Ухвала
Іменем України
21 червня 2018 року
м. Київ
справа № 243/4050/16-к
провадження № 51-6831 ск18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 03 травня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_5 ,
встановив:
Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 січня 2018 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України (далі КК) на 8 років позбавлення волі.
Залишено незмінним запобіжний захід домашній арешт до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 ухвалено обчислювати з дня фактичного його затримання.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 150000 грн. В іншій частині цивільного позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 03 травня 2018 року вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 січня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_5 змінено. Постановлено вважати ОСОБА_5 засудженим за частиною 1 статті 119 КК на 4 роки позбавлення волі.
На підставі пункту «ґ»статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання.
В решті зазначений вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі потерпіла ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.
Перевіривши касаційну потерпілої на відповідність вимогам статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону.
Так, відповідно до вимог частин 2, 3 статті 427 КПК у касаційній скарзі, окрім іншого, зазначається найменування особи, що подає касаційну скаргу, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень з урахуванням підстав для їх скасування судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК, зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК та застереження щодо участі особи в касаційному розгляді.
В той час, як у частині 1 статті 433 КПК визначено повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частини 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зокрема, у касаційній скарзі потерпіла, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, не зазначає їх зміст та вплив на незаконність судового рішення, з урахуванням вимог статті 412 КПК.
Крім того, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, не наводить підстав такої позиції, як і не зазначає, яких помилок допустив суд апеляційної інстанції при призначенні покарання.
Тобто у касаційній скарзі потерпіла має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування судових рішень, які, на її думку, допущені судом апеляційної інстанції при його постановленні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Також, звертаємо увагу потерпілої на те, що згідно з положеннями статті 425 КПК, вона має право оскаржити ухвалені судові рішення лише в частині, що стосуються її інтересів.
Водночас, відсутність у касаційній скарзі застережень потерпілої щодо її участі в касаційному розгляді не може розцінюватися судом касаційної інстанції як виявлення такого бажання. Дане не може свідчити про небажання приймати участь в судовому засіданні, у разі відсутності про це у касаційній скарзі.
Таким чином, недодержання скаржником вимог, передбачених статтею 427 КПК, є підставою для залишення її касаційної скарги без руху.
На підставі наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 03 травня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без руху, надавши їй десятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання нею ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
