ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.2018 справа № 908/799/17
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників: від прокурора: від позивача: від відповідача: від третьої особи:
ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, службове посвідчення № 042342 від 29.03.2016 р., прокурор відділу прокуратури Харківської області не з'явились не з'явились не з'явились
розглянувши апеляційні скарги та
Заступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя
на рішення Господарського суду від та додаткове рішення
Запорізької області 15.05.2018 (повне рішення складено 22.05.2018) 08.06.2018 р.
у справі
№ 908/799/17 (суддя – Н. А. Колодій)
за позовом до відповідача-1: та відповідача-2: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: про
Керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, м. Бердянськ, Запорізька область, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, – Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя, Селянського (фермерського) господарства “Оріон”, смт.Більмак, Більмацький район, Запорізька область, Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області, смт Більмак, Більмацький район, Запорізька область, Відділу у Більмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, смт Більмак, Більмацький район, Запорізька область, визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору, зобов’язання повернути земельну ділянку
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2017 до господарського суду Запорізької області звернувся керівник Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (Позивач) до відповідача-1: Селянського (фермерського) господарства Оріон, до відповідача-2: Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 18.04.2011р. №209 Про переоформлення права постійного користування землею на право оренди Селянського (фермерського) господарства “Оріон”; визнання незаконним та скасування розпорядження голови Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 06.08.2012р. № 475 Про передачу земельної ділянки (рілля, із земель запасу на території Зразківської сільської ради площею 42,3797 га) в оренду Селянського (фермерського) господарства “Оріон”для ведення фермерського господарства; визнання недійсним договору оренди землі № 114 від 12.10.2012р., укладеного між Більмацькою районною державною адміністрацією Запорізької області та Селянського (фермерського) господарства “Оріон”; зобовязання Відповідача 1 повернути земельну ділянку загальною площею 42,3797 га, яка розташована на території Смирновської сільської ради Більмацького району Запорізької області державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.06.2017 р. у справі №908/799/17, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017, позов було задоволено.
Постановою Верховного Суду від 24.01.2018 р. касаційну скаргу відповідача - 1 задоволено частково. Рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2017 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 р. у справі №908/799/17 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 15.05.2018 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Прокурор не погодився з вказаним рішенням та звернувся з апеляційною скаргою.
Додатковим рішенням у цій же справі від 08.06.2018 стягнуто солідарно з Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області та Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій на користь відповідача 1: витрати з оплати правової допомоги у розмірі 4000 грн. 00 коп., витрати з оплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від 26 червня 2017 року по даній справі - у розмірі 7040 грн. 00 коп.; витрати з оплати судового збору за подачу касаційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від 26 червня 2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2017 року у розмірі 7680 грн. 00 коп.
Також, Прокурором подано апеляційну скаргу на додаткове рішення, у якій просить його скасувати, а у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та витрат, повязаних із розглядом справи, - відмовити, у звязку із необгрунтованністю, а також у зв’язку з тим, що розгляд справи не закінчено (том 3, а.с.195-197).
Крім того, надано апеляційну скаргу позивачем на додаткове рішення, в якій останній просить додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 08.06.2018 р. у справі №908/799/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви селянського (фермерського) господарства «Оріон» щодо розподілу судових витрат.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2018р. сформовано колегію у складі: ОСОБА_6І – головуючий суддя (доповідач), судді: Москальва І.В., Дучал Н.М.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2018 р. керуючись ст.ст. 35, 36, 39 Господарського процесуального кодексу України заяву головуючого судді Склярук О.І. та члена судової колегії судді Дучал Н.М. про самовідвід у справі №908/799/17 задоволено. Справу №908/799/17 передано на повторний автоматизований розподіл між суддями.
Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду №453/2018 від 19.06.2018 р. у зв'язку з задоволенням заяви про самовідвід головуючого судді Склярук О.І. та члена судової колегії судді Дучал Н.М. на підставі ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 18.06.2018 у справі №908/799/17, відповідно до Прикінцевих положень Змін до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (у редакції рішення від 02 березня 2018 року № 17), на підставі пунктів 2.3.23, 2.3.25, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (у редакції від 15.09.2016), призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/799/17.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2018 р. сформовано склад колегії суддів (за наявності): головуючий суддя – Чернота Л.Ф., судді – Попков Д.О., Зубченко І.В.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.06.2018 р., керуючись ст.ст. 234, 235, 262 Господарського процесуального кодексу України відкрито апеляційне провадження у справі № 908/799/17. Встановлено строк для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до 06.07.2018 р. включно до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч. 2 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018 р., керуючись 234, 235, 262 Господарського процесуального кодексу України, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя, на додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 08.06.2018 р. по справі № 908/799/17. Встановлено строк для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до 09.07.2018 включно до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч. 2 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 09.07.2018 р., керуючись ст.ст. 234, 235, 268, 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя, на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2018 р. (повне рішення складено 22.05.2018 р.) та на додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 08.06.2018 р. по справі № 908/799/17 призначено на 13.08.2018 р. о 14:15 год.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2018 р., керуючись ст.ст. 216, 234, 235, ч. 2 ст. 281 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 908/799/17 за апеляційною скаргою Заступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя, на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2018 р. до 19.09.2018 р. об 11:00 год.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2018 р., керуючись ст.ст. 234, 235, 262 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з перебуванням у відпустці суддів-членів колегії ОСОБА_7 на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі, розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №822/2018 від 08.08.2018 було призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/799/17, яким визначено колегію суддів у складі: ОСОБА_1 – головуючий суддя (доповідач), судді: Попков Д.О., Радіонова О. О.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя, на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 08.06.2018 по справі №908/799/17 та зобов’язано учасників справи надати відзив на апеляційну скаргу в строк до 16.08.2018 включно.
Учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя, та не надіслали його суду.
Оскільки апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя, надійшла в межах однієї справи на судове рішення, на яке уже подана апеляційна скарга іншого учасника справи, з метою забезпечення реалізації прав всіх учасників процесу по даній справі, колегія суддів вважає за необхідне об’єднати в одне провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя, на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 08.06.2018 з апеляційними скаргами Заступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя, на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2018 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 08.06.2018 по справі № 908/799/17 та призначити її до розгляду на 19.09.2018 об 11:00 год. з повідомленням учасників справи.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2018 р., керуючись ст.ст. 216, 234, 235, ч. 2 ст. 281 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 908/799/17 до 25.09.2018 о 15:00 год.
Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017 р. “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах” (який набрав чинності 16.01.2018 р. (офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” було постановлено про ліквідацію, зокрема, Донецького апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.
Згідно з п.3 Розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності від 15.12.2017 р.
Прокурор в судовому засіданні підримав доводи, викладенв в апеляційних скаргах.
Позивач, представники відповідача-1, 2 та третьої особи у судове засідання 25.09.2018 р. не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. ст. 222,223 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.
Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому, вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в матеріалах справи №908/799/17.
Заслухавши прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
На підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЗП000027 №1795, виданого 26.05.1999 р. громадянин ОСОБА_8 отримав у постійне користування земельну ділянку площею 42,5га в межах згідно з планом, яка розташована на території Зразківської сільської ради, для ведення селянського фермерського господарства.
18.01.2010 р. громадянин ОСОБА_8 помер. Після його смерті було видано свідоцтво від 13.10.2010 р. за реєстровим номером №2889 про право на спадщину його дочці – ОСОБА_9. Згідно цього свідоцтва до складу спадщини, на яку видано свідоцтво, входить селянське (фермерське) господарство “Оріон” (ідентифікаційний код 30896314), засновником якого був ОСОБА_8
У зв’язку з прийняттям спадщини громадянка ОСОБА_9 звернулася до голови Куйбишевської райдержадміністрації із заявою від 06.04.2011 р. (вхідний №142/01-11-2 від 07.04.2011р.) про переоформлення права постійного користування земельною ділянкою, яка належала С(Ф) “Оріон”, керуючись п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, на право оренди, терміном на 49 років з орендною платою в розмірі земельного податку.
Розглянувши дану заяву, голова Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області видав розпорядження від 18.04.2011 р. №209 “Про переоформлення права постійного користування землею на право оренди С(Ф) “Оріон”, яким:
- вирішено переоформити право постійного користування земельною ділянкою згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЗП №000027 на право оренди С(Ф)Г “Оріон” для ведення фермерського господарства терміном на 49 років із земель запасу Зразківської сільської ради площею 42,5 га ріллі;
- надано дозвіл голові С(Ф)Г “Оріон” на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку;
- встановлено орендну плату в розмірі земельного податку – 0,1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
- зобов’язано голову С(Ф)Г “Оріон” у тижневий термін після виготовлення технічної документації укласти договір оренди із райдержадміністрацією;
- визнано таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування землею серії ЗП №000027 після державної реєстрації договору оренди землі.
На підставі заяви ОСОБА_9 від 24.07.2012 р. про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку, головою Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області видано розпорядження від 06.08.2012 р. №475 “Про передачу земельної ділянки (рілля, із земель запасу на території Зразківської сільської ради площею 42,3797 га) в оренду С(Ф)Г “Оріон” для ведення фермерського господарства”, яким: - затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку С(Ф)Г “Оріон” для ведення фермерського господарства із земель запасу на території Зразківської сільської ради; - передано в оренду С(Ф)Г “Оріон” земельну ділянку із земель запасу на території Зразківської сільської ради площею 42,3797 га (рілля) в к. №626 для ведення фермерського господарства строком на 10 років; - встановлено орендну плату в розмірі 0,1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; - рекомендовано голові С(Ф)Г “Оріон” в місячний термін з моменту затвердження технічної документації укласти договір оренди із Куйбишевською райдержадміністрацією.
Розпорядженням голови Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області від 01.10.2012 р. №576 внесено зміни до розпорядження від 06.08.2012 р. №475 в частині строку оренди, визначивши, що земельна ділянка передається в оренду строком на 49 років.
12.10.2012 р. між Куйбишевською районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець) та С(Ф)Г “Оріон” (орендар) укладено договір оренди землі №114, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 42,3797 га, яка розташована на території Зразківської сільської ради відповідно до розпоряджень голови районної державної адміністрації від 06.08.2012 р. №475 та від 01.10.2012 р. №576.
У пунктах 2 - 4 вищенаведеного договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 42,3797 га, в тому числі рілля – 42,3797 га. На земельній ділянці відсутні об’єкти нерухомого майна. Земельна ділянка передається в оренду без об’єктів нерухомого та іншого майна.
За умовами пунктів 14, 15 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що є цільовим призначенням земельної ділянки.
Договір укладено на 49 років, після закінчення яких орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк, згідно п. 7 договору.
Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Куйбишевському районі 29.12.2012 р. за №232278304001677.
Земельна ділянка (кадастровий номер 2322783000:05:001:0094) передана орендарю в користування згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки та актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 14.08.2012 р.
За інформацією Відділу Головного управління Держгеокадастру у Більмацькому районі Запорізькій області від 01.03.2017 р. №0-28-0.3-157/2-17 земельна ділянка площею 42,3797 (кадастровий номер 2322783000:05:001:0094) розташована на території колишньої Зразківської сільської ради (наразі – Смирновська сільська рада) Більмацького району, використовується С(Ф)Г “Оріон” на підставі договору оренди землі від 12.10.2012 р. №114 та відноситься до земель державної власності (землі запасу). Вказана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (вид угідь – рілля). У відділі у Більмацькому районі відсутні розпорядчі документи про розподіл земельної ділянки між членами С(Ф)Г “Оріон” та передачу у власність (користування) ділянки іншим фізичним та юридичним особам.
Згідно з розпорядженням Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області від 01.08.2016 р. №282 перейменовано Куйбишевську районну державну адміністрацію Запорізької області на Більмацьку районну державну адміністрацію Запорізької області.
Рішенням Смирновської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області від 25.12.2015 р. №2 припинено юридичну особу Зразківську сільську раду Куйбишевського району Запорізької області шляхом реорганізації (приєднання) до Смирновської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області. Смирновську сільську раду, утворену внаслідок добровільного об’єднання територіальних громад, визначено правонаступником активів та пасивів, всіх майнових прав та обов’язків Зразківської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області.
Бердянською місцевою прокуратурою Запорізької області під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин встановлено факти незаконного прийняття головою Більмацької (колишньої Куйбишевської) районної державної адміністрації розпоряджень та в подальшому укладання, на підставі них, договору оренди землі з С(Ф)Г “Оріон”, яким останньому всупереч ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України без проведення земельних торгів (аукціону) передано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 42,3797 га, розташовану на території Смирновської (колишньої Зразківської) сільської ради Більмацького району Запорізької області. На думку прокуратури, право оренди на вказану земельну ділянку для ведення фермерського господарства може реалізувати лише фізична особа (громадянин), а юридичній особі для ведення товарного сільськогосподарського господарства земельну ділянку можливо було передати в оренду лише на загальних підставах, тобто за конкурсом.
На підставі вказаних обставин керівник Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (позивач) до відповідача-1: Селянського (фермерського) господарства “Оріон”, до відповідача-2: Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 18.04.2011р. №209 “Про переоформлення права постійного користування землею на право оренди С(Ф)Г “Оріон”; визнання незаконним та скасування розпорядження голови Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 06.08.2012р. № 475 “Про передачу земельної ділянки (рілля, із земель запасу на території Зразківської сільської ради площею 42, 3797 га) в оренду С(Ф)Г “Оріон” для ведення фермерського господарства”; визнання недійсним договору оренди землі № 114 від 12.10.2012р., укладеного між Більмацькою районною державною адміністрацією Запорізької області та С(Ф)Г “Оріон”; зобов’язання селянського (фермерського) господарства “Оріон” повернути земельну ділянку загальною площею 42, 3797 га, яка розташована на території Смирновської сільської ради Більмацького району Запорізької області державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.
Судом встановлено, що спірні правовідносини сторін виникли у сфері земельних відносин щодо надання земельної ділянки в оренду та укладання договору оренди землі.
За визначенням ст. 13 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV “Про оренду землі” (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин сторін) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України від 06.10.1998 р. № 161-XIV “Про оренду землі” в редакції, яка діла на момент видання спірного розпорядження голови Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 18.04.2011р. №209 “Про переоформлення права постійного користування землею на право оренди С(Ф)Г “Оріон” було передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.
Частинами 2, 3 ст. Закону України від 06.10.1998 р. № 161-XIV “Про оренду землі” було встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.
Частиною 1 ст. 7 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.
Таким чином, відповідно до норм Закону України “Про оренду землі” укладення договору оренди в порядку спадкування можливо, якщо право оренди належало спадкодавцю.
У даному випадку, спірна земельна ділянка належала ОСОБА_8 не на праві оренди, а на праві постійного користування.
Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Зі змісту ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.
Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Таким чином, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або територіальної громади до переоформлення їх у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.
Приписами статтей 1216, 1218 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб(спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
В ч. 1 ст. 1 Закону України від 19.06.2003р. № 973-IV “Про фермерське господарство” визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України “Про фермерське господарство” успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.
Умовами статті 19 вищенаведеного Закону визначено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
Враховуючи наведене, та керуючись нормами законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування землею, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.
Зазначене також підтверджується тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину від 13.10.2010 р. за реєстровим номером №2889 до складу спадщини, на яку видано свідоцтво, право постійного користування землею не входить.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 цього Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.
Частинами 1, 2 ст. 16 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями(крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент видання першого спірного розпорядження, було передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України у вказаній редакції не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Таким чином, для мети ведення фермерського господарства земельні ділянки надаються в оренду без конкурсу тільки громадянам.
Як було зазначено вище, спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності (землі запасу) та до земель сільськогосподарського призначення (вид угідь – рілля).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель, згідно п. “б” ч. 3, ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України.
Отже, відповідач-1, як юридична особа не міг бути суб’єктом оренди земельної ділянки для мети ведення фермерського господарства та мав право набути спірну земельну ділянку в оренду для мети ведення товарного сільськогосподарського виробництва за конкурсом. У зв’язку з цим необхідною умовою для передачі спірної земельної ділянки в оренду було проведення земельних торгів, за результатами яких приймається відповідне рішення органу державної влади та в подальшому укладається договір оренди землі.
Колегія суудів Верховного суду в постанові від 24.01.2018 р. визначила, що відсутність законодавчо визначеного порядку проведення земельних торгів не може бути підставою для надання земельної ділянки органом державної влади без проведення земельних торгів.
Недотримання цієї процедури є порушенням органом державної влади господарської компетенції під час укладення договору оренди землі.
З урахуванням викладеного, спростовуються доводи відповідачів щодо відсутності законодавчо регламентованого порядку проведення земельних торгів на момент прийняття спірних розпоряджень.
Таким чином, спірні розпорядження від 18.04.2011р. №209 “Про переоформлення права постійного користування землею на право оренди С(Ф)Г “Оріон” та від 06.08.2012р. № 475 “Про передачу земельної ділянки (рілля, із земель запасу на території Зразківської сільської ради площею 42, 3797 га) в оренду С(Ф)Г “Оріон” для ведення фермерського господарства” видані головою Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області з порушенням законодавчо встановленого порядку надання земельних ділянок в оренду, за відсутності належних для цього правових підстав.
У зв’язку з цим, позовні вимоги про визнання незаконними та скасування цих розпоряджень є законними та обґрунтованими.
Щодо вимог про зобов’язання відповідача – 1 (селянського (фермерського) господарства “Оріон”) повернути земельну ділянку загальною площею 42,3797 га, яка розташована на території Смирновської сільської ради Більмацького району Запорізької області, державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області судом встановлено:
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема щодо відповідності змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 2, п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення механізму укладання спірного договору.
З урахуванням норм матеріального права, якими врегульовано порядок повернення земельної ділянки та враховуючи недійсність договору оренди землі та застосування наслідків недійсності договору, позовні вимоги про зобов’язання селянського (фермерського) господарства “Оріон” повернути земельну ділянку загальною площею 42,3797 га, яка розташована на території Смирновської сільської ради Більмацького району Запорізької області, державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області є доведеними та підлягають задоволенню.
В обґрунтування позову, Прокурор посилався на те, що Бердянською місцевою прокуратурою Запорізької області під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин встановлено факти незаконного прийняття головою Більмацької (колишньої Куйбишевської) районної державної адміністрації розпоряджень та в подальшому укладання, на підставі них, договору оренди землі з С(Ф)Г “Оріон”, яким останньому всупереч ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України без проведення земельних торгів (аукціону) передано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 42,3797 га, розташовану на території Смирновської (колишньої Зразківської) сільської ради Більмацького району Запорізької області. На думку прокурора, право оренди на вказану земельну ділянку для ведення фермерського господарства може реалізувати лише фізична особа (громадянин), а юридичній особі для ведення товарного сільськогосподарського господарства земельну ділянку можливо було передати в оренду лише на загальних підставах, тобто за конкурсом.
Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
В суді першої інстанції відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечив проти позовних вимог зазначивши, що на момент видання спірного розпорядження №209 від 18.04.2011 “Про переоформлення права постійного користування землею на право оренди С(Ф)Г “Оріон” земельне законодавство не містило норм щодо проведення земельних торгів і відповідач-2 в межах власних повноважень прийняв рішення про оформлення права оренди за відповідачем-1. Реалізація процедури проведення торгів, як вважає відповідач-1, стала можливою тільки в наслідок прийняття відповідних підзаконних актів, які регламентують порядок проведення торгів, тобто після 29.12.2012 Тому на момент видання другого спірного розпорядження №475 від 06.08.2012 “Про передачу земельної ділянки (рілля, із земель запасу на території Зразківської сільської ради площею 42,3797 га) в оренду С(Ф)Г “Оріон” для ведення фермерського господарства”, коли механізму проведення торгів ще не існувало, у відповідача-2 не було законних підстав для відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку С(Ф)Г “Оріон” для ведення фермерського господарства та передачі її в оренду. Враховуючи те, що підстави для укладання між відповідачами договору оренди відповідають вимогам діючого на той момент законодавства, відповідач-1 вважає, що підстави для визнання його недійсним відсутні. Також, відповідачем 1 під час розгляду у суді першої інстанції надано клопотання про застосування строків позовної давності.
В свою чергу, від відповідача 2 надійшов відзив, відповідно до якого останній заперечив проти позовних вимог зазначаючи про те, що Прокурором пропущено строку позовної давності.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку щодо задоволення заяви відповідача 1 про застосування строків позовної давності до пред’явлених позивачем вимог, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, вирішуючи спір, дійшов висновку про те, що при укладенні договору оренди землі відповідачами не було дотримано вимог законів України "Про оренду землі" та положень Земельного кодексу України.
Разом із тим, встановивши обставини недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, а отже, і для відмови у задоволенні позовних вимог.
Вважаючи, що суд неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про визнання поважними причини про поновлення строку позовної давності, Прокурор звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду від 15.05.2018 р.
Колегія суддів розглянувши доводи апеляційної скарги зазначає наступне.
Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 статті 2 ЦК передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
За змістом положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК; у редакції, чинній на час звернення з відповідним позовом) господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до положень частин 2, 4 статті 29 ГПК (у редакції, чинній на час звернення з відповідним позовом) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовну давність, згідно ст. 256 ЦК України.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою строк позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у цій справі - в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду України, зокрема: від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14, від 25.03.2015 у справі № 3-21гс15, від 13.04.2016 у справі № 3-224гс16, від 22.03.2017 у справі № 3-1486гс16, від 07.06.2017 у справі № 3-455гс17, від 18.10.2017 у справі № 3-932гс17.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Як вбачається з матеріалів справи, Прокурор пред'явив позов в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя у квітні 2017 року, а також просив визнати поважним пропуск строку позовної давності та поновити цей строк. Селянське (фермерське) господарство “Оріон” заявило про застосування позовної давності, посилаючись на те, що оскаржені розпорядження прийнято 18.04.2011 та 06.08.2012, а оспорюваний договір укладено ще у 2012році. Зі свого боку Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області зазначало, що повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності передано управлінню з 01.01.2013.Також, Прокурор зазначав, що про порушення вимог законодавства при передачі спірної земельної ділянки в оренду йому стало відомо за наслідками проведеної у 2017році перевірки та кримінального провадження.
Відповідно до статті 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК).
Встановивши зазначені обставини, господарський суд дійшов правильного висновку про те, що для держави в особі її уповноваженого органу строк позовної давності за вимогами про визнання недійсним договору оренди землі №114 від 12.10.2012 р.почав обчислюватися з 2012року, а тому є правові підстави для відмови у позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності, за наявності заяви відповідача-1 про застосування наслідків такого спливу.
Доводи Прокурора про те, що останній дізнався про порушення прав держави у 2017 року під час проведення перевірки є необґрунтованими, оскільки як зазначено вище у даному випадку суд першої інстанції об’єктивно з’ясував коли саме позивач довідався про порушення його права. Тому, Прокурор просить фактично наділити його статусом самостійного позивача не враховуючи при цьому, позицію ГУ Держгеокадастру як органу державної влади – позивача в інтересах якого Прокурором й подано позов.
Крім того, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини по справі «Рисовський проти України» заява №29979/04 від 20.10.2011 р. (остаточне 20.01.2012 р.) зазначено принцип «належного урядування», як правило не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
Тому, у даному випадку, держава повинна була здійснити заходи щодо врегулювання зазначеного питання.
Стосовно доводів апеляційної скарги Прокурора та позивача щодо додаткового рішення.
Згідно з приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Доводи прокурора стосовно того, що суд першої інстанції не мав права розподіляти судові витрати, оскільки розгляд справи не закінчено не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.
У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Коли ж приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанції, який прийняв нове рішення.
Відповідно до умов статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
-часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За таких обставин, витрати на професійну правничу допомогу адвоката та судового збору підлягають стягненню з позивача.
Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 15.05.2018 у справі № 908/799/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Витрати по сплаті судового сбору розподіляються відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції).
Керуючись ст.ст. 86, 126, 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281 – 284 Господарського процесуального кодексу України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя на рішення від 15.05.2018 р. (повний текст 22.05.2018 р.) у справі №908/799/17 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя на додаткове рішення господарського суду Запорізької області області від 08.06.2018 р. у справі №908/799/17 задовольнити.
Змінити рішення господарського суду Запорізької області від 15.05.2018 р. з урахуванням додаткового рішення господарського суду Запорізької облаті від 08.06.2018 р. щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та судового збору та викласти в наступній редакції.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689) на користь Селянського (фермерського) господарства "Оріон" (71001, Запорізька область, Більмацький район, смт. Більмак, вул. Визволителів, буд. 4, код ЄДРПОУ 30896314 витрати, пов'язані з правовою допомогою адвоката у розмірі 4 000,00 грн., витрати з оплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2017 р. по даній справі у розмірі 7040,00 грн., витрати з оплати судового збору за подачу касаційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2017 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 р. у розмірі 7680,00 грн.
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя на додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 08.06.2018 р. по справі № 908/799/17 залишити без задоволення.
Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.
Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
У судовому засіданні 25.09.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину.
Повний текст постанови складено та підписано 26.09.2018р.
Головуючий (суддя-доповідач): Л.Ф. Чернота
Судді : О.О.Радіонова
ОСОБА _3
Надруковано примірників 8:
1 апелянту
1-Прокурору
1 – позивачу;
1-Відповідачу-1-;
1- Відповідачу-2
1- третій особі
1 – у справу;
1 – ГСЗ О;
