня 2020 року по 12 листопада 2021 року.
Від Окружної прокуратури міста Миколаєва надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві Окружна прокуратури м. Миколаєва зазначала, що оскаржувана ухвала суду є повністю обґрунтованою та законною.
У відзиві наголошено на тому, що стягувач у цій справі не належить до державних органів, отже строк пред`явлення виконавчого листа до виконання становить 3 роки, тобто до 20 вересня 2019 року.
Відтак, твердження апелянта про те, що суд не надав критичну оцінку відсутності пояснення причин пропуску строку за період з 20 вересня 2016 року по 04 листопада 2016 року є недоречним.
Крім того, Окружна прокуратура м. Миколаєва дізналась про скасування постанови від 23 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62642031, тільки в листопаді 2021 року при вивченні виконавчого провадження у Автоматизованій системі виконавчого провадження, так як повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу адресовано лише Миколаївській міській раді, після чого відразу ж звернулася до суду з вказаною заявою.
На день слухання справи від інших учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено,що 09 червня 2016 року Заводським районним судовим м. Миколаєва ухвалено рішення, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року, відповідно до якого, позов Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері задоволено; визнано незаконними та скасовано пункти 48, 48.1 рішення Миколаївської міської ради № 36/61 від 04 вересня 2009 року, якими затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 997 кв. м, нормативною грошовою оцінкою 206 177 грн 42 коп., за рахунок земель Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївбудпроект», з віднесенням її до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 ; визнано недійсним державний акт на право власності на землю серії ЯИ № 140146 від 28 жовтня 2009 року, виданий ОСОБА_3 та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 01 грудня 2009 року за № 0109497021001; зобов`язано ОСОБА_1 повернути у комунальну власність земельну ділянку площею 997 кв. м по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136300:12:001:0005.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі; витребувано із Заводського районного суду м. Миколаєва справу № 487/10128/14-ц; зупинене виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2016 та ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 червня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року змінено у мотивувальних частинах, виклавши їх в редакції цієї постанови.
В інших частинах рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року залишено без змін.
З доданих до заяви документів вбачається, що стягувач в особі заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 листом від 11грудня 2019 року за вих. № 31-5372вих-19 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з заявою про видачу копії рішення суду та виконавчих листів з метою подальшого їх звернення до виконання відповідно до статті 14 Закону України «Про виконавче провадження».
Листом Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2019 року № 487/10128/14-ц/22485/19 стягувача повідомлено, що цивільна справа була направлена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ та не повернута до Заводського районного суду м. Миколаєва.
26 грудня 2019 року за вх. № 40265 матеріали цивільної справи № 487/10228/14-ц разом з постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року надійшли до Заводського районного суду м. Миколаєва.
27 травня 2020 року за вх. № 15539 заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 повторно звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з заявою про видачу виконавчих листів у справі для подальшого їх звернення до примусового виконання.
Виконавчий лист стягувач отримав 20 липня 2020 року та в подальшому він був пред`явлений стягувачем до виконання в органи ДВС.
23 липня 2020 року старшим державним виконавцем Центрального ВДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 62642031 на підставі виконавчого листа, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 08 липня 2020 року у справі № 487/10228/14-ц.
Вказана постанова від 23 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження була скасована керівником органу ДВС 23 вересня 2020 року з підстав пропуску стягувачем встановленого статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» строку для пред`явлення виконавчого документа для виконання.
20 жовтня 2021 до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшло повідомлення старшого державного виконавця Центрального ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23 вересня 2021 року, яким, керуючись пунктом 2 частини 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист було повернуто без прийняття до виконання.
Статтею 433 ЦПК України передбачено, що у разі пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк ( частина 3 статті 433 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені впостановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог ізаперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2022 року не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зазначив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються.Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (п. 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія 97 проти України"; заява № 19164/04).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежень у праві отримання в суді усної чи письменної інформації про результати розгляду його судової справи.Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень в порядку, встановленому законом (частина 1 статті 8 ЦПК України).
Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату та годину судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства відкритості судового процесу.Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату та час судового засідання, а й основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Так,відповідно до змістустатті 128 ЦПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Як вбачається із матеріалів справи судом першої інстанції розгляд справи неодноразово було відкладено без повідомлення належним чином ОСОБА_1 та її представника про дату, час та місце проведення судових засідань. На визначену судом дату розгляду справи - 26 грудня 2022 року, ні ОСОБА_1 , ні її представник не були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до наведених приписів норм процесуального права.
Так, у матеріалах справи відсутні як повідомлення про вручення поштових відправлень (судових повісток про виклик до суду), відсутні також і письмові розписки ОСОБА_1 , із яких би вбачалось повідомлення боржника про судові засідання, які призначались судом для розгляду справи.
Посилання суду в оскаржуваній ухвалі на заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Колеснікова В.В. від 07 грудня 2021 року про розгляд справи без його участі є помилковим оскільки зі змісту цього клопотання адвокат просив суд розглянути справу без його участі в судовому засіданні, яке призначено саме на 17 грудня 2021 року.
Враховуючи вказане, а саме відсутність даних про належне повідомлення позивача про час та місце судового розгляду двічі поспіль у суду не було підстав для з`ясування подальших питань, що підлягають з`ясуванню при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду, а тим більше для постановлення оскаржуваної ухвали.
Приписами пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду справи ( у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Отже оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а у справі слід ухвалити нове судове рішення.
Згідно з частиною 1 статті 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
За приписами частини 1 статті 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно допунктів 29.32, 29.36 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженоїнаказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року N 173, що діяла на час набрання чинності судовим рішенням, виконавчі листи виписуються після набрання рішенням суду законної сили за заявою стягувача, а у справах, в яких рішення підлягає негайному виконанню, - у день постановлення рішення.
Виконавчий лист за результатами судового розгляду, у тому числі у порядку апеляційного або касаційного провадження, видається судом першої інстанції.
Листування щодо виконання судового рішення підшивається до матеріалів відповідної справи.
Наказом Державної судової адміністрації № 814 від 20 серпня 2019 року вказана Інструкція втратила чинність.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», чинного на час набрання чинності постанови апеляційного суду від 19 вересня 2016 року, видачі виконавчого листа (далі - Закон № 606-XIV), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з пунктом 1 частини 2статті 22 Закону № 606-XIVстроки, зазначені у частині 1 цієї статті, встановлюються для виконання судовихрішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку,встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
05 жовтня 2016 року набрав чинностіЗакон України від 02 червня 2016 року№ 1404-VIII «Про виконавче провадження»(далі -Закон № 1404-VIII).
Згідно з пунктом 5 РозділуXIIIПрикінцевих та перехідних положень Закону№ 1404-VIIIвиконавчі документи, видані до набрання чинності цимЗаконом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Як встановлено у цій справі відповідно до пункту 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12червня 2019року суд касаційної інстанції зауважив, що «прокурор мав право звернутися до суду за захистом відповідних публічних інтересів держави щодо повноважень прокурора захист інтересів держави у збереженні зеленої зони загального користування та у збереження прибережної захисної смуги Бузького лиману». Отже у цій справі прокурор представляє інтереси та діє в інтересах держави, є позивачем у справі, а тому стягувачем у виконавчому провадженні.
Частинами 1-2 статті 12 Закону № 1404-VIIIпередбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісійпо трудовихспорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині 1 цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Таким чином строк для виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 червня 2016 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року, складає три місяці та обрахування такого строку починається з наступного дня після набрання рішенням законної сили, а відтак строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання у цій справі складає з 20 вересня 2016 року по 20 грудня 2016 року.
Таких висновків дійшов суд першої інстанції при постановленні оскарженої ухвали. Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що такий строк складає три роки, проте прокурором ухвала Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2022 року не оскаржувалась.
Крім того,як встановленоматеріалами справипостановою начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бакай Л.А. від 23 вересня 2020 року скасована постанова державного виконавця від 23 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження та всі похідні від неї процесуальні документи щодо примусового виконання зазначеного рішення суду першої інстанції від 09 червня 2016 року з підстав пропуску стягувачем встановленого статтею 12 Закону № 1404-VIII тримісячного строку для пред`явлення виконавчого документа для виконання.
За встановленими обставинами представник прокуратури вперше звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва із заявою про видачу виконавчого листа 11 грудня 2019 року, тобто за межами строку, визначеного статтею 12 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до частини 6 статті 12 Закону № 1404-VIII стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Отже, єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. При цьому, поважність причин є оціночною категорією та повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливили вчинення особою відповідної процесуальної дії вчасно, тобто в межах строків, установлених законодавством.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Стягувач, який просить суд поновити пропущений строк пред`явлення до виконання виконавчого документа, повинен довести, що такий строк пропущений ним з поважних причин, оскільки саме таку умову містить процесуальне законодавство.
В заяві про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання заявник єдиною причиною пропуску такого строку зазначає тривале перебування цивільної справи № 487/10128/14-ц у суді касаційної інстанції.
Між тим, колегія суддів вважає, що факт перебування цивільної справи у суді касаційної інстанції чи зупинення виконання рішень судів попередніх інстанції судом касаційної інстанції не впливає на перебіг строків, протягом яких стягувач має право пред`явити до органів виконавчої служби виконавчого листа до виконання, оскільки такі обставини не заважали стягувачу своєчасно в визначені законом строки звернутися до суду із заявою про видачу виконавчого листа.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що стягувач не довів поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу для виконання.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді заяви стягувача порушені норми процесуального права щодо встановлення обставин справи та надання їм належної правової оцінки, а тому на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 КПК України ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги.
Згідно із підпунктом "в" пунктом 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з Окружної прокуратури міста Миколаєва на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 536,80 грн.
Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2022 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.
В задоволенні заяви заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 08 липня 2020 року у цивільній справі № 487/10128/14-ц, про зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність земельну ділянку площею 997 кв.м по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136300:12:001:0005, відмовити.
Стягнути з Окружної прокуратури міста Миколаєва на користь ОСОБА_1 536,80 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повний текст постанови складено 20 лютого 2023 року.
