Єдиний державний реєстр судових рішень
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 802/28/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л. Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
23 листопада 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
В січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 197 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково зі слідуючих підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді помічника командира частини-начальника юридичної служби, що підтверджується посвідченням офіцера НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12 серпня 2013 року позивача виключено зі списків особового складу частини, у зв`язку зі звільненням з лав Збройних Сил України в запас по закінченню терміну контракту, однак остаточний розрахунок з позивачем, військовою частиною НОМЕР_1 здійснено 23 квітня 2015 року.
Позивач, посилаючись на ту обставину, що він був звільнений зі Збройних Сил України ще з 12 серпня 2013 року, а повний розрахунок проведено лише 23 квітня 2015 року, звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано обов`язку щодо виплати позивачу всіх сум, що належали до виплати, в день звільнення, відтак позивач, в силу положень статті 117 КЗпП України має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки нормами спеціального законодавства не врегульовано порядок відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовців.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд апеляційної інстанції виходить із наступного.
Відповідно до статті 1 Кодекс законів про працю України (далі КЗпП України), цей кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною першою статті 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Разом з тим, частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому, Верховний Суд України в своєму рішенні від 16 травня 2011 року (справа №21-29-а11) зазначив, що під "іншими законами" розуміються закони, які встановлюють строки звернення до адміністративного суду з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Так, частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення- в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Крім того, у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (справа №6-116 цс15).
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що для звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня фактичного розрахунку.
Як видно з матеріалів справи, позивача було звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України з 12.08.2013 року, однак в день виключення його зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 , відповідачем було не повністю проведено з ним розрахунок грошового та речового забезпечення, а саме: виплачено грошову допомогу при звільненні в сумі 16428,75 грн. по роздавальній відомості №и 266/273 від 12.08.2013 року через касу військової частини НОМЕР_1 .
Дії відповідача щодо ненарахування в повному обсязі грошової допомоги при звільненні в запас ОСОБА_1 оскаржив в судовому порядку.
На виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року у справі №802/3701/13-а, позивачу по роздавальній відомості № 403/403 від 25.12.2013 року через касу військової частини НОМЕР_1 була виплачена доплата вихідної допомоги в сумі 3285,75 грн.
31.10.2014 року на підставі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2013 року по справі №802/3566/13-а було виплачено ОСОБА_1 відшкодування на службові відрядження по роздавальній відомості № 21/24 від 31.01.2014 року в сумі 382, 19 грн.
22.07.2014 року на підставі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 27.09.2013 року по справі №802/3700/13-а було стягнуто на користь позивача з рахунків військової частини грошову компенсацію замість речового майна в сумі 2555,29 грн.
29.09.2014 року на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 10.07.2014 року по справі № К/800/45536/13 було виплачено ОСОБА_1 компенсацію за проїзд у відпустку по роздавальній відомості № 329/282 від 29.09.2014 року в сумі 454,76 грн.
23.04.2015 року на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.01.2015 року у справі №127/1185/14-ц з рахунків військової частини НОМЕР_1 було стягнуто на користь ОСОБА_1 , частину компенсації суми утриманого прибуткового податку з доходів фізичних осіб в сумі 492,86 грн.
Таким чином, з матеріалів справи встановлно, що остаточний розрахунок зі ОСОБА_1 , відповідачем здійснено 23.04.2015 року.
Отже позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права з моменту отримання ним нарахованих сум, тобто 23.04.2015 року, а отже суд не приймає до уваги його доводи про те, що про затримку відповідачем розрахунку прри звільненні, йому стало відомо після отримання листа Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області від 26.11.2015 року № 15-13/703-6821.
Відтак, саме з моменту остаточного розрахунку відповідача з позивачем, в останнього виникло право на звернення до суду із даним позовом. Однак, це право ОСОБА_1 реалізував лише 13.01.2016 року, тобто після спливу тримісячного строку звернення до суду та без зазначення обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Отже, встановивши, що позовна заява подана позивачем до суду після спливу тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України, та без викладу обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску, суд першої інстанції повинен був залишити вказаний позов без розгляду, а не розглядати його по суті заявлених вимог.
Відповідно до частини першої статті 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
За наведених обставин, суд вважає, що оскаржену постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, а зазначений вище адміністративний позов залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 155, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Ватаманюк Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.
