СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" грудня 2018 р. Справа № 917/1338/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М. , суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
за участю представників сторін:
від позивача: особисто ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1); ОСОБА_2 - адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.06.2014 НОМЕР_2) - на підставі ордера від 18.12.2018 № 101142;
від 1-го відповідача: - Геріх-Сльота Н.А.- адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 01.03.2018 НОМЕР_3) - на підставі ордера від 18.11.2018 №84023;
від 2-го відповідача: не з'явився;
від 3-го відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, м. Глобине,
на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 31.10.2018, постановлену в м. Полтава, повний текст якої складений 31.10.2018 (суддя Тимощенко О.М.),
у справі №917/1338/18
за позовом: ОСОБА_1 та ОСОБА_4, с. Горби, Полтавська область,
до 1-го відповідача: Приватного підприємства Агрофірми "Славутич", с. Горби, Полтавська область,
до 2-го відповідача: ОСОБА_5, с. Горби, Полтавська область,
до 3-го відповідача: ОСОБА_6, м. Кропивницький, Кіровоградська область,
про 1) визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства Агрофірми "Славутич" від 02.01.2018, яке оформлено протоколом №1;
2) визнання недійсним редакції Статуту Приватного підприємства Агрофірми "Славутич", затвердженого рішенням загальних зборів учасників Приватного підприємства Агрофірми "Славутич" від 02.01.2018, яке оформлено протоколом №1 та зареєстровано реєстратором Комунального підприємства "Реєстратор" Полтавської обласної ради Голубєвою Ларисою Володимирівною від 03.01.2018, номер запису 15611050018000555;
3) визнання недійсним рішення зборів засновників №3 Приватного підприємства Агрофірми "Славутич" від 19.05.2018;
4) визнання недійсним редакції Статуту Приватного підприємства Агрофірми "Славутич", яка затверджена рішенням зборів засновників №3 Приватного підприємства Агрофірми "Славутич" від 19.05.2018 та зареєстрована реєстратором КП "ЦР" Мурзенко Андрієм Володимировичем від 06.06.2018, номер запису 15611050020000555, 15611070021000555,
ВСТАНОВИЛА:
25.10.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до Господарського суду Полтавської області з позовом до ПП Агрофірми "Славутич", ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства Агрофірми "Славутич" від 02.01.2018, яке оформлено протоколом №1; визнання недійсним редакції Статуту Приватного підприємства Агрофірми "Славутич", затвердженого рішенням загальних зборів учасників Приватного підприємства Агрофірми "Славутич" від 02.01.2018, яке оформлено протоколом №1 та зареєстровано реєстратором Комунального підприємства "Реєстратор" Полтавської обласної ради Голубєвою Ларисою Володимирівною від 03.01.2018, номер запису 15611050018000555; визнання недійсним рішення зборів засновників №3 Приватного підприємства Агрофірми "Славутич" від 19.05.2018; визнання недійсною редакції Статуту Приватного підприємства Агрофірми "Славутич", яка затверджена рішенням зборів засновників №3 Приватного підприємства Агрофірми "Славутич" від 19.05.2018 та зареєстрована реєстратором КП "ЦР" Мурзенко Андрієм Володимировичем від 06.06.2018, номер запису 15611050020000555, 15611070021000555.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 31.10.2018 у справі №917/1338/18 відмовлено у відкритті провадження у справі (а.с.1-5).
Ухвала місцевого господарського суду з посиланням на статті 8, 113, 130, 147, 166, 1216 ЦК України, статті 55, 69, 167 ГК України, статті 55,69 Закону України «Про господарські товариства», статті 20, 175 ГПК України мотивована тим, що на час смерті ОСОБА_9 належали всі права учасника ПП Агрофірми «Славутич» в межах частки в статутному капіталі підприємства, а саме в розмірі 60%; до спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перейшли права на частку в статутному фонді даного підприємства. Однак, для виникнення корпоративних прав, які випливають з права на участь в ПП Агрофірмі «Славутич», необхідно не лише отримання свідоцтва про право на спадщину, але і вчинення інших дій; корпоративні права у позивачів виникнуть лише після вступу їх до ПП Агрофірми «Славутич». У зв'язку з цим суд дійшов висновку про те, що спір у даній справі не є спором, що виник з корпотивних відносин, та не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Спір виник з цивільних правовідносин між фізичними особами та ПП Агрофірмою «Славутич», суб'єктний склад учасників відповідає положенням статті 4 ЦПК України, а тому цей спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства.
ОСОБА_1 з ухвалою місцевого господарського суду від 31.10.2018 не погодилася та 09.11.2018 звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 31.10.2018 у справі №917/1338/18 та направити справу до Господарського суду Полтавської області для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що умови установчого договору про створення та діяльність ПП Агрофірми «Славутич» та Статуту підприємства не містять положень про те, що перехід частки у статутному фонді ПП Агрофірми «Славутич» до спадкоємців фізичної особи допускається лише за згодою інших учасників. Також вказує на те, що 10.10.2017 позивачами проведені збори учасників ПП Агрофірми «Славутич», на яких прийнято, зокрема, рішення про включення до складу учасників спадкоємців ОСОБА_9 та затвердження Статуту підприємства в новій редакції, яке не визнано недійсним та відповідно до якого внесені зміни до ЄДРПОУ. З цього рішення вбачається, що станом на 12.10.2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є учасниками ПП Агрофірми «Славутич», як і станом на момент прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів від 02.01.2018, яке оформлено протоколом №1.
У відзиві на апеляційну скаргу ПП Агрофірма «Славутич» просить ухвалу Господарського суду Полтавської області від 31.10.2018 у справі №917/1338/18 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення за необґрунтованістю. При цьому зазначає, що саме по собі успадкування особою права на частку в статутному капіталі підприємства не виникає з моменту отримання особою свідоцтва про право на спадщину, незалежно від того чи вказано у такому свідоцтві про те, що воно дає право на участь у діяльності товариства.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 31.10.2018 у справі №917/1338/18 та направити справу до Господарського суду Полтавської області для продовження розгляду.
Представник 1-го відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Другий і третій відповідачі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать також повідомлення про вручення поштових відправлень.
Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка сторін не була визнана судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників 2-го і 3-го відповідачів за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та 1-го відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила таке.
17.05.2001 засновниками Агрофірми «Славутич» ОСОБА_9 та ОСОБА_5 укладений установчий договір про створення та діяльність Сільськогосподарського підприємства Агрофірми «Славутич», який затверджений рішенням установчих зборів від 27.05.2001 та зареєстрований Районною державною адміністрацією Глобинського району Полтавської області 19.06.2001. Статтею 1 цього Установчого договору встановлено, що учасники, на підставі угоди, шляхом об'єднання майна, створюють сільськогосподарське підприємство агрофірму «Славутич» (підприємство) та затверджують Статут підприємства (а.с.41-48).
Для забезпечення діяльності підприємства учасники створюють статутний фонд в розмірі 34000грн. Розмір вкладів учасника і його доля в статутному фонді визначається рішенням учасників і на момент створення підприємства становить: ОСОБА_9 - 20400грн; ОСОБА_5 - 13600грн (п.п.4.1,4.2 Установчого договору).
Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Статуту Агрофірми «Славутич», затвердженого засновниками та зареєстрованого головою Глобинської райдержадміністрації 24.02.1998, підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати права і нести обов'язки. Підприємство відповідає по своїм зобов'язанням усім майном. Підприємство не відповідає по зобов'язанням засновників.
Пунктом 3.6 Статуту встановлено, що підприємство у своїй діяльності керуюється чинним законодавством України, цим Статутом, рішенням про створення та іншими внутрішніми (локальними) нормативними актами.
Згідно із п.6.1 Статуту підприємство є власником майна, наданого його засновниками, продукції, виробленої в результаті господарської діяльності, а також іншого майна, придбаного ним з інших підстав, передбачених законодавством.
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06.10.2017 ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_14. є спадкоємцями, відповідно, по 1/3 частки статутного капіталу Агрофірми "Славутич", розмір внеску до статутного фонду якого скадає 20400грн, що становить 60% статутного фонду Агрофірми "Славутич", що належав померлому ОСОБА_9 на підставі Установчого договору про створення та діяльність Агрофірми "Славутич" та Статуту АФ "Славутич" (а.с.61).
