ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/1341/23

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

за участю представників:

ОСОБА_1. - Рибарука М.М.,

ПП «Агротрейд Групп» - Чернілевського В.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024

та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09.01.2024

у справі № 925/1341/23

за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_1

до Приватного підприємства «Агротрейд Групп»

про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Кредитор) звернувся до Господарського суду Черкаської області із заявою, в якій просив відкрити провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Агротрейд Групп» (далі - ПП «Агротрейд Групп», Підприємство, Боржник); призначити розпорядником майна у справі про банкрутство арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича; визнати кредиторські вимоги ініціюючого кредитора до боржника в загальному розмірі 1276 072,15 грн (в т.ч. неустойка, пеня - 85961,55 грн).

В обґрунтування поданої заяви вказував, що заборгованість Боржника виникла на підставі трьох договорів суборенди земельних ділянок, які укладено Боржником безпосередньо з ОСОБА_1 ; орендна плата за договорами не сплачувалась взагалі; рішеннями судів, в тому числі постановою Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №706/131/21, установлено факти систематичної несплати заборгованості, які стали підставою для розірвання договорів суборенди і які не підлягають повторному доказуванню; строк позовної давність не пропущено з огляду на його продовження на час карантину та військового стану.

Боржник подав заперечення з посиланням на відсутність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, вказуючи про існування спору про право на стягнення заявленої суми (існує спір по суті зобов`язання, по його розміру і по суб`єкту).

Зазначав, що є платоспроможним (не має боргів ні перед органами ДПС, ні перед кредиторами) і здатен погасити заявлені вимоги, як у добровільному так і у примусовому порядку, однак ініціюючий кредитор умисно не звертається з позовом про стягнення заявленої суми вимог, а звернувся із заявою про відкриття справи про банкрутство з метою паралізувати діяльність Боржника, засновником якого є й ОСОБА_1 , в той час як банкрутство як спосіб захисту має застосовуватись виключно, якщо інші способи захисту вирішення спору по суті вичерпано.

Вказував, що до заяви Кредитора не додано доказів звернення до Боржника про сплату боргу та не надання Боржнику банківські реквізити для його сплати, для здійснення його сплати, в тому числі й на вимогу боржника, а платіжне доручення на ті банківські реквізити, на які посилався у цьому судовому засіданні його представник, повернуте банком без виконання у зв`язку з його закриттям. Крім того, до заяви ОСОБА_1 не додано договорів оренди землі, на підставі яких ним укладенні договори суборенди з Боржником, такі договори у Боржника відсутні і жодного разу ОСОБА_1 не надавались, тому у Боржника немає можливості оцінити відповідність договорів суборенди договорам оренди, зокрема в частині суми орендної плати за договорами суборенди, яка не повинна перевищувати установленого в договорах оренди розміру, що власне і є одним з ключових спірних питань.

Обставини справи встановлені судами

26.03.2014, 27.03.2014 та 25.04.2014, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 від 29.07.2020, номер 218261060, було зареєстроване право оренди ОСОБА_1 на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровими номерами:

- 7124610100:01:003:0521 площею 23,5604 га, місцем розташування якої є адміністративні межі Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області;

- 7124681500:05:001:0038 площею 49,7413 га, що розташована в адміністративних межах Вербуватської сільської ради Христинівського району;

- 712461000:01:003:0522 площею 3,4000 га, що розташована в адміністративних межах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області.

25.11.2014 ОСОБА_1 було засновано Фермерське господарство "Сарматія", вищевказані земельні ділянки виділені фізичній особі ОСОБА_1 для створення фермерського господарства, що установлено рішенням господарського суду Черкаської області від 20.08.2020 у справі № 925/360/20.

11.05.2016 на підставі, відповідно до умов та в межах договору оренди землі від 27.03.2014, укладеного між Головним управлінням Держземагенства в Черкаській області і громадянином України ОСОБА_1 , між ОСОБА_1 та Боржником був укладено договір суборенди земельної ділянки (далі - Договір суборенди-1), згідно з яким ОСОБА_1 надав, а Боржник прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7124681500:05:001:0038 площею 49,7413 га, яка розташована в адміністративних межах Вербуватської сільської ради Христинівського району. Письмова згода на укладення правочину 25.04.2016 надана розпорядником земельної ділянки - Головним управління Держземагенства в Черкаській області. Згідно з пунктами 9, 28, 31 Договору суборенди-1, орендна плата вноситься суборендарем у грошовій формі в розмірі 100 738,41 грн. на рік, що становить 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, і своєчасне її внесення з урахуванням змін коефіцієнта індексації є обов`язком відповідача, як суборендаря. Водночас, суборендодавець має право вимагати від суборендаря своєчасного внесення орендної плати з урахуванням змін коефіцієнта індексації. Згідно з пунктом 36 Договору суборенди-1, його дія припиняється шляхом його розірвання у разі заборгованості по орендній платі більш ніж за три місяці поспіль.

11.05.2016. на підставі, відповідно до умов та в межах договору оренди землі від 14.03.2014р., укладеного між Головним управлінням Держземагенства в Черкаській області і громадянином України ОСОБА_1 , між ОСОБА_1 та Боржником був укладений договір суборенди земельної ділянки (далі - Договір суборенди-2), згідно з яким ОСОБА_1 надав, а Боржник прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 712461000:01:003:0522 площею 3,4000 га, яка розташована в адміністративних межах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області. Письмова згода на укладення правочину 25.04.2016р. надана розпорядником земельної ділянки - Головним управління Держземагенства в Черкаській області. Згідно з пунктами 9, 31 Договору суборенди-2, орендна плата вноситься суборендарем у грошовій формі в розмірі 68 87,91 грн. на рік, що становить 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, і своєчасне її внесення з урахуванням змін коефіцієнта індексації є обов`язком відповідача, як суборендаря, а суборендодавець має право вимагати від суборендаря своєчасного внесення орендної плати з урахуванням змін коефіцієнта індексації. Відповідно до пункту 36 Договору суборенди-2, його дія припиняється шляхом його розірвання у разі заборгованості по орендній платі більш ніж за три місяці поспіль.

11.05.2016 на підставі, відповідно до умов та в межах договору оренди землі від 14.03.2014, укладеного між Головним управлінням Держземагенства в Черкаській області і громадянином України ОСОБА_1 , між ОСОБА_1 та Боржником був укладений договір суборенди земельної ділянки (далі - Договір суборенди-3), згідно з яким ОСОБА_1 надав, а боржник прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7124610100:01:003:0521 площею 23,5604 га, місцем розташування якої є адміністративні межі Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області. Письмова згода на укладення правочину 25.04.2016р. надана розпорядником земельної ділянки - Головним управління Держземагенства в Черкаській області. Згідно з пунктами 9, 31 Договору суборенди-3, орендна плата вноситься суборендарем у грошовій формі в розмірі 49 932,88 грн. на рік, що становить 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, і своєчасне її внесення з урахуванням змін коефіцієнта індексації є обов`язком відповідача, як суборендаря, а суборендодавець має право вимагати від суборендаря своєчасного внесення орендної плати з урахуванням змін коефіцієнта індексації. Відповідно до пункту 36 Договору суборенди-3, його дія припиняється шляхом його розірвання у разі заборгованості по орендній платі більш ніж за три місяці поспіль.

16.06.2016 право суборенди Боржника було зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області та земельні ділянки, відповідно до актів приймання передачі, перейшли у користування боржника, як суборендаря.

31.07.2020 рішенням Христинівського районного суду Черкаської області у справі №706/1436/19 за позовом Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, було відмовлено у задоволенні позову та встановлено, що, згідно з умовами договору від 14.03.2014 оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером 7124610100:01:003:0521 площею 23,5604 га, що розташовується за межами населеного пункту, але в адміністративних межах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області, орендар зобов`язаний був вносити орендну плату за користування земельною ділянкою у грошовій формі в розмірі 4,5% від її нормативно грошової оцінки, що складає 28161,51 грн. в рік. Орендна плата за передану в суборенду земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 7124610100:01:003:0521 площею 23,5604 га не сплачувалась. 24.03.2014р. право оренди земельної ділянки зареєстроване у визначеному чинним законодавством порядку.

Вказаний об`єкт оренди ОСОБА_1 , на умовах укладеного 11.05.2016 договору суборенди земельної ділянки, передав у володіння і користування ПП "Агротрейд Групп". 12.06.2016, право суборенди ПП "Агротрейд Групп" зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно з наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації обов`язок зі сплати орендної плати з моменту укладення договору суборенди перейшов до суборендаря. Відповідно до наданої 19.12.2018 Уманським управлінням ГУ ДФС у Черкаській області на підставі даних ІТС «Податковий блок» інформації, ОСОБА_1 не декларував і не сплачував орендної плати за земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 7124610100:01:003:0521 площею 23,5604 га. За вказану земельну ділянку подає податкові декларації та сплачує орендну плату ФГ «Сарматія».

Місцевий суд у вказаній справі дійшов висновку, що: з часу укладення договору суборенди і реєстрації права суборенди, належна позивачеві і передана ним в оренду ОСОБА_1 земельна ділянка обробляється іншою особою - ПП "Агротрейд Групп", що сторонами не оспорюється і підтверджується інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; що відповідач не обробляє спірну земельну ділянку і обов`язку зі сплати орендної плати не має, внаслідок передачі її у володіння і користування на умовах договору суборенди.

25.05.2020 ГУ ДПС у Черкаській області було надіслало на адресу ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення № 6619867-5255-2305, № 6619870-5255-2305, №68935-5255-2305 з вимогою про сплату орендної плати за 2020 рік.

25.09.2021, згідно з квитанціями №№ 1-1415К, 1-1407К, 1-1543К, ОСОБА_1 перерахував на рахунки Казначейства України орендну плату з фізичних осіб в загальній сумі 431 890,70 грн.

31.08.2022 у справі № 706/131/21 рішенням Христинівського районного суду Черкаської області було з ПП "Агротрейд Групп" на користь ОСОБА_1 стягнуто 255 653,70 грн завданих збитків та розірвано укладені 11.05.2016 між ОСОБА_1 та ПП "Агротрейд Групп" договори суборенди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності: площею 23,5604 га з кадастровим номером 7124610100:01:003:0521, місцем розташування якої є адміністративні межі Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області; площею 3,4000 га з кадастровим номером 712461000:01:003:0522, що розташована в адміністративних межах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області. Надалі, постановою Черкаського апеляційного суду від 17.11.2022 вказане рішення суду першої інстанції було скасоване і у позові було відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 706/131/21 було частково скасовано постанову суду апеляційної інстанції від 17.11.2022 і зазначено наступне: "Скасовуючи рішення районного суду, яким визнано наявність підстав для розірвання оспорюваних договорів суборенди, суд апеляційної інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази несплати ПП «Агротрейд групп» орендних платежів за договорами суборенди. З огляду на зазначене, враховуючи, що позивач посилався на невиконання відповідачем обов`язку зі сплати орендних платежів, саме відповідач повинен був довести виконання ним зазначеного обов`язку та надати докази, які підтверджують це. Отже, тягар доказування зазначеної обставини у спірних правовідносинах лежить на відповідачеві. Встановивши відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем орендних платежів за договорами суборенди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині розірвання оспорюваних договорів суборенди на підставі систематичної несплати орендної плати. При цьому судом правильно визначено, що зобов`язання за договором суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 7124681500:05:001:0038 були виконані ФГ «Сарматія» на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2020 справі № 925/360/20.

Отже, відсутні підстави для розірвання договору суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 7124681500:05:001:0038 у зв`язку з несплатою орендних платежів. Суд апеляційної інстанції зазначене не врахував та помилково скасував у цій частині рішення районного суду, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права".

20.08.2020 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/360/20 за позовом заступника керівника Уманської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Вербуватської сільської ради Христинівського району Черкаської області та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Сарматія», яке було залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021, з Фермерського господарства «Сарматія» на користь Вербуватської сільської ради Христинівського району Черкаської області, відповідно до договору оренди від 27.03.2014, було стягнуто 176 237 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 49,7413 га (кадастровий номер - 7124681500:05:001:0038), яка розташована в адміністративних межах Вербуватської сільської ради Христинівського району, а Договір оренди земельної ділянки площею 49,7413 га (кадастровий номер - 7124681500:05:001:0038) в адміністративних межах Вербуватської сільської ради Христинівського району від 27.03.2014, що укладений між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства в Черкаській області і зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25.04.2014, розірвано.

Розриваючи договір оренди земельної ділянки площею 49,7413 га (кадастровий номер - 7124681500:05:001:0038) від 27.03.2014 між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства в Черкаській області та стягуючи з ФГ "Сарматія" 176 237 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою і 4776 грн витрат на сплату судового збору, Господарський суд Черкаської області дійшов до висновків про те, що: у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації; що, з дати реєстрації фермерського господарства, обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася, тому саме воно є належним відповідачем щодо стягнення заборгованості.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.01.2024 у справі №925/1341/23, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 28.09.2023 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП «Агротрейд Групп».

Судові рішення обґрунтовані тим, що в даному випадку наявний спір про суб`єкта права вимоги до боржника, а саме, чи це є право особисто ОСОБА_1 , як фізична особа, з якою укладено договори суборенди, чи це є ФГ "Сарматія", до якого після державної реєстрації в силу закону, автоматично, без потреби укладення будь-яких додаткових угод до договорів оренди, перейшло право здачі земельних ділянок в суборенду.

З посиланням на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 31.07.2020 у справі № 706/1436/19 суди зазначили, що у вказаній справі суд дійшов до висновку, що з часу укладення договору суборенди і реєстрації права суборенди, належна позивачеві і передана ним в оренду ОСОБА_1 земельна ділянка обробляється іншою особою - ПП "Агротрейд Групп", що сторонами не оспорюється і підтверджується інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; що відповідач не обробляє спірну земельну ділянку і обов`язку зі сплати орендної плати не має, внаслідок передачі об`єкта оренди (землі) у володіння і користування на умовах договору суборенди і наявність такого обов`язку безпосередньо у суборендаря, тобто ПП "Агротейд груп", що свідчить про наявність спору у процесуальній формі.

Також суди вказали про наявність спору про розмір вимоги по сумі основного боргу і, відповідно, про розмір похідних від нього сум інфляційних, річних, пені і неустойки. Цей спір (як спір у матеріально-правовій формі) обґрунтовується відсутністю у справі договорів оренди, якими визначаються умови оренди, зокрема, розміру орендної плати (як істотної обставини для обчислення суми основного боргу при визначенні розміру вимог ініціюючого кредитора).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ОСОБА_1 (далі також скаржник) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024; направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підстави касаційного оскарження посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суди попередніх інстанцій застосували норми статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №905/2030/19, від 09.03.2023 у справі №911/931/22, від 08.11.2023 у справі №922/854/23 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України);

- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України). Скаржник звертає увагу, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм матеріального права (статті 8 Закону України «Про оренду землі» та частини шостої статті 93 Земельного кодексу України у взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про фермерське господарство», зокрема статтею 7 цього Закону), у подібних правовідносинах відсутні;

- судові рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 310 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України). В обґрунтування своїх вимог та доводів в цій частині скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норми статті 75 ГПК України та не врахування обставин, встановлених в рішенні Христинівського районного суду Черкаської області від 31.08.2022 у справі №706/131/21, яке залишено в силі Верховним Судом в частині розірвання договорів суборенди від 16.05.2016 з підстав систематичної несплати боржником орендної плати за земельні ділянки.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

ПП «Агротрейд Групп» подало відзив на касаційну скаргу, заперечує проти її доводів та вимог, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін. Вважає, що аргументи касаційної скарги зводяться до тверджень про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень та містять доводи щодо переоцінки доказів, а не про невірне застосування норм матеріального та процесуального права та неврахування висновків Верховного Суду, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо питання про можливість оскарження відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство у касаційному порядку.

У КУПБ закріплено правове регулювання можливості в апеляційному порядку оскаржити ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, оскільки можна скористатися приписами частини другої статті 9 КУПБ, відповідно до яких в апеляційному порядку можуть бути оскаржені усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.

Приписи статті 9 КУПБ не дають чіткої відповіді щодо питання про можливість оскарження відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство у касаційному порядку.

Водночас, стала практика Верховного Суду свідчить про те, що відсутність словосполучення «ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство» в переліку судових рішень, які можуть переглядатися касаційним судом разом із постановою апеляційного господарського суду, прийнятою за результатами перегляду таких судових рішень (частина третя статті 9 КУзПБ), з огляду на наявність «ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство», та системне застосування приписів КУзПБ, не виключає можливості касаційного перегляду постанови апеляційного суду та ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Такий підхід до розуміння норм щодо права касаційного перегляду відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство є гарантією убезпечення від помилок судів попередніх інстанцій при розгляді заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство, та збалансування права на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство й ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Можливість касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство підтверджується постановами Верховного Суду: від 03.02.2021 у справі № 910/16246/18, від 25.02.2020 у справі № 922/1265/19 .

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом судового розгляду є питання наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Підприємства за заявою Кредитора

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

За змістом наведених у статті 1 КУзПБ термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу:

- грошовим зобов`язанням (боргом) є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;

- боржником, серед іншого, є юридична особа, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав;

- кредитором, серед іншого, є фізична чи юридична особа, яка має вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

- конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

За частиною другою статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Частиною першою, третьою статті 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається, серед інших, кредитором у письмовій формі та повинна містити, зокрема: виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви; відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.

Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновок Верховного Суду у постанові від 20.06.2019 у справі № 915/535/17).

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі (частина п`ята статті 39 КУзПБ).

Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (частина шоста статті 39 КУзПБ).

Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; не задоволення боржником у повному обсязі вимог ініціюючого кредитора до підготовчого засідання суду.

Отже, основним завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є: перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності/відсутності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, зокрема, викладеній у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 15.06.2021 та від 24.11.2021 у справі № 910/16246/18.

Крім того, колегія суддів керується й іншими усталеними висновками Верховного Суду щодо застосування положень статті 39 КУзПБ, на які посилається скаржник та які полягають у такому.

Аналіз приписів статей 34, 39 КУзПБ дає можливість дійти висновку, що при поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не встановлюється обов`язку для кредитора - заявника (ініціюючого кредитора) додавати до такої заяви докази вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу. У разі неналежного виконання грошового зобов`язання кредитор має можливість, крім звернення до суду з позовом до боржника, застосувати щодо такого боржника встановлені КУзПБ процедури для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження (висновки Верховного Суду у постанові від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19).

Поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду (висновки Верховного Суду у постанові від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20).

Законодавство не містить переліку критеріїв для висновку про існування спору про право, який може бути виражений як в процесуальній формі - підтверджуватися судовими актами, так і матеріально-правовій формі - підтверджуватися юридичними фактами (висновки Верховного Суду у постановах від 20.07.2022 у справі № 904/6023/21 та від 26.10.2022 у справі №911/299/21).

Водночас заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 КУзПБ (висновок Верховного Суду у постанові від 16.09.2020 у справі №911/593/20).

З огляду на викладене, колегія суддів враховує сталу та послідовну практику Верховного Суду щодо застосування статті 39 КУзПБ, згідно якої встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

При цьому наявність спору про право, згідно наведених вище правових висновків Верховного Суду, може бути виражена у двох формах: (1) процесуальній (наявності позову, який поданий до ініціювання кредитором справи про банкрутство та предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги цього кредитора); (2) матеріально-правовій (відсутність можливості встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника).

З матеріалів цієї справи вбачається, що суди попередніх інстанцій у цій справі встановили наявність в даному випадку спору:

а) про суб`єкта права вимоги до боржника - чи це є право особисто ОСОБА_1 як фізичної особи, з якою укладено договори суборенди, чи це є ФГ "Сарматія", до якого після державної реєстрації в силу закону, автоматично, без потреби укладення будь-яких додаткових угод до договорів оренди перейшло право здачі земельних ділянок в суборенду. При цьому слід зазначили, що Христинівський районний суд Черкаської області у рішенні 31.07.2020 у справі №706/1436/19 взагалі дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1 "обов`язку зі сплати орендної плати не має внаслідок передачі її у володіння і користування на умовах договору суборенди";

б) про розмір вимоги по сумі основного боргу і, відповідно, про розмір похідних від нього сум інфляційних, річних, пені і неустойки.

Цей спір, як спір у матеріально-правовій формі, обґрунтовується відсутністю у справі договорів оренди, якими визначаються умови оренди, зокрема, розміру орендної плати (як істотної обставини для обчислення суми основного боргу при визначенні розміру вимог ініціюючого кредитора). Так, згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про оренду землі" умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. В той же час така суперечність вбачається із наявних у справі доказів, зокрема, згідно Договором суборенди-3 (земельна ділянка №7124610100:01:003:0521 площею 23,5604 га) орендна плата складає 49 932,88 грн на рік, в той час як згідно із установленою у рішенні Христинівського районного суду Черкаської області від 31.07.2020 у справі №706/1436/19 обставиною (згідно з умовами договору від 14.03.2014 оренди цієї ж земельної ділянки) складає 28161,51 грн в рік.

Крім того, суди встановили наявність спору у процесуальній формі, обґрунтована тим, що у справі № 706/131/21, який розглядався Христинівським районним судом Черкаської області та судами вищих інстанцій до 07.06.2023 (а заяву у цій справі подано 03.10.2023) не було вирішено основне питання - про розмір заборгованості за договорами суборенди і про особу, на користь якої вона має бути стягнена. При цьому суди зазначити, що:

- Христинівський районний суд у справі № 706/1436/19 дійшов висновку про відсутність обов`язку у ОСОБА_1 сплачувати орендну плату за договорами оренди і наявність такого обов`язку безпосередньо у суборендаря (тобто ПП "Агротейд груп");

- Христинівський районний суд та суди вищої інстанції при постановленні судових рішень у справі № 706/131/21 виходили з наявності у ОСОБА_1 права на подання позову про розірвання договорів суборенди;

- Господарський суд Черкаської області у справі № 925/360/20 при прийнятті рішення виходив з відсутності у ОСОБА_1 прав сторони за договором суборенди земельної ділянки площею 49,7413 га (кадастровий номер - 7124681500:05:001:0038) та відсутності обов`язку сплачувати орендну плату.

Тобто, розглядаючи заяву Кредитора, попередні судові інстанції встановили існування неоднозначності в частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання (не лише між сторонами, а й на рівні судів), суті (предмету) зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання.

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанції дійшли висновку, що зазначені обставини у своїй сукупності дають підстави стверджувати про наявність між Кредитором та Боржником спору про право як у матеріально-правовій формі щодо вимог, так і в процесуальній формі, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство згідно приписів абзацу другого частини шостої статті 39 КУзПБ.

Отже, на підставі поданих доказів та заперечень суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваних судових рішень всебічно, повно і об`єктивно з`ясували всі обставини, які мали значення для правильного вирішення питання наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Підприємства.

За таких обставин, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок місцевого суду, підтриманий апеляційним господарським судом, про відмову у відкритті провадження у цій справі про банкрутство Підприємства на підставі положень частини шостої статті 39 КУзПБ.

Твердження скаржника про невірне застосування норм статті 39 КУзПБ через неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19 від 09.03.2023 у справі № 911/931/22, від 08.11.2023 у справі № 922/854/23 колегія суддів відхиляє, оскільки зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим судами правозастосуванням у цій справі.

При цьому відмінність застосування норм статті 39 КУзПБ у вирішенні питання наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у кожній конкретній справі про банкрутство зумовлена неоднаковими фактичними обставинами цих справ, встановлених судами на підставі поданих сторонами доказів, що виключає подібність таких справ за змістовним критерієм.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови у цій справі судами не було враховано висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 39 КУзПБ у подібних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норми статті 75 ГПК України з посиланням на неврахування обставин, встановлених в рішенні Христинівського районного суду Черкаської області від 31.08.2022 у справі №706/131/21, колегією суддів відхиляються, оскільки у вказаній справі питання заборгованості по умовам договорів суборенди не було предметом розгляду та дослідження судів.

Вказане свідчить, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України), наведена скаржником у касаційній скарзі, не отримала свого підтвердження. Вказані доводи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки такі аргументи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо встановлених ним обставин справи. При цьому суд касаційної інстанції не має права додатково встановлювати обставини справи та перевіряти докази.

Зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, які означені скаржником, а саме, статті 8 Закону України «Про оренду землі» та частини шостої статті 93 Земельного кодексу України у взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про фермерське господарство», зокрема статтею 7 цього Закону, Верховним Судом відхиляються, оскільки не стосуються правовідносин у цій справі - питання наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою Кредитора відповідно до положень статті 39 КУзПБ.

Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права у контексті неповноти оцінки доказів та встановлення обставин справи не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині постанови, та зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, а відтак суд не вбачає підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржуваних ухвали та постанови судів першої та апеляційної інстанції у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09.01.2024 у справі №925/1341/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Пєсков В.Г.