Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 443/2309/13-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/195/16 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2016 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 17.12.2015 року у кримінальному провадженні, внесеного у ЄРДР за № 12013150200000505 від 06.06.2013 року про обвинувачення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бережниця Жидачівського району Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України,
з участю прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10
потерпілої ОСОБА_11 ,
представника потерпілих ОСОБА_12 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
встановила:
Цим вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, ОСОБА_8 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід до ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили вирішено не застосовувати.
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у тому, що будучи медичним працівником, відповідно до наказу №270 від 07.08.1997 року, перебуваючи на посаді лікаря-анастезіолога відділення анестезіології Жидачівської центральної районної лікарні, відповідно до вимог «Тимчасових галузевих уніфікованих стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу стандартної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України», затвердженої наказом МОЗ України №226від 27.07.1998 року,тапосадової інструкції лікаря-анестезіолога відділення анестезіології Жидачівської центральної районної лікарні, яка затверджена 26.01.2010 року головним лікарем Жидачівської ЦРЛ, був зобов"язаний оцінити стан і виділити ведучі синдроми у хворих, які знаходяться у термінальному і важкому стані, провести невідкладні заходи при черепно-мозковійтравмі. Однак, він, неналежно виконуючи свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_13 , а саме смерть.
Так, 20 червня 2005 року о 01 год. 20 хв., коли ОСОБА_13 у стані алкогольного сп`яніння було доставлено до приймального відділення Жидачівської ЦРЛ, що у м. Жидачеві по вул. Я. Мудрого, 29 післядорожньо-транспортної події із діагнозом черепно-мозкова травма, його було оглянуто черговим лікарем-анестезіологом ОСОБА_8 та іншими лікарями. За скеруванням ОСОБА_8 , як лікаря-анестезіолога, ОСОБА_13 було госпіталізовано до відділення анестезіологіїз палатами інтенсивної терапії, де йому продовжили надавати медичну допомогу, відповідальність за наданняякої покладено на лікуючоголікаря ОСОБА_8 . Несучи персональну відповідальність, як лікуючийлікар за проведення обстеження, лікування та спостереження за ОСОБА_13 , лікарем-анестезіологом ОСОБА_8 було прийнято рішенння щодо призначення хворому ОСОБА_13 таких медичних препаратів: «анальгін» 50% - 2,0 мл., «димедрол» 1%- 1,0 мл.- в/м та «промедол» 2% - 1,0 мл., медикаментозна дія яких виражається у седативній дії. У подальшому після надання медичної допомоги ОСОБА_13 , станхворого різко погіршився та о 04 год. 45 год. наступила зупинка дихальної та серцевої діяльності, після настання яких лікарем анестезіологом ОСОБА_8 несвоєчасно проведено реанімаційні заходищодо ОСОБА_13 . Згідно із висновком комісійної судово-медичної експертизи №569/12 від 29.03.2013 року вбачається, що застосування седативних препаратів на фоні алкогольного сп`яніння за наявності черепно-мозклової травми стало причиною порушення дихання та серцевої діяльності, що у сукупністю з несвоєчасністю проведення реанімаційних заходів призвело до настання смерті ОСОБА_13 .
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду скасувати, визнати ОСОБА_8 невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, та ухвалити виправдувальний вирок.
В обґрунтування мотивів апеляційної скарги захисник покликається на те, що суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження не встановив жодних доказів неналежного виконання ОСОБА_8 своїх службових обов`язків. Вказує, що медичну допомогу ОСОБА_13 , надавав не лише ОСОБА_8 , а й інші лікарі, які разом діагностували у нього черепно-мозкову травму та призначили лікування. Відповідно до акта службовоїго розслідування і наказу Жидачівської ЦРЛ №135-в від 11.07.2005 року, висновку експерта № 125/07-к від 15.11.2007 року та висновків комісії, котра булла створена наказом ГУОЗ ЛОДА № 191 від 18.03.2010 року, ОСОБА_13 , було призначено адекватнее лікування, котре не могло привести до настання смерті. Крім того, суд першої інстанції у вироку наддав перевагу експертизі, котра була проведена Головним бюросудово-медичних експертиз СМЕ МОЗ України, над іншими експертизами, не провівши їх аналізу. Разом з цим, акцентує увагу на тому, що під час проведення експертиз Бюро судово-медичних експертиз Івано-Франківської області у матеріалах справи були відсутні речові докази, а сааме медична картка ОСОБА_13 , рентген знімки, журнал обліку оперативних втручань, журнал обліку виїзної швидкої допомоги, що унеможливило експертів дати об`єктивні відповіді на поставлені запитання. Також, суд першої інстанції не врахував, що оскільки диспозиція ч. 1 ст. 140 КК України має бланкетний характер, у кожному конкретному випадку має встановлюватись, які сааме професійні обов`язки покладались на вину особу, і які з цих обов`язків не виконані взагалі або виконані неналежним чином, а також вимоги яких конкретно нормативних актів (інструкцій, правил, вказівок тощо) порушено виним.
Крім того, представник потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_14 адвокат ОСОБА_12 подав заперечення на апеляційну скаргу, в якій просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а вирок суду першої інстанції залишити без змін, покликаючись на висновок комісійної судово-медичної експертизи № 337 від 22.06.2010 року, № 569/12 від 29.03.2013 року та додаткову комісійну судово-медичну експертизу № 919/ 15 від 28.09.2015 року, проведених Головним бюросудово-медичних експертиз МОЗ України, вказав що відповідальність за надання медичної допомоги ОСОБА_13 була покладена на лікаря Жидачівської ЦРЛ у Львівській області ОСОБА_8 та є підстави вважати, що саме застосування седативних апаратів останнім на фоні алкогольного сп`яніння середнього ступеня за наявності черепно-мозкової травми стало причиною порушення дихання та серцевої діяльності, що у сукупності з несвоєчасним проведенням реанімаційних заходів, призвели до настання смерті ОСОБА_13 . Крім того, вказує, що вина ОСОБА_8 підтверджується і іншими доказами, закрема, показами свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 .
Заслухавши доповідача, думку захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, потерпілоїта представника потерпілих, які заперечили проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження №12013150200000505, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:
Відповідно до ст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України.
Колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції не були дотримані.
Так, судом першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він будучи медичним працівником, перебуваючи на посаді лікаря - анестезіолога відділення анестезіології Жидачівської ЦРЛ відповідно до вимог «Тимчасових галузевих уніфікованих стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу стандартної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України», затвердженої наказом МОЗ України №226від 27.07.1998 року,тапосадової інструкції лікаря-анестезіолога відділення анестезіології Жидачівської центральної районної лікарні, яка затверджена 26.01.2010 року головним лікарем Жидачівської ЦРЛ, був зобов"язаний оцінити стан і виділити ведучі синдроми у хворих, які знаходяться у термінальному і важкому стані, провести невідкладні заходи при черепно-мозковійтравмі. Однак, він, неналежно виконуючи свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_13 , а саме смерть.Так, 20 червня 2005 року о 01 год. 20 хв., коли ОСОБА_13 у стані алкогольного сп`яніння було доставлено до приймального відділення Жидачівської ЦРЛ, що у м. Жидачеві по вул. Я. Мудрого, 29 післядорожньо-транспортної події із діагнозом черепно-мозкова травма, його було оглянуто черговим лікарем-анестезіологом ОСОБА_8 та іншими лікарями. За скеруванням ОСОБА_8 , як лікаря-анестезіолога, ОСОБА_13 було госпіталізовано до відділення анестезіологіїз палатами інтенсивної терапії, де йому продовжили надавати медичну допомогу, відповідальність за наданняякої покладено на лікуючоголікаря ОСОБА_8 . Несучи персональну відповідальність, як лікуючийлікар за проведення обстеження, лікування та спостереження за ОСОБА_13 , лікарем-анестезіологом ОСОБА_8 було прийнято рішення щодо призначення хворому ОСОБА_13 таких медичних препаратів: «анальгін» 50% - 2,0 мл., «димедрол» 1%- 1,0 мл.- в/м та «промедол» 2% - 1,0 мл., медикаментозна дія яких виражається у седативній дії. У подальшому після надання медичної допомоги ОСОБА_13 , станхворого різко погіршився та о 04 год. 45 год. наступила зупинка дихальної та серцевої діяльності, після настання яких лікарем анестезіологом ОСОБА_8 несвоєчасно проведено реанімаційні заходищодо ОСОБА_13 . Згідно із висновком комісійної судово-медичної експертизи №569/12 від 29.03.2013 року вбачається, що застосування седативних препаратів на фоні алкогольного сп`яніння за наявності черепно-мозклової травми стало причиною порушення дихання та серцевої діяльності, що у сукупністю з несвоєчасністю проведення реанімаційних заходів призвело до настання смерті ОСОБА_13 .
На підтвердження встановлених обставин суд послався на показання свідків лікарів, які надавали медичну допомогу ОСОБА_13 при поступленні останнього в лікарню, а саме хірурга ОСОБА_15 , невропатолога ОСОБА_16 , терапевта ОСОБА_22 , отораленголога ОСОБА_23 , які дали показання про перебіг подій 20.06.2005 р.
В основу вироку судом покладено висновки комісійної судово-медичної експертизи № 337 від 22.06.2010 р. (т.1 а.с. 160-175),додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 569/12 від 29.03.2013 р. (т.3 а.с.18-35) та додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 191/15 від 28.09.2015 р. ( т.5 а.с.236-252) проведених головним бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.
Зазначеними висновками констатовано, що при поступленні ОСОБА_13 в лікарню, станом на 20.06.2005 р., алгоритм надання медичної допомоги при наявності тупої закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під м"які мозкові оболонки, що послужило причиною смерті ОСОБА_13 , регламентований "Тимчасовими галузевими уніфікованими стандартами медичних технологій діагностично-лікувального процесу стандартної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України", затверджених наказом МОЗ України №226від 27.07.1998 р. В лікуванні використовуються седативні, знеболювальні препарати, проводиться симптоматичне лікування, відновлювальна терапія. Об"єм проведених маніпуляцій них заходів загалом відповідав тактиці надання медичної допомоги хворому з ознаками черепно-мозкової травми, однак медична допомога ОСОБА_13 була надана не у повному обсязі, так як не була проведена спинномозкова пункція для з"ясування внутрішнього крововиливу, яку мав виконати невропатолог, а не виявлення субарахноїдального крововиливу призвело до встановлення неповного діагнозу та вплинуло на вибрану тактику лікування. Медикаментозна дія препаратів "анальгін", "димедрол", "промедол", "новокаїн" введених ОСОБА_13 в дозах: анальгін 50% - 2,0 мл. + димедрол 1% - 1,0 мл., промедол 2% 1,0 мл. та місцева анестезія 0,25% новокаїном в об"ємі 10,0 мл. виражається в знеболювальній та седативній дії. При використанні седативних препаратів відносно осіб, які перебувають в стані алкогольного сп"ягніння за наявності черепно-мозкової травми, існує можливість настання в такому випадку пригнічення та зупинку дихальної діяльності, що може призвести до смерті хворого, що не було враховано лікарем при наданні медичної допомоги хворому. При наявності пригнічення дихання алгоритм медичної допомоги полягає у проведенні штучної вентиляції легень, непрямого масажу серця, використання медикаментозних препаратів, а у разі їх неефективності, підключення хворого до апарату штучної вентиляції легень. Відповідно до матеріалів справи після первинного огляду, ОСОБА_13 було госпіталізовано до відділення анестезіології з палатами інтенсивної терапії, де йому продовжили надавати медичну допомогу, а відповідальність за надання медичної допомоги у даному відділенні покладена на лікаря анестезіолога ОСОБА_8 . Зважаючи на характер та ступінь вираженості черепно-мозкової травми у вигляді субарахноїдальних крововиливів в правій лобній та правій тім"яно-потиличній долях не могли стати причиною раптової зупинки дихальної та серцевої діяльності, адже не були пошкоджені стовбурові структури мозку та не відбулась його дислокація, не можна виключати, що застосування седативних препаратів на фоні алкогольного сп"ягніння, за наявності черепно-мозкової травми, стало причиною порушення дихання та серцевої діяльності, що у сукупності з несвоєчасністю проведених реанімаційних заходів призвело до настання смерті ОСОБА_13 .
Однак, диспозицією ст.140 КК України передбачено настання кримінальної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов"язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення.
Відповідно до ст.. 91 КПК України, серед іншого, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Колегією суддів встановлено, що визнаючи ОСОБА_8 винним у неналежному виконанні своїх обов"язків внаслідок недбалого до них ставлення, суд першої інстанції не встановив та не навів у вироку доказів суб"єктивної сторони цього складу злочину, а саме в чому проявилось недбале ставлення до виконання професійних обов"язків.
Згідно ст. 25 КК України, об"єктивний критерій злочинної недбалості має нормативний характер і означає обов"язок суб"єкта передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків. Цей обов"язок ґрунтується на законі і визначається у спеціальних правилах ( інструкціях, положеннях) його професійних функцій. Відсутність обов"язку передбачити можливий результат своєї поведінки виключає відповідальність особи за фактично заподіяну шкоду.