10.10.2017 проведені загальні збори учасників Агрофірми "Славутич", на яких були присутні ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_14., оформлені протоколом №1, на яких спадкоємцями без згоди учасника підприємства прийнято рішення: включити до складу учаників Агрофірми "Славутич" спадкоємців померлого ОСОБА_9: ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_14. з часткою у статутному капіталі 20% у кожного; затвердити Статут Приватного підприємства Агрофірми "Славутич" в новій редакції (а.с. 62,63).
На загальних зборах учасників Агрофірми "Славутич" 02.01.2018, оформлених протоколом №1, був присутній ОСОБА_5, та прийняті рішення: виключити зі складу учасників підприємства ОСОБА_9 у звязку з його смертю; відмовити спадкоємцям померлого учасника ОСОБА_9 в прийнятті їх в засновники Агрофірми "Славутич" та здійснити розрахунок із спадкоємцями (правонаступниками) учасника відповідно до положень статті 148 ЦК України; провести перорозподіл часток в статутному капіталі підприємства наступним чином: 100% частки статутного капіталу належать ОСОБА_5 (а.с. 64).
Згідно витягу з ЄДРПОУ, сформованого станом на 12.10.2017, учасниками ПП АФ "Славутич" є ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_1, тоді як станом на 16.04.2018 єдиним учасником ПП АФ "Славутич" є ОСОБА_5 (а.с.71-70).
31.10.2018 місцевим господарським судом прийнято оскаржувалу ухвалу з підстав, зазначених вище (а.с. 1-5).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Предметом даного спору є визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Приватного підприємства Агрофірми "Славутич", редакцій Статуту Приватного підприємства Агрофірми "Славутич".
Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Стаття 1 ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, господарських відносин; спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.
Пунктами 3, 4, 10, 15 частини 1 статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Отже, правильне визначення підвідомчості спору, який виник між сторонами спору, залежить від установлення наявності або відсутності корпоративних відносин між сторонами в цій справі.
Згідно зі статтею 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи.
Відповідно до статті 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.
Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи (стаття 87 ЦК України).
Згідно зі статтею 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.
Відповідно до статті 113 ГК України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що порядок створення та діяльності уповноважених власником органів управління приватним підприємством не врегульований ні Цивільним кодексом України, ні Господарським кодексом України, а отже за доцільне застосування до спірних правовідносин правові норми цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону ст. 8 ЦК України).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №917/1887/17 за позовом ОСОБА_5 до ПП Агрофірми «Славутич» про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників від 10.10.2017 Верховний Суд заначив, що визначальним критерієм того чи можна відносити певну юридичну особу до господарського товариства з поширенням відповідних приписів законодавства є наявність у юридичної особи статутного капіталу (фонду), поділеного на частки між учасниками. Характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено, а не відносин з формування статутного фонду. Тому, лише у випадку якщо в установчих документах приватного підприємства є вказівка на наявність у нього статутного капіталу, можливе спадкування корпоративних прав на приватне підприємство (а.с.83-88).
Як вбачається, з матеріалів, доданих до апеляційної скарги, 17.05.2001 засновниками Агрофірми «Славутич» ОСОБА_9 та ОСОБА_5 укладений Установчий договір, який затверджений рішенням установчих зборів від 27.05.2001 та зареєстрований Районною державною адміністрацією Глобинського району Полтавської області 19.06.2001, статтею 1 якого встановлено, що учасники, на підставі угоди, шляхом об'єднання майна, створюють Сільськогосподарське підприємство Агрофірму «Славутич» (підприємство), затверджують Статут підприємства (а.с.41-48).
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Установчого договору для забезпечення діяльності підприємства учасники створюють статутний фонд в розмірі 34000грн. Розмір вкладів учасника і його доля в статутному фонді визначається рішенням учасників і на момент створення підприємства становить: ОСОБА_9 - 20400грн; ОСОБА_5 - 13600грн.
Пунктом 7.2 Установчого договору встановлено, що створений після оплати податків чистий прибуток підлягає розподілу між учасниками пропорційно до розміру їх часток у статутному капіталі: ОСОБА_9 - 60% чистого прибутку; ОСОБА_5 - 40% чистого прибутку.
Оскільки Приватне підприємство Агрофірма «Славутич» засноване на приватній власності двох осіб (засновників), а статутний капітал підприємства поділений між учасниками на частки, що вбачається з Установчого договору про створення та діяльність Агрофірми «Славутич», суд апеляційної інстанції вважає за доцільне застосування до спірних правовідносин положень Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про господарські товариства", які регулюють правовідносини щодо набуття спадкоємцями прав на частку майна підприємства та на участь в такому підприємстві.
Згідно з частиною 1 статті 100 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення у позивачів права на спадщіну) право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення у позивачів права на спадщіну) під час реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.
Згідно з частиною 5 статті 147 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення у позивачів права на спадщіну) частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.
Установчим договором про створення та діяльність Агрофірми «Славутич» та Статутом Агрофірми «Славутич» не встановлений порядок набуття спадкоємцями прав учасника підприємства у разі смерті одного із засновників (учасників).
Частиною 1 статті 1219 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення у позивачів права на спадщіну) встановлено, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.
Змістом статей 130, 147, 166 ЦК України та статей 55, 69 Закону України "Про господарські товариства" передбачено спадкування саме частки учасника господарського товариства, у разі смерті (ліквідації) учасника товариства спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі. Після набуття частки в статутному капіталі у спадкоємців (правонаступників) виникає переважне право вступу до цього товариства, передбачене ст. 55 Закону України "Про господарські товариства", проте у цьому разі не йдеться про автоматичне набуття такими спадкоємцями права участі у товаристві.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що до спадкоємців ОСОБА_9, який був учасником ПП Агрофірми «Славутич» з розміром частки 60% статутного капіталу, ОСОБА_1, ОСОБА_4 перейшли майнові права померлого (права на частку в статутному фонді підприємства), а не право на участь, наявність спадщини дає спадкоємцю право на вступ до господарського товариства. Однак для виникнення у них корпоративних прав, які випливають з права на участь в підприємстві, необхідно не лише отримання свідоцтва про право на спадщину, але й вступ до такого підприємства на підставі рішення заганьних зборів учасників.
На загальних зборах учасників Агрофірми "Славутич" 02.01.2018, оформлених протоколом №1, був присутній ОСОБА_5 та прийняті рішення: виключити зі складу учасників підприємства ОСОБА_9 у звязку з його смертю; відмовити спадкоємцям померлого учасника ОСОБА_9 в прийнятті їх в засновники Агрофірми "Славутич" та здійснити розрахунок із спадкоємцями (правонаступниками) учасника відповідно до положень статті 148 ЦК України; провести перорозподіл часток в статутному капіталі підприємства наступним чином: 100% частки статутного капіталу належать ОСОБА_5 (а.с. 64).
Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на момент смерті учасника ПП Агрофірми «Славутич» ОСОБА_13, на момент постановлення оскаржуваної ухвали, а також на даний час, позивачі не є учасниками ПП Агрофірми «Славутич», та за рішенням зборів учасників такого підприємства не були прийняті до складу учасників такого підприємства, а отже спір, що виник між сторонами, не є корпоративним.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Враховуючи вищенавене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що спір, який виник між сторонами, не є спором, що виник з корпоративних правовідносин, а отже не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Даний спір, як правильно встановлено судом першої інстанції, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що Установчий договору про створення та діяльність ПП Агрофірми «Славутич» та Статут підприємства не містять положень про те, що перехід частки у статутному фонді допускається лише за згодою інших учасників, проте відсутність в установчому договрі відповідних положень не свідчить про набуття спадкоємцями права на участь в такому приватному підприємстві.
Враховуючи викладене, судова колегія Східного апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю.
З огляду на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, ухвала місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає.
Відповідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги .
Керуючись ст. ст.129, 270, 271, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст. 276, 281- 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1, м. Глобине, залишити без задоволення.
2.Ухвалу господарського суду Харківської області від 31.10.2018 у справі №917/1338/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 22.12.2018.
Головуючий суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза
