Номер провадження: 22-ц/785/775/16
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Процик М. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.04.2016 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючої судді Процик М.В.,
суддів Сєвєрової Є.С., Дрішлюка А.І.,
при секретарях Решетник М.С., Сідлецькій Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області та Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго продукт-2” та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору міни та повернення земельної ділянки, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональне відділення з продажу земель” та Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області,
за апеляційною скаргою заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області та Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21 травня 2014 року,-
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2013 року прокурор Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області та Комінтернівської районної державної адміністрації (далі Комінтернівської райдержадміністрації) Одеської області звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Енерго продукт-2» та ОСОБА_2 про визнання недійсним протоколу № 2/2 аукціону з продажу об'єкта земельних торгів по лоту № 2 від 14 листопада 2003р., визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 33,6638 га, розташованої на території Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 14 листопада 2003р., укладеного між Комінтернівською райдержадміністрацією Одеської області та TOB “Енерго продукт-2”, про визнання недійсним договору міни земельних ділянок, укладеного між TOB “Енерго продукт-2” та ОСОБА_2, і зобов’язання ОСОБА_2 повернути вищезгадану земельну ділянку площею 33,6638 га.
В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що розпорядженням голови Комінтернівської райдержадміністрації Одеської області № 741 від 30 вересня 2003 року було погоджено продаж земельних ділянок, які перебувають на території Визирської сільської ради і знаходяться за межами населеного пункту, та затверджено Положення про порядок проведення земельних торгів у Комінтернівському районі Одеської області; розпорядженням голови Комінтернівської райдержадміністрації Одеської області від 10 жовтня 2003 року за № 765 було затверджено проекти відведення земельних ділянок, які виносяться на аукціон, затверджено висновки про експертну грошову оцінку земель, затверджено аукціонну комісію та призначено проведення аукціону з продажу земельних ділянок, які перебувають на території Визирської сільської ради; за вказаним розпорядженням на аукціоні підлягала продажу, у тому числі, й земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 33,6638 га.; підготовку та проведення торгів було покладено на TOB «Регіональне відділення з продажу земель»; згідно з протоколом № 2/2 від 14 листопада 2003 року переможцем аукціону з продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 33,6638 га визнано ТОВ «Енерго продукт-2»; як наслідок 14 листопада 2003 року між Комінтернівською районною державною адміністрацією та TOB «Енерго продукт-2» було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки площею 33,6638 га.
Посилаючись на те, що під час проведення вказаних земельних торгів з продажу спірної земельної ділянки було допущено порушення вимог земельного законодавства, оскільки Положення не регламентувало порядок продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, та що вказана земельна ділянка на час продажу перебувала в межах прибережно-захисної смуги Григорівського лиману, прокурор просив позов задовольнити.
Представник ТОВ «Енерго продукт-2» позов не визнав, посилаючись на законність та добросовісність своїх дій, як набувача спірної земельної ділянки, та на сплив строку позовної давності.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник позов не визнали, посилаючись на законність продажу земельної ділянки на конкурентних засадах, на те, що Комінтернівська райдержадміністрація діяла в межах повноважень визначених для неї законом, що положення про торги не є обов’язковою умовою їх проведення, що питання використання земельної ділянки жодним чином не пов’язано з порядком її набуття та посилались на пропуск строку позовної давності.
Представник Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області просив справу розглянути відповідно до норм діючого законодавства.
Представник ТОВ “Регіональне відділення з продажу земель” участі у розгляді справи не приймав.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 21 травня 2014 року у позові відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 24 грудня 2014 року рішення місцевого суду змінено, та виключено з мотивувальної частини висновок про пропуск строку позовної давності, а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.10.2015 року рішення апеляційного суду Одеської області від 24.12.2014 року скасоване, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області та Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області просить рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21 травня 2014р. скасувати, і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційну скаргу підтримав в апеляційному суді прокурор.
Проти апеляційної скарги заперечують представник ТОВ “Енерго продукт-2”, ОСОБА_2 та його представник.
Визирська сільська рада просила про розгляд справи за відсутності представника.
Інші учасники процесу у судове засідання до апеляційного суду не з’явились, про час та місце розгляду справи неодноразово сповіщались.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2016 року рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21 травня 2014 року в частині позову прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області та Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області до ТОВ “Енерго продукт-2” про визнання недійсними протоколу аукціону з продажу об’єкта земельних торгів та договору купівлі-продажу земельної ділянки скасоване, а провадження у справі в цій частині закрите.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора в частині позову прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області та Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області до ТОВ “Енерго продукт-2” і ОСОБА_2 про визнання недійсним договору міни земельної ділянки та її повернення підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в цій частині - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові, але з інших підстав, виходячи з наступного.
За правилами ст. 309 ч.1 п.3,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову прокурора до ТОВ “Енерго продукт-2” і ОСОБА_2 про визнання недійсним договору міни земельної ділянки та її повернення, суд першої інстанції виходив з того, що в Положення про порядок проведення земельних торгів були внесені зміни, які дозволяли продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що прокурором не надано докази, які б підтверджували, що спірна земельна ділянка перебувала в межах прибережно-захисної смуги, та з того, що пропущено строк позовної давності стосовно відповідачів.
З висновками суду щодо мотивів відмови у позові погодитись неможливо.
Із матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Комінтернівської райдержадміністрації № 741 від 30 вересня 2003 року було погоджено продаж земельних ділянок, які перебувають на території Визирської сільської ради, що знаходяться за межами населеного пункту та затверджено Положення про порядок проведення земельних торгів у Комінтернівському районі. (т.2а.с.271-278) Розпорядженням голови райдержадміністрації № 765 від 10 жовтня 2003 року було затверджено проекти відведення земельних ділянок, які виносяться на аукціон, затверджено висновки про експертну грошову оцінку земель, затверджено аукціонну комісію та призначено проведення аукціону з продажу земельних ділянок, які перебувають на території Визирської сільської ради, у тому числі спірної земельної ділянки ( облікованої як землі сільськогосподарського призначення) площею 33,6638 га. (т.1а.с.22-24) У відповідності до угоди укладеної між Комінтернівською райдержадміністрацією та TOB «Регіональне відділення з продажу земель» підготовку та проведення торгів було покладено на TOB «Регіональне відділення з продажу земель». (т.2а.с.271,280) Згідно з протоколом № 2/2 від 14 листопада 2003 року переможцем аукціону з продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 33,6638 га визнано ТОВ «Енерго продукт-2». (т.2а.с.280-281) На підставі вказаного протоколу та розпорядження голови Комінтернівської райдержадміністрації № 741 від 30 вересня 2003 року між Комінтернівською районною державною адміністрацією та ТОВ «Енерго продукт-2» 14 листопада 2003 року було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 33,6638 га.(т.2а.с.267-269, т.1а.с.19-21)
13 грудня 2003 року ТОВ «Енерго продукт-2» уклало з ОСОБА_2 договір міни, за умовами якого ТОВ «Енерго продукт-2» передало у власність ОСОБА_3 спірну земельну ділянку площею 33,6638 га, натомість ОСОБА_3 передав у власність ТОВ «Енерго продукт-2» земельну ділянку площею 42,94 га, розташовану на території Сичавської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.(т.1а.с.42,170)
Згідно з висновком Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 360 від 18.11.2003р., висновком Комінтернівського районного відділу земельних ресурсів Держкомзему України № 13-04-2611 від 18.11.2003р., та висновком Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Комінтернівської райдержадміністрації № 858 від 18.11.2003р. спірна земельна ділянка площею 33,6638 га ріллі, розташована на території прибережно захисної смуги (відповідно до ст.60 ЗК України) Григорівського лиману і має обмеження у використанні за ч.1 ст.62 ЗК України. (т.1а.с.39-41)
Відповідно до положень ст. ст. 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення та землі водного фонду на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст. 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.
Стаття 4 ВК України, пункт «б» ч. 1 ст. 58 ЗК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) визначають, що до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів.
Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоч і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду.
За положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) уздовж морів та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів установлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
Розмір та межі прибережної захисної смуги вздовж морів та навколо морських заток і лиманів установлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.
Таким чином, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується окремий порядок надання та використання.
Згідно з п. «ґ» ч. 3 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність) лише на умовах оренди громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Отже, за змістом вищенаведених норм права землі в межах двох кілометрів прибережних захисних смуг уздовж морів не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.
Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що у зв'язку з відсутністю проекту землеустрою про встановлення прибережної захисної смуги не доведено факту віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду є помилковим, оскільки до земель водного фонду, щодо яких установлена заборона на передачу у власність, віднесені землі, які розташовані в межах двокілометрової зони від урізу води, і які відповідно до норм земельного та водного законодавства є землями водного фонду й не можуть бути передані в приватну власність, у зв'язку із чим, при передачі у власність земельних ділянок навколо водних об'єктів, у разі відсутності землевпорядної документації (документації із землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, збереження водних об'єктів повинно бути досягнуто шляхом урахування нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України.
Такої правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 19 листопада 2014 року по справі № 6-175цс14. Верховним Судом України надано наступні роз’яснення: «Прибережна захисна смуга – це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим; існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону ( стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України); відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом; …при наданні земельної ділянки(навколо водних об’єктів) за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст.88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них»; тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, а відтак передача у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі суперечить вимогам ст.ст.59,83,84 ЗК України.»
Та разом з тим вбачається, що Комінтернівська районна державна адміністрація, в особі якої заявлено позов прокурором про визнання правочину недійсним, не була стороною договору міни від 13 грудня 2003 року, за яким ТОВ «Енерго продукт-2» передало у власність ОСОБА_3 спірну земельну ділянку площею 33,6638 га, а ОСОБА_3 передав у власність ТОВ «Енерго продукт-2» іншу земельну ділянку площею 42,94 га, розташовану на території Сичавської сільської ради. Прокурор просить повернути спірну земельну ділянку на підставі юридичного наслідку недійсності правочину, відповідно до правил ч.1 ст.216 ЦК України.
За змістом ст. ст. 215 ч.1,3,216ч.1,3 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1,3,5 та 6 ст.203 цього кодексу; недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину…; правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
За роз’ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (п.10) реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.»
Договір міни від 13 грудня 2003 року є укладеним після первісно укладеного 14 листопада 2003 року між Комінтернівською районною державною адміністрацією та ТОВ «Енерго продукт-2» договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки площею 33,6638 га. Відтак, застосування до договору міни наслідків недійсності правочину, передбачених ст.216 ЦК України, жодним чином не призводить до поновлення прав держави в особі Комінтернівської райдержадміністрації, та не надає підстав для задоволення позову прокурора про повернення земельної ділянки у власність держави, як наслідку недійсності договору міни. Віндикаційного позову прокурором не заявлено.
Згідно з приписами ст. ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права, майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання, проте не будь-як, а визначеними законом способами.
Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушеного права в частині позову до ТОВ “Енерго продукт-2” та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору міни та повернення земельної ділянки. А тому саме з цих підстав у задоволенні позову прокурора належить відмовити. З огляду на зазначене, дослідження питання щодо дотримання строку позовної давності, на що посилається суд, і посилаються відповідачі в своїх запереченнях на апеляційну скаргу, є зайвим, оскільки строком позовної давності захищаються тільки правомірні позовні вимоги.
За таких обставин, апеляційну скаргу прокурора в частині позову прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області та Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області до ТОВ “Енерго продукт-2” та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору міни та повернення земельної ділянки слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в зазначеній частині – скасувати, і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора.
Керуючись ст. ст. 303,307,309,313-316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області та Комінтернівської районної адміністрації Одеської області в частині позову прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області та Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго продукт-2” та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору міни та повернення земельної ділянки задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21 травня 2014 року в частині позову прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області та Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго продукт-2” та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору міни та повернення земельної ділянки скасувати, а у задоволенні позову прокурора в зазначеній частині відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча: М.В. Процик
Судді: Є.С.ОСОБА_4Дрішлюк
