ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 645/1055/16-ц
Провадження № 22-ц-818/965/18
29 листопада 2018 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого - Овсяннікової А.І.,
суддів - Коваленко І.П., Тичкової О.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі :
Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,
представники відповідачів - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
ОСОБА _7,
ОСОБА _8
розглянув в місті Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 645/1055/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_7, ОСОБА_8 про захист прав споживача, визнання порушеного права споживача як споживача фінансових послуг, визнання кредитних договорів, договору іпотеки та договорів поруки недійсними, зобов'язання вчинити дії, застосування наслідків недійсності правочинів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 червня 2018 року, ухвалене суддею Бабковою Т.В., -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_7, ОСОБА_8 про захист прав споживача, визнання порушеного права споживача як споживача фінансових послуг, визнання кредитних договорів, договору іпотеки та договорів поруки недійсними, зобов'язання вчинити дії, застосування наслідків недійсності правочинів.
В обгрунтування позову зазначає, що 08 серпня 2007 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») укладено кредитний договір №НААОG115310067, згідно умов якого Банком на споживчі цілі (придбання нерухомого майна) надано йому кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 32800дол. США зі сплатою страхових платежів в розмірі 6561,50дол. США, а всього 39391,50дол. США зі сплатою 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом строком до 06 серпня 2027 року.
08 серпня 2007 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір №НААОG215310067 згідно умов якого Банком на початковий внесок для придбання нерухомого майна надано йому кредит у розмірі 8200дол. США зі сплатою 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. З метою забезпечення виконання зобов'язань 08 серпня 2007 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки №НААОG115310067, згідно умов якого ним передано в іпотеку Банку нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності. Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань 08 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_8, ОСОБА_7 укладено договори поруки №1, 2, згідно умов яких поручителі зобов'язалися відповідати перед банком за належне виконання позичальником своїх обов'язків за кредитним договором № НААОG115310067 у тому ж розмірі, що і боржник. При укладенні договорів кредиту сторонами не підписувалось ніяких додатків, а саме: йому не було надано графіку платежів, який мав бути невід'ємною частиною кредитних договорів. Лише 08 жовтня 2015 року після письмового запиту відповідачем було надано лист, в якому зазначено, що графік погашення заборгованості та виписка по рахунку ОСОБА_1 з 08.08.2007 року по 06.10.2015 року надається, запитувана споживачем інформація про вартість кредиту вказана у підписаному кредитному договорі. Відповідач перед укладенням кредитного договору та під час його укладання не надав йому необхідної інформації, що передбачена ч. 2 ст. 11 Законом України «Про захист прав споживачів», ч. 1 ст. 6 Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і «Правилами надання банками України споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджені постановою правління НБУ №168 від 10.05.2007 року, для того щоб вплинути на здійснення ним вибору щодо отримання кредиту саме у відповідача, так як побачивши реальну процентну ставку, сукупну вартість та дійсний розмір абсолютного подорожчання кредиту він би відмовився від отримання кредиту. При укладенні кредитних договорів він був ознайомлений лише з тією інформацією, що була викладена в змісті договорів, при цьому йому надали їх прочитати, а зміст пунктів, що містять ціну кредиту, відсотків, винагород, комісій роз'яснено не було. Відповідачем не було надано будь-яких інших видів документів, зокрема, у вигляді інформаційного листа банку чи пам'ятки позичальника, що свідчить про не вчинення відповідачем жодних дій щодо ознайомлення його з усіма умовами кредитування перед укладенням договору. Відповідачем в порушення п. 2 ч. 1 ст. 11 Законом України «Про захист прав споживачів» не було надано в письмовій формі повної інформації про умови кредитування. На виконання вимог постанови НБУ №168 від 10.05.2007 року відповідачем не було повідомлено та не надано йому графіку, яким передбачено погашення кредитної заборгованості, детально розписаного розрахунку сукупної вартості кредиту, а також не отримано від нього письмового підтвердження про ознайомлення з вказаною інформацією. У договорах кредиту всупереч вимогам п. 3 ч. 4 ст. 11 Законом України «Про захист прав споживачів» відсутня вказівка на конкретну дату видачі кредиту, зазначено, що надання кредиту здійснюється з 08.08.2007 року по 06.08.2027 року, договори не містять детального розпису загальної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту. Відповідач ввів його в оману щодо валюти та загальної вартості кредиту, дати і порядку його надання і умови повернення. У п. 7.1 договорів кредиту закріплено ануїтетні платежі, зміст яких полягає у тому, що рівні один одному грошові платежі сплачуються через рівні проміжки часу (щомісячно) в рахунок погашення отриманого кредиту та процентів по ньому, кожний місяць виплачується однакова сума, яка включає в себе частину основного боргу та нараховані на решту проценти, тобто після проведення кожного щомісячного платежу сума основного боргу по кредиту зменшується і кожний наступний місяць проценти нараховуються на решту основного боргу, однак, сума щомісячного платежу залишається незмінною.
