Постанова від 11.12.2023 по справі № 200/658/21-а Касаційний адміністративний суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 11.12.2023 по справі № 200/658/21-а Касаційний адміністративний суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 200/658/21-а

Картка справи

Це рішення містить правові висновки, від яких відступлено Великою Палатою Верховного Суду

Справа № 200/658/21-а

Картка справи

Єдиний державний реєстр судових рішень

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року

м. Київ

справа №200/658/21-а

адміністративне провадження № К/990/21803/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції справу №200/658/21-а

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління МВС в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2023 (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гайдар А.В. Сіваченко І.В.),-

у с т а н о в и в:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі-МВС України, відповідач-1), Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецької області (далі ГУМВС України в Донецької області, відповідач-2) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2021 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії МВС України щодо відмови у підготовці та наданні до ГУ ПФУ в Донецькій області та ОСОБА_1 оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 19.11.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) індексації та премії, у тому числі не скасованих міліцейських видів грошового забезпечення за посадою старший дільничний офіцер поліції (управління, відділи (відділення) поліції), для перерахунку його пенсії з 01.12.2019.

Зобов`язано МВС України підготувати та надати до ГУ ПФУ в Донецькій області та ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 19.11.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) індексації та премії, у тому числі не скасованих міліцейських видів грошового забезпечення за посадою старший дільничний офіцер поліції (управління, відділи (відділення) поліції), для перерахунку пенсії з 01.12.2019.

26.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у якій позивач просив зобов`язати МВС України подати суду звіт у строк до 04.03.2022 про повне виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2021, а саме в тій його частині, якою зобов`язано зобов`язано МВС України підготувати та надати до ГУ ПФУ в Донецькій області та ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 19.11.2019 з включенням до складу грошового забезпечення не скасованих міліцейських видів грошового забезпечення, а саме надбавки за особливо важливі завдання в розмірі 63,00% - 3827,25 грн та міліцейської премії у розмірі 48,6% - 4812, 50 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2022 заяву ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

20.07.2022 до Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2022, підписана представником МВС України - Щепанським Антоном Михайловичем.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2022.

06.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до Першого апеляційного адміністративного суду з заявою про закриття апеляційного провадження, в якій зазначив, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 305 КАС України, апеляційну скаргу подано особою, яка не зазначила своє посадове становище та не може вважатись особою, що здійснює самопредставництво.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2023 закрито апеляційне провадженні за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2022.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має права її підписувати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та процесуальні дії у справі

Відповідач-1, не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанцій, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2023, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

У касаційній скарзі заявник покликається на те, що положення статті 296 КАС України не передбачають обов`язок заявника апеляційної скарги додавати до апеляційної скарги документ на підтвердження повноважень особи, яка її подає. Також зазначив, що наслідки звернення з апеляційною скаргою особи, яка не має права її підписувати передбачені статтею 298 КАС України та у відповідності до частини 5 цієї статті таке питання (повернення) вирішується судом протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Водночас, суд, відкриваючи апеляційне провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для повернення апеляційної скарги. Однак, після спливу значної кількості часу, тільки у червні 2023 року, суд закрив апеляційне провадження, що на переконання заявника, позбавило його права, усунувши недоліки апеляційної скарги, після її повернення, звернутись у найкоротший термін (у листопаді 2022 року) з апеляційною скаргою повторно. Понад це, відповідач-1 у касаційній скарзі наполягає на тому, що у Щепанського А.М. як станом на дату підписання апеляційної скарги, так і станом на дату закриття апеляційного провадження були повноваження на її підписання, що заявник підтверджує документами, наданими до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 03.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою МВС України.

05.07.2023 позивач надіслав до Суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти її задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

За приписами пункту 2 частини першої статті 305 КАС України, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Частинами першою, третьою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина третя статті 59 КАС України).

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання (частина восьма статті 59 КАС України).

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі №303/4297/20 зазначила, що згідно з пояснювальною запискою до законопроєкту № 2261 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді» від 15.10.2019, який 18.12.2019 ухвалили як Закон № 390-IX, право юридичної особи на особисте представництво у судах штатними працівниками скасувала реформа трьох процесуальних законів 2017 року, що негативно вплинуло на можливість юридичної особи здійснювати самопредставництво. Крім того, у кримінальному процесі збереглася можливість реалізації права на самопредставництво юридичної особи її працівником (частина друга статті 58 Кримінального процесуального кодексу України). Тому, ухвалюючи Закон № 390-IX, парламент поширив інститут самопредставництва юридичної особи в суді не тільки на її керівника або члена виконавчого органу, як це було, починаючи з 15.12.2017, але й на будь-яку іншу особу, уповноважену на це за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).

Отже, з 29.12.2019 самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

Частина третя статті 55 КАС України у редакції Закону № 390-ІХ передбачає за правилами самопредставництва можливість участі юридичної особи у справі через її працівника. Він має бути уповноваженим діяти від імені цієї особи або за законом, або за статутом чи положенням, або за трудовим договором (контрактом). При цьому, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні, статуті (як установчому документі) чи трудовому договорі (контракті) було визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) в порядку самопредставництва.

Суд наголошує на тому, що інститут самопредставництва не передбачає обмежень у діях особи, яка представляє інтереси юридичної особи або суб`єкта владних повноважень в порядку самопредставництва.

З матеріалів справи встановлено, що апеляційна скарга від імені Міністерства внутрішніх справ України підписана її представником - Щепанським А.М., який на підтвердження своїх повноважень надав до апеляційної скарги витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Витяг).

Відповідно до Витягу Щепанський А.М. має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника з правом посвідчення копій документів щодо повноважень; без права: відмови, зміни, відкликання, визнання позову, відмови від апеляційних, касаційних скарг, укладення мирової угоди) - представник.

Отже, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що Щепанський Антон Михайлович не може вважатися особою, що здійснює самопредставництво Міністерства внутрішніх справ України, оскільки з доданого до апеляційної скарги Витягу не передбачається такої можливості у зв`язку з наявними обмеженнями, що суперечить самій суті інституту самопредставництва.

Крім того особа, яка підписала апеляційну скаргу, не зазначив своє посадове становище у МВС України, а підписав Щепанський А.М. апеляційну скаргу, вказавши себе саме представником МВС України.

При цьому, доказів наявності повноважень представника МВС України, в розумінні положень пункт 1 частини першої статті 59 КАС України (довіреності), Щепанський А.М. до апеляційної скарги також не надав.

З приводу доводів касаційної скарги про відсутність обов`язку надання документів на підтвердження повноважень особи, що підписує скаргу, колегія суддів зазначає таке.

Пунктами 5, 6 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство це діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом; судовий процес - правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства.

Колегія суддів Верховного суду, звертаючись до теорії процесуального права, зазначає, що судовий процес - це сукупність процедур або дій, що здійснюються перед судовим органом для вирішення конфлікту між різними сторонами, що застосовують чинне законодавство. Зазвичай судові процеси починаються з подання позову, де за цим йде відповідь на позов, розгляд справи по суті, оскарження судового рішення в апеляційному та касаційному порядку тощо.

З урахуванням викладеного, судовий процес слід розуміти як сукупність всіх процесуальних дій, здійснених як учасником справи (подання заяв, клопотань, доповнень, прийняття участі в судовому розгляді справи, оскарження судових рішень тощо) так і судом під час здійснення судочинства (ухвалення судових рішень як процесуальних так і по суті спору, розгляд справи по суті у судовому засіданні або в письмовому провадженні тощо).

За змістом частини третьої статті 44 КАС України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до частини десятої статті 44 КАС України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Тобто, хоча стаття 296 КАС України (форма та зміст апеляційної скарги) не містить окремо вимоги про необхідність підписання апеляційної скарги і надання доказів наявності повноважень представника та/або особи, яка звертається у порядку самопредставництва, на підписання скарги (за умови відсутності доказів цих повноважень в матеріалах справи), обов`язком заявника є оформлення, зокрема, апеляційної скарги у такий спосіб, який надає суду можливість вирішити питання про відкриття провадження за цією скаргою.

У разі відсутності підпису, ненадання (за відсутності в матеріалах справи) документів, що підтверджують повноваження представника чи особи, що звертається в порядку самопредставництва (до цього ж відноситься і обов`язок вказати посадове становище), до такої скарги не застосовуються наслідки недотримання форми та змісту, що передбачає її залишення без руху, а скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції.

Такий підхід законодавця пояснюється тим, що відсутність підпису, як і відсутність документу, що підтверджує повноваження на підписання скарги, безумовно перешкоджають вирішенню питання про відкриття апеляційного провадження.

У даному випадку судом апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження встановлено, що апеляційну скаргу підписано особою, як представником МВС України, але до апеляційної скарги не надано документів, що підтверджують його право на вчинення таких дій. Доказів наявності у Щепанського А.М. повноважень діяти в порядку самопредставництва також до апеляційної скарги не надано, і не зазначено його посадове становище у МВС України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Таким чином, процесуальне законодавство передбачає право суду закрити апеляційне провадження у справі, в тому випадку, коли такі підстави виявились після його відкриття.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою, підписаною представником МВС України - Щепанським А.М., закрито з підстав, передбачених нормами КАС України, через невиконання суб`єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного звернення з апеляційною скаргою, тому доводи касаційної скарги про позбавлення його права звернутись повторно зі скаргою, є необгрунтованими.

Понад це, надання до касаційної скарги документів на підтвердження повноважень у Щепанського А.М. представляти інтереси МВС України в порядку самопредставництва, не спростовує висновків суду апеляційної інстанції про відсутність таких документів у суді апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття провадження та при постановленні ухвали про закриття провадження.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суд апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 350 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2023 у справі № 200/658/21-а- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець

Джерело: ЄДРСР 115555457

скопійовано

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!