Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
16 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 921/515/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Кондратової І.Д.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми "Західтрансбуд"
на рішення Господарського суду Тернопільської області
(суддя - Бурда Н.М.)
від 14.04.2022
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Матущак О.І., судді - Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.)
від 17.08.2023
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми "Західтрансбуд"
до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд-Центр"
про стягнення 3 908 904,29 грн заборгованості
ВСТАНОВИВ:
1. У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми "Західтрансбуд" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Служби автомобільних доріг у Тернопільській області (далі - відповідач) про стягнення 3 908 904,29 грн заборгованості за договором субпідряду до договору №1Е від 23.01.2019 (далі - договір субпідряду).
2. Позов обґрунтований невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт (що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2019 року (форми КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2019 року (форма КБ-3)) за договором субпідряду в сумі 3 908 904,29 грн.
3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Суд виходив з того, що акт прийняття виконаних робіт за грудень 2019 року та надана позивачем проектно-кошторисна документація на ці роботи датована груднем 2019 року є більш вірогідними доказами в підтвердження факту виконання робіт, аніж акти приймання виконаних робіт за жовтень 2019 року. Однак, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що відповідач доручав (замовив) позивачу виконання спірних робіт, що вони виконані позивачем на підставі укладеного між сторонами договору субпідряду і, що сторонами була узгоджена їх вартість згідно з проектно-кошторисною документацією, оскільки акт приймання виконаних робіт за грудень місяць 2019 року не підписаний замовником, а проектно-кошторисна документація із замовником не погоджена та не підписана в установленому законом порядку. Також у договорі субпідряду відсутні умови щодо складу, обсягів, об`єму, видів робіт, зокрема тих, з приводу яких виник спір у справі, тому заявлена до стягнення сума не знайшла свого належного підтвердження.
5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про виконання позивачем робіт за договором субпідряду, що підтверджується висновком експертизи, призначеної Господарським судом Тернопільської області у цій справі та актом приймання виконаних робіт за жовтень 2019 року форми КБ-2, який є погодженим, тому у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 3 908 904,29 грн за виконані роботи.
7. Постановою Верховного Суду від 25.04.2023 у цій справі постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
8. Верховний Суд зазначив, що в порушення вимог статті 104 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції не містить мотивів відхилення інших двох протилежних висновків експертів, а саме: №761/762/20-22 від 26.08.2020 будівельно-технічної експертизи та №1122/20-22 від 14.09.2020 судово-економічної експертизи, які судом першої інстанції було залучено до справи в якості доказів та оцінено у сукупності з іншими доказами у справі відповідно до статті 86 ГПК України. Також в порушення частини першої статті 282 ГПК України апеляційний господарський суд не зазначив та не спростував висновків суду першої інстанції щодо відсутності належних і допустимих доказів того, що відповідач доручав (замовляв) позивачу виконання робіт, вказаних у спірному акті, що вони виконані позивачем на підставі укладеного між сторонами договору субпідряду і, що сторонами ці роботи та їх вартість були погоджені згідно з проектно-кошторисною документацією до цього договору.
9. 17.08.2023 після нового розгляду справи Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
10. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при проведенні експертних дослідження в межах цієї господарської справи та в межах кримінального провадження об`єкти експертного дослідження були різними, оскільки в одному випадку до об`єктів дослідження віднесено виконані робіт із влаштування об`їзду мосту на вказаній автомобільній дорозі за жовтень 2019 року на суму 3 908 904,29 грн, натомість в іншому випадку до об`єктів експертного дослідження віднесено, зокрема, виконані будівельні роботи по влаштуванню мосту на цій же дорозі за період з липня по грудень 2019 року на суму 6 362 196,88 грн. Отже, відмінними є характер виконаних робіт, період виконаних робіт та вартість виконаних робіт згідно з документами, наданими експерту для проведення відповідних експертиз. Апеляційний господарський суд погодився з висновок суду першої інстанції про те, що позивач після надіслання на адресу відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача актів приймання виконаних робіт за жовтень 2019 року та отримавши відповіді з відмовами підписати ці акти та прийняти роботи, виготовив та сформував акт приймання виконаних робіт за грудень 2019 року, який по суті містить відомості про виконання тих же робіт, що зазначені позивачем в акті приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за жовтень 2019 року.
11. 23.09.2023 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.04.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Також скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
12. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
13. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
14. У касаційній скарзі скаржник визначає підставами касаційного оскарження пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.
15. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
16. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
17. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
18. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
19. В обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статей 525, 853, 854, 882 Цивільного кодексу України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, від 06.08.2018 у справі № 911/662/17 та від 17.08.2021 у справі № 910/16308/20.
20. Однак скаржник чітко не зазначає, які саме висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, у наведених скаржником постановах, не врахували суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях, а також не наводить обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, в якій Верховний Суд виклав свої висновки.
21. Також в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди порушили норми статей 79, 86, 104 ГПК України, оскільки неповно дослідили наявні докази у справі та не надали їм оцінку, безпідставно не взяли до уваги висновок будівельно-технічної експертизи № 1469/1470/20-22 від 21.07.2021.
22. Верховний Суд звертає увагу, що враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, передбачених вимогами статті 300 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням норм процесуального права відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої цієї статті. Проте відповідно до цього пункту не всі процесуальні порушення є підставою для касаційного оскарження.
23. У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
24. Таким чином скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень.
25. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
26. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
27. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
28. Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а тому заявлене клопотання у цій справі розглядатиметься після усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 5 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми "Західтрансбуд" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.04.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 у справі № 921/515/20 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 19-20, 21-24 цієї ухвали;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання.
3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
4. Роз`яснити учасникам справи та їх представникам обов`язок адвокатів та державних органів реєструвати офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України. Відповідно до частини восьмої зазначеної статті особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Реєстрація в ЄСІТС не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова
