Єдиний державний реєстр судових рішень
СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25; тел. (факс): 249-79-28; e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua
03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 1; тел.: (044) 456-51-65, факс: 456-93-08
___________________________________________________________________________
Справа № 760/9306/17
№2-a/760/168/18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
І . Вступна частина
08 серпня 2018 року в місті Києві
Солом`янський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Коробенка С.В.
за участю секретаря Семененко А.Д.
розглянув усудовому засіданнісправу заадміністративним позовом ОСОБА_1 доМіністерства оборониУкраїни, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,Центральної військово-лікарськоїкомісії Міністерстваоборони України,третя особа:Адміністрація Державноїприкордонної службиУкраїни про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
ІІ. Описова частина
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 та Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23 листопада 2016 року Позивач отримав ІІІ групу інвалідності у зв`язку із контузією, яка пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 23 листопада 2016 року.
У зв`язку з цим, як вказує Позивач, в нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, та інших нормативно-правових актів у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
Позивач вказує, що в грудні 2016 року він звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України з метою проведення огляду, проте листом від 27.12.2016 йому було повідомлено про необхідність звертатися до Центральної військово-лікарської комісії Прикордонної служби. Таку відмову Позивач вважає протиправною.
Крім того, Позивач, як він вказує, в січні 2017 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 та безпосередньо до Міністерства оборони України із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок виконання ним обов`язків військової служби, проте у задоволенні зазначених заяв йому було відмовлено.
ОСОБА_1 вважає такі дії Відповідачів неправомірними у зв`язку з чим просив задовольнити позов, визнавши протиправною відмову ЦВЛК у наданні свого висновку щодо причинно-наслідкового зв`язку інвалідності з проходженням військової служби, протиправною бездіяльність Відповідачів у призначенні та виплаті допомоги, стягнувши з Міністерства оборони на його користь відповідну допомогу в примусовому порядку.
Ухвалою від 31 травня 2017 року відкрите спрощене провадження у справі.
Ухвалою від 13 червня 2017 року у зв`язку з поданням уточненого позову справу було призначено до розгляду у судове засідання.
Відповідачі надали свої відзиви на позовну заяву, наполягаючи на тому, що заява Позивача про призначення йому допомоги по суті не розглядалась, а була повернута йому на доопрацювання, оскільки Позивач не подав копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Крім того, представники Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 наполягали на тому, що Позивач проходив службу в прикордонних військах іншої країни СРСР, а тому не має права на пільги, встановлені для військовослужбовців України. Зазначене також свідчить, на думку представників Відповідачів про те, що реалізація соціальних пільг військовослужбовцям прикордонної служби має здійснюватися саме Державною прикордонною службою України.
Представник Адміністрації державної прикордонної служби у письмових поясненнях навпаки, стверджував, що Позивач проходив службу та звільнявся з неї на підставі наказів міністра оборони колишнього СРСР, перебуває на обліку у відповідному комісаріаті Міністерства оборони України, а тому саме Міністерство оборони України несе обов`язок з соціального забезпечення Позивача.
ІІІ. Мотивувальна частина
Заслухавши у судовому засіданні представників Відповідачів, розглянувши подані сторонами документи суд встановив наступне.
Відповідно до п. 10 Перехідних положень КАС України (в редакції від 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Судом встановлено, що позивач проходив строкову військову службу на території республіки Афганістан в період з 05.01.1984 по 13.12.1985.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0674168 від 23 листопада 2016 року Позивачу вперше за наслідками огляду встановлено ІІІ групу інвалідності з 23 листопада 2016 року, причина інвалідності контузія під час з виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 1503 від 06 квітня 2016 року) поранення, контузія і захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Враховуючи, що право на грошову допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, до факту встановлення Позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на день встановлення позивачу ІІІ групу інвалідності 23 листопада 2016 року.
Постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Встановлено, що з метою отримання висновку щодо встановлення причинно-наслідкового зв`язку поранень в Афганістані Позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, проте листом від 27.12.2016 у вирішенні даного питання йому було відмовлено та запропоновано звернутися до ЦВЛК Державної прикордонної служби України. (а.с. 31)
В даному випадку слід врахувати таке.
В силу пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави вважати, що законодавцем передбачено прирівнення соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.
Така правова позиція зазначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2015 року № К/800/40725/15.
Також, з письмових пояснень Адміністрації Державної прикордонної служби України, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що на цей час жодним нормативно-правовим актом України не визначено, що Державна прикордонна служба України є правонаступником Прикордонних військ КДБ СРСР.
Таким чином, саме до повноважень ЦВЛК Міністерства оборони України входить надання висновку щодо причинно-наслідкового зв`язку поранень ОСОБА_1 , отриманих ним під час служби в Афганістані, а тому відмова ЦВЛК МОУ, викладена в листі №7361 від 27.12.2016 є протиправною.
З тих же підстав протиправною є відмова Міністерства оброни України у розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення йому одноразової допомоги, оскільки саме Міністерство оборони України має прийняти рішення про наявність підстав для задоволення заяви Позивача про призначення йому одноразової допомоги у зв`язку з інвалідністю.
З пояснень сторін вбачається ж, що заява Позивача про призначення йому допомоги по суті не вирішена, документи повернуті ОСОБА_1 на доопрацювання, не зважаючи на те, що таких повноважень уповноважений на розгляд заяви орган (Міністерство оборони України) не має.
Позивач, крім Міністерства оборони України, зазначив відповідачем Запорізький обласний військовий комісаріат, проте пунктом 17 Порядку, затвердженого Постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975, визначено, що особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
Вирішення питання про призначення грошової допомоги належить до компетенції Міністерства оборони України, а тому у задоволенні вимог до Запорізького обласного військового комісаріату слід відмовити.
З огляду на вищезазначені обставини справи та вказані правові норми, суд приходить до висновку щодо задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог саме до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності даного Відповідача щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Що стосується вимоги Позивача про стягнення з Міністерства оборони України суми одноразової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, то суд виходить з наступного.
Підставою для виплати одноразової допомоги в разі інвалідності є відповідне рішення Міністерства оборони України, в той час як за відсутності такого рішення на момент вирішення справи вимоги про стягнення такої суми є необгунтованими.
Як встановлено вище заява Позивача про призначення йому допомоги по суті не вирішена, документи протиправно повернуті ОСОБА_1 на доопрацювання.
Відповідно до вимог частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав Позивача, зобов`язати уповноваженого Відповідача Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати Позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок контузії під час проходженням ним військової служби, відповідно до «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.
IV. Резолютивна частина
Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 19, 20, 22, 242-246, 257, 262 КАС України, суд вирішив:
1.Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Центральної військово-лікарської комісії у встановленні причинного зв`язку поранень ОСОБА_1 , отриманих ним в Афганістані у складі Прикордонних військ КДБ СРСР, оформлену листом від 27.12.2016 за №7361.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.
В іншій частині позову відмовити.
2.Судові витрати покласти на Державний бюджет України.
3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4.Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ;
Відповідач: Міністерство оборони України, адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ: 00034022;
Відповідач: Запорізький обласний військовий комісаріат; адреса: м. Запоріжжя, пров. Тихий, 7; код ЄДРПОУ 07835529;
Відповідач: Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України, адреса: м. Київ, вул. Госпітальна, 16, код 08356179;
Третя особа: Адміністрація Державної прикордонної служби України; адреса: м. Київ, вул. Володимирська, 26; Код ЄДРПОУ: 00034039.
Суддя:
