ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 906/620/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради

на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.02.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі

за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК "БІЛД-Україна",

2) Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Виконавчий комітет Житомирської міської ради,

про визнання недійсним інвестиційного договору.

У судовому засіданні взяв участь прокурор - Галезник О. І.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У червні 2021 року заступник керівника Житомирської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Житомирської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу з позовом до Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (далі - КП "Житомирводоканал") та Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК "БІЛД-Україна" (далі - ТОВ "РБК "БІЛД-Україна") про визнання недійсним інвестиційного договору від 15.04.2016, укладеного між КП "Житомирводоканал" та ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" (далі - спірний інвестиційний договір).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інвестиційний договір не відповідає вимогам частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), укладений з порушенням вимог Кодексу України про надра та Земельного кодексу України (далі - ЗК України) щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами та оформлення права користування землями під водосховищем, у зв`язку з чим має бути визнаний недійсним відповідно до положень статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 228 ЦК України, статті 4 Кодексу України про надра.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Справа розглядалася судами неодноразово.

2.2. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.02.2023 у справі № 906/620/21 (суддя Кудряшова Ю. В.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 (Гудак А. В. - головуючий, судді Олексюк Г. Є., Мельник О. В.) позов задоволено; визнано недійсним спірний інвестиційний договір; стягнуто з КП "Житомирводоканал" на користь Житомирської обласної прокуратури 1 135,00 грн витрат по сплаті судового збору; стягнуто з ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" на користь Житомирської обласної прокуратури 1 135,00 грн витрат по сплаті судового збору.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що Державна екологічна інспекція Поліського округу на час подання позову до суду, є органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у зазначеній сфері шляхом звернення до суду із позовом щодо визнання недійсними правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Зверненню Прокурора з позовом у цій справі передувало відповідне листування з Державною екологічною інспекцією Поліського округу з дотриманням процедури, встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому, враховуючи звернення Прокурора до компетентного органу та нездійснення Державною екологічною інспекцією Поліського округу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, суди дійшли висновку про доведення Прокурором наявності підстав для звернення до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсним інвестиційного договору в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу.

Щодо суті позовної вимоги про визнання недійсним спірного інвестиційного договору, суди, зокрема, звернувши увагу на вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у цій справі № 906/620/21 зазначили, що поняття "піщана суміш" є ширшим за поняття "пісок" та включає його. Такими чином, включенням в оспорюваний інвестиційний договір поняття "піщана суміш" сторонами фактично передбачено можливість суб`єктом господарювання здійснювати видобуток надр місцевого значення, зокрема, піску під водосховищем "Відсічне". Разом з цим, суди наголосили, що Кодекс України про надра передбачає право загального надрокористування тільки для землевласників та землекористувачів. Проте, ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" (особа, що користується в даному випадку надрами) не є землевласником або землекористувачем земельної ділянки - дна повної акваторії водосховища "Відсічне" площею 132, 9 га від моста через водосховище в с. Перлявка до гідровузла (греблі), яка є предметом очищення згідно пункту 2.1.7 інвестиційного договору.

Суди також акцентували увагу на тому, що усі інші види використання надр є спеціальними видами природокористування і здійснюються на підставі спеціального дозволу. Проте, суди установили, що спеціального дозволу на користування надрами в даному випадку корисної копалини місцевого значення - піску, ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" отримано не було. Посилання КП "Житомирводоканал" на фізико-механічні властивості інженерно-геологічних елементів водосховища "Відсічне" встановлені Передпроектним обстеженням та виконання проектних робіт на очищення і збільшення об`єму водосховища "Відсічне", суди визнали необґрунтованими, оскільки вказана документація оцінена судами в сукупності з висновком державної екологічної експертизи щодо документації на нове будівництво - "Передпроектне обстеження та виконання проектних робіт на очищення і збільшення об`єму водосховища "Відсічне" від 29.08.2008 № 4427/Г-4/1-4-4471, який на час укладення інвестиційного договору втратив чинність та не є належним документом дозвільного характеру щодо видобутку піску. Відтак, суди, оцінивши докази та обставини справи дійшли висновку, що користування надрами ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" шляхом видобування корисних копалин місцевого значення - піску здійснювалось без отримання відповідного спеціального дозволу на користування надрами.

Суди також врахуваши, що у рішенні Господарського суду Житомирської області від 28.08.2017, залишеному без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі № 906/506/17 за позовом КП "Житомирводоканал" до ТОВ "РБК "БІЛД-Україна", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - виконавчий комітет Житомирської міської ради про розірвання спірного інвестиційного договору встановлено обставини, що шлях для проїзду технологічного транспорту до місця виконання робіт з реконструкції і днопоглиблення водосховища "Відсічне" на річці Тетерів, як і для транспортування технологічних відходів, що з`являються внаслідок виконання робіт (надлишкові мулові відходи, торфосуміші, грунтові маси, тощо) проходить через дамбу, що розташована на річці Тетерів в районі села Перлявка Житомирського району Житомирської області та належить Військовій частині НОМЕР_1 (с. Тетерівка Житомирського району), а земельна ділянка, задіяна при виконанні даних робіт (а саме один вже збудований мулонакопичувач та ще три запроектованих мулонакопичувачі) знаходиться в постійному користуванні Квартирно - експлуатаційного відділу м. Житомира Міністерства оборони України (м. Житомир вул. Дмитра Донцова, 20) на підставі державного акта серії Б №022537 від 1978 року. Дамба є військовим майном, а земельна ділянка, яка буде задіяна згідно проекту щодо проведення робіт з реконструкції і днопоглиблення водосховища "Відсічне" на річці Тетерів фактично є військовим полігоном.

З урахуванням наведеного, у системному застосуванні частини 1 статті 203, частини 3 статті 215, частини 3 статті 228 ЦК України у поєднанні з нормами статті 4 Кодексу України про надра, суди дійшли висновку, що спірний інвестиційний договір підлягає визнанню недійсним, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства та порушує право власності Українського народу на надра.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість посилань КП "Житомирводоканал", на те, що в межах справи № 11/5007/68/11 за позовом прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області до 1) Виконавчого комітету Житомирської міської ради; 2) Приватної бататопрофільної фірми "Яніцький"; 3) Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідачів, без самостійних вимог на предмет спору: Колективного підприємства "Житомирводпроект" про скасування рішення від 21.04.2011 № 309 та визнання недійсним договору, розглянуто аналогічний позов з таких же підстав, але щодо інвестиційного договору від 29.04.2011, а саме: в частині визнання пункту відносно права інвестора використовувати на власний розсуд технологічні відходи, що з`являються внаслідок виконаних робіт за даним договором (надлишкові мулові відходи, торфосуміші, ґрунтові маси тощо), оскільки позов у справі № 11/5007/68/11, заявлений з інших підстав ніж у справі № 906/620/21.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.02.2023 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 906/620/21, КП "Житомирводоканал" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3. Скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування статей 4 та 10 Кодексу України про надра в частині повноважень органів місцевого самоврядування при використані надр у подібних правовідносинах, зокрема, висновки судів попередніх інстанцій про наявність ознак недійсності інвестиційного договору, зроблений за неправильного застосування статті 4 Кодексу України про надра.

3.4. Скаржник звертає увагу також на порушенні судами попередніх інстанцій положень частини 4 статті 75 ГПК України зазначаючи про те, що ні судом першої інстанції ні апеляційної інстанції не було взято до уваги постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 у справі № 11/5007/68/11 без належного нормативного обґрунтування власної правової позиції щодо такого відхилення належного та достовірного доказу.

3.5. Також у тексті касаційної скарги скаржник наголошує, що:

- судами попередніх інстанцій не було надано юридичної оцінки рішенню виконавчого комітету Житомирської міської ради від 08.04.2016 № 253 "Про зобов`язання КП "Житомирводоканал" вжити заходів щодо очищення та поглиблення водосховища "Відсічне" та листу виконавчого комітету Житомирської міської ради від 18.12.2006 № 18/7492, адресованому голові правління КП "Житомирводпроект" щодо передбачення можливості використання надлишку ґрунту для потреб міста;

- місцевим господарським судом не взято до уваги, а судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено доводи КП "Житомирводоканал" щодо тієї обставини, що у робочій документації "Реконструкція з поглиблення водосховища "Відсічне" КП "Житомирводпроект" встановлено дійсний склад технологічних відходів від днопоглиблення та вбачається відсутність такого поняття як пісок;

- суди належним чином не дослідили докази та не надали оцінки щодо співвідношення таких понять, як "піщана суміш" та "пісок". При цьому , жодного документа на підтвердження факту видобування такої корисної копалини як "пісок", до матеріалів справи ні Прокурором ні позивачем надано не було;

- судами не визначено про яку саме корисну копалину та її видубування йде мова, пісок як корисна копалина місцевого чи загальнодержавного значення;

- судами попередніх інстанцій проігноровано питання глибини залягання порід. При цьому, скаржник звертає увагу на положення статті 23 Кодексу України про надра. Судами попередніх інстанцій не було досліджено питання глибини знаходження ґрунтів та сумішей, які були предметом за спірним інвестиційним договором та з якої глибини дані ґрунти отримані. Жодного експертного дослідження або висновку в матеріалах справи з даного питання не має;

- судами не було здобуто доказів належності вказаних ґрунтових мас до будь-якого виду корисних копалин (чи то до місцевого значення чи то загальнодержавного значення) та всупереч правовій позиції Касаційного господарського суду Верховного Суду суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача - 2 щодо дослідження питання належності ґрунтових мас, що з`являються внаслідок виконання робіт за вказаним проектом;

- не дослідженим залишилося питання: А хто та коли визначив, що ґрунтові маси здобуті за інвестиційним договором є піском, як корисною копалиною місцевого значення? Якими доказами це встановлено та доведено?

Отже, на думку скаржника, в даному випадку судами не з`ясовані обставини, які суди попередніх інстанцій визнали встановленими та неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, невірно витлумачені положення статей 203, 215 ЦК України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, висновки судів попередніх інстанцій про наявність ознак недійсності спірного інвестиційного договору, зроблений на підставі неправильного застосування положень статті 4 Кодексу України про надра та водночас за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування статей 4 та 10 Кодексу України про надра щодо повноважень органів місцевого самоврядування при використані надр, що в своїй сукупності є підставами для скасування рішення та постанови і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

3.6. Прокурор у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 08.04.2016 № 253 "Про зобов`язання КП "Житомирводоканал" вжити заходів щодо очищення та поглиблення водосховища "Відсічне" вирішено зобов`язати комунальне підприємство "Житомирводоканал" Житомирської міської ради вжити невідкладних заходів щодо очищення та поглиблення водосховища "Відсічне", а також у встановленому порядку визначити інвестора та укласти відповідну угоду про виконання робіт з очищення та поглиблення водосховища "Відсічне".

15.04.2016 між Комунальним підприємством "Житомирводоканал" (замовник/відповідач-2) та ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" (інвестор/відповідач-1) укладено спірний інвестиційний договір, який визначає правові, фінансово-економічні та інші, передбачені даним договором відносини між сторонами, які його уклали, в результаті якого досягається соціально-корисний ефект.

Зі змісту інвестиційного договору вбачається, що інвестор зобов`язується на власний ризик і за власні кошти відповідно до умов цього договору забезпечити у відповідності до затвердженої та погодженої робочої документації (РД) "Реконструкція з поглиблення водосховища "Відсічне" місто Житомир (І черга)" з використанням своїх матеріалів та устаткування, виконання робіт з очищення і збільшення корисного об`єму водосховища "Відсічне" на річці Тетерів Житомирського району, за рахунок видалення мілководних зон, а замовник зобов`язується прийняти виконанні роботи у відповідності до вимог робочого проекту та акта виконаних робіт (пункт 1.1 інвестиційного договору).

Пунктом 1.2 інвестиційного договору визначено, що за умовами даного договору та у відповідності до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 08.04.2016 № 253 інвестор має право використовувати на власний розсуд технологічні відходи, що з`являються внаслідок виконання робіт за даним договором (надлишкові мулові відходи, торфосуміші, ґрунтові маси, піщані суміші тощо).

Відповідно до пункту 2.1.15 інвестиційного договору, Інвестор надає Замовнику на безоплатній основі не менше 10 % обсягів отриманих технологічних відходів, що з`являються внаслідок виконання робіт за даним договором (торфосуміш та піщані суміші).

За умовами підпункту 2.2.2 пункту 2.2 інвестиційного договору інвестор вправі самостійно на власний розсуд володіти, користуватися, розпоряджатися ґрунтовими масами та технологічними відходами, що з`являються в процесі виконання робіт за даним договором (мулові відходи, торфосуміші, піщані суміші тощо), відчужувати, обмінювати, розраховуватись за їх рахунок з субпідрядниками, використовувати для власних потреб в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно пункту 3.7 інвестиційного договору при виявленні в роботі інвестора недоліків, передбачених пунктами 2.4.1, 2.4.3, 2.4.4 даного договору або порушення інвестором при виконанні вказаних робіт норм чинного природоохоронного законодавства України, вносити інвестору пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і компенсації спричинених замовнику збитків або ініціювати розірвання даного договору і вимагати відшкодування спричинених Замовнику збитків.

Пунктом 5.1 інвестиційного договору передбачено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Роботи розпочати після коригування проекту та висновку експертизи. При цьому кожна із сторін зобов`язана вказані правові висновки врахувати в даному договорі шляхом підписання додаткової угоди.

Судами попередніх інстанцій також установлено та підтверджується матеріалами справи, що Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу за участю представника КП "Водоканал" Житомирської міської ради проведено обстеження земель водного фонду водосховища "Відсічне" на р.Тетерів в межах Житомирського району. Обстеження здійснено в ході проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання КП "Житомирводоканал" вимог земельного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, про що складено відповідний акт Державної екологічної інспекції Поліського округу від 21.02.2020 № 124. У ході проведеного обстеження встановлено наявність ознак проведення днопоглиблювальних робіт водосховища "Відсічне" шляхом намиву донних ґрунтів та піску за допомогою земснаряду (номерний знак КИВ-3783К) з подальшим їх розміщенням у карти в прибережній захисній смузі водного об`єкту із подальшим його переміщенням у невідомому напрямку.

За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією Поліського округу винесено КП "Житомирводоканал" Житомирської міської ради обов`язковий до виконання припис від 24.02.2020 № 15/2.4.

Поряд з цим, за наслідками перевірки Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до Головного управління Національної поліції в Житомирській області з листом від 10.11.2020 № 2-06/4591, в якому повідомила, що за результатами проведеного заходу державного нагляду (контролю) встановлено, зокрема, наступні порушення:

- речові права на земельну ділянку водного фонду площею 328,9 га водосховища "Відсічне" відсутні;

- використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також режим використання їх територій не дотримується;

- не дотримується режим використання територій, що підлягають особливій охороні;

- відсутній дозвіл на днопоглиблювальні роботи, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду;

- КП "Водоканал" не здійснює перевірки і контроль перебігу та якості робіт, що виконуються ТОВ "РБК "БІЛД-Україна", їх відповідності проектній і технічній документації відповідно до п. 2.4.5 інвестиційного договору;

- на підставі пункту 3.7. інвестиційного договору КП "Водоканал" не повідомлено Державну екологічну інспекцію Поліського округу про факт видобування корисної копалини місцевого значення піску на водосховищі "Відсічне"; не внесено ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" пропозиції щодо надання довідки про об`єм самовільно видобутих надр (за відсутності дозвільної документації встановленої законом), а саме корисної копалини місцевого значення - піску в т та/або куб. м для добровільного відшкодування збитків, завданих державі внаслідок самовільного користування надрами;

- не розірвано інвестиційний договір з ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" на підставі п.п. 2.4.6; 3.7, враховуючи самовільне (за відсутності дозволу на користування надрами) видобування обводнених пісків ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" в акваторії р. Тетерів (водосховище "Відсічне") під видом проведення поглиблення водосховища "Відсічне", що свідчить про невідповідність проектних рішень вимогам природоохоронного законодавства.

Ураховуючи вищевикладене, просила здійснити відповідне реагування в рамках наданих повноважень та сприяти у притягненні винних осіб за вказані порушення вимог природоохоронного законодавства до кримінальної відповідальності.

Згідно акта від 28.08.2020 № 393 за результатами проведеного Державною екологічною інспекцією Поліського округу у період 26.08.2020- 28.08.2020 позапланового заходу державного нагляду (контролю) в частині виконання вимог припису встановлено, що КП "Житомирводоканал" Житомирської міської ради не виконано пунктів 1, 3, 13, 14, 15, 16, 17 припису від 24.02.2020 № 15/2.4.

22.10.2020 комісією КП "Житомирводоканал" за результатами огляду водосховища "Відсічне" та прилеглої зони на р.Тетерів на предмет проведення робіт, складено акт в якому зафіксовано, що за результатами перевірки комісією було встановлено, що на воді водосховища "Відсічне" (біля берега) знаходиться дві одиниці спецтехніки (земснаряди) для підйому піску з дна річки. На березі водосховища було виявлено два майданчика для складування намитого піску. На одному з майданчиків знаходяться гори вже намитого піску та бульдозери в кількості 3-ох одиниць. Інший майданчик підготовлений для прийому та складування піску. Під час огляду будь-які роботи не проводилися, працівники були відсутні. Викладені факти підтверджуються фотоматеріалами.

25.05.2021 Житомирська окружна прокуратура звернулася до Державної екологічної інспекції Поліського округу з повідомленням в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" чи будуть вжиті інспекцією заходи представницького характеру (звернення до суду із позовом) щодо визнання недійсним інвестиційного договору. У разі вжиття заходів, просила повідомити строки звернення до суду. За умови неможливості вжиття Державною екологічною інспекцією Поліського округу відповідних заходів, а також подальшої бездіяльності, Житомирською окружною прокуратурою буде самостійно скеровано позовну заяву в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу до Господарського суду Житомирської області.

Листом від 03.06.2021 № 9-07/2554 Державна екологічна інспекція Поліського округу повідомила Житомирську окружну прокуратуру, що станом на 26.04.2021 в інспекції наявна складна ситуація із завантаженістю роботи, у зв`язку з захворюваністю спеціалістів гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2 та недостатнього фінансування для сплати коштів при подачі позову до суду, у зв`язку з чим заходи представницького характеру шляхом звернення до суду, щодо стягнення з КП "Житомирводоканал" завданої шкоди інспекцією реалізуватися не можуть. Додатково повідомлено, що станом на 03.06.2021 усунення виявлених порушень КП "Житомирводоканал" жодним чином не відбувалося.

Ураховуючи наведене Прокурор звернувся до місцевого господарського суду з позовом у цій справі.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані рішення та постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги.

5.3. Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Частиною 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами частин 1, 2 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною 3 статті 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 09.07.2020 у справі № 910/14180/18, від 09.06.2020 у справі № 912/116/19, від 05.09.2019 у справі № 914/4455/15.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (тут і далі, у редакції, чинній на момент укладання спірного інвестиційного договору) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційною діяльністю, згідно із статтею 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність", є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

За змістом статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Частиною 5 статті 7 цтого Закону інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

За змістом зазначених норм, отримання прибутку інвестором, досягається саме внаслідок володіння, користування і розпорядження об`єктами та результатами інвестицій.

З викладеного вбачається, що інвестиційні правовідносини є різновидом господарських правовідносин, які виникають між суб`єктами інвестиційної діяльності (інвесторами та іншими учасниками) щодо підготовки, реалізації інвестицій, відшкодування витрачених коштів та отримання прибутку від такої діяльності.

При цьому основним способом реалізації інвестицій є інвестиційна діяльність, яка полягає у практичних організованих діях відповідних суб`єктів з метою знаходження інвестиційних ресурсів (майнових та інтелектуальних цінностей), виборі об`єктів підприємницької та інших видів діяльності і вкладення в ці об`єкти зазначених ресурсів для отримання прибутку (доходу) або досягнення певного соціального ефекту.

Таким чином, за своїм змістом інвестиційна діяльність полягає у трансформації цінностей (інвестицій) в об`єкти такої діяльності та наступне одержання доходу за рахунок приросту капітальної вартості вказаних інвестицій або від їх використання.

Так, у спірному інвестиційному договорі сторони погодили, що інвестор вправі самостійно на власний розсуд володіти, користуватися, розпоряджатися ґрунтовими масами та технологічними відходами, що з`являються в процесі виконання робіт за даним договором (мулові відходи, торфосуміші, пісчані суміші тощо), відчужувати, обмінювати, розраховуватись за їх рахунок з субпідрядниками, використовувати для власних потреб в порядку, передбаченому чинним законодавством (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 інвестиційного договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій справі Прокурор наголошував, що спірний інвестиційний договір не відповідає вимогам частини 1 статті 203 ЦК України, укладений з порушенням вимог Кодексу України про надра та ЗК України щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами та оформлення права користування землями під водосховищем, у зв`язку з чим має бути визнаний недійсним відповідно до положень статті 207 ГК України, статті 228 ЦК України, статті 4 Кодексу України про надра.

Загальні положення про надра урегульовано Кодексом України про надра.

Згідно з статтею 1 Кодексу України про надра (тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент укладання спірного інвестиційного договору) - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Відповідно до статті 6 Кодексу України про надра корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" (зі змінами) до переліку корисних копалин місцевого значення віднесено: сировина піщано-гравійна - пісок.

Згідно частини 2 статті 18 Кодексу України про надра, земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр (стаття 19 Кодексу України про надра).

