УХВАЛА
19 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 921/515/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Вронської Г.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Служби автомобільних доріг у Тернопільській області
на постанову Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Орищин Г.В., Галушко Н.А., Желік М.Б.
від 03.11.2022
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми "Західтрансбуд"
до Служби автомобільних доріг у Тернопільській області
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд-Центр"
про стягнення 3 908 904, 29 грн заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми "Західтрансбуд" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення 3 908 904, 29 грн зі Служби автомобільних доріг (далі - Скаржник) у Тернопільській області заборгованості за договором субпідряду до договору №1Е від 23.01.2019.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2022 у справі №921/515/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено позов.
05 грудня 2022 року Скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022. У касаційній скарзі Скаржник просить зупинити виконання постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд встановив, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судового рішення Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував:
- статті 875, 877, 882 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду викладених у постанові Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №916/1938/20 та без урахування висновків щодо порядку використання бюджетних коштів, викладених у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №910/13225/20.
Крім того, у касаційній скарзі Скаржник зазначив про порушення судом апеляційної інстанції статей 79, 86, 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи, що суд апеляційної інстанції бере до уваги лише висновок будівельно-технічної експертизи №1469/1470/20-22 від 21.07.2021 та відхилив наявні у справі інші експертні висновки без викладення мотивування, що є порушенням статті 104 ГПК України. Крім того, Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що висновок експерта №1469/1470/20-22 від 21.07.2021 не може братися до уваги як належний доказ, тому що він не є підтвердженням належного виконання робіт за договором субпідряду від 03.07.2019.
Проте Скаржник посилаючись на порушення норм процесуального права (статей 79, 86, 104 ГПК України), не обґрунтовує зазначене у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки поданої ним касаційної скарги шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Тернопільській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 у справі №921/515/20 залишити без руху.
2. Надати Скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач Г. Вронська
