Суть: Про захист прав споживача, визнання порушеного права споживача, як споживача фінансових послуг, визнання кредитних договорів, договору іпотеки та договорів поруки недійсними, зобов’язання вчинити дії, застосування наслідків недійсності правочинів

Суддя: Бабкова Т. В.

Результат рішення: У задоволенні скарги відмовлено.

Справа № 645/1055/16-ц

Провадження №2/645/53/18

РІШЕННЯ

Іменем України

07 червня 2018 року місто Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого по справі – судді Бабкової Т.В.,

за участю секретаря - Біленко О.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_1 - на підставі довіреності від 26.09.2016 року ОСОБА_2 та на підставі ордеру та угоди від 23.02.2016 року адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк», Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист прав споживача, визнання порушеного права споживача, як споживача фінансових послуг, визнання кредитних договорів, договору іпотеки та договорів поруки недійсними, зобов’язання вчинити дії, застосування наслідків недійсності правочинів,

ВСТАНОВИВ:

І . Зміст позовних вимог.

04.03.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про захист прав споживача, визнання порушеного права споживача, як споживача фінансових послуг, та визнання кредитних договорів, договору іпотеки та договорів поруки недійсними до відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому просив:

1. визнати порушеним право ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг при укладенні з ПАТ КБ «ПриватБанк» договорів споживчого кредиту №НААОG115310067 та №НААОG215310067 від 08.08.2007 року;

2. визнати недійсним договір споживчого кредиту №НААОG115310067 від 08.08.2007 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1;

3. визнати недійсним договір споживчого кредиту №НААОG215310067 від 08.08.2007 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1

4. визнати недійсним іпотечний договір №НААОG115310067 від 08.08.2007 року, зареєстрований в реєстрі за №1-2384, укладений ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1;

5. визнати недійним договір поруки №1 від 08.08.2007 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6;

6. визнати недійним договір поруки №2 від 08.08.2007 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5;

7. зупинити ПАТ КБ «ПриватБанк» нарахування пені, відсотків, штрафних санкцій за кредитними договорами №НААОG115310067 та №НААОG215310067 від 08.08.2007 року, укладеними між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 з моменту останньої оплати за квитанціями;

8. виключити з реєстру обтяжень та заборон відчуження запис про обтяження та заборону відчуження нерухомого майна за іпотечним договором №НААОG115310067 від 08.08.2007 року, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, зареєстроване в реєстрі за номером №1-2385;

9. зобов’язати ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 оригінали договору купівлі-продажу ВРО №395056 від 08.08.2007 року, витяг з державного реєстру правочинів від 08.08.2007 року, заяву ОСОБА_7 про отримання коштів за продаж квартири 08.08.2007 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер запису П-8-5256 в книзі 1 від 14.08.2007 року;

10. застосувати до недійсних правочинів договорів кредиту №НААОG115310067 та №НААОG215310067 від 08.08.2007 року наслідки реституції, шляхом приведення сторін у попередній стан.

В якості обґрунтування заявлених вище позовних вимог вказав:

- 08.08.2007 року між ним ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договори кредиту №НААОG115310067 та №НААОG215310067, договір іпотеки №НААОG115310067, а також 08.08.2007 року між відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6, ОСОБА_5 було укладено договори поруки №1 та №2 відповідно;

- він звернувся до адвоката, з якими 06.11.2015 року було укладено договір на представництво інтересів в суді, з проханням роз’яснити йому умови кредитного договору, укладеного між ним та відповідачем, і підготувати позов про захист порушеного права, який було подано до суду, а тому вважає, що саме з дати укладення договору 06.11.2015 року він дізнався про порушення своїх прав;

- при укладенні договорів кредиту сторонами не підписувалось ніяких додатків, а саме: йому не було надано графіку платежів, який мав бути невід’ємною частиною кредитних договорів. Лише 08.10.2015 року після письмового запиту відповідачем було надано лист №20.1.0.0.0/7-151001/1938, в якому зазначено, що графік погашення заборгованості та виписка по рахунку ОСОБА_1 №2909652313043 з 08.08.2007 року по 06.10.2015 року надається, запитувана споживачем інформація про вартість кредиту вказана у підписаному кредитному договорі.

Відповідач перед укладенням кредитного договору та під час його укладання не надав йому необхідної інформації, що передбачена ч. 2 ст. 11 ОСОБА_8 України «Про захист прав споживачів», ч. 1 ст. 6 ОСОБА_8 України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і «Правилами надання банками України споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджені постановою правління НБУ №168 від 10.05.2007 року, для того щоб вплинути на здійснення ним вибору щодо отримання кредиту саме у відповідача, так як побачити реальну процентну ставку, сукупну вартість та дійсний розмір абсолютного подорожчання кредиту, він би відмовився від отримання кредиту. При укладенні кредитних договорів він був ознайомлений лише з тією інформацією, що була викладена в змісті договорів, при цьому, йому надали їх прочитати, а зміст пунктів, що містять ціну кредиту, відсотків, винагород, комісій роз’яснено не було. Відповідачем не було надано будь-яких інших видів документів, зокрема, у вигляді інформаційного листа банку чи пам‘ятки позичальника, що свідчить про не вчинення відповідачем жодних дій щодо ознайомлення його з усіма умовами кредитування перед укладенням договору. Відповідачем в порушення п. 2 ч. 1 ст. 11 ОСОБА_8 України «Про захист прав споживачів» не було надано в письмовій формі повної інформації про умови кредитування;

На виконання вимог постанови НБУ №168 від 10.05.2007 року відповідачем не було повідомлено та не надано йому графіку, яким передбачено погашення кредитної заборгованості, детально розписаного розрахунку сукупної вартості кредиту, а також не отримано від нього письмового підтвердження про ознайомлення його з вказаною інформацією.

У договорах кредиту всупереч вимогам п. 3 ч. 4 ст. 11 ОСОБА_8 України «Про захист прав споживачів» відсутня вказівка на конкретну дату видачі кредиту, зазначено, що надання кредиту здійснюється з 08.08.2007 року по 06.08.2027 року, договори не містять детального розпису загальної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов’язаних з отримання, обслуговуванням та погашенням кредиту.;

- з огляду на викладене вище, вважає, що відповідач ввів його в оману щодо валюти та загальної вартості кредиту, дати і порядку його надання і умови повернення споживачем;

- у п. 7.1 договорів кредиту закріплено ануїтетні платежі, зміст яких полягає у тому, що рівні один одному грошові платежі сплачуються через рівні проміжки часу (щомісячно) в рахунок погашення отриманого кредиту та процентів по ньому, кожний місяць виплачується однакова сума, яка включає в себе частину основного боргу та нараховані на решту проценти, тобто після проведення кожного щомісячного платежу сума основного боргу по кредиту зменшується і кожний наступний місяць проценти нараховуються на решту основного боргу, однак, сума щомісячного платежу залишається незмінною;

- в період з 2008 року курс іноземної валюти долару США виріс до 08,00 гривень, починаючи з лютого 2014 року курс долару почав невпинно зростати. Подібне знецінення гривні неможливо було передбачити не тільки на момент укладення договору, але і під час його виконання, курс долару США на теперішні час по відношенню до гривні зріс більше ніж у три рази , а його доходи, які він отримує у національній валюті гривні, зменшились у декілька разів. У 2015 році він декілька разів звертався до відповідача з проханням щодо зміни умов кредитного договору, що було передбачено п. 5 постанови НБУ №182 від 31.03.2014 року, але на звернення були отримані шаблонні відмови.

Вважає такими, що погіршують його становище, пункти договору, якими передбачено погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом у доларах США. Порушенням його прав, згідно статей 11,18,21 ОСОБА_8 України «Про захист прав споживачів», є і те, що відповідачем в договорах не було повідомлено його про валютні ризики;

- процентна ставка за рік складає 12%, але банком ще встановлено винагороду у розмірі 0,20 % від суми наданого кредиту щомісяця в період сплати, а тому відсоткова ставка на рік становить 14,40 %. Також, починаючи з 08.09.2007 року щомісячні платежі, які сплачуються, відрізняються від щомісячного платежу, зазначеного в договорах, на 10 доларів США в сторону збільшення і становлять в середньому 550,00 доларів США. Тому, переконаний, що відповідач приховав фактичне значення реальної процентної ставки;

- встановлену договорами та нараховану банком комісійну винагороду у розмірі 0,2 % такою, яку відповідач, в силу ст. 47 ОСОБА_8 України «Про захист прав споживачів», не мав права встановлювати;

- крім цього, рахунок №29096052313043, який було відкрито йому ПАТ КБ «Приватбанк», на який відповідно до умов договору він повинен щомісячно сплачувати ануїтетні платежі, не є його поточним рахунком, а є внутрішньо аналітичним рахунком банку, на який неможливо покласти та з якого неможливо списувати кошти, оскільки він ведеться відповідачем виключно для свого внутрішнього обліку. Порядок застосування цього рахунку встановлюється затвердженою постановою НБУ №280 від 17.06.2004 року «Інструкцією про порядок застосування Плану рахунків в банках України». Також, відсутні первинні документи, які б посвідчували здійснення банком внутрішньобанківських операцій по перерахуванню коштів з даного рахунку на його поточний рахунок. Будь-яких рахунків для обслуговування отриманих ним кредитів з відповідачем він не підписував. Також, відповідачем без підписання додаткових угод, кошти які ним сплачувалися як плата за погашення кредиту, зараховувалися не на рахунок, визначений у договорах кредиту, а на інші рахунки, які, зокрема, використовуються відповідачем для здійснення своєї господарської діяльності;

- починаючи з вересня 2007 року по червень 2015 року відповідач зараховував більшу частину сплачених позивачем щомісячних платежів лише на відсотки за кредитом, внаслідок чого основна сума кредиту зменшувалася на незначну суму і за ним залишався тягар заборгованості;

- вважає, що ненадання графіку погашення кредиту, з якого в вбачалося: які суми, на які рахунки і за яким принципом вони зараховувалися, в силу ч. 5 ст. 11 та ст. 18 ОСОБА_8 України «Про захист прав споживачів» є несправедливими по відношенню до нього, оскільки надає можливість відповідачу проводити зарахування на рахунки на свій розсуд;

- переконаний, що зазначене свідчить про несправедливість умов кредитного договору, їх суперечність принципу добросовісності і створює істотний дисбаланс договірних прав і обов’язків, погіршення його прав як споживача. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 21 ОСОБА_8 України «Про захист прав споживачів» вважає свої права порушеними, оскільки було обмежено його право як споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації.

- вважає умови договорів про зміни у витратах щодо плати за обслуговування кредиту та плати за довгострокове його погашення такими, що є несправедливими і є підставою для визнання їх недійними;

- крім того, в договорах не зазначено жодної відповідальності відповідача в разі невиконання чи неналежного виконання ним умов кредитного договору, в той час як на нього покладено жорсткі умови відповідальності, що свідчить про несправедливість і дискримінаційність даних. А умови договору про право відповідача в будь-який момент на власний розсуд змінювати умови договору або розірвати його в судовому порядку або здійснити розірвання договору в односторонньому порядку без зазначення підстав є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності порушують дисбаланс договірних прав і обов’язків. Є несправедливими і підлягають визнанню недійсними і положення договорів, які містять умови про зміни у витратах. Зокрема, щодо плати комісій за дострокове погашення кредиту, сплати інших комісій, що не стосуються ведення кредиту взагалі;

- на виконання договорів кредиту 08.08.2007 року ним з ТДВ СК «Кредо» було укладено договір №№НААОLK15310067 особистого страхуванння на строк до 23.07.2008 року з щорічною сплатою страхового платежу в сумі 828,20 грн та договір страхування майна №НААОG115310067 до 07.08.2008 року з щорічною оплатою страхового платежу в сумі 828,58 грн. Згідно п. 7.1 умов кредитного договору №НААОG115310067 від 08.08.2007 року банк зобов’язався видати йому кошти у розмірі 6561,50 доларів США шляхом перерахування їх кожного року 08.08. поточного року поки діє кредитний договір страховій компанії, проте, даних операцій відповідачем здійснено не було, що підтверджується випискою банку. Крім цього, відповідачем йому жодного разу на підтвердження факту перерахування відповідних страхових платежів не надавалося квитанцій, при цьому, він мав сплачувати відсотки на дані кошти. Вважає, що умова кредитного договору про зобов’язання укласти договори страхування суперечить п. 10 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів, оскільки фактично не пов’язана з послугою, яку йому надає відповідач»;

- під час укладення кредитних договорів на укладення договору іпотеки були понесені витрати на послуги нотаріуса, на укладення договору купівлі-продажу - на послуги агентства нерухомості, на сплату збору до ПФУ та державного мита, однак підтвердити зазначені витрати він не має можливості, оскільки ці договори були укладенні у приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк» і жодної квитанції від осіб, уповноважених на надання вказаних послуг, йому надано не було. Вказані платежі були включені в розмір фактичного залишку заборгованості за кредитом і у випадку їх сплати тіло кредиту мало зменшуватися на цю суму, але відповідач тіло кредиту на дані нарахування не зменшив.

ІІ . Заяви та клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова про відкриття провадження у справі від 10.03.2016 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 28.03.2016 року о 08 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 28.03.2016 року клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів в порядку ст. 137 ЦПК України задоволено частково та витребувано у відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» та витребувано від нього відповідні документи.

Ухвалою суду від 28.03.2016 року справу призначено до судового засідання на 26.04.2016 року на 13 год. 30 хв. та залучено за згодою позивача ОСОБА_1 в якості співвідповідачів по справі ОСОБА_9 та ОСОБА_6, та як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариства «А-Банк». В подальшому 24.04.2018 року за згодою позивача ОСОБА_1 Публічне акціонерне товариства «А-Банк» було залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

Ухвалою суду від 20.01.2017 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 про призначення судово-економічної експертизи документів фінансово-кредитних операцій в порядку ст. 143 ЦПК України в редакції закону від 18.03.2004 № 1618-IVпо справі було призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Ухвалою суду про відновлення провадження у справі від 25.05.2017 року у зв’язку з надходженням до суду висновку судово-економічної експертизи №1656, складеного 19.04.2017 року, та повернення матеріалів цивільної справи провадження у справі було поноволено та справу призначено до судового засідання на 27.06.2017 року на 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду про забезпечення позову від 21.08.2017 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в порядку ст.ст. 151-153 ЦПК України в редакції закону від 18.03.2004 № 1618-IVбуло задоволено.

Ухвалою суду від 08.02.2018 року у зв’язку з надходженням на адресу суду заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді провадження у справі було зупинено до вирішення питання про відвід судді та заяву позивача передано до канцелярії суду для визначення складу суду відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова (головуючий суддя Іващенко С.О.) від 12.02.2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Бабкової Т.В. відмовлено.

Ухвалою суду від 02.03.2018 року поновлено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 23.04.2018 року на 11 год. 00 хв.

23.04.2018 року у відкритому судовому засіданні суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі.

24.04.2018 року у відкритому судовому засіданні суд оголосив ухвалу суду від 24.04.2018 року, якою поновив судовий розгляд по цивільній справі, та на місці оголосив перерву у судовому засіданні до 21.05.2018 року до 13 год. 30 хв.

ІІІ . Пояснення осіб, які беруть участь у справі.

27.03.2016 року представник позивача ОСОБА_3 також надала суду письмові пояснення в порядку ст.ст. 27, 31 ЦПК України в редакції закону від 18.03.2004 № 1618-IV, які містять аналогічні доводи і пояснення, викладені в позовній заяві і пояснення позивача.

25.08.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з письмовими поясненнями в порядку ст.ст. 27, 31 ЦПК України в редакції закону від 18.03.2004 № 1618-IV, в яких крім відомостей, доводів та пояснень, зазначених в позовній заяві, вказав, що відповідач в порушення п. 2.3.10 кредитних договорів не повідомив його протягом 5 днів про здійснення переуступки права вимоги. У випадку переуступки права вимоги і переходу прав до нового кредитора мала відбутися нотаріально посвідчена заміна іпотеко держателя з ПАТ «ПриватБанк» на ЗАТ «Акцент-Банк», який став новим кредитором та іпотеко держателем за договорами кредиту, а тому мали бути внесені відомості щодо нового іпотеко держателя до реєстру іпотек.

19.09.2017 року представник позивача ОСОБА_3 подала суду письмові пояснення, в яких наголосила на тому, що показники реальної процентної ставки не відповідають зазначеним у кредитних договорах розмірам процентної ставки. Вважає, що під час укладення договорів банк приховав від позичальника ОСОБА_1 повну та об’єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав в угодах занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту.

29.06.2016 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» надав суду додаткові пояснення до позовної заяви, в яких послався на положення ст. 627 ЦК України, якими передбачено принцип свободи договору, а також зазначив те, що банком на виконання відповідних положень ОСОБА_8 України «Про захист прав споживачів» надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов’язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог ОСОБА_8 України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638 та ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів). Вказує, що всі умови були обумовлені на момент підписання договорів, зокрема, в п. 7.1 договорів. Більш того, даним пунктом передбачено порядок погашення заборгованості за договором, а тому сторони передбачили, що наявність графіку не є обов’язковою.

Також, представник відповідача надав суду письмові пояснення по справі, в яких вказав, що вважає, укладений між позивачем та банком договір відповідає вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги є безпідставними, а тому просить у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю та у зв’язку з пропуском позовної давності; і клопотання від 19.01.2017 року, в якому просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у позові з цих підстав, оскільки вважає, що позов заявлений поза межами строку позовної давності, так як зазначені в позові обставини були відомі позивачу, він міг про них довідатися, ще в 2007 році.

14.08.2017 року представник відповідача звернувся до суду з письмовими поясненнями щодо висновку судово-економічної експертизи, в яких зазначив, що є стандартні умови нарахування відсотків, а є нестандартні, коли під час розрахунку використовуються умовно 360 днів у році, саме такі умови передбачають укладені між ним та позивачем договори. Згідно п. 3.4, нарахування відсотків на погашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, здійснюється виходячи із кількості днів у році – 360 днів. В формулах, які використовувались судови експертом, відсоткова ставка визначена у розмірі 12 % річних або 1 % в місяць, а розрахунковий період визначений у роках та місяцях замість днів. Так, розроблено судовим експертом визначення ануїтетного платежу за кредитним договором №НААОG115310067 від 08.08.2007 року. В році 365 днів, а якщо це не високосний рік, то 366 днів, тобто за умови стандартного нарахування відсотків за кожний день користування кредитом позичальник повинен сплачувати з суми кредиту 32800,00 доларів США наступну суму: 32800,00'12%/365 = 10,78 доларів США. Але з урахуванням п. 3.4 кредитної угоди за кожний день користування кредитом позичальник повинен сплачувати з суми кредиту 32800,00 дол. США наступну суму: 32800,00'12%/360 = 10,93 дол.США замість 10,78 доларів США. Тому, висновок судового експерту є хибним. Вважає, цей висновок неналежним та недопустимим доказом по справі.

19.09.2017 року представник відповідача також надав письмові поясненнями щодо висновку судово-економічної експертизи, в яких пояснив, що експертом було використано неправильний метод розрахунку, внаслідок чого складений до висновку експерта додаток №1 є хибним, оскільки поряд з платежами за договором №НААОG115310067 у розмірі 426,76 дол. США останній платіж визначений у розмірі 4180,73 дол. США, та платежами за договором №НААОG215310067 106,69 дол. США останній платіж – 1045,18 дол. США. Також, представником відповідача було зазначено, що судовим експертом помилково зазначена видана позичальнику 08.08.2007 року сума кредиту – 32471,92 дол. США, замість 32800,00 США.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Пердставник Публічного акціонерного товариства «А-Банк» в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.

І V. Встановлені судом обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

1. 27.07.2007 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з анкетами-заявами №1 та №2, в яких просив відкрити картковий рахунок та надати кредит у валюті кредиту у розмірах 32800,00 доларів США та 8200,00 доларів США відповідно. Дані заява містять особисті підписи ОСОБА_1, що свідчить про факт ознайомлення його з їх змістом та погодження з ними.

Відповідно до даних анкет-заяв, ОСОБА_1 підтверджує, що вся зазначена вище (в анкеті-заяві) інформація є достовірною і відповідає дійсним фактам, виражає згоду на проведення подальшого аналізу. Він не проти відвідування кредитним фахівцем свого місця проживання і роботи і готовий надати йому всю необхідну інформацію. Ознайомлений і згодний з умовами кредитування, які були надані йому у письмовій формі. Своїм підписом підтверджує факт про надану йому повну інформацію про умови кредитування в ПриватБанку (а також його місце знаходження), а саме: мету, для якої кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов’язаннями позичальника; тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору (перелік усіх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема, таких як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна, якщо така оцінка є необхідною; ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які позичальник має право, та відомості про те, від кого позичальник може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

2. Ордером розпорядження про видачу кредиту від 08.08.2007 року, виданим відповідачем, прийнято рішення видати ОСОБА_1 за кредитним договором №ННАОG115310067 від 08.08.2007 року кредит у сумі 32800,00 доларів США.

3. 08.08.2007 року між Відділенням №1 філії «ХГРУ» «ЗАТ КБ «ПриватБанку» (ОСОБА_4) з одного боку та ОСОБА_1 (позичальник) з іншого боку було укладено Кредитні договори №НААОG115310067 та №НААОG215310067, за якими банк зобов’язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п. 7.1 цього договору (п. 1.1 договорів).

Умовами, укладених між Відділенням №1 філії «ХГРУ» «ЗАТ КБ «ПриватБанку» (ОСОБА_4) та ОСОБА_1 (позичальник) Кредитних договорів №НААОG115310067 та №НААОG215310067 від 08.08.2007 року встановлено наступне:

Пунктом 1.1 договорів передбачено, що строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені у розділі 7 договору.

Згідно п. 1.2 договорів, позичальник доручає банку провадити погашення заборгованості по даному кредитному договору в передбачені даним договором строки за рахунок коштів, розміщених на рахунку позичальника, що відповідає платіжній картці, емітованої ПриватБанком. Номер рахунку зазначений у п. 7.2 даного договору.

Кредит надається в обмін на зобов’язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені даним договором строки (п. 1.2 договорів).

Відповідно до п. 2.1.1 договорів, банк зобов’язується надати кредит шляхом й у межах сум, зазначених у п. 7.1 даного договору, а також, за умови виконання позичальником умов, передбачених п. 2.2.7 даного договору.

Згідно п. 2.1.3 договорів, позичальник звертається до банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до договорів страхування, укладених відповідно до п. 2.2.7 даного договору і доручає банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно договорів страхування. Перерахування кредитних коштів банк зобов’язується провадити у випадку непред’явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування.

Зазначене доручення позичальника не підлягає виконанню тільки у випадку пред’явлення позичальником банку документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування.

Даний пункт виконується лише у випадку укладання договору іпотеки або пред’явлення банком вимог, пов’язаних з особистим страхуванням позичальника.

За п. 2.1.5 договорів, банк зобов’язується направляти на погашення заборгованості позичальника кошти, що надійшли на рахунок відповідно до п. 7.2 змінної частини цього договору для зарахування, відповідно до пп. 1.1, 3.3 договору.

Пунктом 2.2 розділу 2 договорів визначено обов’язки позичальника, згідно з якими останній зобов’язується сплатити відсотки за користування кредитом; сплатити банку винагороду згідно п.п. 7.1 та 6.2 даного договору; погашення кредиту зробити в порядку, сумах і строки, передбачені п. 7.11 та п. 2.3.3 цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договорів, за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п. 7.1 змінної частини даного договору.

Кошти отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед, направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно п.п. 2.2.9, 2.3.8 цього договору, далі пені згідно розділу 4 цього договору, далі – простроченої комісії по кредиту, далі – простроченої винагороди, далі – прострочених відсотків, далі – простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишилася (у т.ч. сума, надана позичальником понад суму щомісячного платежу), направляється на погашення заборгованості за кредитом (якщо інше не передбачено п. 6.8), далі – комісії, далі – винагороди, далі – відсотків , далі – кредиту (п. 3.3 договорів).

Пункт 2.2.7 договорів передбачає, що позичальник надає банку належним чином оформлені, згідно п. 7.3 цього договору, договори іпотеки, який передбачає видачу заставної, поруки й т.ін. для забезпечення виконання зобов’язань за даним договором, договір страхування заставного майна і договір особистого страхування позичальника.

У випадку не подання позичальником банку підтверджуючого документа про сплату чергових страхових платежів по погодженим з банком договором страхування, банк сплачує страхові платежі за рахунок кредиту відповідно до п. 2.1.3 даного договору.

Позичальник зобов’язується погасити суму кредиту, направлену на оплату чергового страхового платежу, і сплатити відсотки за його користування не пізніше 30 днів з дня перерахування банком страхового платежу.

За п. 2.2.11 договорів, для здійснення останнього погашення по кредиту позичальник звертається в банк, який надає інформацію про заборгованість позичальника за кредитним договором (кредит, відсотки, пені, винагороди).

Відповідно до п. 3.4 договору, нарахування відсотків здійснюється в останню дату сплати відсотків, при цьому, відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом – 360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісяця, за період з першої дати поточного періоду сплати включно. Дата погашення кредиту в розрахунок не включається. Повне погашення відсотків здійснюється не пізніше дня повного погашення суми кредиту.

Згідно п. 3.7 договорів, позичальник сплачує банку винагороду, в розмірі й у строки, зазначені в п. 7.1 даного договору.

Пунктом 4.1 розділу 4 цього договорів передбачено, що при порушення позичальником будь-якого зобов’язання, передбаченого п.п. 2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

При невиконанні позичальником умов, передбачених п. 2.2.11 договору, банк зобов’язаний здійснити додатковий моніторинг погашення кредиту по рахунку. При цьому позичальник сплачує банку винагороду, що дорівнює сумі залишку коштів між сплаченими позичальником на день здійснення моніторингу коштами і нарахованими банком на останній термін сплати. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати (п. 6.2 договору).

Згідно п. 6.3 договорів, всі види платежів (за винятком кредиту, винагороди за проведення додаткового моніторингу, неустойки), що вносяться позичальником за даним договором є відсотками в розумінні ЦК України.

Розмір річної відсоткової ставки дорівнює дванадцяти місячним відсотковим ставкам (п. 6.4 договорів).

Детальний опис загальної вартості кредиту вказаний у п.п. 6.2, 7.1 цього договору: сума кредиту, відсотки, винагороди, комісії, неустойки, затрати, збитки (п. 6.5 договорів).

Розділом 7 кредитного договору №НААОG115310067 від 08.08.2007 року встановлено «Особливі умови», якими передбачено:

«7.1 ОСОБА_4 зобов’язуєиться надати позичальникові кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу банку на строк з 08.08.2007 року по 06.08.2027 року включно, у вигляді не встановлювальної кредитної лінії в розмірі 39361,50 доларів США на придбання нерухомості в сумі 32800,00 доларів США, сплату страхових платежів у сумі 6561,50 доларів США на строк з 08.08.2007 року по 06.08.2027 року включно; у випадку та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати. Відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з 05 по 10 число кожного місяця.

Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 435,00 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди..

У разі порушення вищевказаних термінів оплати (зокрема оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, позичальник зобов’язаний повернути (сплатити) суму кредиту (залишок заборгованості по кредиту) відсотків, винагороди, пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.

7.2. Для виконання даного договору банк відкриває позичальникові: рахунок 29096052313043 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам.

Позичальник доручає банку провадити погашення заборгованості по даному кредитному договору в передбачені даним договором строки за рахунок коштів, розміщених на рахунку. Зазначене доручення не підлягає виконанню банком у випадку пред’явлення позичальником документа, що підтверджує сплату заборгованості іншим способом.

Кредит надається в обмін на зобов’язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені даним договором строки.

7.3 Забезпечення виконання позичальником зобов’язань за даним договором виступає договір іпотеки від 08.08.2007 року, а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п., надані банку з метою забезпечення зобов’язань за даним договором.

7.4 Згідно ст. 1212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов’язань по погашенню кредиту, передбачених п. 1.1,2.2.4,2.3.3 цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,42 % на місяць, розрахованої на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

7.5 При достроковому (як повному, так і частковому) погашенні кредиту позичальник додатково сплачує банку за користування кредитом 0,00 % від суми кредиту, що погашається достроково.»

Розділом 7 кредитного договору №НААОG215310067 від 08.08.2007 року встановлено «Особливі умови», якими передбачено:

«7.1 ОСОБА_4 зобов’язуєиться надати позичальникові кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу банку на строк з 08.08.2007 року по 06.08.2027 року включно, у вигляді не встановлювальної кредитної лінії в розмірі 8200,00 доларів США на наступні цілі: купівля квартири, шляхом перерахування відповідно до п. 1.2 та зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати. Відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з 05 по 10 число кожного місяця.

Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 540,00 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди..

7.2. Для виконання даного договору банк відкриває позичальникові: рахунок 29096052313043 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитними угодами №НААОG115310067 від 08.08.2007 року, далі за текстом основний кредит, і №НААОG215310067 від 08.08.2007 року, далі за текстом кредит на початковий внесок. При цьому кошти розподіляються слідуючим чином: 1. Погашення заборгованості за кредитом на початковий внесок (за виключенням суми спрямованої на дострокове погашення кредиту); 2. Погашення заборгованості за основним кредитом (за виключенням суми спрямованої на дострокове погашення кредиту); 3. За внесок у межах суми заборгованості; 4. При відсутності поточних зобов’язань по кредиту на початковий внесок – дострокове погашення основног кредиту у межах суми заборгованості.

7.4 Згідно ст. 212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов’язань по погашенню кредиту, передбачених п. 1.1,2.2.4,2.3.3 цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,42 % на місяць, розрахованої на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

4. Згідно копій меморіальних ордерів від 08.08.2007 року, ОСОБА_1 одержав від ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитними договорами №ННАОG115310067 від 08.08.2007 року та №ННАОG215310067 від 08.08.2007 року грошові кошти у розмірі 32800,00 доларів США та 8200,00 доларів США відповідно.

5. Відповідно до Форми опрацювання заявки на отримання споживчого кредиту, позивачем ОСОБА_1 отримано кредит у сумі 41000,00 доларів США, при цьому, курс гривні до USD на момент видачі кредиту становив 5,05.

6. Факт отримання позивачем ОСОБА_1 грошових коштів у сумах 32800,00 та 8200,00 доларів США також підтверджується заявами на видачу готівки, а.с.215, 216 т.2

7. 08.08.2007 року між Відділенням №1 філії «ХГРУ» «ЗАТ КБ «ПриватБанку» (кредитор) та ОСОБА_6 (поручитель) було укладено Договір поруки №1 №ННАОG115310067, предметом якого э надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором від 08.08.2007 року №ННАОG115310067, згідно якого кредитор надава боржнику кредит в сумі 39361,50 дол. США на наступні цілі: придбання квартири у розмірі 32800,00 доларів США, а також у розмірі 6561,50 дол. США на сплату страхових платежів.

08.08.2007 року між Відділенням №2 філії «ХГРУ» «ЗАТ КБ «ПриватБанку» (кредитор) та ОСОБА_5 (поручитель) було укладено Договір поруки №2 №ННАОG115310067, предметом якого э надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором від 08.08.2007 року №ННАОG115310067, згідно якого кредитор надава боржнику кредит в сумі 39361,50 дол. США на наступні цілі: придбання квартири у розмірі 32800,00 доларів США, а також у розмірі 6561,50 дол. США на сплату страхових платежів.

8. 08.08.2007 року між ОСОБА_1 (іпотекодавець), діючого на підставі особистого волевиявлення, та «ЗАТ КБ «ПриватБанку» (іпотекодержатель) було укладено Договір іпотеки, відповідно до якого предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, а саме: двохкімнатної квартири, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Рибалка, б. 4/2, кв. 62, в забезпечення виконання зобов’язань іпотекодавця ОСОБА_1 за кредитним договором від 08.08.2007 року №ННАОG115310067, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов’язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

9. 08.08.2007 року між ОСОБА_1 (страхувальник) та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (страховик), страховий агент – ЗАТ КБ «ПриватБанку», на виконання Договору застави, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та Страхувальником від 08.08.2007 №ННАОG115310067 з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 08.08.2017 №ННАОG115310067, було укладено Договір особистого страхування №НААОLK15310067.

Відповідно до даного договору: п. 8 - розмір страхової суми по всім особам, зазначеним в п. 6 цього договору 165640 грн., п. 9 страховий тариф – 0,5 % страхової суми, зазначеної в п. 8 цього договору, п. 10 – страховий платіж 828,2 грн.; п. 11 – строк дії договору: з 08.08.2007 по 07.08.2008 включно. При бажанні страхувальника застрахуватися на строк, більший за 12 місяців, та сплаті страхового платежу, зазначеного в п. 10 цього договору, цей договір діє 12 місяців (один рік) і щорічно лонгується на такий же строк – до повного погашення кредитної заборгованості – у разі сплати наступних страхових платежів.

08.08.2007 року між ОСОБА_1 (страхувальник) та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (страховик), страховий агент – ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено Договір страхування майна №ННАОG115310067, який укладений на виконання Договору застави, укладеного між ПриватБанком та Страхувальником від 08.08.2007 №ННАОG115310067 з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 08.08.2017 №ННАОG115310067.

Згідно умов даного договору: п. 5 – об’єктом страхування є майно, яке я власністю страхувальника, а саме: квартира, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул.. Рибалко, б. 4/2, кв. 62; п. 6.1 – розмір страхової суми 207145,00 грн; п. 6.2 – дійсна вартість майна 207145,00 грн; п. 8 - страховий тариф 0,4 %; п. 9 - страховий платіж 828,58 грн; п. 10 – строк дії договору: з 08.08.2007 по 07.08.2008 включно (але не більше ніж сплачує мий період п. 11.1). При бажанні страхувальника застрахувати майно на строк, більший за 12 місяців, та сплаті страхового платежу, зазначеного у п. 9 цього договору, цей договір діє 12 місяців (один рік) і щорічно лонгується на такий же строк – до повного погашення кредитної заборгованості – у разі сплати наступних страхових платежів.

10. Заявкою позичальника ОСОБА_1 на відкриття рахунку за кредитним договором №ННАОG115310067 від 08.08.2007 року підтверджується те, що сума особистого страхування становить – 3280,00 доларів США, а страхування будинку – 3281,50 доларів США. Визначено: дату видачі кредиту – 08.08.2007 року та дату погашення кредиту – 08.08.2027 року, номери рахунків для погашення заборгованості за кредитним договором та періодичність сплати відсотків щомісячно до 10 числа місяця.

11. З виписки за період з 08.08.2007 року по 08.04.2016 року за рахунком ОСОБА_1 №22338052300636 вбачається, що впродовж зазначеного періоду дійсно вносилися кошти для сплати страхових платежів за договорами.

12. Згідно довідки Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо», за термін дії Договору страхування майна №ННАОG115310067 від 08.08.2007 року на рахунок СК «Кредо» надходили страхові платежі в розмірі 828,58 грн. за 08.08.2007 року; 812,01 грн. за 07.08.2008 року; 795,77 грн. за 07.08.2009 року; 779,85 грн. за 06.08.2010 року; 779,85 грн. за 05.08.2011 року; 779,85 грн. за 07.08.2012 року; 779,85 грн. за 07.08.2013 року; 779,85 грн. за 07.08.2014 року; 779,85 грн. за 07.08.2015 року; а за термін дії Договору особистого страхування №ННАОLK15310067 від 08.08.2007 року на рахунок СК «Кредо» надходили страхові платежі в розмірі 828,20 грн. за 08.08.2007 року; 828,20 грн. за 08.08.2008 року; 828,20 грн. за 08.08.2009 року; 828,20 грн. за 08.08.2010 року; 828,20 грн. за 08.08.2011 року; 828,20 грн. за 08.08.2012 року; 828,20 грн. за 08.08.2013 року; 828,20 грн. за 08.08.2014 року; 828,20 грн. за 08.08.2015 року.

13. При цьому платіжними дорученнями (а.с. 104-121 т.2 ) підтверджується, що перерахування вказаних сум грошових коштів за Договором страхування майна №ННАОG115310067 від 08.08.2007 року та Договором особистого страхування №ННАОLK15310067 від 08.08.2007 року на рахунки ТОВ СК «Кредо» здійснювалося відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк» у відповідність до повноважень, передбачених п.2.1.3 кредитного договору №ННАОG115310067 від 08.08.2007 року та кредитним договором №ННАОG215310067 від 08.08.2007 року.

14. З розрахунку заборгованості за договором №ННАОG115310067 від 08.08.2007 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1, станом на 11.04.2016 року, вбачається, що поточна процентна ставка у період з 08.08.2007 року по 11.04.2016 року за кредитним договором №ННАОG115310067 від 08.08.2007 року складала 12,00 % річних, а прострочена процентна ставка за вказаний період – 29,04 % річних.

15. Відповідно до висновку судової економічної експертизи №1656, складеного 19.04.2017 року за матеріалами цивільної справи №645/1055/16-ц, на вирішення експертизи було постановлено наступні питання, на які надано такі відповіді:

1. Чи відповідають щомісячні платежі в сумі 435,00 доларів США за кредитним договором №ННАОG115310067 та в сумі 540,00 доларів США за кредитним договором №ННАОG115310067 від 08.08.2007 року вимогам щодо розрахунку ануїтентних платежів згідно чинного законодавства України? - На що було надано відповідь: в обсязі наданих матеріалів та відповідно до проведених досліджень, визначені у кредитному договорі №ННАОG115310067 від 08.08.2007 розмір щомісячного платежу в сумі 435,00 доларів США та у кредитному договорі №ННАОG215310067 від 08.08.2007 – в сумі 540,00 доларів США не відповідають розмірам щомісячних платежів (що враховують погашення частини кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та винагороди за надання фінансового інструменту), розрахованим з використанням формули ануїтету, відповідно до умов кредитування, встановлених кредитним договором №ННАОG115310067 від 08.08.2007 та кредитним договором №ННАОG115310067 від 08.08.2007.

2. Якою є реальна процентна ставка (у процентах річних) та «абсолютне значення подорожчання кредиту» за кредитними договорами №ННАОG115310067 та №ННАОG115310067 від 08.08.2007 року на момент їх укладення, та чи визначено їх в кредитних договорах №ННАОG115310067 та №ННАОG215310067 від 08.08.2007 року; чи відповідають реальна процентна ставка і абсолютне значення подорожчання кредиту, зазначених в кредитних договорах №ННАОG115310067 та №ННАОG115310067 від 08.08.2007 року процентам за користування кредитом? – На що було надано відповідь: в обсязі наданих матеріалів та відповідно до проведених досліджень, показники сукупної вартості кредиту, розраховані у відповідності до «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 №168, становлять: - за кредитним договором №ННАОG115310067 від 08.08.2007: реальна процентна ставка – 17,27 %, абсолютне значення подорожчання кредиту – 79764,13 грн; за кредитним договором №ННАОG115310067 від 08.08.2007: реальна процентна ставка – 15,92 %, абсолютне значення подорожчання кредиту – 18344,09 грн. У кредитному договорі №ННАОG115310067 від 08.08.2007 та кредитному договорі №ННАОG115310067 від 08.08.2007 не визначена інформація щодо реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту. Розраховані за умовами кредитних договорів №ННАОG115310067 від 08.08.2007 та №ННАОG115310067 від 08.08.2007 у відповідності до «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 №168, показники реальної процентної ставки не відповідають зазначеним у вказаних кредитних договорах розмірам процентної ставки.

3. Який розмір складає документально обґрунтований щомісячний платіж в доларах США (в т.ч. за кредитом, процентами, комісією та іншими платежами), згідно умов договорів про надання споживчого кредиту №ННАОG115310067 та №ННАОG115310067 від 08.08.2007 року на момент укладення цих договорів? – На що було надано відповідь: в обсязі наданих матеріалів та відповідно до проведених досліджень, сума щомісячного платежу (що враховує погашення основної суми кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та винагороди за надання фінансового інструменту), розрахованого з використанням формули ануїтету, виходячи з умов кредитування (сума кредиту, відсоткова ставка, строк кредитування) становить: - за кредитним договором №ННАОG115310067 від 08.08.2007 = 426,76 дол. США (еквівалент за офіційним курсом НБУ на дату укладання кредитного договору становить 2155,14 грн.); - за кредитним договором №ННАОG115310067 від 08.08.2007= 106,69 дол. США (еквівалент за офіційним курсом НБУ на дату укладання кредитного договору становить 538,79 грн).

4. Яка сума фактично сплачених ОСОБА_1 коштів за кредитними договорами №ННАОG115310067 та №ННАОG115310067 від 08.08.2007 року, з урахуванням зарахованих погашення відсотків, тіла кредиту, комісій, платежів за договорами страхування, платежів на користь третіх осіб (нотаріуса, оцінщика) за період з 08.08.2007 року по 31.05.2015 року? – На що було надано відповідь: в обсязі наданих матеріалів та відповідно до проведених досліджень, сума сплачених ОСОБА_1 коштів за кредитними договорами №ННАОG115310067 від 08.08.2007 та №ННАОG215310067 від 08.08.2007, з урахуванням погашення кредиту, процентів за користування кредитом, комісій та еквіваленту у доларах США (за офіційним курсом НБУ на дату здійснення операції) платежів за договорами страхування, за період з 08.08.2007 по 31.05.2015 становить 54336,49 дол. США.

З розділу ІІ «Дослідження» висновку судової економічної експертизи №1656, складеного 19.04.2017 року за матеріалами цивільної справи №645/1055/16-ц вбачається, що для обрахування процентних доходів і витрат застосовуються такі методи визначення кількості днів: метод «факт/факт», метод «факт/360» та метод «30/360», при цьому, пи розрахунку строків (періодів) до уваги бралася кількість місяців користування кредитом та не була врахована фактична кількість днів у кожному місяці і відповідно році.

16. Крім цього, з Додатку № 1 до висновку судової економічної експертизи №1656 «Розрахунок абсолютного значення подорожчання кредиту та реальної процентної ставки за кредитним договором №ННАОG115310067 від 08.08.2007» передбачено суми платежів за розрахунковий період з 08.08.2007 року по 10.07.2017 року у розмірі 426,76 дол. США та останній платіж у розмірі 4180,73 дол. США; та з Додатку № 2 до висновку судової економічної експертизи №1656 «Розрахунок абсолютного значення подорожчання кредиту та реальної процентної ставки за кредитним договором №ННАОG215310067 від 08.08.2007» передбачено суми платежів за розрахунковий період з 08.08.2007 року по 10.07.2017 року у розмірі 106,69 дол. США та останній платіж у розмірі 1045,180 дол. США.

17. Відповідно до довідки №3 від 01.03.2016 року, виданої ОСОБА_1 ТОВ «Хутор-Х», ОСОБА_1 працює в ТОВ «Хутор-Х» на посаді механіка з 21.03.2013 року по теперішній час і його середньомісячний нарахований дохід за період з липня 2015 року по лютий 2016 року складає 2507,81 грн.

18. Згідно листа Національного Банку України від 04.04.2016 року №20.0004/28116, направленого на заяву ОСОБА_1 від 03.03.2016 року про надання роз’яснення щодо застосування ПАТ КБ «ПриватБанк» рахунку 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку», рахунок 2909 Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України не є безпосередньо рахунком клієнта. Відповідно до Інструкції №280 рахунок 2909 призначений для обліку іншої кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку.

19. ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з заявою від 25.09.2015 року, в якій просив надати йому графік погашення кредиту, визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з зазначенням у розрізі сумами погашення погашення основного боргу, за яким отримувались, перераховувались та сплачувались ним кошти, за кредитним договором №ННАОG115310067 від 08.08.2007 року за період з 08.08.2015 року по сьогоднішній день.

20. На заяву ОСОБА_1 ПАТ КБ «Приватбанк» відповів листом від 08.10.2015 року, в якому перепросив у ОСОБА_1 за вимушене звернення до банку з офіційним листом і неспроможність отримати консультацію в зручніших каналах зворотного зв’язку, та до якого додав Графік погашення по кредитному договору №ННАОG115310067 від 08.08.2007 року та Графік погашення по кредитному договору №ННАОG215310067 від 08.08.2007 року, а також Виписку за період з 08.08.2007 року по 06.10.2015 року по рахунку ОСОБА_1 №29096052313043. Разом з тим, повідомлено про те, що відсоткова ставка станом на 08.10.2015 року становить 12% на річних, а інформація про вартість кредиту вказана у кредитному договорі.

