Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2024 року
м. Київ
Справа № 442/7570/17
Провадження № 51-1080 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140110000349, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Чигирин Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років без конфіскації майна й за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі положень ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років без конфіскації майна. Вирішені питання щодо скасування арешту, щодо речових доказів та початку строку відбуття призначеного покарання.
Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 12 березня 2017 року приблизно о 18:30 за попередньою змовою із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з корисливих мотивів, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом марки «Wolkswagen Passat B5 1.9 TDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2000 року випуску, вартістю згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи № 9/258 від 30 травня 2017 року 52 057,80 грн, який перебував на праві користування у ОСОБА_8 на підставі довіреності № Pen. 490/2017, наданої громадянином Республіки Польща Полюшином Станіславом, шляхом обману, під приводом купівлі вказаного автомобіля, перебуваючи на автодорозі Дрогобич-Стрий поблизу с. Гаї Верхні Дрогобицького району Львівської області, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого, а також із застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, а саме: особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи на задньому сидінні вказаного автомобіля, приставила ножа до горла потерпілого ОСОБА_8 , який знаходився на передньому пасажирському сидінні, та нанесла йому декілька ударів кулаками в ділянку потилиці. В той же час ОСОБА_7 , керуючи вищевказаним автомобілем, ліктем правої руки наніс потерпілому ОСОБА_8 близько 10 ударів в ділянку живота, грудної клітки та приставив ножа до живота потерпілого.
Після цього, ОСОБА_7 зупинив керований ним автомобіль, дістав із рюкзака предмет, зовні схожий на гранату, та попередив ОСОБА_8 про те, щоб він не чинив опору, а покинув автомобіль, інакше вони позбавлять його життя. Змусивши таким чином потерпілого ОСОБА_8 залишити автомобіль, ОСОБА_7 спільно із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, продовжив рух у бік м. Стрий, тим самим незаконно заволодівши транспортним засобом.
Своїми протиправними діями ОСОБА_7 за попередньою змовою із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, заподіяли тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 у вигляді садна на проксимальній фаланзі другого пальця правої кисті, синців на внутрішній поверхні лівого плеча, різаної рани на нігтьовій фаланзі великого пальця правої руки, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, які згідно з висновком експерта № 110 від 17.03.2017 року відносяться до легкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що викликало короткочасний розлад здоров`я.
Крім цього, 12 березня 2017 року приблизно о 18:30 ОСОБА_7 з корисливих мотивів, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом марки «Wolkswagen Passat B5 1.9 TDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2000 року випуску, який перебував на праві користування у ОСОБА_8 на підставі довіреності № Pen. 490/2017, наданої громадянином Республіки Польща Полюшином Станіславом, перебуваючи в салоні вищевказаного автомобіля на автодорозі Дрогобич-Стрий поблизу АДРЕСА_3 , викрав офіційний документ останнього - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль марки «Wolkswagen Passat B5 1.9 TDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2000 року випуску, а саме: після спричинення тілесних ушкоджень потерпілому витягнув із кишені піджака останнього вищевказаний документ.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_9 задоволено частково. Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2021 року щодо ОСОБА_7 змінено. Звільнено ОСОБА_7 від покарання за ч. 1 ст. 357 КК України на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Виключено із резолютивної частини покликання на застосування ст. 70 КК України при призначенні ОСОБА_7 покарання. У решті вирок суду залишено без змін.
У цьому кримінальному провадженні були постановлені такі судові рішення:
Ухвала Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, якою вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала Львівського апеляційного суду 24 серпня 2022 року, якою було виправлено описку, допущену в резолютивній частині повного тексту ухвали Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, зокрема було вирішено вважати вірним: вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2021 року відносно ОСОБА_7 залишити без зміни, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 13 червня 2023 року, якою касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_7 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, а також касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року про виправлення описки задоволено частково. Ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року щодо ОСОБА_7 та ухвалу Львівського апеляційного суду 24 серпня 2022 року про виправлення описки в указаній вище ухвалі скасовано й призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення щодо нього через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Не погоджується з рішенням місцевого суду про відмову у задоволенні клопотання захисника про дослідження диску відеозапису слідчої дії від 16 березня 2017 року та висновку спеціаліста № 389/17, які, на його думку, спростовують показання потерпілого ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_10 та висновок експерта № 110 ОСОБА_11 . Засуджений стверджує, що ОСОБА_8 підробив довіреність від громадянина Республіки Польщі ОСОБА_12 про користування автомобілем «Wolkswagen Passat B5 1.9 TDI». Засуджений вважає, що відмова у задоволенні клопотання захисника про дослідження зазначених вище доказів призвела до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційній скарзі засудженого, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду (відповідно до вимог ст. 438 КПК України) в касаційному порядку не підлягають.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Ухвала апеляційного суду -це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК України і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто в цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Крім того, зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам ст. 419 КПК України.
Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані в ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви, з яких він виходив під час постановлення ухвали, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.
Задовольняючи апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 частково та змінюючи вирок, апеляційний суд в повній мірі не дотримавсявказаних вимог закону у процесі розгляду цього кримінального провадження.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 вважає себе невинуватим, а дії потерпілого вважає протизаконними. Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що між ним та ОСОБА_8 були цивільно-правові відносини. Аналогічні доводи були висловлені стороною захисту в апеляційній скарзі.
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційний суд не перевірив їх належним чином.
Розглянувши кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2021 року, апеляційний суд погодився з вироком місцевого суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 357 КК України, за обставин, викладених у вироку.
Як видно з ухвали суду апеляційної інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник у своїх апеляційних скаргах зазначали про невинуватість ОСОБА_7 та просили апеляційний суд ухвалити щодо нього виправдувальний вирок. В обґрунтування апеляційних скарг вказували на те, що ОСОБА_7 не наносив тілесних ушкоджень потерпілому. Захисник в апеляційній скарзі звертав увагу, що зі слів самого потерпілого ОСОБА_8 між ним та обвинуваченим ОСОБА_7 були відносини, пов`язані з продажем останньому автомобіля «Сітроен», а згодом автомобіля «Опель».
Апеляційний суд, погодившись із висновком місцевого суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 357 КК України, не перевірив та не надав належної оцінки таким доводам апелянтів:
- обвинувачений та потерпілий були знайомі тривалий період часу. Зі слів самого потерпілого ОСОБА_8 між ним та обвинуваченим ОСОБА_7 були відносини, пов`язані з продажем останньому автомобіля «Сітроен», а згодом автомобіля «Опель». Окрім цього, як за перший, так і за другий автомобіль ОСОБА_7 оплачував кошти потерпілому;
- у ОСОБА_7 не було прямого умислу на незаконне заволодіння автомобілем потерпілого, оскільки він залишив ОСОБА_8 автомобіль «Опель», а натомість забрав автомобіль «Фольксваген»;
- не доведена та обставина, яка стосується моменту незаконного заволодіння транспортним засобом, адже ОСОБА_7 за твердженням потерпілого сам їхав за кермом з дозволу ОСОБА_8 .
Таким чином, апеляційний суд не дотримався приписів ст. 419 КПК України, оскільки не навів переконливих мотивів на спростування доводів обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника та не обґрунтував свого рішення належним чином, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про правильність вироку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 357 КК України.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинули на правильність прийнятого рішення, у зв`язку з чим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню. За наслідками проведення ретельної перевірки доводів апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника має бути ухвалене законне й мотивоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
