Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 442/7570/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/640/23 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у режимі відеоконференції кримінальне провадження № 442/7570/17 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чигирин Черкаської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч.3ст.289,ч.3ст.357КК України,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника адвоката ОСОБА_8 ,
за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_9 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2021 року,
в с т а н о в и в:
Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2021 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 357 КК України та йому призначено покарання: за ч. 1 ст. 357 КК України 1 рік обмеження волі; за ч. 3 ст. 289 КК України - 9 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_5 остаточне покарання 9 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Вирішено питаннящодо речовихдоказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнаний винним у тому що він, 12 березня 2017 року приблизно о 18 год. 30 хв. за попередньою змовою із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з корисливих мотивів, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом марки «Volkswagen Passat B5 1.9 TDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 кузов № НОМЕР_2 2000 року випуску, вартістю згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 9/258 від 30 травня 2017 року 52057,80 грн, який перебуває на праві користування у ОСОБА_10 на підставі довіреності № Pen. 490/2017 наданої громадянином Республіки Польща ОСОБА_11 , шляхом обману, під приводом купівлі вказаного автомобіля, перебуваючи на автодорозі Дрогобич-Стрий поблизу с. Гаї Верхні Дрогобицького району Львівської області, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого, а також із застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, а саме: особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи на задньому сидінні вказаного автомобіля, приставила ножа до горла потерпілого ОСОБА_10 , який знаходився на передньому пасажирському сидінні, та нанесла йому декілька ударів кулаками в ділянку потилиці. В той же час ОСОБА_5 , керуючи вищевказаним автомобілем, ліктем правої руки наніс потерпілому ОСОБА_10 близько 10 ударів в ділянку живота, грудної клітки та представивши ножа до живота потерпілого. Після цього, ОСОБА_5 зупинив керований ним автомобіль дістав із рюкзака предмет, зовні схожий на гранату, та попередив ОСОБА_10 про те, щоб він не чинив опору, а покинув даний автомобіль, інакше вони позбавлять його життя.
Змусивши таким чином потерпілого ОСОБА_10 залишити автомобіль, ОСОБА_5 спільно із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, продовжив рух у бік м. Стрий, тим самим незаконно заволодівши транспортним засобом.
Своїми протиправними діями, ОСОБА_5 за попередньою змовою із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, заподіяли тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_10 у вигляді садна на проксимальній фаланзі другого пальця правої кисті, синців на внутрішній поверхні лівого плеча, різаної рани на нігтьовій фаланзі великого пальця правої руки, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, які згідно висновку експерта № 110 від 17.03.2017 відносяться до легкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що викликало короткочасний розлад здоров`я.
Крім цього, 12 березня 2017 року приблизно о 18 год. 30 хв. ОСОБА_5 , з корисливих мотивів, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом марки «Volkswagen Passat B5 1.9 TDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 кузов № НОМЕР_2 2000 року випуску, який перебуває на праві користування у ОСОБА_10 на підставі довіреності № Pen. 490/2017, наданої громадянином Республіки Польща ОСОБА_11 , перебуваючи в салоні вищевказаного автомобіля на автодорозі Дрогобич-Стрий поблизу с. Гаї Верхні Дрогобицького району Львівської області, викрав офіційний документ останнього свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль марки «Volkswagen Passat B5 1.9 TDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 кузов № НОМЕР_2 2000 року випуску, а саме після спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, витягнув із кишені піджака останнього вищевказаний документ.
На вирок суду обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_9 подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_5 виправдати у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 357 КК України.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що обвинувачений не визнає вину у вчиненому. Зазначає, що у матеріалах кримінального провадження відсутні докази вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
Звертає увагу, що зі слів самого потерпілого ОСОБА_12 між ним та обвинуваченим ОСОБА_5 були відносини, пов`язані з продажем останньому автомобіля «Сітроен», а згодом автомобіля «Опель». Тобто, обвинувачений та потерпілий були знайомі тривалий період часу. Окрім цього, як за перший, так і за другий автомобіль ОСОБА_5 оплачував кошти потерпілому.
Апелянт стверджує, що у ОСОБА_5 не було прямого умислу на незаконне заволодіння автомобілем потерпілого, оскільки він залишив ОСОБА_13 автомобіль «Опель», а натомість забрав автомобіль «Фольксваген».
Зазначає, що незаконність заволодіння транспортним засобом у суді не доведена, оскільки не доведена та обставина, яка стосується моменту незаконного заволодіння транспортним засобом, адже ОСОБА_5 за твердженням потерпілого сам їхав за кермом з дозволу ОСОБА_10 .
Вважає, що у діях обвинуваченого наявний склад злочину, передбаченого ст. 190 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 у апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати його невинним у вчиненні, інкримінованих йому злочинів, та виправдати.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що не наносив тілесних ушкоджень потерпілому. Вважає, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про долучення до матеріалів справи відеозапису слідчої дії від 16.03.2017 року, на якому вбачається відсутність тілесних ушкоджень на потерпілому.
Окрім цього, звертає увагу, що судом безпідставно залишено без уваги наданий захисником висновок спеціаліста Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України № 389/17, який повністю спростовує висновок експерта № 110 від 17.03.2017, на який покликається судова колегія у вироку, а також показання свідка дружини потерпілого ОСОБА_10 щодо наявності у потерпілого тілесних ушкоджень.
Крім того, обвинувачений у апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції просить повторно дослідити докази, встановлені під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали доводи апеляційних скарг, думку прокурора ОСОБА_7 , який вважає вирок суду законним та обґрунтованим, просить апеляційні скарги обвинуваченого та захисника залишити без задоволення, обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи й дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Апеляційний суд переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги на підставі ч. 1ст. 404 КПК України.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 357 КК України, при обставинах, викладених у вироку, ґрунтується на зібраних у встановленому порядку та досліджених у судовому засіданні доказах.
Зокрема, вина обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджується покладеними в основу вироку показаннями потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; протоколом огляду місця події від 12.03.2017 з фототаблицею до нього та протоколом додаткового огляду місця події від 13.03.2017, якими встановлено, що місцем огляду є ділянка дороги по вулиці Стрийській поряд з житловим будинком № 449, де виявлено автомобіль «Опель-Вектра» на польській реєстрації, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; протоколом огляду місця події від 16.03.2017 з фототаблицею до нього, а саме: оглянуто автомобіль «Фольксваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; протоколом огляду речей від 20.03.2017, з якого вбачається, що предметом огляду є ключ замка запалювання автомобіля «Фольксваген Пассат» та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; протоколом огляду предметів (відеофайлу з житлового будинку потерпілого ОСОБА_10 ) від 19.05.2017; протоколом огляду предмета від 30.05.2017, відповідно до якого предметом огляду є відеозапис від 12.03.2017; висновком судово-медичної експертизи № 110 від 17.03.2017, яким у потерпілого ОСОБА_10 встановлено наявність тілесних ушкоджень.
Суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив усі обставини справи в їх сукупності й відповідно до ст. 94 КПК України дав оцінку наведеним доказам, визнавши їх належними, допустимими, достовірними, а в сукупності достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
З урахуванням наведеного колегія суддів визнає правильним висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 357 КК України, і викладені в апеляційних скаргах доводи про незаконність судового рішення, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, не бере до уваги як безпідставні.
У ході судового розгляду суд першої інстанції з`ясував усі обставини, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. На виконання вимог ст. 370 КПК України судом у вироку наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про повторне дослідження доказів, апеляційний суд вважає, що таке задоволенню не підлягає.
Зокрема, заявлене захисником в апеляційній скарзі клопотання не відповідає вимогам ч. 3ст. 404 КПК України. У клопотанні не вказано, які саме письмові докази необхідно дослідити, відповідно не зазначено чи досліджувались ці докази неповністю або з порушенням, та які саме обставини ці докази можуть підтвердити або спростувати.
Так, частиною ч. 3ст. 404 КПК Українивстановлено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визначає обов`язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так й однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які також можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.
При цьому сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов`язкового повторного дослідження.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході судового провадження обвинувачений ОСОБА_5 своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 357 КК України, не визнав.
Так, в суді першої та апеляційної інстанції обвинувачений стверджував, що мав намір обміняти у потерпілого транспортний засіб Опель, а також отримати компенсацію за збитки по ремонту двох попередньо куплених у потерпілого транспортних засобів. Тілесних ушкоджень потерпілому не наносив.
Незважаючи на таку позицію обвинуваченого, місцевий суд належним чином проаналізував і оцінив показання, надані під час судового розгляду потерпілим ОСОБА_10 , свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_5 .
Показання вказаних осіб місцевий суд правильно визнав об`єктивними й обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення, оскільки вони підтверджуються іншими доказами у кримінальному провадженні.
Твердження апелянтів про те, що у ОСОБА_5 не було умислу на викрадення автомобіля, а він лише хотів обміняти придбаний раніше у ОСОБА_10 автомобіль «Опель» на інший автомобіль та останній надав на це згоду спростовується показаннями самого потерпілого, який у суді першої інстанції показав, що до події злочину був знайомим із обвинуваченим. Обвинувачений ОСОБА_5 зателефонував до нього з наміром придбати автомобіль Фольксваген Пасат. На наступний день о 14-30 він приїхав до нього та захотів оглянути авто на естакаді, що знаходиться на трасі за містом біля села Діброва. Коли ОСОБА_5 оглядав автомобіль, він зауважив, що у ОСОБА_5 наявний ніж. Потім вони попрямували додому, взяли довіреність, заїхали на заправку ОККО на вул. Стрийській і поїхали за місто. Коли проїжджали у напрямку м. Стрия, обвинувачений приставив йому ніж до горла, при цьому порізав йому три пальці на правій руці та бив ліктем. Особа, з якою був обвинувачений наносив удари рукою зверху по голові. Біля с. Гаї Верхні вони зупинились та невідомий подав обвинуваченому рюкзак, з якою той витягнув гранату. Після цього обвинувачений вирвав технічний паспорт з кишені його куртки, вони удвох виштовхали його з машини, кинули телефон та поїхали в напрямку м. Стрия. Про жодний обмін мова не йшла.
Наявність у обвинуваченого ножа підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_14 , який у суді першої інстанції пояснив, що 12.03.2017 показував своє авто обвинуваченому та потерпілому на вул. Стрийській у м. Дрогобич та побачив у обвинуваченого шкіряну кобуру ззаду на поясі з ножем, ручка якого була із кістки коричневого кольору.
Окрім цього, свідок ОСОБА_17 , будучи допитаною у суді першої інстанції, повідомила, що в неділю 12.03.2017 її чоловік вийшов із дому до двох мужчин та від`їхав з ними на заправку ОККО, яка була неподалік. Потім ще забіг за документами на Фольксваген і знову кудись подався. Через 30 хвилин чоловік зателефонував та повідомив, що його викинули з машини, і що добирається попутнім транспортом. На лиці у нього були подряпини, на спині синяки, з руки текла кров. Сказав, що ОСОБА_5 з невідомою йому особою, били його і приставляли ніж. Оскільки знала дружину обвинуваченого, то подзвонила до неї. Остання повідомила, що обвинувачений відмовився повертати авто. Під час телефонної розмови із самим ОСОБА_18 той її обізвав і погрожував. Тому, звідти одразу поїхали в поліцію. Про ніякий обмін автомобілями мова не йшла.
Окрім цього, факт нанесення потерпілому тілесних ушкоджень (що заперечує обвинувачений ОСОБА_5 ) підтверджується висновком експерта № 110 від 17.03.2017, згідно з яким у потерпілого ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження: два лінійних садна на проксимальній фаланзі 2-го пальця правої кисті; два синця на внутрішній поверхні лівого плеча; - різана рана на нігтьовій фаланзі великого пальця правої руки; закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку. ушкодження у вигляді рани та саден могли виникнути при прямій дії (тиску) гострого предмета, яким міг бути ніж. Струс головного мозку міг виникнути при прямій дії (ударах) тупого предмету, якими могли бути кулаки. Характер та локалізації наявних у потерпілого тілесних ушкоджень допускає можливість їх виникнення в термін 5-ти днів до моменту обстеження, зокрема за вказаних умов та обставин 12.03.2017. Тілесні ушкодження в сукупності по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень що викликали короткочасний розлад здоров`я.
Вказаний висновок експерта був предметом безпосереднього дослідження судом першої інстанції окремо та у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, повністю узгоджується з ними та доводить вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінально-протиправних дій.
Щодо тверджень сторони захисту про те, що судом безпідставно не взято до уваги висновок спеціаліста № 389/17 від 18.08.2017, складений на підставі заяви захисника ОСОБА_19 , та який, на думку апелянтів, спростовує висновок експерта № 110 від 17.03.2017, колегія суддів звертає увагу на таке.
Законодавець, передбачивши у ч. 2ст. 101 КПКправо сторони захисту надати суду висновок експерта, тим самим передбачив і обов`язок суду його розглянути у сукупності з іншими доказами.
Експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно доЗакону України «Про судову експертизу»на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об`єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань (ч. 1ст. 69 КПК). Експерт зобов`язаний особисто провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності - роз`яснити його; прибути до суду і дати відповіді на запитання під час допиту (пункти 1, 2 ч. 5ст. 69 КПК).
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (ч. 1ст. 101 КПК). Водночас приписист. 101 КПКне стосуються висновку спеціаліста.
У свою чергу, відповідно до ч. 1ст. 71 КПК(в редакції Законувід 17 червня 2020року № 720-IX) спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації та висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
Спеціаліст має право надавати висновки з питань, що належать до сфери його знань, під час досудового розслідування кримінальних проступків, у тому числі у випадках, передбачених ч. 3ст. 214 КПК(п.7 ч. 4ст.7 1 КПК України). Під час дослідження доказів суд має право скористатися усними консультаціями або письмовими роз`ясненнями спеціаліста, наданими на підставі його спеціальних знань. Спеціалісту можуть бути поставлені питання щодо суті наданих усних консультацій чи письмових роз`яснень (ст. 360 КПК України).
Із системного аналізу норм статтей84,298-1 КПКвипливає, щовисновок спеціалістів у розумінні абз.2 ч. 1ст. 298-1 КПКне є доказом у кримінальному провадженні щодо злочинів, а відтак не може підтверджувати чи спростовувати обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбаченіч. 1ст. 91 КПК.
Такого висновку дійшов суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Окрім цього, час та місце нанесення тілесних ушкоджень потерпілому саме обвинуваченим ОСОБА_5 та особою, матеріали відносно якого виділені у окреме провадження, підтверджуються також протоколом огляду відеозаписів з камери спостереження на будинку потерпілого від 19.05.2017 та протоколом огляду відеозапису на АЗС «ОККО» від 30.05.2017.
Доводи захисника про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 слід було кваліфікувати за ч. 1 ст. 190 КК України, як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно дост. 289 КК Українита п. 1 примітки до неї під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. Законодавчі конструкції «будь-якою» та «будь-яким» означають, що перелік мети і способів законодавець не обмежив, а також що немає мети і способу, які б не підпадали під ці конструкції.
Відсутність у ОСОБА_5 умислу на заволодіння транспортним засобом, про що зазначив захисник в апеляційній скарзі, оскільки останній залишив ОСОБА_10 автомобіль «Опель», а натомість забрав автомобіль «Фольксваген», кримінально-правову оцінку дій обвинуваченого не змінює, оскільки для кваліфікації дій особи заст. 289 КК Українимета протиправного вилучення транспортного засобу у його власника чи користувача жодного значення немає.
Підсумовуючи наведене,апеляційний судзазначає,що висновкисуду першоїінстанції,викладені увироку,у повніймірі відповідаютьфактичним обставинамкримінального провадження,судом повно,всебічно таоб`єктивно дослідженоусі докази,які булинадані стороноюобвинувачення тастороною захисту,й такимчином вина ОСОБА_20 увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 357 КК України, доведена повністю, у зв`язку з чим апеляційній скарги обвинуваченого та захисника в цій частині задоволенню не підлягають.
Призначаючи покарання ОСОБА_5 , суд, у відповідності до вимог статей 50, 65 КК України з урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого, його віку, сімейного та матеріального стану, стану здоров`я, характеризуючих даних обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, поведінку обвинуваченого, який не усвідомив протиправність своїх дій, не розкаявся, а також враховуючи суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, дійшов вірного висновку про призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 3 ст. 289 КК України у виді 9 років позбавлення волі без конфіскації майна та за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 року обмеження волі.
Покарання, призначене місцевим судом ОСОБА_5 відповідає вимогам закону, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Водночас, відповідно до вимог ч. 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
За приписами п.2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 12 березня 2017 року кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, відноситься до кримінальних проступків, за який передбачено покарання у видіштрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років.
Тобто, на момент апеляційного розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 357 КК України закінчилися строки давності, передбачені п.2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Зазначені підстави є нереабілітуючими, а тому, на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, з огляду на позицію обвинуваченого ОСОБА_5 щодо невизнання вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та зважаючи на його незгоду на закриття кримінального провадження, такий підлягає звільненню від призначеного за ч. 1 ст. 357 КК України покарання у виді 1 року обмеження волі.
У зв`язку із звільненням обвинуваченого ОСОБА_5 від призначеного за ч. 1 ст. 357 КК України покаранняслід виключити з резолютивної частини вироку Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2021 року покликання на застосування ст. 70 КК України при призначенні ОСОБА_5 покарання.
Враховуючи наведене вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області підлягає зміні, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_9 частковому задоволенню.
У решті вирок суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 тазахисника ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2021 року щодоОСОБА_5 змінити.
Звільнити ОСОБА_5 від покарання за ч. 1 ст. 357 КК України на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
Виключити з резолютивної частини покликання на застосування ст. 70 КК України при призначенні ОСОБА_5 покарання.
У решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
С у д д і :
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3
