АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
№ 22-ц/796/2046/17 Головуючий у 1 інстанції - Панченко О.М.
Унікальний № справи № 754/5554/16-ц Доповідач - Панченко М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2017 року м.Київ
Колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - Панченка М.М.
суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.
при секретарі - Крічфалуши С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальності «Каса народної допомоги», треті особи: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна, про визнання правочинів недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння,-
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2016 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом.
Крім того, представником позивачів було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, а також шляхом заборони відповідачам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо входження до спірної квартири та дії, спрямовані на оформлення, переоформлення і реєстрацію права власності на спірну квартиру. В обґрунтування вимог клопотання заявник зазначив, що незабезпечення позову в обраний позивачами спосіб може зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду в справі і завдасть значної шкоди законним правам та інтересам позивачів.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачеві - ОСОБА_4, та заборонено відповідачам вчиняти будь-які дії щодо оформлення, переоформлення і реєстрації права власності на спірну квартиру. У задоволенні вимог заяви щодо заборони відповідачам та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на входження до зазначеної квартири, - відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі представник позивачів, посилаючись на доводи заяви, які, на думку скаржника, не були враховані судом першої інстанції, просить зазначену ухвалу в частині незадоволених вимог заяви скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову у повному обсязі.
Заслухавши думки учасників процесу, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, та залишення без змін ухвали суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Як вбачається з ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
За змістом ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
З матеріалів справи слідує, що позивачі просили накласти арешт на квартиру, яка є предметом оспорюваного в межах даного провадження договору.
Таким чином, враховуючи, що відчуження квартири АДРЕСА_1 може значно утруднути виконання майбутнього рішення суду у даній справі, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги заяви в частині накладення арешту на майно та заборони відповідачам вчиняти будь-які дії, спрямовані на оформлення, переоформлення та реєстрацію права власності на спірну квартиру.
Крім того, суд правомірно дійшов висновку про неможливість забезпечення позову шляхом заборони відповідачам та іншим особам вчиняти дії щодо входження у зазначену квартиру.
Так, з матеріалів справи вбачається, що власником спірної квартири є відповідач - ОСОБА_4.
При цьому, можливість входження до приміщення є складовою права користування відповідним майном, що, в свою чергу, є невід'ємною частиною права власності на майно.
Щодо заборони будь-яким іншим особам входити до квартири АДРЕСА_1, то колегія суддів не вважає за можливе забезпечувати позов в такий спосіб, оскільки ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла, а тому вжиття додаткових заходів, спрямованих на заборону проникнення будь-яких осіб до відповідного приміщення, є недоцільним.
Таким чином, оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Відповідно до п.1ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Керуючись ст.ст.307,312 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, відхилити, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді :
