Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2023 року
м. Київ
Справа № 442/7570/17
Провадження № 51-1080км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_7 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року й касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року про виправлення описки, в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140110000349, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Чигирин Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 357 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2021 рокуОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років без конфіскації майна й за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі положень ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років без конфіскації майна. Вирішені питання щодо скасування арешту, щодо речових доказів та початку строку призначеного покарання.
Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 12 березня 2017 року приблизно о 18 год. 30 хв. за попередньою змовою із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з корисливих мотивів, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом марки «Wolkswagen Passat B5 1.9 TDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2000 року випуску, вартістю згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи № 9/258 від 30 травня 2017 року 52 057,80 грн, який перебував на праві користування у ОСОБА_8 на підставі довіреності № Pen. 490/2017, наданої громадянином Республіки Польща ОСОБА_9 , шляхом обману, під приводом купівлі вказаного автомобіля, перебуваючи на автодорозі Дрогобич-Стрий поблизу с. Гаї Верхні Дрогобицького району Львівської області, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого, а також із застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, а саме: особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи на задньому сидінні вказаного автомобіля, приставила ножа до горла потерпілого ОСОБА_8 , який знаходився на передньому пасажирському сидінні, та нанесла йому декілька ударів кулаками в ділянку потилиці. В той же час ОСОБА_7 , керуючи вищевказаним автомобілем, ліктем правої руки наніс потерпілому ОСОБА_8 близько 10 ударів в ділянку живота, грудної клітки та, представив ножа до живота потерпілого.
Після цього, ОСОБА_7 зупинив керований ним автомобіль, дістав із рюкзака предмет, зовні схожий на гранату, та попередив ОСОБА_8 про те, щоб він не чинив опору, а покинув автомобіль, інакше вони позбавлять його життя. Змусивши таким чином потерпілого ОСОБА_8 залишити автомобіль, ОСОБА_7 спільно із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, продовжив рух у бік м. Стрий, тим саме незаконно заволодівши транспортним засобом.
Своїми протиправними діями, ОСОБА_7 за попередньою змовою із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, заподіяли тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 у вигляді садна на проксимальній фаланзі другого пальця правої кисті, синців на внутрішній поверхні лівого плеча, різаної рани на нігтьовій фаланзі великого пальця правої руки, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, які згідно з висновком експерта № 110 від 17.03.2017 відносяться до легкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що викликало короткочасний розлад здоров`я.
Крім цього, 12 березня 2017 року приблизно о 18 год. 30 хв. ОСОБА_7 з корисливих мотивів, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом марки «Wolkswagen Passat B5 1.9 TDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2000 року випуску, який перебував на праві користування у ОСОБА_8 на підставі довіреності № Pen. 490/2017, наданої громадянином Республіки Польща ОСОБА_9 ; перебуваючи в салоні вищевказаного автомобіля на автодорозі Дрогобич-Стрий поблизу с. Гаї Верхні Дрогобицького району Львівської області, викрав офіційний документ останнього - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль марки «Wolkswagen Passat B5 1.9 TDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2000 року випуску, а саме: після спричинення тілесних ушкоджень потерпілому витягнув із кишені піджака останнього вищевказаний документ.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 - без задоволення.
Ухвалою Львівського апеляційного суду 24 серпня 2022 року було виправлено описку, допущену в резолютивній частині повного тексту ухвали Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, зокрема було вирішено вважати вірним: вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.06.2021 року відносно ОСОБА_7 залишити без зміни, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений просить вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року щодо нього скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Зазначає, що обвинувальний акт надійшов до суду поза межами строку досудового розслідування, а тому у суді першої інстанції були всі підстави для закриття кримінального провадження щодо нього відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Стверджує про відсутність у матеріалах кримінального провадження процесуального документа органів прокуратури щодо перекваліфікації його дій з ч. 1 ст. 289 КК України на ч. 3 ст. 289 КК України, що призвело, на його думку, до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині його засудження саме за ч. 3 ст. 289 КК України.
Посилається на те, що суд безпідставно не звільнив його на підставі положень ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, що в свою чергу призвело до необґрунтованого призначення йому покарання на підставі положень ст. 70 КК України.
Вказує, що апеляційний суд не ухвалив рішення за результатом розгляду його апеляційної скарги, у зв`язку з чим ухвала апеляційного суду є незаконною.
У доповненнях до касаційної скарги засуджений наполягає на закритті кримінального провадження щодо нього відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а також просить призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Стверджує, що обвинувальний акт відносно нього надійшов до суду за межами строку досудового розслідування; запобіжний захід у виді особистого зобов`язання застосовувався до нього також з недотриманням вказаних строків; що його дії були незаконно перекваліфіковані з ч. 1 на ч. 3 ст. 289 КК України; що потерпілий ОСОБА_8 використовував підроблену ним довіреність на автомобіль; що суд апеляційної інстанції не розглянув його апеляційну скаргу.
У касаційній скарзі щодо ухвали про виправлення описки від 20 березня 2023 року засуджений ОСОБА_7 не погоджується із ухвалою Львівського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року та просить її скасувати, а також висловлює позицію щодо необхідності скасування й вироку Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Щодо оскаржуваної ухвали про виправлення описки вказує, що апеляційний суд при розгляді питання про виправлення описки не повідомив учасників судового провадження про дату, час і місце розгляду, що є істотним порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що суд апеляційної інстанції фактично погіршив його становище, самостійно змінивши резолютивну частину ухвали Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, що призвело до зміни суті ухваленого рішення.
У запереченнях представник потерпілого адвокат ОСОБА_11 просить касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали подані касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 з доповненнями на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, а також касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року про виправлення описки.
Прокурор підтримав зазначені касаційні скарги частково. Вважає, що скарга стосовно оскаржуваних рішень місцевого та апеляційного судів по суті обвинувачення має бути задоволена частково, а стосовно виправлення описки - підлягає задоволенню повністю.
Вбачає, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 357 КК України мають бути скасовані, а кримінальне провадження в цій частині має бути закрите у зв`язку з необхідністю звільнення ОСОБА_7 залежно від його згоди або від кримінальної відповідальності, або ж від покарання, оскільки на час постановлення оскаржуваних судових рішень сплив передбачений положеннями ст. 49 КК України строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України. В іншій частині вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду, на думку прокурора, мають бути залишені без зміни.
Також вбачає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду про виправлення описки має бути скасована, оскільки апеляційним судом допущене істотне порушення вимог ст. 379 КПК України.
Інші учасники судового провадження, зокрема потерпілий та його представник, були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За частиною першою цієї статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи це, колегія суддів не може вирішувати питання стосовно доводів засудженого, які стосуються необхідності по іншому оцінити докази, досліджені місцевим та апеляційним судами, з метою встановити інші фактичні обставини провадження ніж ті, що були встановлені місцевим та апеляційним судами, оскільки касаційний суд є судом права, а не судом факту.
Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про необхідність закриття кримінального провадження у зв`язку з тим, що обвинувальний акт у провадженні надійшов до суду поза межами строку досудового розслідування, то колегія суддів зазначає наступне.
Підстави та порядок закриття кримінального провадження встановлені у статті 284 КПК України.
Положеннями п.10 ч.1 ст.284 КПК України встановлено, що кримінальне провадження закривається у разі якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
Слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.
Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду в постанові від 13 лютого 2023 року у справі № 932/8842/20, провадження № 51-5954кмо21, сформульовано висновок щодо застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Відповідно до цього висновку, викладене у п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України поняття злочину проти життя та здоров`я особи охоплює не тільки злочини, передбачені в розділі II Особливої частини КК України, а також включає й інші склади злочинів, у яких додатковим об`єктом посягання є життя та здоров`я особи.
При вирішенні питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України необхідно виходити з інкримінованих фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення та враховувати з огляду на положення ст. 12 КК України тяжкість відповідного злочину, об`єктом посягання (основним або додатковим) якого є життя та здоров`я особи.
Якщо з огляду на приписи ст. 12 КК України та санкцію відповідної кримінально-правової норми злочин із додатковим об`єктом посягання у виді життя та здоров`я особи є тяжким чи особливо тяжким, то він для застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України охоплюється поняттям тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
Зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що ОСОБА_7 , крім іншого, засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України, а саме за незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого. Вказане кримінальне правопорушення й на момент його вчинення, й на час постановлення оскаржуваних судових рішень, відносилось до особливо тяжких злочинів.
При цьому зі змісту сформульованого у вироку обвинувачення, визнаного судом доведеним, вбачається, що при вчиненні ОСОБА_7 злочину додатковим об`єктом посягання було життя та здоров`я потерпілого.
З огляду на це, враховуючи висновок у вказаній вище постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, у цьому провадженні при кваліфікації дій особи саме за ч. 3 ст. 289 КК України з урахуванням зазначених вище особливостей положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України щодо закриття кримінального провадження, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, не застосовуються.
Посилання на відсутність у матеріалах кримінального провадження процесуального документа щодо перекваліфікації дій засудженого з ч. 1 ст. 289 КК України на ч. 3 ст. 289 КК України, що призвело, на думку ОСОБА_7 , до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині його засудження саме за ч. 3 ст. 289 КК України, також не вбачаються обґрунтованими з огляду на таке.
ОСОБА_7 22 червня 2017 року було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України (т. 1 а.п. 151).
21 липня цього ж року ОСОБА_7 було повідомлено про нову підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289 та ч. 3 ст. 357 КК України (т. 1 а.п.160).
Чинний КПК України не передбачає складання такого окремого процесуального документу як постанова слідчого, прокурора про перекваліфікацію дій особи. Зміна кваліфікації інкримінованого особі діяння згідно з положеннями КПК України реалізується, крім іншого, шляхом повідомлення про нову підозру, що власне й було здійснено в цьому провадженні в ході досудового розслідування.
Разом із тим, статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 419 КПК України у резолютивній частині ухвали апеляційного суду повинно бути зазначені висновки суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи засудженого, зазначені в касаційній скарзі з доповненнями на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, колегія суддів дійшла наступних висновків.
У касаційній скарзі й доповненнях до неї засуджений категорично наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції не ухвалив рішення за результатом розгляду його апеляційної скарги, у зв`язку з чим ухвала апеляційного суду є незаконною.
Із матеріалів кримінального провадження убачається, що засуджений ОСОБА_7 та його захисник, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, подали апеляційні скарги (т.2, а.с. 175-179, 197-198).
Апеляційний суд у вступній та мотивувальній частині ухвали заначив про надходження обох апеляційних скарг, дослідив їх, однак у резолютивній частині ухвали апеляційного суду, яка міститься у матеріалах провадження, не вказано, до якого висновку дійшов суд апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7 (т.2, а.с. 226-231).
Там вказано лише про те, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_10 залишена без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни. Це також відповідає й повному тексту оскаржуваної ухвали апеляційного суду, яка розміщена в ЄДРСР (номер в реєстрі 101864900).
При цьому у ЄДРСР містяться дві резолютивні частини вказаної ухвали апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, в яких на відміну від повного тексту ухвали міститься вказівка на те, що й апеляційна скарга ОСОБА_7 також залишена без задоволення (номери в реєстрі 101782298 і 101771903).
До того ж указані дві резолютивні частини ухвали апеляційного суду, які розміщені в ЄДРСР, містять різний склад суду. В одній з них, крім головуючого судді ОСОБА_12 та судді ОСОБА_13 , вказаний суддя ОСОБА_14 , що відповідає складу суду в повному тексті ухвали апеляційного суду, а в іншій - суддя ОСОБА_15 . Одна з них надіслана судом до ЄДРСР 09 грудня 2021 року, а інша - 10 грудня 2021 року.
Враховуючи це, колегія суддів касаційного суду вбачає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам п. 3 ст.1 ст. 419 КПК України, оскільки мотивувальна частина ухвали не відповідає її резолютивній частині.
Окрім того, є слушними й доводи засудженого про те, що Львівський апеляційний суд при постановленні ухвали від 24 серпня 2022 року про виправлення описки допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Як убачається із матеріалів провадження, ухвалою Львівського апеляційного суду 24 серпня 2022 року було виправлено описку, допущену в резолютивній частині повного тексту ухвали Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року.
Відповідно до положень ст. 379 КПК України, суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Питання про внесення виправлень суд вирішує в судовому засіданні. Учасники судового провадження повідомляються про дату, час і місце засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено.
Однак, апеляційний суд, не здійснивши жодних дій для повідомлення засудженого ОСОБА_7 про розгляд питання щодо виправлення описки, розглянув справу з постановленням судового рішення. Будь-яких даних про повідомлення засудженого ОСОБА_7 в матеріалах справи немає.
Більше того, навіть у переліку осіб, яким апеляційний суд мав повідомити про судове засідання щодо виправлення описки, ОСОБА_7 не значиться взагалі, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 379 та ч. 2 ст. 412 КПК України, й відповідно до п. 1 ч.1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування судового рішення касаційним судом. В цьому аспекті колегія суддів з метою дотримання єдності судової практики слідує позиції викладеній у постанові ККС ВС від 22 липня 2021 року справа № 234/8904/20, провадження № 51-1122км21.
Також заслуговують на увагу доводи касаційної скарги засудженого, що при розгляді кримінального провадження як місцевий суд, так і суд апеляційної інстанції, залишаючи вирок місцевого суду без зміни, не звернули уваги на те, що з часу вчинення ОСОБА_7 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України (12 березня 2017 року), й на час постановлення вироку місцевого суду (24 червня 2021 року) та ухвали апеляційного суду (08 грудня 2021 року) сплинув строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, визначений у п. 2 ч. 1ст. 49 КК України за вказане правопорушення.
Як убачається з матеріалів справи, при розгляді кримінального провадження місцевий та апеляційний суди не переконалися, чи спливли строки давності притягнення ОСОБА_7 до відповідальності за вчинення цього правопорушення, не перевірили наявності підстав для звільнення ОСОБА_7 відповідно до вимог ст. ст. 49, 74 КК України від кримінальної відповідальності чи покарання у зв`язку із закінченням строку давності, не з`ясували його позицію щодо цього питання.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню, а оскаржувані ухвали апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Під час апеляційного перегляду необхідно повно та всебічно перевірити зокрема й доводи апеляційних скарг засудженого та його захисника й ухвалити законне та обґрунтоване рішення, яке б відповідало вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України, оскільки доводи вказаних апеляційних скарг не були належно проаналізовані судом.
Зокрема, у тексті оскаржуваної ухвали апеляційного суду від 08 грудня 2021 року зміст доводів апеляційних скарг захисника та засудженого викладений надто узагальнено, без розкриття суті таких доводів. Відповідно й зміст самої ухвали апеляційного суду здебільшого зводиться до відтворення позиції місцевого суду по суті справи без належного аналізу конкретних доводів поданих апеляційних скарг щодо незаконності та необґрунтованості вироку місцевого суду.
Щодо запобіжного заходу ОСОБА_7 колегія суддів вбачає наступне.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 433 КПК України, вирішуючи питання про скасування рішення апеляційного суду, колегія суддів повинна вирішити питання відносно запобіжного заходу з метою забезпечення нового апеляційного розгляду в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів вбачає необхідним обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, вбачаючи наявність ризиків, які вказують на ймовірність можливого переховування ОСОБА_16 від суду.
На це, крім власне самого факту засудження особи місцевим судом до покарання у виді реального позбавлення волі на тривалий строк, вказує й те, що за даними ЄДРСР щодо ОСОБА_7 на даний час у Кам`янець-Подільському міськрайонному суді Хмельницької області на розгляді по суті перебуває інше кримінальне провадження.
Зокрема, це кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, та іншої особи за ч. 3 ст. 187 КК України (справа № 676/2548/20).ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив наявність цього провадження в указаному суді, зазначивши, що його обставини не мають відношення до обставин даного провадження.
В межах вказаного кримінального провадження № 676/2548/20 до ОСОБА_7 обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою, який востаннє згідно з даними ЄДРСР ухвалою вказаного суду від 10 листопада 2021 року був продовжений до 08 січня 2022 року включно.
Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2021 року у вказаному провадженні суд вирішив тимчасово залишити засуджених ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та іншу особу в умовах ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» до закінчення розгляду кримінального провадження за № 1-кп/676/91/21 (справа № 676/2548/20).
Надалі за клопотанням ОСОБА_7 ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2023 року з метою безпосередньої участі в судовому засіданні його було етаповано з ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» до ДУ «Київський слідчий ізолятор», де він й перебуває на даний час.
Із урахуванням наведеного, беручи до уваги зазначені вище ризики, враховуючи скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду від 08 грудня 2021 року з призначенням нового апеляційного розгляду, колегія суддів вбачає необхідним обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись ст. ст. 412, 434, 440, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_7 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, а також касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року про виправлення описки задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року щодо ОСОБА_7 та ухвалу Львівського апеляційного суду 24 серпня 2022 року про виправлення описки в указаній вище ухвалі скасувати й призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Обрати засудженому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до 11 серпня 2023 року включно.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