Знецінення гривні неможливо було передбачити не тільки на момент укладення договору, але і під час його виконання. Курс долару США на теперішній час по відношенню до гривні зріс більше ніж у три рази , а його доходи, які він отримує у національній валюті гривні, зменшились у декілька разів. У 2015 році він декілька разів звертався до відповідача з проханням щодо зміни умов кредитного договору, що було передбачено п. 5 постанови НБУ №182 від 31.03.2014 року, але на звернення були отримані шаблонні відмови. Вважає такими, що погіршують його становище пункти договору, якими передбачено погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом у доларах США. Порушенням його прав згідно статей 11,18,21 Законом України «Про захист прав споживачів» є і те, що відповідачем в договорах не було повідомлено його про валютні ризики. Процентна ставка за рік складає 12%, але банком ще встановлено винагороду у розмірі 0,20 % від суми наданого кредиту щомісяця в період сплати, а тому відсоткова ставка на рік становить 14,40 %. Також, починаючи з 08.09.2007 року щомісячні платежі, які сплачуються, відрізняються від щомісячного платежу зазначеного в договорах на 10 доларів США в сторону збільшення і становлять в середньому 550,00 доларів США. Відповідач приховав фактичне значення реальної процентної ставки. Встановлену комісійну винагороду у розмірі 0,2% Банк не мав права встановлювати. Рахунок НОМЕР_1, на який відповідно до умов договору він повинен щомісячно сплачувати ануїтетні платежі, не є його поточним рахунком, а є внутрішньо аналітичним рахунком банку, на який неможливо покласти та з якого неможливо списувати кошти, оскільки він ведеться відповідачем виключно для свого внутрішнього обліку. Порядок застосування цього рахунку встановлюється затвердженою постановою НБУ №280 від 17.06.2004 року «Інструкцією про порядок застосування Плану рахунків в банках України». Відсутні первинні документи, які б посвідчували здійснення банком внутрішньобанківських операцій по перерахуванню коштів з даного рахунку на його поточний рахунок. Будь-яких рахунків для обслуговування отриманих ним кредитів з відповідачем він не підписував. Відповідачем без підписання додаткових угод кошти зараховувалися не на рахунок, визначений у договорах кредиту, а на інші рахунки, які, зокрема, використовуються відповідачем для здійснення своєї господарської діяльності. Починаючи з вересня 2007 року по червень 2015 року відповідач зараховував більшу частину сплачених щомісячних платежів лише на відсотки за кредитом, внаслідок чого основна сума кредиту зменшувалася на незначну суму і за ним залишався тягар заборгованості. Ненадання графіку погашення кредиту, з якого б вбачалося: які суми, на які рахунки і за яким принципом вони зараховувалися, в силу ч. 5 ст. 11 та ст. 18 Законом України «Про захист прав споживачів» є несправедливими, оскільки надає можливість відповідачу проводити зарахування на рахунки на свій розсуд. Зазначене свідчить про несправедливість умов кредитного договору, їх суперечність принципу добросовісності і створює істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків, погіршення його прав як споживача. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 21 Законом України «Про захист прав споживачів» вважає свої права порушеними, оскільки було обмежено його право як споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації. Умови договорів про зміни у витратах щодо плати за обслуговування кредиту та плати за довгострокове його погашення такими, що є несправедливими і є підставою для визнання їх недійсними. Крім того, в договорах не зазначено жодної відповідальності відповідача в разі невиконання чи неналежного виконання ним умов кредитного договору, в той час як на нього покладено жорсткі умови відповідальності, що свідчить про несправедливість і дискримінаційність даних. Умови договору про право відповідача в будь-який момент на власний розсуд змінювати умови договору або розірвати його в судовому порядку або здійснити розірвання договору в односторонньому порядку без зазначення підстав є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності порушують дисбаланс договірних прав і обов'язків. Є несправедливими і підлягають визнанню недійсними і положення договорів, які містять умови про зміни у витратах. Зокрема, щодо плати комісій за дострокове погашення кредиту, сплати інших комісій, що не стосуються ведення кредиту взагалі. На виконання договорів кредиту 08.08.2007 року ним з ТДВ СК «Кредо» укладено договір №№НААОLK15310067 особистого страхуванння на строк до 23.07.2008 року з щорічною сплатою страхового платежу в сумі 828,20 грн та договір страхування майна №НААОG115310067 до 07.08.2008 року з щорічною оплатою страхового платежу в сумі 828,58 грн. Згідно п. 7.1 умов кредитного договору №НААОG115310067 від 08.08.2007 року банк зобов'язався видати йому кошти у розмірі 6561,50 доларів США шляхом перерахування їх кожного року 08.08. поточного року поки діє кредитний договір, страховій компанії, проте, даних операцій відповідачем здійснено не було, що підтверджується випискою банку. Відповідачем йому жодного разу на підтвердження факту перерахування відповідних страхових платежів не надавалося квитанцій, при цьому він мав сплачувати відсотки на дані кошти. Умова кредитного договору про зобов'язання укласти договори страхування суперечить п. 10 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки фактично не пов'язана з послугою, яку йому надає відповідач. Під час укладення кредитних договорів на укладення договору іпотеки були понесені витрати на послуги нотаріуса, на укладення договору купівлі-продажу - на послуги агентства нерухомості, на сплату збору до ПФУ та державного мита, однак підтвердити зазначені витрати він не має можливості, оскільки ці договори були укладенні у приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк» і жодної квитанції від осіб, уповноважених на надання вказаних послуг, йому надано не було. Вказані платежі були включені в розмір фактичного залишку заборгованості за кредитом і у випадку їх сплати тіло кредиту мало зменшуватися на цю суму, але відповідач тіло кредиту на дані нарахування не зменшив.
Просить : 1. визнати порушеним право ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг при укладенні з ПАТ КБ «ПриватБанк» договорів споживчого кредиту №НААОG115310067 та №НААОG215310067 від 08.08.2007 року; 2. визнати недійсним договір споживчого кредиту №НААОG115310067 від 08.08.2007 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1; 3. визнати недійсним договір споживчого кредиту №НААОG215310067 від 08.08.2007 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1; 4. визнати недійсним іпотечний договір №НААОG115310067 від 08.08.2007 року, зареєстрований в реєстрі за №1-2384, укладений ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1; 5. визнати недійним договір поруки №1 від 08.08.2007 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_8; 6. визнати недійним договір поруки №2 від 08.08.2007 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7; 7. зупинити ПАТ КБ «ПриватБанк» нарахування пені, відсотків, штрафних санкцій за кредитними договорами №НААОG115310067 та №НААОG215310067 від 08.08.2007 року, укладеними між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 з моменту останньої оплати за квитанціями; 8. виключити з реєстру обтяжень та заборон відчуження запис про обтяження та заборону відчуження нерухомого майна за іпотечним договором №НААОG115310067 від 08.08.2007 року, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, зареєстроване в реєстрі за номером №1-2385; 9. зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 оригінали договору купівлі-продажу ВРО №395056 від 08.08.2007 року, витяг з державного реєстру правочинів від 08.08.2007 року, заяву ОСОБА_9 про отримання коштів за продаж квартири 08.08.2007 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер запису П-8-5256 в книзі 1 від 14.08.2007 року; 10. застосувати до недійсних правочинів договорів кредиту №НААОG115310067 та №НААОG215310067 від 08.08.2007 року наслідки реституції, шляхом приведення сторін у попередній стан.
Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» проти позову заперечував. Договори укладені у відповідності до вимог діючого законодавства, права ОСОБА_1 не порушені.
Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надали суду клопотанням про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник ПАТ «Акцент-Банк» в судове засідання не з'явився.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 червня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що судом не встановлено порушень прав позивача як споживача фінансових послуг у сфері кредитування; умови спірних договорів відповідають положенням цивільного законодавства та є справедливими; відсутні підстави для визнання кредитних договорів недійсними.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить рішення скасувати і ухвалити нове по суті позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що протягом дії кредитних договорів додаткові договори сторонами не укладались. Судом невірно було встановлено правову природу споживчого кредитного договору.
Висновки суду щодо належної переддоговірної роботи із позивачем з боку відповідача з питань умов кредитування та сукупної вартості кредиту перед укладанням кредитних договорів не відповідають наявним доказам та нормам права.
Банком не було надано у письмовій формі належної інформації про умови кредитування; графіків платежів.
Вимога сплачувати винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця не відповідає вимогам засадам справедливості, розумності, добросовіснності.
Висновок судової економічної експертизи є належним та допустимим доказом.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2018 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, вислухав суддю - доповідача, дослідив матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Згідно положень ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Одним із основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений в п.3 ч.1 ст.3 та ст.627 ЦК України принцип свободи договору, відповідно до якого укладання договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.
Окрім можливості вибору контрагента і визначення змісту договору, свобода договору включає також вільний вияв волі особи на вступ у договірні відносини; свобода вибору сторонами форми договору; право сторін укладати як договори, передбачені законом (поіменовані договори), так і договори, які законом не передбачені, але йому не суперечать (не- поіменовані); право сторін за своєю угодою змінювати, розривати або продовжувати чинність укладеного ними договору; визначати способи забезпечення договірних зобов'язань; можливість установлювати форми (міри) відповідальності за порушення договірних зобов'язань тощо.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 27 липня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») з анкетами-заявами №1 та №2, в яких просив відкрити картковий рахунок та надати кредит у валюті кредиту у розмірах 32800дол. США та 8200дол. США відповідно.
08 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитні договори №НААОG115310067 та №НААОG215310067, за якими банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п. 7.1 цього договору, строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені у розділі 7 договору (п. 1.1 договорів).
Для виконання цих договорів банк відкриває позичальникові: рахунок 29096052313043 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитними угодами №НААОG115310067 від 08.08.2007 року, далі за текстом основний кредит, і №НААОG215310067 від 08.08.2007 року, далі за текстом кредит на початковий внесок. При цьому кошти розподіляються наступним чином: 1. Погашення заборгованості за кредитом на початковий внесок (за виключенням суми спрямованої на дострокове погашення кредиту); 2. Погашення заборгованості за основним кредитом (за виключенням суми спрямованої на дострокове погашення кредиту); 3. За внесок у межах суми заборгованості; 4. При відсутності поточних зобов'язань по кредиту на початковий внесок - дострокове погашення основного кредиту у межах суми заборгованості.
Факт отримання кредитних коштів підтверджується ксерокопією меморіальних ордерів від 08.08.2007 року та заявами на видачу готівки, згідно яких ОСОБА_1 одержав від ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитними договорами грошові кошти у розмірі 32800,00 доларів США та 8200,00 доларів США відповідно.
З метою забезпечення виконання зобов'язань 08 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_8, ОСОБА_7 укладено договори поруки №1, 2, згідно умов яких поручителі зобов'язалися відповідати перед банком за неналежне виконання позичальником своїх обов'язків за кредитним договором № НААОG115310067, у тому ж розмірі, що і боржник.
З метою забезпечення виконання зобов'язань 08 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки №НААОG115310067, згідно умов якого ним передано в іпотеку Банку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3, що належить йому на праві вланості.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами 08 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» укладено Договір особистого страхування №НААОLK15310067 та Договір страхування майна №ННАОG115310067.
Згідно виписки довідки ТОВ Страхова компанія «Кредо» на виконання договорів страхування Банком у відповідності до повноважень передбачених п.2.1.3 кредитних договорів перераховувалися грошові кошти.
Укладаючи спірні договори ОСОБА_1 був ознайомлений з усіма їх істотними умовами, про що свідчить його підпис на кожній сторінці правочинів. При цьому будь-яких застережень з його боку стосовно того, що він не згоден з якимось пунктом договору або бажає зазначити додаткові пункти зроблено не було.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частинами 1,2,3,4,5 цієї статті визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямованийна реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст.215 ЦК України).
При укладенні вищевказаних договорів були дотримані передбачені законом обов'язкові умови, зокрема, договори вчинені у письмовій формі, зміст правочинів не суперечить актам цивільного законодавства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі.
Твердження ОСОБА_1, що Банком не було надано у письмовій формі належної інформації про умови кредитування; умови кредитного договору є несправедливими; відсутня інформація щодо сукупної вартості кредиту, відкриття окремих рахунків і т.і., колегією суддів не приймаються.
Відповідно до положень ч.ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка діяла на час виникнення кредитних правовідносин перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема:а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Відповідно до даних анкет-заяв ОСОБА_1 підтвердив, що вся зазначена в анкеті-заяві інформація є достовірною і відповідає дійсним фактам, виражає згоду на проведення подальшого аналізу. Ознайомлений і згодний з умовами кредитування, які були надані йому у письмовій формі. Своїм підписом підтверджує факт про надану йому повну інформацію про умови кредитування в ПриватБанку (а також його місце знаходження), а саме: мету, для якої кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями позичальника; тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема, таких як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна, якщо така оцінка є необхідною; ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які позичальник має право, та відомості про те, від кого позичальник може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Дані заяви містять особисті підписи ОСОБА_1, що свідчить про факт ознайомлення його з їх змістом та погодження з ними.
Факт відкриття загального рахунку Банком не свідчить про неправильне зарахування сплачених ОСОБА_1 коштів.
Жодних доказів в цьому ним не надано
Розмір річної відсоткової ставки, детальний опис загальної вартості кредиту (сума кредиту, відсотки, винагорода, комісії, неустойки, затрати, збитки) чітко зазначені у п.п.6.2; 6.4; 7.1 кредитного договору.
Зазначено період сплати коштів - з «05» по «10» число кожного місяця; зазначена сума щомісячного платежу.
Отже всі передбачені законом вимоги до кредитного договору Банком дотримано.
ОСОБА _1 з даним позовом звернувся до суду у 2014 році; договори укладені у 2007 році; тривалий час ОСОБА_1 виконував умови договору, проводив необхідні виплати.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обгрунтованного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 червня 2018 року - залишити без зміни.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повну постанову складено 29 листопада 2018 року.
Головуючий Овсяннікова А.І.
Судді Коваленко І.П.
Тичкова О.Ю.
