Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 917/1338/18 (провадження № 12-86 гс 20)
02 листопада 2021 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду у судовому засіданні розглянула справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного підприємства Агрофірма «Славутич» (далі - ПП Агрофірма «Славутич»), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів ОСОБА_5 про визнання недійсними рішень загальних зборів, редакцій статуту підприємства та про визнання нікчемним договору купівлі-продажу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року і постановою від 02 листопада 2021 року касаційну скаргу задовольнила частково, скасувала рішення Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року у частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ПП Агрофірма «Славутич», оформлених протоколом № 1 від 02 січня 2018 року, а також зборів засновників ПП Агрофірма «Славутич» № 3 від 19 травня 2018 року та ухвалила в цій частині нове рішення, яким визнала недійсними рішення загальних зборів учасників ПП Агрофірма «Славутич», оформлені протоколом № 1 від 02 січня 2018 року та визнала недійсними рішення зборів засновників ПП Агрофірма «Славутич» № 3 від 19 травня 2018 року. Рішення Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року у частині відмови у задоволенні вимог про визнання нікчемним договору № 1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич» від 10 квітня 2018 року та про визнання недійсними редакцій статутів ПП Агрофірма «Славутич», затверджених вищевказаними рішеннями загальних зборів учасників ПП Агрофірма «Славутич», оформленим протоколом № 1 від 02 січня 2018 року, і зборів засновників Приватного підприємства Агрофірма «Славутич» № 3 від 19 травня 2018 року, змінила у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.Рішення Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року в іншій частині залишити без змін.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. Велика Палата Верховного Суду, розглянувши цю справу, зокрема, розглянула питання набуття статус учасника ПП Агрофірма «Славутич» та дійшли висновку про таке.
1.1. Відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними оскаржених рішень зборів ПП Агрофірма «Славутич» суди першої й апеляційної інстанцій мотивували, зокрема, так, що, незважаючи на спадкування позивачками часток у статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич» після померлого ОСОБА_6 , вони не набули статусу учасника цього підприємства.
1.2. За обставин цієї справи Велика Палата Верховного Суду з такими висновками судів не погодилася, оскільки у статті 100 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.
1.3. Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства (частина п`ята статті 147 ЦК України у вказаній редакції).
1.4. Згідно з приписами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
1.5. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами (пункти 1 і 2 частини першої статті 1219 ЦК України).
1.6. Відповідно до статті 55 Закону України «Про господарські товариства» (далі - Закон № 1576-ХІІ) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у зв`язку зі смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.
1.7. Отже, за загальним правилом після набуття права на частку в статутному капіталі у спадкоємців (правонаступників) виникало переважне право на вступ до цього товариства, передбачене статтею 55 Закону № 1576-ХІІ, але не йшлося про «автоматичне» набуття такими спадкоємцями права участі в товаристві (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 392/1213/17 (пункти 31-35) та від 27 лютого 2019 року у справі № 761/27538/17).
2. Однак, згідно з частинами першою, другою статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
3. Відповідно до частин першої - третьої статті 81 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом. Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.
4. Згідно з частинами першою, другою статті 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
5. Відповідно до частин першої, другої статті 83 «Організаційно-правові форми юридичних осіб» ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.
6. Як убачається з наведених норм ЦК України та ГК України, до суб`єктів господарювання відносяться юридичні особи приватного права, які створюються у формі установ, товариств, підприємств та в інших формах, встановлених законом.
7. Відповідно до статті 84 та 85 ЦК України підприємницькими є товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
8. Згідно з частиною першою статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.
9. Відповідно до частини першої статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
10. Згідно зі статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
11. Відповідно до частини першої статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.
12. Згідно зі статтею 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
13. Відповідно до ЦК України під поняттям «спадкування» розуміється перехід прав та обов`язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Водночас поняття «корпоративні права» закріплене, серед іншого, у ГК України і визначене як права особи, частка якої визначається в статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) такої організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
14. Нормами статті 1219 ЦК України встановлено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
15. Відтак до складу спадщини не входять права та обов`язки, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця. Разом із цим не можна вважати нерозривно пов`язаними права, які можуть бути уступлені іншій особі.
16. Обмеження щодо можливості успадкування права участі в товаристві слід застосовувати виключно до непідприємницьких товариств, де визначальною є особиста участь, а не до підприємств, де спадкування є основною формою передачі виробничих активів від батьків до дітей.
17. Непідприємницькі товариства створюються для досягнення певної науково, суспільно або соціально вагомої мети засновників та спрямовані на реалізацію їх конкретних цілей, а не отримання прибутку, у той час як підприємницькі товариства не обмежені наявними активами, а створюються з метою налагодження та організації керування цими активами для отримання постійного потенційного прибутку. Обмеження, встановлене статтею 1219 ЦК України та статутом, щодо автоматичної передачі права участі в діяльності підприємницького товариства разом із часткою у статутному капіталі нівелює цінність виробничих активів цього товариства.
18. Частка у статутному капіталі приватного підприємства є оборотоздатним об`єктом цивільного права. Змістом частки є сукупність прав, установлених законом і статутом підприємства, які отримує учасник приватного підприємства при набутті права власності на таку частку. Зазначені права учасник може використовувати окремо одне від одного, проте відчужити їх може лише в сукупності шляхом відчуження належної йому частки. Окреме право, яке складає зміст частки, цивільної оборотоздатності не має.
19. Право на частку в статутному капіталі виникає в особи з моменту набуття її у власність. Проте для того, щоб користуватись часткою (її виробничими активами), особа має стати учасником товариства.
20. Згідно із загальнодозвільним принципом правового регулювання, який поширюється на сферу правомірних приватних відносин (зокрема, на відносини спадкування), дозволено те, що не заборонено законом. Можливість спадкування права участі у товаристві, як і успадкованого права володіння часткою у майні товариства, забезпечує сталість цивільного обороту й уникнення ситуацій, за яких можливий необґрунтований перерозподіл земельних ділянок і прав на них.
21. У випадку, коли установчі документи не визначають створене підприємство як товариство з обмеженою відповідальністю і положення чинного на час створення цього підприємства законодавства так само не дає підстав для такого висновку, при вирішенні спорів щодо спадкування частки в майні підприємства та прав участі в управлінні цим підприємством слід застосовувати спеціальні норми ЦК України щодо спадкування.
22. Разом із тим варто звернути увагу, що, застосовуючи аналогію закону, слід враховувати весь зміст норм ЦК України, зокрема статті 84 та 85 цього Кодексу, які розмежовують підприємницькі та непідприємницькі товариства. Водночас обмеження щодо спадкування, встановлені статтею 1219 ЦК України, повинні застосовуватися до непідприємницьких товариства, а не до підприємств, де спадкування є основною формою передачі виробничих активів у спадок.
Тобто право участі спадкоємців ОСОБА_6 у товаристві є правом, що набулося автоматично у зв`язку з набуттям ними права власності на частки в статутному капіталі. Зазначене також підтверджується пунктом 8.3. установчого договору про створення та діяльність Агрофірми «Славутич», де зазначено, що при передачі паю (частини паю) третій особі до неї одночасно переходять всі права і обов`язки, які належать учаснику, що уступив свій пай повністю або частково.
Суддя В. В. Пророк
