Ухвала
12 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 372/2017/13-ц
провадження № 61-18815св18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2013 року в задоволенні позову банку відмовлено.
Останнім рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 31 серпня 2007 року № 77.2/СЖ-309.07.2, яка складається із суми простроченої заборгованості за кредитом 250 000 доларів США, процентів по кредиту 30 956,16 доларів США, суми пені 999 125 грн, 3 % річних від суми простроченого кредиту 205 135,42 грн, 3 % річних від суми прострочених процентів по кредиту 27677,88 грн, вирішено звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме: садовий будинок житловою площею 18,7 кв. м, загальною площею 129,30 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу садового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Семенченком І. М. 23 травня 2000 року за реєстровим № 881, право власності зареєстровано Обухівським бюро технічної інвентаризації в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно 09 липня 2007 року за реєстраційним № 19478045; та земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_1, надану для ведення садівництва площею 0,0911 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Українська міська рада, садове товариство «Роздолля», яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 23 липня 2007 року серія НОМЕР_2, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 885 від 23 травня 2000 року, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010133100296, шляхом продажу предметів іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто із ОСОБА_2, ОСОБА_1 із кожного на користь ПАТ «Родовід Банк» судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. В решті рішення районного суду залишено без змін.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній цивільній справі та витребувано матеріали справи № 372/2017/13-ц із Обухівського районного суду Київської області.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.
У серпні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Оскільки оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає примусовому виконанню, то відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про зупинення його дії.
Разом з тим, Верховний Суд вважає за можливе зупинити виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року з власної ініціативи, оскільки виконання цього судового рішення до закінчення розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 може спричинити незворотні наслідки.
Керуючись статтею 436 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року.
Зупинити виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак
