ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
23 серпня 2023 року справа №200/658/21-а
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Азарової К.В., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Щепанський А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження у справі № 200/658/21-а за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 р. (головуючий І інстанції Арестова Л.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області , Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла вищезазначена адміністративна справа разом з апеляційною скаргою Міністерство внутрішніх справ України
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду 01 червня 2023 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження, закрито апеляційне провадженні за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 р. у справі № 200/658/21-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління МВС в Донецькій області , Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
13.06.2023 апелянтом вдруге засобами поштового зв`язку направлено скаргу до суду.
Разом з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Також, від позивача надійшло клопотання про повернення скарги в якому заявник просив повернути скаргу, оскільки вона підписна особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року поновлено Міністерству внутрішніх справ України строк на апеляційне оскарження, продовжено термін розгляду справи, відкрито апеляційне провадження в адміністративній справі № 200/658/21-а, призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 09 серпня 2023 р. об 11:50 год.
Від позивача надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження у справі № 200/658/21-а за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 р. у справі № 200/658/21-а
В обґрунтування клопотання позивач, посилається на п. 2 ч. 1, 5 ст. 170, п. 3 ч. 1 ст. 299 КАС України та зазначає, що остаточною ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2023 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 р., ухвала набула законної сили з дати її проголошення, тому у суду апеляційної інстанції були відсутні повноваження повторно відкривати апеляційне провадження з тих самих підстав.
Також, ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2023 року було відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2023 року в справі №200/658/21-а.
Поновлення відповідачу строку звернення з апеляційною скаргою та повторне відкриття апеляційного провадження у справі після винесення цим же судом ухвали про закриття апеляційного провадження ставить під сумнів принцип "res judicata" та по суті призводить до перегляду вже винесеного цим же судом остаточного рішення.
Крім того, у разі залишення в силі чи скасуванні після перегляду Верховним Судом ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2023 року в справі № 200/658/21-а та у зв`язку з існуванням іншого апеляційного провадження яке відкрито з аналогічної апеляційної скарги, поданої тим самим відповідачем призведе до правової невизначеності.
Проаналізувавши доводи позивача, наведені у зазначеному клопотанні, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 1ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суд зазначає, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
У пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (Заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі «Ашінгдан проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, пункт 57).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
За пунктом 3 частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 10 цього Кодексу, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Наведеними положеннямиКАС Україничітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Відповідно на висновків Верховного Суду викладених у постанові від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.
Колегія суддів у вищевказаній постанові вважала за доцільне звернути увагу й на те, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
У цій же постанові Верховний Суд визнав слушними висновки суду апеляційної інстанції про безпідставність доводів стосовно того, що строк було пропущено з поважних причин через відсутність коштів для сплати судового збору при первинному зверненні з апеляційною скаргою, оскільки відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною причиною пропуску цього строку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №804/2979/17 від 15.05.2018 та №822/276/17 від 07.06.2018.
Зважаючи на зміст викладених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, Верховний Суд дійшов до висновку, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
Тобто, зазначена норма є імперативною і не встановлює будь-яких винятків щодо можливості поновлення строку на апеляційне оскарження після спливу річного строку з дати оголошення рішення суду для суб`єкта владних повноважень.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.05.2022 у справі № 160/2192/19 та від 20.10.2021 у справі № 160/9107/18.
Як вбачається з матеріалів справи, апелянт вдруге звернувся з апеляційною скарго через рік з дати проголошення, складення повного тексту оскаржуваного рішення суду та отримання копії рішення, що не заперечується скаржником.
Отже, у даному випадку скаржником, який приймав участь у розгляді справи пропущений строк звернення з апеляційною скаргою більше ніж на рік, що у відповідності до положень частини 2 статті 299 КАС України є безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску строку.
Проте, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року поновлено Міністерству внутрішніх справ України строк на апеляційне оскарження, продовжено термін розгляду справи, відкрито апеляційне провадження в адміністративній справі № 200/658/21-а, призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
Частиною 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".Текст скопирован с сайта https://alibi.dp.ua
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово, висловлював позицію стосовно можливості закриття провадження у справі як помилково відкритого, з посиланням на те, що суд буде діяти не як «суд встановлений законом».
Зокрема такий підхід застосовував Верховний Суд у справах № 761/10509/17 (ухвала від 15 травня 2019 року), № 640/1266/19 (ухвала від 08 листопада 2019 року), № 640/2306/19 (ухвала від 21 листопада 2019 року), № 817/1768/18 (ухвала від 27 листопада 2019 року), № 766/12353/18 (ухвала від 08 жовтня 2019 року), № 629/1261/15-а (ухвала від 21 січня 2020 року), № 826/4866/18 (ухвала від 05 лютого 2020 року), № 1.380/2019/001145 (ухвала від 02 квітня 2020 року) та № 826/10834/14 (ухвала від 29 грудня 2020 року).
Згідно з ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень і способу дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Статтею 305 КАС України визначені підстави для закриття апеляційного провадження.
Проте, стаття 305 КАС України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите.
Суд зазначає, що в даному випадку, оскільки апеляційне провадження у даній справі було відкрите з перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою яка подана з пропуском строку на таке оскарження, без законодавчо встановленої можливості його поновлення (ч.2 ст.299 КАС України) і разі апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, апеляційне провадження підлягало закриттю як помилково відкрите.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 295, 305, 310, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження у справі № 200/658/21-а - задовольнити частково
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року у справі №200/658/21-а, як помилково відкрите.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений та підписаний 23 серпня 2023 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
А.А. Блохін
А.В. Гайдар