Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/8388/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Гуляка В.В., КоваляР.Й.
за участі секретаря судового засідання Чигер І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі № 2а- 0770/2208/12 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області до ОСОБА_1, Приватного підприємства «МКМ-Сервіс» про визнання недійсним договору,-
В С Т А Н О В И В :
05.07.2012 року Державна податкова інспекція у м. Ужгороді звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання недійсним Договору від 01.11.2010 року №ДГ-11091 укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством «МКМ-Сервіс».
Позивачем було зазначено що спірний Договір від 01.11.2010 року №ДГ-11091 був укладений між відповідачем -1 та відповідачем - 2 завідомо за відсутності умов для його фактичного виконання та без мети настання реальних наслідків, з метою отримання податкової вигоди, за відсутності основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів та транспортних засобів.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 року у задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області до ОСОБА_1, Приватного підприємства «МКМ-Сервіс» про визнання недійсним Договору від 01.11.2010 року №ДГ-11091 укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством «МКМ-Сервіс» - відмовлено.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було належно з'ясовано сутність первинних документів, які були долучені до матеріалів справи відповідачем-1 лише у 2016 році, та були відсутні на момент звернення з адміністративним позовом.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а провадження у справі закрити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства відповідачем-1, результати якої відображені в Акті перевірки та відповідно до якої встановлено здійснення відповідачем - 1 фінансово-господарських операцій з відповідачем - 2 (а.с. 220-233, Т.1).
Між вказаними суб'єктами господарювання було укладено Договір №ДГ-11091 від 01.11.2010 року, згідно до якого відповідач - 2 зобов'язується продати, а відповідач - 1 належним чином прийняти та оплатити товар згідно накладних (а.с. 63-64, Т.2).
Так, позивачем в ході позапланової виїзної перевірки було встановлено, що на протязі лютого місяця 2011 року відповідач - 1 придбав у відповідача - 2 товар, а саме: овочі та фрукти в асортименті в кількості 32,92 тонн на загальну суму 348 033,18 грн. (а.с. 229, Т.1). Оплата за отримані товари, згідно Договору №ДГ-11091 від 01.11.2010 року, здійснювалась відповідачем - 1 шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок відповідача 2 (а.с. 63, Т.1).
23.06.2011 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова була здійснена позапланова виїзна перевірка відповідача 2 з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.04.2008 року по 16.06.2011 року, результати якої відображені в Акті від 23.06.2011 року №1649/23-209/35383180 (а.с. 113-125, Т.1).
Так, перевіркою, результати якої відображені в Акті від 23.06.2011 року №1649/23-209/35383180, було встановлено, що у відповідача - 2 відсутні основні фонди та виробничі потужності (власні складські, торгові приміщення), трудові ресурси, транспортні засоби, а Свідоцтво платника податку на додану вартість (далі - ПДВ) анульовано 05.05.2011 р. на підставі заяви підприємства у зв'язку з прийняттям рішення засновниками про припинення юридичної особи, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між контрагентами (а.с. 113-125, Т.1).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що не знайшло свого підтвердження в судових засіданнях твердження позивача, про те, що Договір від 01.11.2010 року №ДГ-11091 є недійсним та укладеним без мети настання реальних наслідків, оскільки у відповідача - 2 були відсутні власні виробничі, складські, торгові приміщення, устаткування, транспортні засоби та інші основні засоби, відсутня достатня кількість працівників на підприємстві, виходячи з наступного.
На доведення цієї обставини, суд першої інстанції покликався на долучені до матеріалів справи копії податкових та видаткових накладних, у яких є покликання на зміст іншої господарської угоди, копії платіжних доручень.
Однак,слід зазначити, що суд першої інстанції, розглядаючи даний позов, не врахував наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наведена норма Закону відповідає приписам ч. 1, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, за змістом якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, позови про визнання правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду в судового порядку не підлягають. Встановлення ж нікчемності угоди як такої, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства, презюмується в мотивувальній частині судового рішення, а не в резолютивній, у випадку заявлення позовної вимоги про застосування санкцій до учасників такого правочину в порядку ст. 208 Господарського кодексу України.
В даному випадку, відповідної позовної вимоги позивачем заявлено не було.
Слід також зазначити, що частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи державної податкової служби в такому випадку можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За вказаних обставин, зважаючи на порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню повністю з постановленням нової ухвали про закриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 41., п.1 ч. ст. 157, ч.3 ст.160, ст.195, 196,203,206,254 КАС , суд -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області задовольнити частково.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі № 2а- 0770/2208/12 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області до ОСОБА_1, Приватного підприємства «МКМ-Сервіс» про визнання недійсним договору скасувати, провадження у справі № 2а- 0770/2208/12 - закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді В. В. Гуляк Р. Й. Коваль Повний текст судового рішення
виготовлено 02.10.2017 року.
