ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" квітня 2017 р.
Справа № 915/1740/15
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді: В.В. Лашина
суддів: К.В. Богатиря
І.Г. Філінюка
При секретарі А.В. Безпалюку
За участю:
Від ПАТ "Дельта Банк" - 'Биковський Д.Ю.
Інші представники учасників провадження в судове засідання не з'явилися.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
на ухвалу господарського суду Миколаївської області
від 20.03.2017р.
по справі № 915/1740/15
за заявою Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області
до Приватного підприємства "ІНВЕСТСТРОЙ ПЛЮС"
про визнання банкрутом
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21 жовтня 2015 року за заявою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області було порушено провадження у справі про банкрутство приватного підприємства «Інвестстрой плюс» (у наступному за текстом - ПП «Інвестстрой плюс») на загальних підставах, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство).
16 грудня 2015 року господарським судом визнано заявлені публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (в подальшому - ПАТ «Дельта Банк») грошові вимоги на загальну суму 9 619 604,90 грн.: 4 991 243,25 грн. (окремо, як забезпечені майном боржника); 1218 грн. - 1 черга; 4 039 739,51 грн. - 4 черга; 588 622,14 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2016 р. затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 19 791 287,18 грн., у тому числі вимоги ПАТ «Дельта Банк» 4 991 243,25 грн. позачергово; 1218 грн. - 1 черга; 4 039 739,51 грн. - 4 черга; 588 622,14 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 06.04.2016 р. боржника визнано банкрутом та відносно нього відкрита ліквідаційна процедура.
У лютому 2017 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося із уточнюючою грошові вимоги заявою, в якій просило внести зміни до реєстру вимог кредиторів та встановити наступну черговість задоволення вимог ПАТ «Дельта Банк» в сумі 9 619 604,90 грн., а саме: 1218 грн. перша черга; 9 030 982,76 грн. - 4 черга; 588 622,14 грн. - 6 черга.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20 березня 2017 року (суддя Ржепецький В.О.) у задоволені заяви ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.
Не погоджуючись з цією ухвалою, ПАТ «Дельта Банк» в апеляційній скарзі просить її скасувати та постановити судове рішення, яким задовольнити заяву скаржника від 27.02.2017 р. та внести відповідні зміни в реєстр вимог кредиторів ПП «Інвестстрой плюс», посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, оскільки ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство передбачені випадки внесення змін до реєстру вимог кредиторів, тоді як ПАТ «Дельта Банк» замінило ПАТ «Кредитпромбанк» за кредитним договором № 02/197/07-КЛТ від 16.11.2007 р.
В судове засідання з'явився ПАТ "Дельта Банк". Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Заслухавши пояснення представника ПАТ "Дельта Банк", перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно до ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
За приписами статтей 42, 45 названого Закону вимоги кредиторів задовольняються, у тому числі: витрати на оплату судового збору у першу чергу; вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника - 4 черга; у 6 чергу задовольняються інші вимоги, зокрема, неустойка.
При цьому, внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва (ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство).
Як вбачається з матеріалів справи, 16 листопада 2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПП «Інвестстрой плюс» укладено кредитний договір № 02/197/07-КЛТ, за умовами якого останньому було встановлена процедура та умови надання кредиторів в межах загальної суми 4 200 000 грн.
Пунктом 4.2 цього договору визначено, що основним забезпеченням повернення кредитів, сплати процентів, комісії та пені є іпотека земельних ділянок в кількості 6 одиниць загальною площею 0,9413 га, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, СТ «Лелека».
У забезпечення виконання умов кредитного договору між вказаними сторонами укладений іпотечний договір від 10.12.2007 р., згідно з яким ПП «Інвестстрой плюс» передав в іпотеку 6 земельних ділянок.
В подальшому 27.09.2013 р. між ПАТ «Кредитпромбанк» і ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу вимоги.
За вказаним договором ПАТ «Дельта Банк» придбало права вимоги, а саме: всі права вимоги (існуючі, майбутні, умовні) за кредитними договорами, а також всі права вимоги до осіб, які надали забезпечення за договорами забезпечення згідно із додатком до договору, у тому числі вимоги щодо кредитного договору № 02/197/07-КЛТ.
Натомість, за твердженням ПАТ «Дельта Банк» іпотечний договір не був переданий за актом приймання-передачі прав вимоги до договору від 27.09.2013 р. й вважає, що зобов'язання за іпотечним договором не були передані.
Відмовляючи у задоволені заяви ПАТ «Дельта Банк» про внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів ПП «Інвестстрой плюс», суд першої інстанції цілком, врахувавши приписи ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство, вірно зазначив про відсутність достатніх правових підстав для внесення змін до реєстру.
Судова колегія погоджується із зазначеними висновками та вважає їх законними та обґрунтованими.
Посилання ПАТ «Дельта Банк» про можливість внесення змін, враховуючи факт правонаступництва, колегія суддів вважає помилковими, оскільки оцінка обґрунтованості вимог ПАТ «Дельта Банк», які засновані на обставинах заміни кредитора у кредитному договорі № 02/197/07-КЛТ від 16.11.2007 р., досліджувалися місцевим господарським судом при затвердженні реєстру вимог кредиторів ПП «Інвестстрой плюс». Також наведені обставини не є нововиявленими, оскільки на час звернення ПАТ «Дельта Банк» до суду із грошовими вимогами вони існували та були відомі скаржнику.
Також ПАТ «Дельта Банк» не було надано доказів помилковості або неправомірності визнання грошових вимог скаржника ухвалою суду від 16.12.2015 р., яка є чинною, а також черговості реєстру вимог кредиторів, який затверджувався судом першої інстанції, виходячи з наданих ПАТ «Дельта Банк» документів.
До того ж, у відповідності до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначені договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 638 ЦК України та частиною 2 статті 180 ГК України встановлено, що договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх суттєвих умов договору.
Відповідно до ст. 512 зазначеного Кодексу кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
В силу ч. 1 ст. 24 названого Закону відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Таким чином, за договором купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 р. ПАТ «Дельта Банк» були передані усі права, які витікають із кредитного договору № 02/197/07-КЛТ від 16.11.2007 р. та права, що витікають з іпотечного договору від 10.12.2007 р., що прямо встановлено пунктом 4.2 згаданого кредитного договору. Договір відступлення прав вимоги вчинений саме в тій самій формі, що й іпотечний договір, є нотаріально посвідченим.
Також підстави припинення іпотеки врегульовано Законом України «Про іпотеку» та статтею 593 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.
ПАТ «Дельта Банк» не надано доказів припинення іпотеки у визначених законом випадках чи здійснення ПП «Інвестстрой плюс» належного виконання.
При цьому, не передання ПАТ «Кредитпромбанк» іпотечного договору ПАТ «Дельта Банк» за актом приймання-передачі не впливає на дійсність іпотеки та передання прав за нею у відповідності до договору про відступлення права вимоги, оскільки за приписами статті 518 ЦК України такі документи виступають лише доказом прав нового кредитора. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Водночас, при визнанні грошових вимог ПАТ «Дельта Банк» та при затвердженні реєстру вимог кредиторів ПП «Інвестстрой плюс», останній не заперечував та не надав доказів, які б спростовували ці вимоги.
За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Миколаївської області відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 20.03.2017 р. у справі № 915/1740/15 - без змін.
Головуючий суддя В.В. Лашин
Суддя К.В. Богатир
Суддя І.Г. Філінюк
