Справа № 372/2017/13-ц
Головуючий у І інстанції Мора О.М.
Провадження № 22-ц/780/3796/14
Доповідач у 2 інстанції Кашперська
Категорія 26
08.07.2014
РІШЕННЯ
Іменем України
08 липня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Кулішенка Ю.М., Яворського М.А.,
за участю секретаря Бевзюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору та звернення стягнення,
заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
В квітні 2014 року позивач ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості по кредитному договору та звернення стягнення. Заявлені вимоги мотивував тим, що 31 серпня 2007 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 77.2/СЖ-309.07.2, згідно з яким позивач відкрив ОСОБА_1 відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 250000 доларів США строком по 31 серпня 2009 року включно, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит не пізніше 31 серпня 2009 року та сплатити нараховані проценти за користування кредитом на умовах, визначених угодою. Для забезпечення виконання зобов'язань у повному обсязі за кредитним договором між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 31 серпня 2007 року укладено договір іпотеки, предметом якого був садовий будинок житловою площею 18,7 кв.м., загальною площею 129,30 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та земельна ділянка, надана для ведення садівництва пл. 0,0911 га., що знаходиться за цією ж адресою.
Позичальник не виконує своїх зобов'язань за кредитною угодою і станом на день подачі позову сума позики за кредитним договором № 77.2/СЖ-309.07.2 від 31 серпня 2007 року повернена не була і становила: суму простроченої заборгованості за кредитом - 250000 доларів США, суму простроченої заборгованості за процентами за кредитом - 30956,16 доларів США, суму пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 39965000 грн., суму пені за несвоєчасне погашення процентів за кредитом - 5391919,84 грн., суму 3 % річних від суми прострочених процентів за кредитом - 27677,88 грн.
Після збільшення позовних вимог позивач ПАТ «Родовід банк» просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму заборгованості за кредитом в розмірі 250000 доларів США, суму заборгованості за відсотками 30956,16 доларів США, суму пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості в розмірі - 45356919,84 грн., 3 % річних від суми простроченої кредитної заборгованості у розмірі 232813,30 грн. У рахунок погашення заборгованості за кредитом звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 31 серпня 2007 року, укладеним між банком та ОСОБА_2, а саме: садовий будинок житловою площею 18,7 кв.м., загальною площею 129,30 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та земельну ділянку, надану для ведення садівництва площею 0,0911 га., що знаходиться за тією ж адресою. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, вирішити питання про судові витрати.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач ПАТ «Родовід Банк», не погоджуючись із рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2013 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «Родовід Банк» про стягнення заборгованості по кредитному договору та звернення стягнення на предмети іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності і втратив право на звернення з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду.
Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 31 серпня 2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 77.2/СЖ-309.07.2, за умовами якого банк відкрив ОСОБА_1 відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 250000 доларів США із процентною ставкою 14,5 % річних строком по 31 серпня 2009 року включно, а позичальник зобов'язувався повернути отриманий кредит не пізніше 31 серпня 2009 року та сплатити нараховані проценти за користування кредитом.
Згідно п. 4.5 договору, за порушення строків (термінів) повернення кредитів та/або сплати процентів за користування кредитами, позичальник зобов'язується сплачувати банку пеню за кожний день прострочення у розмірі 1,6 % в день від суми простроченого платежу.
Згідно п. 8.6 договору, він набуває чинності з моменту надання позичальнику кредитних коштів відповідно до умов цього договору і діє до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ними, а при наявності простроченої заборгованості - і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів, передбаченої цим договором.
31 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Родовід Банк» укладено договір іпотеки. Згідно п. 1.1 іпотечного договору, іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем за кредитним договором № 77.2/СЖ-309.07.2 від 31 серпня 2007 року та можливих змін та доповнень до кредитного договору щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за кредитом, передає в іпотеку іпотекодержателю належні йому на праві власності садовий будинок житловою площею 18,7 кв.м., загальною площею 129,30 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку, надану для ведення садівництва пл. 0,0911 га., кадастровий номер 3223151000:04:065:0096, за адресою Київська область, Обухівський район, Українська міська рада, «Роздолля» садове товариство.
Згідно п. 2.1.6 договору іпотеки, іпотекодержатель має право у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником основного зобов'язання звернути стягнення на предмет іпотеки у порядку, що передбачений розділом 3 цього договору та задовольнити свої майнові вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна в повному обсязі, визначені на момент фактичного задоволення.
Згідно п. 2.1.7 договору іпотеки, іпотекодержатель має право отримати відшкодування з майна позичальника, яке не виступає предметом іпотеки за договором, у випадку, якщо отриманих від реалізації переданого в іпотеку нерухомого майна коштів недостатньо для повного погашення майнових вимог іпотеко держателя.
Також згідно п.п. 3.1.1 договору іпотеки, при порушенні позичальником умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні іпотекодавцем умов цього договору та у випадках, встановлених законом, у іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
02 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Родовід Банк» із заявою про збільшення суми по кредитному договору до 500000 доларів США з переведенням у національну валюту та подовжити строк дії договору до 31 серпня 2011 року.
06 листопада 2009 року АТ «Родовід Банк» направило на адресу ОСОБА_1 лист про наявність заборгованість у розмірі 280956,16 доларів США, закінчення терміну дії кредитного договору і неможливість збільшення суми кредиту та конвертації кредитної заборгованості.
23 лютого 2010 року АТ «Родовід Банк» направило на адресу ОСОБА_2 лист про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором та пропозицію у строк протягом 30 днів з моменту отримання претензії достроково повернути суму кредитних коштів та сплатити проценти за користування кредитом та суму нарахованої пені. Даний лист відповідач отримав 03 березня 2010 року.
Крім того, колегія суддів враховує, що ПАТ «Родовід Банк» 28 квітня 2010 року отримано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 № 588, згідно якого запропоновано звернути стягнення на спірні садовий будинок та земельну ділянку на підстав договору іпотеки, стягнення проведено за період з 13 січня 2009 року по 28 квітня 2010 року. У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, і рішенням від 28 квітня 2011 року позов задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчим напис № 588, вчинений приватним нотаріусом 28 квітня 2010 року на підставі договору іпотеки від 31 серпня 2007 року, укладеного між ВАТ «Родовід Банк» і ОСОБА_2 Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2011 року вказане рішення скасовано, а ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2012 року рішення Подільського районного суду м. Києва залишено без змін (а. с. 159 - 170 т. 1).
Станом на момент подачі позовної заяви заборгованість за кредитним договором № 77.2/СЖ-309.07.2 від 31 серпня 2007 року складається із суми простроченої заборгованості за кредитом 250000 доларів США, процентів по кредиту 30956,16 доларів США, суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 39965000 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту 5391919,84 грн., 3 % річних від суми простроченого кредиту 205135,42 грн., 3 % річних від суми прострочених процентів по кредиту 27677,88 грн.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 257, ч. 1 ст. 264 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Відповідно до ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
10 липня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявами про застосування наслідків спливу позовної давності.
Відмовляючи в позові в зв'язку із пропуском строку позовної давності, суд першої інстанції виходив із того, строк позовної давності щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитними договором від 31 серпня 2007 року закінчився 31 серпня 2012 року, а заяви ОСОБА_1 20 травня 2010 року та 27 серпня 2010 року до АТ «Родовід банк», в яких останній фактично визнав свою заборгованість за кредитним договором, не прийняв до уваги, не підтверджують визнання відповідачем заборгованості за кредитним договором.
Однак , колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
В матеріалах справи наявні заяви, подані ОСОБА_1 до банку, зокрема заява від 20 травня 2010 року, де боржник просив не подавати виконавчий напис для примусового виконання, оскільки займається пошуком покупців на предмет іпотеки в добровільному порядку, та надати строк до 31 серпня 2010 року з метою добровільного погашення боргу в повному обсязі; та заява від 27 серпня 2010 року, де боржник просив не подавати виконавчий напис до виконання до 01 грудня 2010 року та зобов'язувався погасити повну суму кредиту та проценти по ньому (а. с. 110 - 111 том 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК Украйни перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Вказані заяви до банку, остання з яких подавалася 27 серпня 2010 року, свідчить про визнання ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та переривання перебігу позовної давності, а позовна заява подана позивачем 25 квітня 2013 року, тому в даному випадку строк позовної давності не пропущений.
Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що дані заяви не стосуються спірних правовідносин та не підтверджують тих обставин, що відповідач визнавав заборгованість саме за цим кредитним договором, будь-якими доказами не підтверджені.
Так, відповідач ОСОБА_1 не заперечував тих обставин, що дані заяви написані та підписані саме ним особисто. При цьому відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів, що між сторонами існують або існували будь-які інші кредитні правовідносини або правовідносини з іншою юридичною природою, на підставі яких міг бути поданий для виконання виконавчий напис та подавалися відповідні заяви із зобов'язанням сплати суми боргу, а тому колегія суддів відхиляє заперечення відповідача і не погоджується із рішенням суду першої інстанції, що вказані заяви не містять інформації щодо предмета доказування, зокрема реквізитів договору та суми боргу.
Колегія суддів також не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки за спливом позовної давності.
Згідно приписів 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.
За приписами вищевказаних норм, іпотека є спеціальним заходом майнового характеру, який спрямований на забезпечення виконання основного зобов'язання, підставою якого є договір.
Крім того, ч. ч. 4, 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Як передбачено п. 5.4. договору іпотеки від 01 серпня 2007 року, що укладений між банком та ОСОБА_2, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і нотаріального посвідчення і діє до повного розрахунку позичальника з іпотекодержателем за основним зобов'язанням.
Таким чином позовна давність за похідним зобов'язанням не може сплинути окремо від основного зобов'язання, тому заява ОСОБА_2 про застосування наслідків пропущення строку позовної давності також не підлягала до задоволення.
Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував наведених вище норм матеріального та процесуального права та безпідставно відмовив в задоволенні позову у зв'язку із порушенням позивачем строку позовної давності.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог ПАТ «Родовід Банк», виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня є санкцією, яка нараховується з першого дня прострочення й доти, доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).
За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховуються пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Отже, застосування строку позовної давності в один рік згідно із ст. 258 ЦК України щодо стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Родовід Банк» звернувся із позовом 25 квітня 2013 року, надавши розрахунок заборгованості станом на 01 лютого 2013 року, відповідач ОСОБА_1 просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності, а тому пеня підлягає стягненню згідно зі ст. 258 ЦК України за останні 12 місяців перед зверненням до суду, тобто з 01 лютого 2012 року по 01 лютого 2013 року, що становить 13186648,15 грн. згідно розрахунку, витребуваного апеляційним судом (а. с. 31 - 34 т. 2).
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, які мають іншу правову природу.
Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
В матеріалах справи міститься заперечення відповідача ОСОБА_1, в яких він посилається на застосування ст. 551 ЦК України, оскільки сума нарахованої неустойки навіть із застосуванням річного строку позовної давності перевищує суму фактичного боргу більш ніж у 6 разів.
Як вбачається з матеріалів справи, основна сума боргу складає 250000 доларів США, заборгованість за відсотками - 30956,16 доларів США, а пеня за період з 01 лютого 2012 року по 01 лютого 2013 року становить 13186648,15 грн., що є значним перевищенням розміру боргу.
За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України, доходить висновку про зменшення розміру пені до 50 % від суми заборгованості по тілу кредиту: 250000 / 2 х 7,993 = 999125 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» щодо стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі суми простроченої заборгованості за кредитом 250000 доларів США, процентів по кредиту 30956,16 доларів США, суми пені 999125 грн., 3 % річних від суми простроченого кредиту 205135,42 грн., 3 % річних від суми прострочених процентів по кредиту 27677,88 грн.
Оцінюючи доводи ПАТ «Родовід Банк» в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 575, 589 ЦК України, іпотека є окремим видом застави. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно п. 1.1 іпотечного договору, іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем за кредитним договором № 77.2/СЖ-309.07.2 від 31 серпня 2007 року та можливих змін та доповнень до кредитного договору щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за кредитом, передає в іпотеку іпотекодержателю належні йому на праві власності садовий будинок житловою площею 18,7 кв.м., загальною площею 129,30 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку, надану для ведення садівництва пл. 0,0911 га., кадастровий номер 3223151000:04:065:0096, що знаходиться адресою Київська область, Обухівський район, Українська міська рада, СТ «Роздолля».
Згідно п. 2.1.6 договору іпотеки, іпотекодержатель має право у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником основного зобов'язання звернути стягнення на предмет іпотеки у порядку, що передбачений розділом 3 цього договору та задовольнити свої майнові вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна в повному обсязі, визначені на момент фактичного задоволення.
Також згідно п.п. 3.1.1 договору іпотеки, при порушенні позичальником умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні іпотекодавцем умов цього договору та у випадках, встановлених законом, у іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже , за умов невиконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором у кредитора ПАТ «Родовід Банк» виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
За умовами п. 2.3.7 договору іпотеки, іпотекодавець зобов'язаний протягом тридцяти календарних днів задовольнити вимогу іпотекодержателя про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов'язання та/або умов цього договору позичальником/іпотекодавцем.
23 лютого 2010 року АТ «Родовід Банк» направило на адресу ОСОБА_2 лист про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором у ОСОБА_1 та пропозицію у строк протягом 30 днів з моменту отримання претензії достроково повернути суму кредитних коштів та сплатити проценти за користування кредитом та суму нарахованої пені. Даний лист ОСОБА_2 отримала 03 березня 2010 року, однак дій по виконанню своїх обов'язків за договором іпотеки нею здійснено не було.
Згідно п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2013 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства з розгляду цивільних і кримінальних справ», при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).
На думку колегії суддів, сума заборгованості за кредитом є співмірною із сумарною вартістю предметів іпотеки, визначеної в іпотечному договорі в розмірі 1614495,10 грн., звернення стягнення на дане майно відповідатиме вимогам справедливості, добросовісності та розумності, відтак позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки знайшли своє підтвердження під час розгляду справи і мають бути задоволені.
Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2013 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства з розгляду цивільних і кримінальних справ», резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
Таким чином позов підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 в розмірі суми простроченої заборгованості за кредитом 250000 доларів США, процентів по кредиту 30956,16 доларів США, суми пені 999125 грн., 3 % річних від суми простроченого кредиту 205135,42 грн., 3 % річних від суми прострочених процентів по кредиту 27677,88 грн., та про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах вказаної суми шляхом його продажу на прилюдних торгах, встановивши початкову ціну продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову
Відповідно до ст. 88 ЦПК України колегія суддів здійснює перерозподіл судових витрат і стягує із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із кожного на користь ПАТ «Родовід Банк» судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог 1827 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення заборгованості по кредитному договору та звернення стягнення задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» суму простроченої заборгованості за кредитом 250000 доларів США, процентів по кредиту 30956,16 доларів США, суми пені 999125 грн., 3 % річних від суми простроченого кредиту 205135,42 грн., 3 % річних від суми прострочених процентів по кредиту 27677,88 грн.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 77.2/СЖ-309.07.2 від 31 серпня 2007 року, яка складається із суми простроченої заборгованості за кредитом 250000 доларів США, процентів по кредиту 30956,16 доларів США, суми пені 999125 грн., 3 % річних від суми простроченого кредиту 205135,42 грн., 3 % річних від суми прострочених процентів по кредиту 27677,88 грн., звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме:
садовий будинок житловою площею 18,7 кв.м., загальною площею 129,30 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу садового будинку, посвідченого ОСОБА_5 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу 23 травня 2000 року за реєстровим № 881, право власності зареєстровано Обухівським бюро технічної інвентаризації в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно 09 липня 2007 року за реєстраційним № 19478045,
та земельну ділянку із кадастровим номером 3223151000:04:065:0096, надану для ведення садівництва площею 0,0911 га., що знаходиться за адресою Київська область, Обухівський район, Українська міська рада, «Роздолля» садове товариство, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 946050 від 23 липня 2007 року, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 885 від 23 травня 2000 року, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010133100296,
шляхом продажу предметів іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В іншій частині позову Публічному акціонерному товариству «Родовід Банк» відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_2 із кожного на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» судові витрати 1827 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Кашперська Т.Ц.
Судді : Кулішенко Ю.М.
Яворський М.А.
