П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 січня 2019 року м. Київ
Справа №373/626/17-ц
Резолютивна частина постанови оголошена 23 січня 2019 року
Повний текст постанови складено 24 січня 2019 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Довгополої А.В.
сторони : позивач заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області
відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Улянівська сільська рада Переяслав-Хмельницького району Київської області
Справа №373/626/17-ц
№ апеляційного провадження:22-ц-824/1989/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Керекеза Я.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області Грабець Ігора Несторовича на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області, ухваленого суддею Керекеза Я.І. 16 серпня 2018 року, повний текст рішення виготовлено 29 серпня 2018 року в приміщенні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області, у справі за позовом заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області про визнання недійсним рішення сільської ради та витребування земельних ділянок з незаконного володіння, -
В С Т А Н О В И В:
Заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області М.Ульмер звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області і просив визнати недійсним рішення Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області №139-ХХVІІ-VІ від 28.08.2013 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність». Також просить витребувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області з незаконного володіння ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,25 га, вартістю 7992,53 грн., яка розташована в адміністративних межах Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області. Крім того, просить витребувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,52 га, вартістю 50000 грн., земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 0,25 га, вартістю 8663 грн., земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4, площею 1,1929 га, вартістю 41337 грн., та стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір, сплачений при подачі позову до суду.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що при прийнятті рішення №139-ХХVІІ-VІ від 28.08.2013 Улянівською сільською радою порушено вимоги статей 12, 38, 83, 122 та пункт 12 Перехідних положень Земельного кодексу України. Зокрема, орган місцевого самоврядування фактично розпорядився землями за межами населеного пункту, у зв'язку з чим було передано у приватну власність ОСОБА_2 земельні ділянки державної власності загальною площею 2,2129 га, в тому числі площею 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_1), площею 1,9629 - для ведення особистого селянського господарства: площею 0,5200 га (кадастровий номер НОМЕР_2) та площею 1,4429 га (кадастровий номер НОМЕР_5).
Земельні ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,5200 га за договором купівлі-продажу від 16.07.2016 за № 626 та з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 1,4429 га за договором купівлі-продажу від 10.06.2016 за № 506 ОСОБА_2 відчужила ОСОБА_3, яка в свою чергу поділила на дві земельні ділянки: з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства та з кадастровим номером НОМЕР_4 площею 1,1929 га для ведення особистого селянського господарства.
Прокурор вказує на перевищення сільською радою своїх повноваження при передачі у власність ОСОБА_2 земельних ділянок, з тих підстав, що межі адміністративно-територіальної одиниці села Улянівка та села Тарасівка у передбаченому законом порядку до цього часу не визначені, а відповідно до інформації ДП «Київгеоінформатика» від 16.08.2016 спірні земельні ділянки розташовані за межами цих населених пунктів.
За таких обставин, прокурор просив суд застосувати положення ст. 388 Цивільного кодексу України та витребувати з володіння ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (враховуючи клопотання прокурора про залучення до участі в справі в якості співвідповідача) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області земельні ділянки, які вибули з володіння держави поза її волею в незаконний спосіб на підставі оспорюваного рішення Улянівської сільської ради.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2018 року в задоволенні позову заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області про визнання недійсним рішення сільської ради та витребування земельних ділянок з незаконного володіння - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, першим заступником прокурора Київської області Грабець І.Н. подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
В судовому засіданні представник прокуратури Київської області підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідачі по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Улянівська сільська рада Переяслав-Хмельницького району Київської області в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином (т.2 а.с.31-37), а тому колегія суддів у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13 жовтня 2010 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу (реєстр № 1-1948) придбала в ОСОБА_8 житловий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0,2500 га, якій 07.10.2010 присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1, та у 2015 році зареєструвала своє право власності на домоволодіння АДРЕСА_2 в Реєстраційній службі Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області (т.1 а.с.114-116).
Житловий будинок та земля, яка перейшла в особисте користування ОСОБА_2 обліковується за нею в погосподарській книзі Улянівської сільської ради за 2011-2015 роки (т.1 а.с.142-147).
Той факт, що придбаний ОСОБА_2 житловий будинок та присадибна земельна ділянка знаходились в межах населеного пункту с. Улянівка підтверджується довідкою Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «КИЇВГЕОІНФОРМАТИКА» № 01-01/217 від 07.04.2017, яка свідчить про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_5 згідно даних НКС ДЗК мають адресу: с.Улянівка Переяслав-Хмельницького району Київської області. Згідно проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_7 в межах с.Улянівка Переяслав-Хмельницького району Київської області земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_5 розташовані в с.Улянівка Переяслав-Хмельницького району Київської області. За картографічними даними встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_5 розташовані в старій частині с.Улянівка Переяслав-Хмельницького району Київської області, причому земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 має адресу АДРЕСА_2 Незважаючи на відсутність Проекту формування території і становлення меж Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району київської області досліджені матеріали свідчать, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_5 розташовані в межах с.Улянівка Переяслав-Хмельницького району Київської області (т.1 а.с.90-94).
27 грудня 2012 року рішенням Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 113-XXI-VI ОСОБА_7 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га (т.1 а.с.19).
28 серпня 2013 року рішенням Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 139-XXVII-VI затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 2,2129 га у власність ОСОБА_7, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору площею 0,2500 га та для ведення особистого селянського господарства площею 1,9629 га, на території села Улянівка Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та передано безкоштовно у приватну власність гр. ОСОБА_7 земельні ділянки: площею 0,2500 га кадастровий номер НОМЕР_1; площею 0,5200 га кадастровий номер НОМЕР_2; площею 1,4429 га кадастровий номер НОМЕР_5 (т.1 а.с.20).
ОСОБА_2 посвідчила своє право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в с.Улянівка Переяслав-Хмельницького району Київської області, здійснивши реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.22-23).
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2) для ведення особистого селянського господарства в с.Улянівка Переяслав-Хмельницького району Київської області та земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_5) для ведення особистого селянського господарства в с.Улянівка Переяслав-Хмельницького району Київської області, належали ОСОБА_7 на праві приватної власності та відчужені ОСОБА_3 (т.1 а.с.24-29).
10 червня 2016 року ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу (реєстр № 506) відчужила земельну ділянку площею 1,4429 га з кадастровим номером НОМЕР_5 для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с.Улянівка Переяслав-Хмельницького району Київської області, в межах, згідно з планом, на користь ОСОБА_3, яка в подальшому здійснила поділ цієї земельної ділянки на дві: площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_3 та площею 1,1929 га, кадастровий номер НОМЕР_4, зареєструвавши своє право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т. а.с.27-38).
16 липня 2016 року ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу відчужила земельну ділянку площею 0,5200 га з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с.Улянівка Переяслав-Хмельницького району Київської області, в межах, згідно з планом, на користь ОСОБА_3 (т.1 а.с.24-26, 39).
Купівля житлового будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_2 та надані їй земельні ділянки площею 0,25 га, 052 га та 1,44 га, які вона в подальшому приватизувала, є підставою вважати, що у ОСОБА_2 згідно ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України виникло право власності на земельні ділянки.
Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.
В постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 №3-806гс16 викладено правовий висновок, згідно якого позов, предметом якого є визнання незаконним та скасування розпорядження органу місцевого самоврядування, яким вирішено питання про передачу у приватну власність земельних ділянок, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволено, оскільки таке розпорядження органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для власників земельних ділянок, оскільки у таких осіб виникло право володіння земельними ділянками, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.
Оскільки рішення Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області від 28.08.2013 за № 139-XXVII-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» стало підставою для набуття у власність та оформлення за ОСОБА_2 речових прав на земельні ділянки, таке рішення вичерпало свою дію фактом його виконання, а тому воно не може визнаватись судом недійсним в порядку ст. 152 Земельного кодексу України, як того просить прокурор.
Водночас, посилання прокурора на перевищення сільською радою повноважень, визначених Земельним кодексом України щодо розпорядження землею за межами населеного пункту та заявлена ним вимога в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України про витребування земельних ділянок від громадян на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, вимагає встановлення в останнього права розпоряджатись спірними земельними ділянками та перевірки законності рішення сільської ради про безоплатну передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_2
Частинами 1, 3 ст. 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач) власник має право витребувати це майно від набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного відповідача у всіх випадках.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У пунктах 70, 71 рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), яке набуло статусу остаточного 20 січня 2012 року, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Як убачається з положень ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Порушення порядку набуття права власності на землю є порушенням публічного порядку та інтересів держави.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. а) ч.3 ст. 22 Земельного кодексу України в редакції, що була чинною на момент прийняття сільською радою оспорюваного рішення, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Частина 5 ст. 22 Земельного кодексу України встановлює виключення з цього правила, а саме: землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Відповідно до положень статей 38, 40 Земельного кодексу України земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель можуть передаватись громадянам України безоплатно із земель житлової та громадської забудови в межах населених пунктів та в межах норм, визначених цим Кодексом.
Статтею 121 Земельного кодексу України визначені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у селах - не більше 0,25 гектара.
Відповідно до ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
У частині 1 статті 116 Земельного кодексу України зазначається, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Розмежування земель комунальної та державної власності встановлюється законом.
Так, відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» № 1457- IV від 5 лютого 2004 року, який був чинним на момент прийняття сільською радою рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки у власність, при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти комунальної власності; землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України; земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави.
Згідно з ч.3 ст. 10 Закону 1457-IV розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється за проектами, які за замовленням відповідних сільських, селищних, міських рад, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій розробляються державними та іншими землевпорядними організаціями.
Відповідно до ч.5 ст. 11 цього Закону визначення меж земельних ділянок у випадках, коли відсутні матеріали встановлення їх у натурі (на місцевості) або ж існуючі межі не відповідають земельно-кадастровій документації, проводиться відповідно до вимог Земельного кодексу України з урахуванням нормативів відведення земельних ділянок.
Пунктом 1 розділу ІІІ «Перехідні положення» Закону 1457-IV передбачалось: у разі якщо межі сіл, селищ, міст не встановлені відповідно до вимог статей 174, 175 та 176 Земельного кодексу України, розмежування земель державної та комунальної власності проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до меж, прийнятих для обліку земель у складі державного земельного кадастру.
За правилами ч.2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Відповідно до ч.1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Відповідно до положення пункту 12 розділу Х «Перехідні положення Земельного кодексу України», яке було чинним на момент передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_9, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області станом на час розгляду справи відомості про межі адміністративно-територіальної одиниці села Улянівка Переяслав-Хмельницького району до Державного земельного кадастру не внесені (т.1 а.с.21).
Управління Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі також повідомляє про відсутність проекту формування і встановлення меж Улянівської сільської ради та невнесення меж населених пунктів до Державного земельного кадастру (т.1 а.с.41).
Прокурор стверджує, що передані у власність ОСОБА_2 земельні ділянки знаходяться за межами сіл Улянівка, Тарасівка та є державною власністю, посилаючись виключно на інформацію ДП «Київгеоінформатика» за № 01-01/912 від 16.08.2016 (т.1 а.с.43-45), однак не надає жодного доказу, сформованого на підставі державної статистичної звітності.
Крім того, ДП «Київгеоінформатика» за зверненням ОСОБА_2 надало протилежну інформацію за № 01-01/217 від 07.04.2017, де стверджується, що передані у власність ОСОБА_2 земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_5 розташовані в старій частині села Улянівка Переяслав-Хмельницького району Київської області, причому земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 має адресу АДРЕСА_2 Незважаючи на відсутність Проекту формування території і становлення меж Улянівської сільської ради досліджувані матеріали дають можливість зробити висновок, що вказані земельні ділянки розташовані в межах с. Улянівка Переяслав-Хмельницького району Київської області (т.1 а.с.117-121).
Наведеній інформації суд першої інстанції правомірно надав перевагу, оскільки в ній вказано, що вона надана на підставі дослідження додаткових картографічних та кадастрових матеріалів, а тому, твердження прокурора, що сама по собі відсутність містобудівної чи іншої передбаченої законом документації, яка б встановлювала межі с.Улянівка, вказує на те, що Улянівська сільська рада Переяслав-Хмельницького району Київської області при прийнятті рішення № 139-XXVII-VI 28.08.2013 щодо розпорядження землею перевищила надані їй повноваження, не ґрунтується на вимогах закону та є припущенням.
Прокурором не надано жодного переконливого доказу на підтвердження належності земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_5, які передані за рішенням сільської ради у власність ОСОБА_2, до земель державної власності.
Крім того, експертами Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз, за результатами проведення в рамках кримінального провадження експертизи з питань землеустрою надано висновок від 12.11.2015, де в дослідницькій частині зазначається, що рішення Улянівської сільської ради від 09.09.2010 за № 265 про безкоштовну передачу в приватну власність земельних ділянок ОСОБА_9 прийнято у відповідності до законодавства, чинного на дату прийняття ( т.1 а.с.154).
За результатами дослідження Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки гр. ОСОБА_9 в с. Улянівка Переяслав-Хмельницького району Київської області, експертами зроблений висновок, що зазначена Технічна документація в цілому відповідає вимогам законодавства (т.1 а.с.165).
Крім того, державний акт на право власності на земельну ділянку та державна реєстрація права власності на земельні ділянки за ОСОБА_9 та ОСОБА_3 є дійсними, питання їх скасування прокурором не ставиться.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, оскільки прокурором недоведено незаконність вибуття з власності держави спірних земельних ділянок внаслідок перевищення сільською радою своїх повноважень і крім того, ОСОБА_2 набула право власності на земельні ділянки в межах норм безоплатної приватизації та без порушень інших законодавчо визначених обмежень щодо перебування відповідної категорії земель у власності громадян.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області Грабець Ігора Несторовича - залишити без задоволення.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя -доповідач: А.М.Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І.Шкоріна
