15/153
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
15.03.07 Справа № 15/153
|
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: |
|
головуючого-судді |
Кравчук Н.М. |
|
суддів |
Гнатюк Г.М. |
|
Мирутенко О.Л. |
|
з участю секретаря судового засідання Чугай Л.Ю. |
|
розглянув |
апеляційну скаргу приватного підприємця Головацького Миколи Олександровича б/н та б/д |
|
на постанову |
господарського суду Рівненської області від 08.11.2006 року |
|
у справі |
№ 15/153 |
|
за позовом |
Приватного підприємця Головацького М.О., м. Здолбунів |
|
до |
Здолбунівської міської ради, м. Здолбунів |
|
про |
визнання неправомірними дій та скасування рішень № 954 від 22.12.2004 року, № 18 від 26.01.2005 року та № 1077 від 16.03.2005 року, |
з участю представників:
від позивача: не з”явився;
від відповідача: не з`явився;
Відповідно до ч.ч. 1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень, ст.ст. 1, 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) апеляційне провадження здійснюється в порядку, встановленому даним Кодексом.
В С Т А Н О В И В :
постановою господарського суду Рівненської області від 08.11.2006 року у справі № 15/153 (суддя Коломис В.В.) відмовлено в позові суб”єкту підприємницької діяльності фізичній особі Головацькому М.О., м. Здолбунів до Здолбунівської міської ради, м. Здолбунів про визнання неправомірними дій та скасування рішень № 954 від 22.12.2004 року, № 18 від 26.01.2005 року та № 1077 від 16.03.2005 року.
Позивач, не погоджуючись з прийнятою постановою, подав апеляційну скаргу, в якій вважає останню незаконною, необґрунтованою, прийнятою з неправильним застосуванням норм матеріального права, мотивуючи тим, що судом не взято до уваги, що позивач не визнаний неплатоспроможним в розумінні норм чинного законодавства, тому, на його думку, жодних підстав для відмови у наданні в оренду та викупі приміщення, у відповідача не було. Окрім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено його конституційне право, тому просить рішення суду скасувати та повністю задоволити позов.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що оскаржувані рішення органу місцевого самоврядування є правомірними, оскільки прийняті відповідно до повноважень, визначених Законом України „Про місцеве самоврядування”. Також, судом з”ясовано всі обставини справи та правильно відмовлено у позові.
Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що наявні підстави для часткового скасування оскаржуваної постанови та, відповідно, часткового задоволення апеляційної скарги , виходячи з наступного.
Рішенням Здолбунівської міської ради від 22 травня 2003 року за № 372 було вирішено дати дозвіл на відчуження приміщення лазні по вул. Старицького, 9 в м. Здолбунів, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста і знаходиться на балансі КП “Міське будинкоуправління № 2” шляхом викупу по експертній оцінці. Вказаним рішенням було доручено міському голові укласти відповідний договір купівлі–продажу. Контроль за виконанням рішення покладено на заступника міського голови Палія О.О. (а.с. 14).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, ні міським головою, ні заступником міського голови не було вжито жодних дій, направлених на виконання рішення.
18.11.2004 р. позивач повторно звернувся до міської ради з заявою (яка визначала пропозицію щодо укладення договору купівлі-продажу на інших підставах ніж ті, які визначено в рішенні), та просив укласти договір купівлі–продажу приміщення лазні в кредит (безвідсотковий) строком на 10 років (а.с. 47).
В свою чергу, 22 грудня 2004 року Здолбунівською міською радою було прийнято рішення за № 954 (а.с. 13), відповідно до якиго було визнано таким, що втратило чинність рішення міської ради № 372 від 25.05.2003 р. “Про дозвіл на відчуження приміщення лазні, яке є комунальною власністю територіальної громади міста”, в зв’язку з неплатоспроможністю Головацького М.О. Крім того, підприємцю було відмовлено у викупі майна шляхом надання безпроцентного кредиту на 10 років приміщення лазні по вул. Старицького, 9, м. Здолбунів, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста, в зв’язку з тим, що міська рада не є кредитною установою.
Львівський апеляційнйи господарський суд приходить до висновку про неправомірність рішення від 22.12.2004 року, зазначаючи наступне.
У відповідності до ст.26 Закону України „ Про місцеве самоврядування”( п.15) до повноважень відповідного органу місцевого самоврядування ( в тому числі міської ради) належить скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень. За таких обставин, приймаючи рішення від 22.12.2004 року, Здолбунівська міська рада зобов”язана була зазначити кокретну причину , з посиланням на норму законодавства, в чому саме рішення від 25.05.2003 року суперечить закону. Суд звертає увагу, що невиконання рішення від 25.05.2003 року органом місцевого самоврядування чи повторне звернення підприємця з заявою про викуп приміщення, не можуть бути правовим наслідком відміни попереднього рішенняміської ради, якщо таке прийнято в межах та у відповідності з законом. Наведені обставини свідчать про те, що Здолбунівська міська ради, приймаючи рішення № 954 від 22.12.2004 р. перевищила свої повноваження встановлені Законом України „ Про місцеве самоврядування”, не вказавши обгрунтованої підстави його відміни.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо рішення Здолбунівської міської ради від 21.06.2006 р. за № 50 (а.с. 41), яким відмовлено Головацькому М.О. у викупі приміщення лазні по вул. Старицького, 9 в м. Здолбунів, в зв’язку з відсутністю підстав, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що така підстава для відмови у задоволенні заяви підприємця є взагалі недопустимою, та суперечить будь-яким принципам здійснення вільної підприємницької діяльності. Фактично, таке рішення органу місцевого самоврядування є ухиленням від розгляду по суті заяви підприємця, та не базується на жодних правових підставах.
Наведене в жодній мірі не обмежує право органу місцевого самоврядування діяти відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, до виключної компетенції якого належить, в тому числі, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, визначення діяльності, порядку та умов приватизації об’єктів права комунальної власності. Проте, як зазчалось, рішення про відчуження приміщення лазні вже було прийнято , а тому орган місцевого самоврядування був зобов”язаний навести правові підстави для зміни такого рішення.
В свою чергу, орган місцевого самоврядування не довів суду в чому саме полягає дотримання норм Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” при прийнятті вищевказаних рішень.
Надаючи аналіз поданим доказам у їх сукупності, та, оцінюючи докази на підставі ст.86 КАС України, Львівський апеляційний господарський суд, дійшов висновку, щодо неправомірності прийнятих рішень №954 від 22.12.2004 р. та від 21.06.2006 р. № 50 , оскільки правових підстав для прийняття останніх не було.
Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України „Про місцеве самоврядуванн Україні" спори про поновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посаде осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
У відповідності до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
При зверненні до суду з відповідним позовом СПД ФО Головацький М.О. керувався інтересами отримання у власність приміщення лазні по вул. Старицького, 9, м. Здолбунів .
Щодо рішень виконавчого комітету Здолбунівської міської ради від 26.01.2005 р. за № 18 та Здолбунівської міської ради від 16.03.2005 р. за № 1077 (а.с. 11, 12), відповідно з якими підприємцю Головацькому М.О. було відмовлено в продовженні договору оренди приміщення лазні по вул. Старицького, 9 в м. Здолбунів, суд врахував наступне.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.10.2004 р. у справі № 11/309 розірвано договір оренди нерухомого майна, а саме, нежитлового приміщення по вул. Старицького, 9 в м. Здолбунів. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2005 р. дане рішення залишено без змін.
В подальшому, рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.10.2005 р. у справі № 11/266, залишеного в цій частині без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2005 р., підприємця Головацького М.О. зобов’язано передати КП “Міське будинкоуправління № 2” приміщення лазні за адресою: м. Здолбунів, вул. Старицького, 9.
Таким чином, оспорювані позивачем рішення прийняті Здолбунівською міською радою після розірвання договору оренди.
Частиною 2 статті 777 ЦК України правом перед іншими особами на придбання речі, переданої у найм має лише той наймач, що належним чином виконує свої обов’язки за договором найму і у разі продажу цієї речі.
Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутніть правових підстав для надання приміщення в оренду, оскільки попередній договір належним чином виконано не було, окрім цього, на момент прийняття рішень № 18 від 26.01.2005 р. та № 1077 від 26.01.2005 р. позивач вже не був орендарем спірного майна, в зв’язку з достроковим розірванням договору оренди в судовому порядку.
На підставі вищевикладеного, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанову місцевого господарського суду слід скасувати частково, а апеляційну скаргу задоволити частково.
Керуючись ст. ст.157,195,196,202,203,205 КАС України, Львівський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу задоволити частково.
2. Поставнову господарського суду Рівненської області від 08.11.2006 р. у справі № 15/153 скасувати частково.
3. Визнати незаконними з моменту прийняття рішення від 22 грудня 2004 року Здолбунівської міської ради за № 954. Визнати незаконними з моменту прийняття рішення від 21.06.2006 р. Здолбунівської міської ради за № 50.
4. В решті постанову місцевого господарського суду залишити без змін.
5. Стягнути з Здолбунівської міської ради, м. Здолбунів на користь суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи Головацького М.О., м. Здолбунів 1,70 грн. судового збору за розгляд справи в суді першоїі інстанції та 0,85 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції.
6. Постанова набирає законної сили у відповідності до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку.
7. Справу передати до місцевого господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Н. М. Кравчук
Суддя Г.М. Гнатюк
Суддя О.Л.Мирутенко
