Справа № 372/2017/13-ц
Провадження 4-с-15/17
ухвала
15 березня 2017 року Обухівський районний суд Київської області в складі судді Висоцької Г. В., при
секретарі Євдокімовій В. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовідбанк» на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа,
в с т а н о в и в:
02.02.2017 року Публічне акціонерне товариство «Родовідбанк» (далі скаржник) звернулося до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві області ОСОБА_1 (далі суб’єкт оскарження - ВДВС) від 16.12.2016 року про повернення без виконання виконавчого листа Обухівського районного суду Київської області № 372/2017/13-ц від 06.08.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 боргу в розмірі 1827,00 грн., яку просить скасувати та зобовязати суб’єкта оскарження поновити виконавче провадження. В обґрунтування скарги зазначив, що в суб’єкта оскарження не було правових підстав для винесення оскаржуваної постави.
Скаржник до судового засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника.
Представник ВДВС до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення.
Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.
06 серпня 2014 року Обухівським районний судом Київської області видано виконавчий лист № 372/2017/13-ц за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору та звернення стягнення, відповідно до якого з ОСОБА_2 стягнуто судовий збір в розмірі 1827 грн.
14.09.2016 року суб’єктом оскарження винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 16.12.2016 року суб’єктом оскарження винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачеві в звязку з тим, що майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу не виявлено, заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, згідно пункту 2 частини першої статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
В своїй скарзі скаржник посилається на неправомірне застосування ВДВС норм діючого ЗУ «Про виконавче провадження» через порушення принципу незворотної дії в часі нормативно-правових актів, так як постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2016р. було винесено під час дії ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. і тому до вказаних правовідносин неможна застосовувати норми діючого ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р.
Проте суд не погоджується із зазначеним твердженням, так як відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Повернення виконавчого документу, відповідно до ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. є самостійною виконавчої дією, і порядок її проведення станом на 16.12.2016р. регулювався відповідно до Прикінцевих та перехідних положень нормами діючого ЗУ «Про виконавче провадження». Із аналізу наведеного суду не вбачає підстав для визнання в цій частині дій державного виконавця неправомірними та порушення ним принципу зворотної дії в часі закону.
Окрім цього, скаржник посилається на те, що ВДВС не були вжиті всі, передбачені законом заходи щодо примусового виконання рішення суду, передбачені ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. та ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року.
Згідно зі ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень. Неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, на яку посилається державний виконавець, як на підставу повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними .
Відповідно до ч. ч. 2. 3 ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
При цьому, скаржник в своїй скарзі зазначає, що головний державний виконавець Печерського районного відділу ДВС м. Києва порушив ч. 1 ст. 6, ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р., чим суттєво перешкодив процесу виконання судового рішення, а саме не здійснив усіх необхідні дії, передбачені законом.
Із змісту скарги вбачається, що скаржником не зазначені фактичні обставини, що свідчать про ухилення від виконання обов’язків, передбачених законом, або їх неналежне виконання. Окрім цього, скаржник, мотивуючи свою заяву, не зазначає, які, на його думку, дії, передбачені ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р., не здійснені чи здійснені неналежним чином ВДВС з метою виконання рішення суду.
Як випливає з матеріалів виконавчого провадження № 2408/3 (номер за ЄДРВП: 52219115), здійснюючи примусове виконання виконавчого листа № 372/2017/13-ц від 06 серпня 2014 року суб’єктом оскарження на момент прийняття оскаржуваної постанови зроблені запити до відповідних органів, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримана інформація з місця проживання боржника.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність вимог скаржника.
Керуючись статтями 10, 208 210, 293, 383 387 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Родовідбанк» на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа – відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області протягом п'яти днів з дня її проголошення через Обухівський районний суд Київської області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя
