Єдиний державний реєстр судових рішень
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
30 серпня 2023 року справа №200/658/21-а
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 200/658/21-а за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 р. у справі № 200/658/21-а (головуючий І інстанції Хохленков О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України , Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла вищезазначена адміністративна справа разом з апеляційною скаргою Міністерство внутрішніх справ України
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду 01 червня 2023 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження, закрито апеляційне провадженні за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 р. у справі № 200/658/21-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління МВС в Донецькій області , Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
13.06.2023 апелянтом вдруге засобами поштового зв`язку направлено скаргу до суду.
Разом з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Також, від позивача надійшло клопотання про повернення скарги в якому заявник просив повернути скаргу, оскільки вона підписна особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року поновлено Міністерству внутрішніх справ України строк на апеляційне оскарження, продовжено термін розгляду справи, відкрито апеляційне провадження в адміністративній справі № 200/658/21-а, призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 09 серпня 2023 р. об 11:50 год.
Від позивача надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження у справі № 200/658/21-а за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 р. у справі № 200/658/21-а
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року відмовлено в задоволені клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження у справі № 200/658/21-а за апеляційною скаргою Міністерство внутрішніх справ України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 р.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України, залишено без змін ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 р. у справі № 200/658/21-а.
Від ОСОБА_1 до Першого апеляційного адміністративного суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якому просить стягнути з відповідача Міністерства внутрішніх справ України недоплачену суму судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи заяви, встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).
При частковому задоволенні позову у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 4 ст. 139 КАС України).
У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 139 КАС України).
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 5 статті 143 КАС України, у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 247 КАС України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
За правилами пункту 3 частини 1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення,може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, в тому числі, судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При цьому відповідачу - суб`єкту владних повноважень, можуть компенсуватись лише документально підтвердженні витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, оскільки суб`єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов`язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.
Перевіривши матеріали справи, суд встановив, що судом апеляційної інстанції не було задоволено апеляційну скаргу апелянта за результатами розгляду його апеляційної скарги та не прийнято нове судове рішення.
Отже, відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення, оскільки відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.
Також, суд щодо обгартувань наведених позивачем в заяві зазначає наступне.
Судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору -громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Стаття 9 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг).
Це означає, що суд зобов`язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної адміністративної справи.
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Тобто, суд зобов`язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної адміністративної справи.
Таким чином, обов`язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/144/20 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 826/2429/18, від 20 лютого 2019 року у справі № 823/1940/18, від 28 квітня 2022 року у справі № 520/10006/21, від 20 липня 2023 року у справі № 300/2856/22.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, скаржник зобов`язаний сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору саме у межах цієї справи.
Скаржник виконує свій обов`язок щодо сплати судового збору в момент зарахування визначеної Законом України «Про судовий збір» суми до спеціального фонду Державного бюджету України.
Співвідношення принципу доступу до правосуддя та обов`язку сплати судового збору під час звернення до суду вимагає від суду тлумачити будь-які обов`язки зі сплати судового збору так, щоб жодним чином не ускладнити їх виконання скаржником.
Судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, і суд, який отримав скаргу,не має права вимагати повторної сплати судового збору.
Таким чином, суд зазначає, що подані скаржником платіжні доручення, є належним доказом сплати судового збору за апеляційними скаргами які були предметом судового розгляду у встановленому порядку та розмірі, оскільки підтверджено зарахування судового збору у відповідній сумі до спеціального фонду Державного бюджету України та відсутня інформація про його повернення. Повторне звернення з апеляційними скаргами скаржника, апеляційне провадження за скаргами якого було раніше закрито судом з підстав які не позбавляли йому повторно звернутись із ними, у даному випадку не створює у нього обов`язку повторної сплати судового збору.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу (ч. 4 ст. 252 КАС України).
Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 252 КАС України).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про винесення додаткового судового рішення .
Керуючись ст. 132, 139, 143, 241, 248, 252, 311, 321, 325, 328 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений та підписаний 30 серпня 2023 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.А. Блохін
А.В. Гайдар
