Єдиний державний реєстр судових рішень
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 802/28/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
24 березня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з військової частини НОМЕР_1 був звільнений 12.08.2013 року, однак повний розрахунок грошового забезпечення з ним проведено 23.04.2015 року, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом у відповідності до ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, в якому просить визнати відмову, яка відображена в листі в/ч НОМЕР_1 від 17.12.2015 року № 2882 в нарахуванні та виплаті йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 13.08.2013 року по 23.04.2015 року протиправною, зобов`язати відповідача нарахувати позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.08.2013 року по 23.04.2015 року та стягнути нараховані кошти.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою задовільнити позовні вимоги.
Позивач будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився . Про причини своєї неявки суд не повідомив .
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді помічника командира частини - начальника юридичної служби, про що свідчить копія посвідчення офіцера НОМЕР_2 (а.с. 7-8).
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 12.08.2013 року позивача виключено зі списків особового складу частини, у зв`язку зі звільненням з лав Збройних Сил України в запас по закінченню терміну контракту.
В день виключення позивача зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 не було повністю забезпечено грошовим та речовим забезпеченням.
Дії відповідача щодо не нарахування в повному обсязі грошової допомоги при звільненні в запас позивач оскаржив в судовому порядку. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року у справі № 802/3701/13-а позов задоволено, зобов`язано відповідача здійснити розрахунок та виплатити позивачу недоплачену суму грошової допомоги при звільненні.
Під час виконання вказаного судового рішення військовою частиною НОМЕР_1 при виплаті коштів було утримано та не компенсовано позивачу податок з доходів з фізичних осіб в сумі 492,86 грн.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.01.2015 року у справі №127/1185/14-ц позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення зайво слаченого податку з доходів фізичних осіб в сумі 492,86 грн. задоволено.
Відповідно до листа головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області від 26.11.2015 року № 15-13/703-6821 остаточний розрахунок з позивачем здійснено 23.04.2015 року (а.с. 14).
У зв`язку з тим, що в/ч НОМЕР_1 з позивачем розрахувалась повністю лише 23.04.2015 року, позивач 01.12.2015 року звернувся із заявою до відповідача, в якій просив нарахувати йому та виплатити його середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 13.08.2013 року по 23.04.2015 року (а.с. 15).
Листом в/ч НОМЕР_1 від 17.12.2015 року № 2882 позивачу відмовлено у здійсненні розрахунку та виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Обґрунтовуючи свою відповідь відповідач зазначив, що даний вид виплат регулюється трудовим законодавством. Однак військове законодавство не передбачає здійснення вказаних виплат військовослужбовцям, у зв`язку з чим військова частина НОМЕР_1 не може провести розрахунок та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (а.с. 16).
Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що порядок оплати праці військовослужбовців регулюється спеціальним законодавством, норми якого не передбачають виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при їх звільненні, відмова, відображена в листі від 17.12.2015 року № 2882 в нарахуванні та виплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 13.08.2013 року по 23.04.2015 року, прийнята в/ч НОМЕР_1 в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Регулювання правового становища військовослужбовців здійснюється спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, Законом України "Про Статут внутрішньої служби в Збройних Силах України", Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
За наведених обставин вбачається, що норми Кодексу Законів про працю можуть застосовуватись до звільнених працівників, а оскільки позивач перебував на дійсній військовій службі і був військовослужбовцем, а не працівником військової частини, тому в спірних правовідносинах норми ст.116 та ст.117 Кодексу законів про працю застосуванню не підлягають, так як трудові відносини військовослужбовців Збройних Сил України регулюються спеціальним законодавством, зокрема, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що позивач помилково посилається на вказану норму ст. 117 Кодексу законів про працю, оскільки вона передбачає обов`язок виплати працівникові середнього заробітку, а не стягнення компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні.
Оцінивши докази в обґрунтування та спростування позовних та апеляційних вимог, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими та повноцінно вмотивованими.
Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.