Висновками комплексної та додаткової комплексної судово-медичної експертиз № 337 від 22.06.2010 р., № 569/12 від 29.03.2013 р. № 191/15 від 28.09.2015 р. визначено, що станом на 20.06.2005 р., алгоритм надання медичної допомоги при наявності тупої закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під м"які мозкові оболонки, що послужило причиною смерті ОСОБА_13 , регламентований "Тимчасовими галузевими уніфікованими стандартами медичних технологій діагностично-лікувального процесу стандартної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України", затверджених наказом МОЗ України №226від 27.07.1998 р. Відповідно до даного алгоритму має проводитись неврологічний та соматичний огляд, визначення групи крові та резус, загальний аналіз крові та сечі, аналіз крові на вміст алкоголю, рентгенографія черепа в 2-х проекціях, ЕхоЕГ за наявності апарату АКТ, люмбальна пункція. В лікувальні використовуються седативні знеболювальні препарати, проводиться сиптомативне лікування, відновлювальна терапія. При наявності пригнічення дихання алгоритм надання медичної допомоги заключається в проведенні штучної вентиляції легень, непрямого масажу серця, використання медикаментозних препаратів, а у разі їх неефективності, підключення хворого до апарату штучної вентиляції. Станом на 20.06.2005 р. алгоритм дій мав відповідати загальноприйнятій тактиці надання медичної допомоги при подібних станах і нормативним документом не регламентувався.
Аналізуючи вказані дані у висновках експертів, колегія суддів приходить до висновку про те, що при поступленні в лікарню та наданні медичної допомоги ОСОБА_13 , професійні дії лікаря ОСОБА_8 відповідали "Тимчасовим галузевим уніфікованим стандартами медичних технологій діагностично-лікувального процесу стандартної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України", затверджених наказом МОЗ України №226від 27.07.1998 р., а висновок суду першої інстанції про несвоєчасність проведення реанімаційних заходів є необґрунтованим оскільки не підтверджується будь-якими об"активними доказами.
Крім того, з досліджених під час апеляційного розгляду матеріалів кримінальної справи № 1- 147/ 10 про обвинувачення ОСОБА_24 , колегією суддів встановлено, що 06.10.2010 р., ОСОБА_24 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України за те, що він 20.06.2005 р., о 01 год., у стані алкогольного сп`яніння керував технічно несправним автомобілем ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 в с.Вільхівці Жидачівського району Львівської області, грубо порушив п.п.1.5, 2.9а,12.1,31.1,31.1.4а ПДР України, де вчинив наїзд на телефонний стовп, потім дерево, внаслідок чого пасажир автомобіля ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження від яких помер в лікарні. Новак Звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п."б" ст.1 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 р.
З матеріалів цивільної справи № 2/1312/99/12 вбачається, що рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 24.04.2012 р. з ОСОБА_24 в користь ОСОБА_11 та ОСОБА_14 стягнуто шкоду, в тому числі моральну 20 000 грн. та 30 000 грн. відповідно, за нервові переживання викликані смертю їх сина, що спричинило погіршення їх стану здоров"я.
Наведеними рішеннями судів, які є чинними встановлено, що смерть ОСОБА_13 наступила внаслідок отриманих травм при дорожньо-транспортній пригоді.
З огляду на встановлені та перевірені обставини, оцінюючи наявні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а у сукупності з точки зору достатності та взаємозв"язку, колегія суддів приходить до висновку що професійні дії лікаря ОСОБА_8 відповідали "Тимчасовим галузевим уніфікованим стандартами медичних технологій діагностично-лікувального процесу стандартної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України", затверджених наказом МОЗ України №226від 27.07.1998 р., не проведення спинномозкової пункції не перебуває у причинному зв`язку з пригніченням дихання, жодних об`єктивних доказів недбалого ставлення до виконання професійних обов`язків лікаря, яке є обов`язковою умовою настання кримінальної відповідальності, при винесенні обвинувального вироку судом першої інстанції не встановлено, що свідчить про відсутність суб`єктивної сторони складу злочину, а тому в діях ОСОБА_25 відсутній склад злочину, передбачений ст.140 КК України.
Оскільки постановлення виправдувального вироку на стадії апеляційного оскарження , згідно ст. 417 КПК України не передбачено, вирок Жидачівського районного суду Львівської області підлягає скасуванню, а провадження відносно ОСОБА_8 у відповідності до ст.284 ч.1 п.2 КПК України підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 284, 405, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила :
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 задоволити частково.
Вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 17.12.2015 року відносно ОСОБА_8 скасувати, а кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 за ст.140 ч.1 КК України закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.
На ухвалу суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
