ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/242/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

Офісу Генерального прокурора - Колодяжної А. В.,

Одеської міської ради - Асташенкової О. І.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бульвар 1906" - Черкес В. О.,

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради - Нартової І. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2023

(суддя Бездоля Д. О.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024

(судді Ярош А. І., Діброва Г. І., Принцевська Н. М.)

у справі за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бульвар 1906", Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради

про визнання незаконними та скасування містобудівних умов і обмежень, визнання незаконними дій та скасування дозволу на виконання будівельних робіт.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі - ОМР, позивач) та Міністерства охорони здоров`я України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бульвар 1906" (далі - ТОВ "Бульвар 1906", відповідач-1), Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (далі - Департамент, відповідач-2) та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління, відповідач-3), в якій просив суд:

- визнати незаконними та скасувати містобудівні умови і обмеження від 21.10.2019 № 190, затверджені наказом Департаменту від 21.10.2019 № 01-06/264;

- визнати незаконними дії Управління щодо видачі 22.09.2020 ТОВ "Бульвар 1906" дозволу на виконання будівельних робіт № ОД 012200922476;

- скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт за № ОД 012200922476, виданий Управлінням від 22.09.2020.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка належить до земель оздоровчого призначення, а тому відповідно до статті 48 Земельного кодексу України на ній заборонена діяльність, яка суперечить цільовому призначенню і може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цієї землі. До того ж у межах території розташовані два об`єкти культурної спадщини, а сама територія входить до території Центрального історичного ареалу м. Одеси, тому на цій земельній ділянці встановлені і обмежені технічні характеристики об`єктів будівництва.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

2.1. ОМР та ТОВ "Бульвар 1906" 30.09.2019 уклали договір оренди землі № 2222, згідно з яким позивач надав відповідачу-1 у платне користування строком на 20 років земельну ділянку, площею 0,9822 га, кадастровий номер: 5110137500:29:001:0002, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 13-Б, для будівництва та обслуговування курортно-оздоровчого комплексу.

2.2. Відповідно до п.2.1, 2.2, 2.4 договору в оренду передається земельна ділянка, площею 0,9822 га, у тому числі по угіддям: землі, зайняті поточним будівництвом та відведені під будівництво (будівництво яких не розпочато) - 0,9822 га. На земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля, що належить відповідачу-1 на праві приватної власності, реєстраційний номер об`єкта: 1743092451101. Недоліків, що можуть перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки, яка передається в оренду, не встановлено. За змістом цього договору земельна ділянка передається в оренду відповідачу-1 для будівництва та обслуговування курортно-оздоровчого комплексу.

2.3. Право власності територіальної громади в особі позивача та право оренди відповідача-1 на земельну ділянку, кадастровий номер: 5110137500:29:001:0002, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав та не є спірними у цій справі, як і договір оренди.

2.4. Виконуючи умови договору щодо мети використання земельної ділянки, ТОВ "Бульвар 1906" звернувся до Департаменту із заявою, до якої додав пакет документів, про надання містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва.

2.5. Наказом Департаменту від 21.10.2019 № 01-06/264 затверджені та надані ТОВ "Бульвар 1906" спірні Містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва від 21.10.2019 № 190.

2.6. Прокурор, вважаючи, що видані містобудівні умови і обмеження та дозвіл на виконання будівельних робіт суперечать вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, звернувся до господарського суду із цим позовом.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Господарський суд Одеської області рішенням від 10.11.2023 відмовив у задоволенні позову та скасував вжиті відповідно до ухвали від 21.02.2022 заходи забезпечення позову.

3.2. Зазначив, що міськрада передала земельну ділянку за умови використання для будівництва та обслуговування саме курортно-оздоровчого комплексу, а тому орендар на підставі цього договору мав право отримати містобудівні умови та обмеження й дозвіл на виконання будівельних робіт саме на будівництво курортно-оздоровчого комплексу, а не будь-якого іншого об`єкту на свій вибір.

3.3. Об`єкти культурної спадщини розташовані за межами цієї земельної ділянки, спірні містобудівні умови та обмеження відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (будівництво курортно-оздоровчого комплексу не відноситься до закладів охорони здоров`я), а спірна проектна документація на будівництво курортно-оздоровчого комплексу відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.

3.4. При цьому ОМР не є ані спеціально уповноваженим органом в сфері містобудування та архітектури, який здійснює архітектурно-будівельний контроль або архітектурно-будівельний нагляд від імені держави, ані органом охорони культурної спадщини, що прокурор не врахував при визначенні підстав позову.

3.5. Жодних вимог щодо визнання недійсним, розірвання цього договору, повернення земельної ділянки прокурор у даній справі не заявляє, судових рішень з цього приводу суду не подав, а тому, відповідно, спосіб захисту, обраний прокурором, не є ефективним та не може призвести до відновлення інтересів держави без необхідності повторного звернення до суду.

3.6. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 12.03.2024 залишив рішення суду першої інстанції без змін.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

4.2. Підставою для касаційного оскарження судових рішень прокурор визначив пункт З частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.3. Прокурор зазначає, що за усталеною практикою Верховного Суду суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, обраний позивачем, який відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права, тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.

4.4. Звертає увагу, що видання оскаржуваних містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, дозволу на виконання будівельних робіт створили передумови для незаконного використання земель комунальної власності та їх забудови комерційними об`єктами всупереч їх дійсного цільового призначення, визначеного відповідним рішенням власника - ОМР, тому мають бути визнані незаконними та скасовані в судовому порядку.

4.5. При цьому, за доводами прокурора, здійснення забудови, наміри якої суперечать вимогам містобудівної документації (Генерального плану населеного пункту, Детального плану території), нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку населеного пункту, а отже, порушує суспільні інтереси, які виражаються у забезпеченні дотримання правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини; містобудівні умови та обмеження, які не відповідають Генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні не можуть вважатися такими, що враховують громадські інтереси.

4.6. Наведене, на думку прокурора свідчить про те, що обраний спосіб захисту речового права територіальної громади міста Одеси в особі ОМР на земельну ділянку комунальної власності відповідає змісту порушеного права та є ефективним і достатнім. Саме скасування вказаних містобудівних умов і обмежень та дозволу на виконання будівельних робіт унеможливить подальшу незаконну забудову земельної ділянки оздоровчого призначення, яка є обмеженою, чутливою категорією за своїм цільовим призначенням.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. ТОВ "Бульвар 1906" у відзиві на касаційну скаргу просить: 1) у випадку, якщо Суд погодиться з доводами про те, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження - закрити касаційне провадження на підставі статті 296 ГПК України; 2) у випадку, якщо Суд дійде висновку про те, що наявні підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України - відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

5.2. Позивач, відповідачі-2, 3 правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

6.2. З огляду на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

6.3. Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви №29458/04 та №29465/04).

6.4. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).

6.5. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародне і національне законодавство передбачає принцип спеціалізації судів.

6.6. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20).

6.7. Критеріями відмежування справ господарської юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

6.8. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

6.9. Частиною другої статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

6.10. Згідно із закріпленими в пункті 6 частини першої статті 20 зазначеного Кодексу правилами господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

6.11. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

6.12. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

6.13. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

6.14. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

6.15. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

6.16. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

6.17. Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

6.18. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією. Виходячи з зазначеного змісту і призначення містобудівних умов та обмежень підставою їх оскарження може бути саме невідповідність комплексу планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва вимогам законодавства.

6.19. Колегія суддів враховує, що у справі, що розглядається, прокурор фактично оскаржує містобудівні умови та обмеження, дозвільні документи на виконання будівельних робіт з мотивів невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а також не оспорює право власності територіальної громади в особі позивача та право оренди відповідача-1 на земельну ділянку (не оспорює договір оренди земельної ділянки), тобто спірні правовідносини у справі не пов`язані з необхідністю захисту права на земельну ділянку, що свідчить про відсутність приватноправового характеру спірних правовідносин та наявність публічно-правового спору.

6.20. Колегія суддів вважає за необхідне звернутись до практики вирішення Верховним Судом спорів, предметом в яким було скасування містобудівних умов.

6.21. Так, Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 727/8819/16-а за позовом Товариства до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, третя особа - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Проспект", про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень та дійшла висновку про те, що спір у цій справі слід розглядати у порядку господарського судочинства.

6.22. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.04.2020: "У цій справі орган місцевого самоврядування надав містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки ОК "ЖБК "Проспект", попереднім орендарем якої та забудовником об`єкта, що побудований на цій земельній ділянці, є Товариство відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт.

Тобто у цій справі Товариство оскаржує містобудівні умови та обмеження, які видані органом місцевого самоврядування не йому, а третій особі, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на земельну ділянку, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства".

6.23. У постанові від 31.10.2018 у справі № 725/5630/15-ц за позовом ОСОБА_3 до виконкому Чернівецької міськради, ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, визнання будівництва самочинним, усунення перешкод у користуванні власністю, Велика Палата Верховного Суду вказала на таке:

"У даній справі орган місцевого самоврядування надавав містобудівні умови та обмеження, які містять дані, що не відповідають фактичним обставинам, проектна документація складена з порушенням вимог ДБН, а будинок зведено таким чином, що порушуються права одного із власників квартири на нормальні умови проживання, а саме інсоляцію.

Тобто, як рішення органу місцевого самоврядування, так і дії власника земельної ділянки, який зводить житловий будинок, взаємопов`язані і, на думку позивачки, порушують її цивільні права. Розгляд єдиного спору у судах двох юрисдикцій створює перешкоди для захисту прав позивачки і ускладнює судові розгляди.

Позовні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, визнання будівництва самочинним, усунення перешкод у користуванні власністю є взаємопов`язаними та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства як єдиний спір про право."

6.24. Отже, як у справі № 727/8819/16-а так і у справі № 725/5630/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків про юрисдикцію спору саме з урахуванням наявності приватноправових відносин.

6.25. Втім, на відміну від наведених вище справ, у справі, що розглядається, між прокурором та Департаментом, до якого і звернута позовна вимога, приватноправовий спір відсутній. Натомість жодних вимог до ТОВ "Бульвар 1906" не заявлено, прокурор не оскаржує ані договір оренди, ані будь-які права на земельну ділянку.

6.26. Як вбачається зі змісту спірних правовідносин у цій справі, їх предмет не пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим.

6.27. Колегія суддів також враховує, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду розглянув справу № 916/2449/21 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки. Втім, у справі № 916/2449/21 на відміну від справи, що розглядається, спір виник з виконання умов договору, тобто у межах приватноправових відносин сторін, для захисту прав у яких прокурор обрав неефективний спосіб захисту.

6.28. Як зазначалось вище, прокурор у цій справі оспорює містобудівні умови та обмеження саме з мотивів невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації, водночас повноваження з надання містобудівних умов та обмежень є саме адміністративними. Хоча стороною у справі і зазначено Товариство, проте це не змінює природу спірних відносин, адже ніяких вимог до Товариства не заявлено.

6.29. Колегія суддів звертає увагу на те, що у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 640/9995/20 (на яку заявник посилається у касаційній скарзі), від 09.05.2023 у справі № 480/5165/21, від 18.01.2024 у справі № 380/8447/21 сформовано висновок про те, що здійснення забудови, наміри якої суперечать вимогам містобудівної документації (Генерального плану населеного пункту, Детального плану території), нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку населеного пункту, а отже, порушує суспільні інтереси, які виражаються у забезпеченні дотримання правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини; містобудівні умови та обмеження, які не відповідають Генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні не можуть вважатися такими, що враховують громадські інтереси.

6.30. Тож у цьому випадку позов прокурора звернуто з метою захисту суспільного інтересу щодо відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання щодо планування забудови та розвитку території на місцевому рівні, а не з метою захисту права комунальної власності, а тому ця справи підсудна адміністративним судам. Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01.05.2023 у справі № 420/1471/21, від 23.02.2024 у справі № 300/2289/23.

6.31. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 804/3091/18, від 06.06.2018 у справі № 811/289/16, від 17.10.2018 у справі № 822/1544/16, постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 806/1592/16, від 21.11.2018 у справі №504/4148/16-а, від 11.06.2019 у справі № 820/2639/18, від 26.09.2019 у справі № 804/2272/17, від 21.11.2019 у справі №325/283/16-а (2-а/325/3/2016), від 05.12.2019 у справі № 400/2509/18, від 17.12.2019 у справі № 816/844/18 неодноразово висловлювався правовий висновок стосовно права органу місцевого самоврядування на звернення до адміністративного суду з позовом до іншого органу місцевого самоврядування або органу державної влади, іншого суб`єкта публічно-владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій або бездіяльності з метою захисту прав та інтересів відповідної територіальної громади чи належного виконання своїх функцій.

6.32. У постанові ж від 23.02.2024 у справі № 300/2289/23 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду висновував, що враховуючи особливості правового регулювання підстав та порядку скасування містобудівних умов та обмежень, визначених частиною восьмою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у системному зв`язку з положеннями частини десятою статті 52 та статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міськрада має право самостійно звертатися до суду в інтересах територіальної громади та на виконання покладених на неї функцій, зокрема у сфері охорони встановленого порядку планування та забудови території, про скасування містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту.

6.33. Враховуючи мотиви, наведені у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірні правовідносини у справі не пов`язані з наявністю приватноправових відносин, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а тому провадження у справі слід закрити з огляду на приписи статті 231 ГПК України.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд, а також скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

7.2. За частинами першою-другою статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

7.3. Відповідно до частини другої статті 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

7.4. Враховуючи мотиви, наведені у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення попередніх інстанцій скасувати, а провадження у справі закрити.

7.5. При цьому, слід роз`яснити прокурору, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду адміністративної юрисдикції.

7.6. У разі ж закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи (частина четверта статті 313 ГПК України).

8. Судові витрати

8.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 231, 300, 301, 308, 313, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі № 916/242/22 скасувати.

3. Провадження у справі № 916/242/22 закрити.

4. Роз`яснити, що в разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою позивача (прокурора) вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський