ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"08" листопада 2006 р. Справа № 15/153
Господарський суд Рівненської області у складі судді Коломис В.В. за участю секретаря судового засідання Шандалюк О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рівне справу
за позовом підприємця ОСОБА_1
до відповідача Здолбунівської міської ради
про визнання дій органу влади неправомірними
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1 -підприємець;
від відповідача -Рощенко О.О. (дов. б/н від 01.11.2004 р.).
Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам роз'яснені.
ВСТАНОВИВ: Позивач- підприємець ОСОБА_1, м. Здолбунів -звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, відповідно з яким, з врахуванням здійснених неодноразових уточнень (а.с. 29, 41), просить визнати неправомірними дії Здолбунівської міської ради в частині відмови в наданні переважного права на викуп і оренду лазні, скасувати рішення НОМЕР_1, НОМЕР_2, рішення НОМЕР_3 та рішення НОМЕР_4.
При цьому, посилається на те, що Здолбунівська міська рада без жодних на те підстав та обгрунтувань відмовила йому у продовженні договору оренди на приміщення лазні АДРЕСА_1, а в подальшому безпідставно відмінила своє попереднє рішення про надання дозволу на відчуження вищезазначеного приміщення.
На думку позивача, Здолбунівською міською радою при прийнятті вищезазначених рішень було порушено чинне законодавство, чим завдано шкоди його правам і інтересам, як особи, яка належним чином виконувала свої обов'язки за договором оренди та вклала чимало матеріальних коштів для відновлення і поліпшення орендованого майна.
Враховуючи це, просить позов задоволити в повному обсязі.
Відповідач -Здолбунівська міська рада позовні вимоги не визнає в повному обсязі в зв'язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю. На думку відповідача оспорювані рішення відповідають чинному законодавству та прийняті радою, виходячи з обставин, що склалися, з врахуванням всіх обставин та взаємовідносин сторін в цілому.
Оскільки Здолбунівська міська рада вважає свої дії щодо прийняття оспорюваних рішень правомірними, просить позовні вимоги залишити без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об'єктивну оцінку, суд прийшов до висновку про безпідставність та необгрунтованість позовних вимог.
При цьому суд встановив та врахував таке.
22 грудня 2004 року Здолбунівською міською радою було прийнято рішення НОМЕР_1 (а.с. 13), відповідно з яким було визнано таким, що втратило чинність рішення міської ради НОМЕР_5 “Про дозвіл на відчуження приміщення лазні, яке є комунальною власністю територіальної громади міста”, в зв'язку з неплатоспроможністю ОСОБА_1. Крім того, підприємцю було відмовлено у викупі майна шляхом надання безпроцентного кредиту на 10 років приміщення лазні АДРЕСА_1, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста в зв'язку з тим, що міська рада не є кредитною установою.
Як з'ясовано судом, рішенням Здолбунівської міської ради НОМЕР_5, було вирішено дати дозвіл на відчуження приміщення лазні АДРЕСА_1, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста і знаходиться на балансі КП “Міське будинкоуправління № 2” шляхом викупу по експертній оцінці.
При цьому, міському голові було доручено укласти відповідний договір купівлі-продажу (а.с. 14).
При цьому, 18.11.2004 р. позивач звернувся до міської ради з заявою, в якій просить укласти договір купівлі-продажу приміщення лазні в кредит (безвідсотковий) строком на 10 років (а.с. 47). За результатами розгляду вищезазначеної заяви відповідачем 22 грудня 2004 року і було прийнято оспорюване позивачем рішення НОМЕР_1 “Про втрату чинності рішення міської ради НОМЕР_5 “Про дозвіл на відчуження приміщення лазні, яке є комунальною власністю територіальної громади міста” та відмову ОСОБА_1 у викупі приміщення в кредит (а.с. 13).
Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції міських рад належить, в тому числі, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, визначення діяльності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, ч. 1 ст. 4 Закону України “Про власність”, власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Враховуючи викладене та зважаючи, що Здолбунівській міській ради, як власнику нерухомого майна (приміщення лазні), недоцільно продавати вищезазначене майно на умовах, запропонованих заявником (позивачем), з огляду на те, що відповідач не є банківською установою, яка вправі надавати позики, суд вважає, що оспорюване позивачем рішення НОМЕР_1 прийнято відповідачем в межах наданих повноважень та у відповідності до чинного законодавства.
Щодо рішень виконавчого комітету Здолбунівської міської ради НОМЕР_2 та Здолбунівської міської ради НОМЕР_3 (а.с. 11, 12), відповідно з якими підприємцю ОСОБА_1 було відмовлено в продовженні договору оренди приміщення лазні АДРЕСА_1, суд врахував таке.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.10.2004 р. у справі № 11/309, договір оренди нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення АДРЕСА_1, укладений між КП “Міське будинкоуправління № 2” м. Здолбунів та підприємцем ОСОБА_1 було достроково розірвано, в зв'язку з несплатою ПП ОСОБА_1 орендної плати протягом трьох місяців підряд.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2005 р. дане рішення залишено без змін.
В подальшому рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.10.2005 р. у справі № 11/266, залишеного в цій частині без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2005 р., підприємця ОСОБА_1 зобов'язано передати КП “Міське будинкоуправління № 2”, приміщення лазні за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, оспорювані позивачем рішення прийняті Здолбунівською міською радою після розірвання договору оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 777 ЦК України, ч. 1 ст. 285 ГК України, ч. 3 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором найму, після сплину строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк.
Натомість, як встановлено судами під час розгляду справ № 11/206 та 11/309, підприємець ОСОБА_1 неналежно виконував свої обов'язки за договором найму, оскільки несвоєчасно і не в повному обсязі сплачував орендну плату. Зазначене і послугувало для суду підставою для дострокового розірвання договору оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Крім того, як вказується в Постанові Верховного суду України у справі № 2/317 від 12.04.2005 р., переважне право на продовження строку дії договору оренди, яке передбачено частиною 1 статті 285 Господарського кодексу України, орендар може реалізувати тільки в тому разі, коли після його закінчення орендодавець має намір передати об'єкт оренди іншій особі.
Таким чином, при вирішенні питань про наявність підстав для пролонгації договорів оренди суд, насамперед, має встановити: по-перше, факт належного виконання орендарем зобов'язань під час його дії; по-друге, наявність наміру орендодавця передати об'єкт оренди іншій особі.
Оскільки зазначене свого підтвердження при розгляді справи не знайшло, зважаючи на повноваження виконавчого комітету, передбачені ст. 29 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та безпосередньо міської ради, передбачені ст. 26 цього Закону, підстав для визнання нечинними і скасування оспорюваних позивачем рішень НОМЕР_2 та НОМЕР_3, суд не вбачає.
Щодо рішення Здолбунівської міської ради НОМЕР_4 (а.с. 41), яким відмовлено ОСОБА_1 у викупі приміщення лазні АДРЕСА_1, в зв'язку з відсутністю підстав.
Так, судом встановлено, що на момент прийняття зазначеного рішення позивач вже не був орендарем спірного майна, в зв'язку з достроковим розірванням договору оренди в судовому порядку.
Частиною 2 статті 777 ЦК України правом перед іншими особами на придбання речі, переданої у найм має лише той наймач, що належним чином виконує свої обов'язки за договором найму і у разі продажу цієї речі.
Як вже зазначалось вище, позивач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором оренди, в зв'язку з чим той і було достроково розірвано.
Відтак позивач, як неналежний орендар, втратив своє переважне право, як на укладення договору найму на новий строк, так і на придбання цього майна.
Враховуючи це, рішення НОМЕР_4 про відмову позивачу у викупі спірного майна в зв'язку з відсутністю підстав є правомірним.
Враховуючи викладене та зважаючи, що відповідач, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, довів правомірність своїх дій та прийнятих рішень, позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими та надуманими, відтак підстави для їх задоволення відсутні.
Керуючись статтями 94, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ :
В позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив дану постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини -з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Коломис В. В.
Постанова складена в повному обсязі і підписана суддею "08" листопада 2006 р.