21. 01.11.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», іменований надалі клієнт, та ЗАТ «Акцент-Банк», іменований надалі фактор, було укладено Договір факторингу №1, за яким фактор зобов’язався передати грошові кошти в сумі, визначеній в п. 8 цього договору, в розпорядження клієнта за плату, розмір якої встановлено п. 4 даного договору, а клієнт зобов’язався відступити факторові у повному обсязі права вимоги до боржників, що випливають з договорів, перелік яких визначено у додатку №1 до договору, зокрема кредитним договорам №ННАОG115310067 та №ННАОG115310067 від 08.08.2007 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 За договором клієнт здійснив відступлення права вимоги на отримання на свою користь від боржників платежів по кредиту, відсоткам, комісіям, винагородам, іншим платежам, неустойці (пеня, штраф), які існують у клієнта відповідно до умов договорів на дату укладення цього договору згідно з розрахунком (додаток 1 до договору) (п. 1 договору факторингу), а.с. 191-194 т.1, а.с. 201 т.3.

22. 04.12.2001 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» Національним банком України було видано та зареєстровано за номером 92 банківську ліцензію №22 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 ОСОБА_8 України «Про банки і банківську діяльність» та 29.07.2003 року Національним банком України було видано та зареєстровано за номером 92 дозвіл №22-2 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 ОСОБА_8 України «Про банки і банківську діяльність», згідно з додатками до дозволу.

23. Додатком до дозволу №22-2 від 29.07.2003 року, виданого Національним банком України, визначено перелік операцій, які має право здійснювати ЗАТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якого ПриватБанк має право здійснювати операції з валютними цінностями, а саме: - вести рахунки клієнтів (резидентів та неризедентів) в іноземній валюті; - ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті.

24. Додатком до дозволу №22-3 від 21.09.2009 року, виданого Національним банком України, визначено перелік операцій, які має право здійснювати ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якого ПриватБанк має право здійснювати операції з валютними цінностями, а саме: - здійснювати операції з готівковою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж, обмін, прийняття на інкасо), що здійснюється в касах і пунктах обміну іноземної валюти банків; - вести рахунки клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті; - вести кореспондентські рахунки банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті.

25. ПАТ КБ “ПриватБанк” є правонаступником всіх прав та зобов’язань ЗАТ КБ “ПриватБанк”, що підтверджується п. 1.6 Статуту ПАТ КБ “ПриватБанк”, ідентифікаційний номер: 14360570, затвердженого наказом Міністерства фінансів України (рішенням єдиного акціонера) від 10 січня 2017 року № 2. Крім цього, відповідно до п. 2.3 цього статуту, майно (майнові права), набуте Банком у результаті правонаступництва, є власністю Банку.

26. Відповідно до заявки на відкриття рахунку позивач ОСОБА_1 просив відкрити йому рахунки наступні рахунки: - балансовий рахунок №22338052300636; - балансовий рахунок (вісотки) №22384052302421; балансовий рахунок простроченої заборгованості за кредитом №22370052301057 та балансовий рахунок прострочених відсотків №22396052302245.

27. В матеріалах справи містяться виписки по рахунках ОСОБА_1 за номерами: 22393052302245, 29093052313043, 22388052302421, 22377052301057, 29096052313043, 22335052300636, 22381052302421, 22338052300636, 22092052311854, 22081052308651, 22033052304034, 22030052304034 за період з 08.08.2007 року по 08.04.2016 року, з яких вбачається рух коштів на вказаних рахунках, здійснювані банком операції, що пов’язані з їх рухом, нарахуванням платежів та внесення позивачем ОСОБА_1 платежів в якості погашення заборгованості за спірними кредитними договорами в період з 10.09.2007 року по 05.02.2015 року, а.с.5-196 т.2.

V. ОСОБА_8 права, що підлягають застосуванню.

Норми національного законодавства України.

ОСОБА _10 України:

Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.

ОСОБА_8 та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Стаття 99. Грошовою одиницею України є гривня.

ОСОБА _11 кодексу України:

Норми, що стосуються захисту цивільних прав та інтересів.

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

2) визнання правочину недійсним;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення.

Норми , що стосуються платіжних засобів на території України (грошова одиниця України гривня та іноземна валюта).

Стаття 192. Гроші (грошові кошти)

1. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

2. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Норми , що стосуються загальних положень про правочин та правових наслідків недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.

Стаття 202. Поняття та види правочинів

1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Стаття 230. Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману

1. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Стаття 236. Момент недійсності правочину

1. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Норми , що стосуються позовної давності.

Стаття 256. Поняття позовної давності

1. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257. Загальна позовна давність

1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261. Початок перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Стаття 262. Позовна давність у разі замін сторін у зобов'язанні

1. Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Норми , що стосуються забезпечення виконання зобов’язання.

Стаття 548. Загальні умови забезпечення виконання зобов'язання

2. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

3. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Норми, що стосуються правових наслідків порушення зобов’язання та відповідальності за порушення зобов’язання.

Стаття 610. Порушення зобов'язання

1. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов'язання

1. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

Норми , що стосуються поняття та умов договору, і принципу свободи договору.

Стаття 626. Поняття та види договору

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627. Свобода договору

1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

2. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Стаття 6. Акти цивільного законодавства і договір

2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Стаття 628. Зміст договору

1. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629. Обов'язковість договору

1. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Норми , що стосуються укладення і розірвання договору.

Стаття 638. Укладення договору

1. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Норми , що стосуються загальних положень про кредитний договір.

Стаття 1054. Кредитний договір

1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

ОСОБА _8 України «Про захист прав споживачів»:

Стаття 18. Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача

1. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

2. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

3. Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається;

10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;

11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;

4. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

5. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

7. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Стаття 19. Заборона нечесної підприємницької практики

1. Нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає:

2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

2. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

6. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Стаття 21. Порушення прав споживачів

1. Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього ОСОБА_8 та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

Стаття 22. Судовий захист прав споживачів

1.Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

ОСОБА _8 України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII, в редакції, що діяла на момент виникнення між сторонами кредитних правовідносин:

Стаття 11. Права споживача в разі придбання ним продукції у кредит

2. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту

кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі

про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів,

їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

4. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися,

що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

6. Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

ОСОБА _11 процесуального кодексу України:

Стаття 2. Завдання та основні засади цивільного судочинства

1. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

2. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 12. Змагальність сторін

1. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13. Диспозитивність цивільного судочинства

1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 76. Докази

1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 77. Належність доказів

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 79. Достовірність доказів

1. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 81. Обов’язок доказування і подання доказів

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 89. Оцінка доказів

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Стаття 110. Оцінка висновку експерта судом

1. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Стаття 263. Законність і обґрунтованість судового рішення

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ОСОБА _8 України «Про банки та банківську діяльність»:

Стаття 47. Види діяльності банку

Банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті.

Стаття 51. Розрахункові банківські операції

Для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.

Норми міжнародного законодавства.

Положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року:

Стаття 6. Право на справедливий суд

1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Положенння підзаконних нормативно-правових актів:

Положення Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93.

Стаття 5. Ліцензії Національного банку України

1. Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом .

2. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

4. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Положення актів Національного банку України.

Положення постанови НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10.05.2007 року N 168, яка діяла на момент виникнення між сторонами кредитних правовідносин:

2.1. Банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту.

2.4. Банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.

3.1. Банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача.

3.2. Кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

3.8. У разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору:

попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач.

Враховані під час вирішення справи по суті висновки, зроблені Пленумами Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїх постановах.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9:

20. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

28. Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦКУкраїни - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 № 5:

10. Згідно зі статтею 99 ОСОБА_10 України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦКпередбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 ОСОБА_8 України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

16. Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

При цьому суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 ОСОБА_8 України "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.8Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

28. При вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям ОСОБА_8 України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Взяті судом до уваги при вирішенні справи по суті та ухваленні рішення за результатами її розгляду правові позиції Верховного суду України та Верховного Суду, а також висновки, зроблені у своїх рішеннях Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, та постанови пленуму:

Зміст правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.092014 року у справі за № 6-145цс1:

Грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У силу положень статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини,– стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Зміст правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 10.02.2016 року у справі за № 6-1680цс15:

Якщо у кредитному договорі виконання зобов’язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України) за наявності хоча б у однієї сторони зобов’язання: або у банка-отримувача або у ініціатора платежу індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України ( стаття 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"), то суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Зміст правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 02.12.2015 року у справі за № 6-1341цс15:

За змістом статей 11, 18 ОСОБА_8 України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього ОСОБА_8 про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов’язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

ОСОБА_8 України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачці документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатках до кредитного договору «Загальна вартість кредиту» та «Графік погашення кредиту», які підписані позивачкою, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Зміст правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16.11.2015 року у справі за № 6-1746цс16:

Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 ОСОБА_8 України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 ОСОБА_10 України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Суди, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

Зміст правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.04.2018 року у справі за № 752/22220/16-ц:

Частина третя статті 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, надаючи, таким чином, особам право вибору: використати існуючі норми законодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки.

Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Таким чином, сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках, якщо існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; заборона випливає із змісту акта законодавства; така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Зміст висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладений в ухвалі від 05.07.2017 року у справі за № 526/797/16-ц:

Позивач була ознайомлена зі змістом та умовами кредитного договору у день його укладення та підписання, з яким погодилася та підписала за власним бажанням і на власний ризик, тому початком перебігу строку позовної давності за даними позовними вимогами позивача, а саме про визнання договору недійсним, є дата його укладення. Тому в задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору незаконним, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Зміст висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладений в ухвалі від 17.07.2017 року у справі за № 201/8192/15-ц:

Відповідно до ст. ст. 6, 627, 628 ЦК України при укладенні спірних правочинів сторони погодили їх умови, позивачка, підписуючи вказані договори, засвідчила, що надана їй банком інформація є повною, доступною, достовірною, й виконувала їх умови та сплачувала кредитні кошти.

Зміст висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладений в ухвалі від 05.06.2013 року у справі за № 6-9999св13:

Невиконання умов договору не може бути підставою для визнання його недійсним, таке може тягти за собою його розірвання або покладення обов'язку по виконанню зобов'язання.

Висновки та доводи, наведені у рішеннях Конституційного суду України:

Рішення Конституційного Суду України у справі № 15-рп/2011 від 10.11.2011 року.

Відповідно до мотивувальної частини даного рішення:

3.2. Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності,пропорційності, розумності.

Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 ОСОБА_10 України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

3.3. У пунктах 1, 2 Резолюції Генеральної ОСОБА_12 ООН

"Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року N 39/248 зазначено такі цілі: сприяти країнам у встановленні або подальшому забезпеченні належного захисту свого населення як споживачів.

Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ОСОБА_12 Європи від 17 травня 1973 року N 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.

Позиція суду.

1. Судом встановлено, що між сторонами у справі виникли спірні цивільно-правові відносини щодо визнання, укладених між ними договорів у сфері кредитування недійсними, та застосування до них правових наслідків недійсності правочинів.

2. Перш ніж перейти до дослідження та оцінки обставин справи, і наданих на їх підтвердження доказів, суд з огляду на положення п. 1.6 Статуту ПАТ КБ “ПриватБанк”, засвідчує факт належності відповідача у справі - ПАТ КБ “ПриватБанк”, який є правонаступником всіх прав та зобов’язань ЗАТ КБ “ПриватБанк”.

При цьому, суд зауважує, що у відповідності з принципом змагальності, обов’язок доказування покладений на сторін у справі, тому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників по справі та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, як окремо, так і в цілому з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємного зв’язку, всі докази по справі суд прийшов до наступного.

Щодо позовних вимог позивача про визнання порушеним його права як споживача фінансових послуг у сфері кредитування та визнання недійсними договорів спожичого кредиту:

3. Щодо доводів позивача про його неознайомлення перед укладенням договорів з умовами кредитування, що виявилося, зокрема, у не наданні і не ознайомленні його з графіком погашення кредитної заборгованості, сукупною вартістю кредиту, інформацією щодо абсолютного подорожчання кредиту та реальною процентною ставкою, суд бере до уваги те, що вони спростовуються змістом, засвідчених його власноручними підписами, анкет-заяв позивача ОСОБА_1 від 27.07.2007 року, зі змісту яких вбачається, що він у відповідності до приписів ст. 11 ОСОБА_8 України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII в редакції, що діяла на момент виникнення між сторонами кредитних правовідносин, був ознайомлений і погоджувався з повними умовами кредитування та останні були надані йому у письмовій формі, - у зв’язку з чим дані доводи є безпідставними та не обґрунтованими.

4. Разом з тим, суд констатує, що згідно умов, укладених 08.08.2007 року між сторонами кредитних договорів, останні досягли згоди щодо всіх істотних умов договорів, передбачених чинним на той момент законодавством. При цьому, на момент укладення спірних договорів волевиявлення сторін в силу положень ч. 3 ст. 203 ЦК України було вільним і відповідало їх внутрішній волі та було дотримано інші загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені цією статтею.

5. Крім цього, на момент укладення спірних кредитних договорів позивач не заявляв додаткових вимог щодо умов спірних договорів та в подальшому був згодний з ними і виконував їх, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по його рахунках, відповідно до яких ОСОБА_1 у якості погашення заборгованості за кредитними договорами вносилися грошові платежі, - при цьому, це ще раз підтверджує факт його згоди з умовами договорів. Також, суд відзначає, що відповідно до положень ч. 6 ст. 11 ОСОБА_8 України «Про захист прав споживачів», діючого на момент укладення договорів кредиту позивачем не було використано його право на відкликання своєї згоди на укладення договорів про надання кредиту.

6. Також, суд не погоджується з доводами позивача щодо неповідомлення його про валютні ризики, так як згідно змісту анкет-заяв від 27.07.2007 року йому було повідомлено всю необхідну інформацію про умови кредитування, та критично ставиться до того, що умови кредитних договорів, якими передбачено здійснення платежів в іноземній валюті долар США є такими, що погіршують його становище, оскільки саме по собі зростання чи коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для визнання спірних договорів недійсними, так як зазначений ризик може мати місце для обох сторін договорів та позивач при належній завбачливості, виходячи з динаміки зміни курсів валют, мав можливість передбачити в момент укладення договорів зміну курсу гривні України до іноземної валюти в майбутньому. При цьому, суд зауважує, що позивач ОСОБА_1 не був позбавлений можливість отримання кредиту в національній валюті.

З огляду на вище наведене, суд приходить до висновку, що при укладенні спірних кредитних договорів сторони погодили, передбачені ними умови кредитування, а позивач в свою чергу, підписуючи ці договори, засвідчив, що надана йому відповідачем інформація є повною, необхідною, доступною та достовірною.

7. Щодо здійснення банком за спірними договорами операцій в іноземній валюті, суд керуючись приписами статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, з огляду на наявність у відповідача банківської ліцензії та дозволу на на право здійснення банківських операції в іноземній валюті, стверджує, що використання відповідачем іноземної валюти при здійсненні розрахунків за спірними кредитними договорами є допустимим та відповідає вимогам законодавства.

8. Крім того, під час дослідження матеріалів справи не знайшов свого підтвердження факт звернення позивача до відповідача з проханням щодо зміни умов кредитних договорів і перерахування заборгованості за ними у національну валюту – гривню України, та отримання на них відповідних відмов.

9. Суд звертає увагу і на те, що законодавством не передбачено обов’язку відповідача (кредитодавця) отримати від позивача (позичальника) письмового підтвердження про його ознайомлення з інформацією про умови кредитування.

10. Оцінюючи доводи позивача щодо невідповідності встановлених у кредитних договорах щомісячних платежів і процентної ставки реальним (дійсним) щомісячним платежам, розрахованих відповідно з використанням формули ануїтету, та реальній процентній ставці, суд враховує результати судової економічної експертизи, викладені у висновку №1656 від 19.04.2017 року. Проте, суд, керуючись приписами статей 79 та 110 ЦПК України, беручи до уваги те, на чому неодноразово наголошував представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» та, що знайшло своє підтвердження під час дослідження висновку експерта, а саме те, що при розрахунку строків (періодів) погашення заборгованості за кредитними договорами експертом до уваги була взята кількість місяців користування кредитом та не була врахована фактична кількість днів у кожному місяці і відповідно році; розмір останніх платежів за кредитними договорами не збігається з розміром платежів розрахованих на весь попередній період погашення заборгованості, є більшим, що суперечить принципу ануїтних платежів, та враховуючи, що під час проведення експертного дослідження було порушено порядок розрахунків, що і знайшло своє відображення на його результатах, - вважає даний висновок недостовірним доказом та не може брати його до уваги як такий, на підставі якого можуть бути встановлені дійсні обставини справи.

Таким чином, оцінюючи за правилами ст. 89 ЦПК України висновок судової економічної експертизи разом з іншими доказами по справі, якими не підтверджується факт невідповідності щомісячних платежів і процентної ставки реальним (дійсним) щомісячним платежам та процентній ставці, суд відхиляє вказані вище доводи позивача, та звертає увагу позивача на те, що в силу принципу змагальності саме на нього покладений обов’язок довести ті обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

11. Окрім того, виходячи зі змісту приписів ст. 230 ЦК України, беручи до уваги те, що правочин визнається вчиненим під впливом обману лише у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, та за наявності умислу у діях однієї зі сторін правочину, та те, що під час дослідження матеріалів справи і розгляду справи у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт введення відповідачем позивача в оману, що б спонукало його до укладення кредитних договорів, суд вважає твердження позивача про укладення спірних договорів внаслідок обману надуманим та безпідставним, таким, що не відповідає дійсності. При цьому, суд звертає увагу на те, що для визнання договорів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України, має значення лише наявність умислу у діях відповідача, який не було встановлено в ході розгляду справи, а мотиви введення в оману значення не мають та на застосування положень вказаної статті не впливають.

12. Також, судом не встановлено ознак нечесної підприємницької практики зі сторони відповідача. Так, у діях відповідача не встановлено фактів введення позивача в оману та ненадання або надання ним позивачу, як споживачу фінансових послуг за кредитними договорами, нечіткої, незрозумілої або двозначної інформації, необхідної для здійснення свідомого вибору щодо укладення або не укладення спірних договорів.

13. Разом з тим, проаналізувавши зміст положень (умов) укладених 08.08.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанку» та ОСОБА_1 кредитних договорів №НААОG115310067 та №НААОG215310067, суд вважає їх справедливими, такими, що відповідають принципу добросовісності та не порушують дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін договору на шкоду споживачу, позивачу по справі ОСОБА_1

14. При цьому, суд відмічає, що в силу передбаченого положеннями статей 6 та 627 ЦК України принципу свободи договору, позивач не був позбавлений можливості у разі незгоди з умовами спірних кредитних договорів утриматися (відмовитися) від їх укладення, однак, він погодився з їх умовами та засвідчив їх власноручними підписами.

15. Не може слугувати підставою для визнання кредитних договорів недійсними і наявність технічної описки у п. 7.1 кредитного договору №НААОG215310067 від 08.08.2007 року, відповідно до змісту якого позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 540,00 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки фактично, укладаючи цей договір, сторони мали на увазі щомісячний платіж у розмірі 105,00 доларів США, а платіж у розмірі 540,00 доларів США був помилково зазначений як сума щомісячних платежів за кредитними договорами №НААОG115310067 та №НААОG215310067 від 08.08.2007 року, про що стверджував та не заперечував у судовому засіданні представник відповідача та, що підтверджується виписками по рахунках позивача за цим кредитним договором, який здійснював внесення платежів у якості погашення заборгованості за договором, виходячи з відповідного розміру щомісячного платежу.

16. Щодо доводів позивача про протиправність та незаконність встановлення п. 7.1 спірних кредитних договорів та фактичного нарахування винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати суд виходить з такого.

Відповідно до п. 2.1.3 договорів сторонами убо узгоджено, що позичальник звертається до банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до договорів страхування, укладених відповідно до п. 2.2.7 даного договору і доручає банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно договорів страхування. Перерахування кредитних коштів банк зобов’язується провадити у випадку непред’явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування.

Таким чином, умовами спірних договорів чітко встановлено, що вказана винагорода за надання фінансового інструменту є нічим іншим, як винагородою (грошовою платою) за проведення відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» щорічного перерахування необхідних страхових платежів, передбачених передбачених умовами, укладених між ОСОБА_1 та ТДВ СК «Кредо» Договору особистого страхування №НААОLK15310067 та Договору страхування майна №ННАОG115310067, на рахунки страховика, тобто, як передбачено п. 6.3 договорів, фактично є відсотками за користування перерахованими відповідачем у вигляді страхових платежів коштами. Так, долученими до матеріалів справи, письмовими доказами, такими як: виписка за період з 08.08.2007 року по 08.04.2016 року за рахунком ОСОБА_1 №22338052300636, довідка ТДВ СК «Кредо» та платіжні доручення (а.с. 104-121 т.2 ), підтверджений факт перерахування страхових платежів за договорами страхування на рахунки ТДВ СК «Кредо», - що свідчить про надання цих коштів позивачу.

При цьому, судом достеменно встановлено, що сторонами у спірних кредитних договорах передбачено, за яку саме послугу підлягає сплаті відповідна винагорода. Зазначено, що щомісячна винагорода у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту сплачується саме за надання фінансового інструменту, тобто додаткових коштів позичальнику.

Разом з тим, виходячи з фактичної правової природи даної винагороди, суд не може віднести її до переліку послуг, що супроводжує кредит, оскільки сплата страхових платежів є обов’язком позивача, що випливає з укладених ним договорів страхування. При цьому, варто звернути увагу позивача на те, що він мав можливість (альтернативу) здійснити самостійне перерахування відповідних чергових страхових платежів та пред’явити відповідні документи, що підтверджують їх сплату, до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування, - внаслідок чого був би позбавлений обов’язку сплачувати винагороду (відсотки) відповідачу за надання фінансового інструменту у вигляді страхових платежів. Висловлена Верховним Судом України правова позиція у рішенні від 16.11.2016 року у справі № 6-1746цс16 при вирішенні даних конкретних правовідносин з боку представника позивача ОСОБА_1 витлумачена не вірно та на висновки суду щодо правомірності даних умов кредитних договорів не впливає.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, керуючись приписами статей 203, 215 ЦК України та ОСОБА_8 України «Про захист прав споживачів», беручи до уваги встановлені, проаналізовані та оцінені судом обставини справи, суд не встановив фактів, які б свідчили про порушення спірними кредитними договорами прав позивача, як споживача фінансових послуг, та не знайшов підстав для визнання кредитних договорів недійсними, а тому вважає, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

17. При цьому, суд як підставу для визнання кредитних договорів недійсними відхиляє доводи позивача щодо порушення відповідачем порядку зарахування платежів щодо погашення заборгованості за кредитними договорами, використання для зарахування платежів рахунків, які не є його поточними рахунками, та інші доводи, які стосуються порушення порядку обрахування та нарахування заборгованості за кредитнимм договорами, так як сутність відповідних дій відповідача, у разі їх наявності, полягатиме у невиконанні або неналежному виконанні умов договору останнім, та звертає увагу позивача на те, що такі дії будуть слугувати підставою для звернення до суду з позовною заявою про розірвання спірних договорів, припинення дії, яка порушує право або покладення обов'язку по примусовому виконанню зобов'язання.

18. Разом з тим, враховуючи заявлене представником відповідача клопотання про застосування строку позовної давності, суд, виходячи з положень статей 257, 261 та 267 ЦК України, з огляду на те, що позивач був ознайомлений зі змістом та умовами кредитного договору у день його укладення та підписання, з яким погодився та підписав за власним бажанням і на власний ризик, - суд вважає, що початком перебігу строку позовної давності за заявленими позовними вимогами позивача, а саме: про порушення його прав як споживача фінансових послуг та визнання кредитних договорів недійсними, є дата їх укладення, тобто 08.08.2007 року. В той же час суд зазначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Застосування строку позовної давності можливе лише за наявності порушення відповідачем прав позивача. При вирішенні спору судом встановлено, що відповідачем не порушено право позивача ОСОБА_1, а тому застосування строку позовної давності не можливе, необхідно відмовляти у задоволенні позовних вимог саме з підстав необґрунтованості позовних вимог.

Щодо інших позовних вимог позивача:

19. Інші заявлені позивачем вимоги, висловлені в прохальній частині позовної заяви під номерами 4-10, задоволенню також не підлягають. При цьому суд зазначає, що позивачем не було наведено обставин, якими він їх обґрунтовує, та не надано доказів, що підтверджують їх, ставилося питання про визнання їх недійсними договору іпотеки та поруки, які мають похідний характер від вимог про визнання кредитних договорів недійсними, та підлягали б задоволенню лише у випадку задоволення основних вимог.

20. Окрім вище проаналізованого, суд бере до уваги і положення ст. 2, ч.ч. 1,3 ст. 263 та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та вважає, що досягнення принципу верховенства права буде можливим лишу у разі прийняття судом справедливого судового рішення, яке грунтується на законі. При цьому, принцип справедливості, який є одним з загальних принципів права, дає можливість коректувати певні норми права, якщо їх застосування в конкретному випадку веде до явно несправедливого результату. Основне призначення цього принципу, вбачається в "наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину". В цьому зв'язку всі правила, які створюються сторонами чи законом підпадають під контроль судів не для того, звісно, щоб оцінити їх внутрішню справедливість, а для того, щоб вирішити чи не призведе їх застосування в конкретній справі до несправедливих результатів.

З наведеного вбачається, що рішення суду повинне бути не тільки обгрунтованим і законним, а й справедливим, що забезпечить дотримання основних засад цивільного судочинства та реального правового захисту прав та інтересів особи, які порушуються, оспорюються чи не визнаються.

Тому, суд вважає, що прийняття саме такого рішення у справі забезпечить виконання вимог принципу справедливості і захистить реальні права та інтереси сторін у справі, а також забезпечить їх справедливий баланс.

Висновки суду.

Отже , в даній ситуації, виходячи з встановлених та оцінених конкретних обставин справи, з огляду на те, що не встановлено порушень прав позивача як споживача фінансових послуг у сфері кредитування, умови спірних договорів відповідають положенням цивільного законодавства та є справедливими, а також беручи до уваги відсутність підстав для визнання кредитних договорів недійсними, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача.

Судові витрати.

Виходячи з положень ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, суд вважає за необхідне судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покласти саме на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк», Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист прав споживача, визнання порушеного права споживача, як споживача фінансових послуг, визнання кредитних договорів, договору іпотеки та договорів поруки недійсними, зобов’язання вчинити дії, застосування наслідків недійсності правочинів – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова до Апеляційного суду Харківської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2.

Відповідач – Публічне акціонерне товариство ОСОБА_4 «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Відповідач – Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», ЄДРПОУ 14360080, адреса місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11.

Відповідач - ОСОБА_5, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): Сумська область, м. Ромни, вул. Першотравневе, 93.

Відповідач - ОСОБА_6, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): Сумська область, м. Ромни, вул. Першотравневе, 93.

Повне судове рішення складено 14.06.2018 року.

Суддя Т.В. Бабкова

Джерело:ЄДРСР 74675487

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Рішення від 07.06.2018 по справі № 645/1055/16-ц Фрунзенський районний суд м.Харкова

Показати наступного разу?

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

120 186 534

24 891

2 782

530 069

23 480 972

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Рішення від 07.06.2018 по справі № 645/1055/16-ц Фрунзенський районний суд м.Харкова

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!