Приписами статті 23 Кодексу України про надра встановлено, що саме порядок загального надрокористування, якою визначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином слід зазначити, що Кодекс України про надра передбачає право загального надрокористування тільки для землевласників та землекористувачів. Це зумовлено нерозривним зв`язком надр із земельною ділянкою.

Проте, як убачається з матеріалів справи, у ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" (особа, що користується в даному випадку надрами) відсутні будь-які речові права на земельну ділянку, тобто не є землевласником або землекористувачем земельної ділянки - дна повної акваторії водосховища "Відсічне" площею 132, 9 га від моста через водосховище в с.Перлявка до гідровузла (греблі), яка є предметом очищення згідно пункту 2.1.7 спірного інвестиційного договору.

Разом з цим, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, усі інші види використання надр є спеціальними видами природокористування і здійснюються на підставі спеціального дозволу.

Згідно приписів частин 2, 3 статті 16 Кодексу України про надра, спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Надання спеціальних дозволів на користування надрами, крім випадків користування надрами на умовах угод про розподіл продукції, укладених відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції", здійснюється після попереднього погодження з відповідною радою питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.

Станом на час укладення спірного інвестиційного договору порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" (далі - Порядок).

Підпункт 3 пункту 8 цього Порядку визначав, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі геологічного вивчення та видобування корисних копалин місцевого значення.

Згідно пункту 9 Порядку, надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується з: відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення. Видача дозволу здійснюється на підставі заяви і документів, зазначених у додатку 1, та погоджується органами, визначеними абзацами другим - четвертим цього пункту. Дії щодо погодження видачі дозволу вчиняються без залучення особи, що звернулася за одержанням дозволу, в межах строку, встановленого для видачі дозволу. Для здійснення погодження орган, який видає дозвіл, не пізніше ніж протягом шести робочих днів з дати реєстрації документів надсилає їх копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзацах другому - четвертому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів. За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзацах другому - четвертому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають органу, який видає дозвіл.

Однак як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попережніх інстанцій, спеціального дозволу на користування надрами в даному випадку корисної копалини місцевого значення - піску, ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" не отримано.

При цьому на виконання вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у цій справі № 906/620/21, зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що в природоохоронному законодавстві відсутнє співвідношення таких понять, як "піщана суміш" та "пісок".

Відповідно до статті 6 Кодексу України про надра, корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно Переліку корисних копалин місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення", сировина піщано-гравійна - пісок є корисною копалиною місцевого значення.

Крім того, Переліком корисних копалин місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827 визначено корисними копалинами загальнодержавного значення пісок як вогнетривка сировина, пісок як сировина формувальна та для грудкування залізорудних концентратів та пісок кварцовий як сировина скляна та фарфоро-фаянсова.

Відповідно до пункту 3.1. Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ піску та гравію, затвердженого наказом № 198 Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України від 25.06.2007, пісок - сипка осадова дрібноуламкова гірська порода, що складена різною мірою обкатаними зернами (кварц, польові шпати, слюда, інші) та рідше уламками мінералів і порід розміром від 0,05 до 5,0 мм.

Отже, пісок, за своєю суттю є сумішшю обкатаних зерен різних порід і мінералів. У свою чергу, як правильно зазначено апеляційним господарським судом, законодавством України не встановлено визначення поняття "піщана суміш", яке вказано в спірному інвестиційному договорі, що дозволяє сторонам трактувати його на свій власний розсуд.

Водночас досліджуючи поняття "піщана суміш", зокрема, звертаючись до Національного стандарту України суд апеляційної інстанції зазначив, що піщана суміш - це тип природної суміші, яка складається з піску і можливо інших дрібних часток. Пісок є дрібними кристалами, зазвичай складається з кварцу, і може мати різні кольори в залежності від мінерального складу. Інші дрібні частки, такі як глина або речовини органічного походження, також можуть присутні в піщаній суміші. Піщані суміші широко поширені у природі і можуть бути знайдені у пустелях, пляжах, річкових днах та інших місцях.

Крім того, згідно Словника української мови (академічний тлумачний словник (1970-1980) ст.553 т.6, слово "піщаний" тлумачиться, як такий, що складається з піску, який містить у собі багато піску, який росте, живе на піску, в пісках.

Ураховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що поняття "піщана суміш" є ширшим за поняття "пісок" та включає його.

Такими чином, колегія суддів погоджується з твердженням Прокурора, що включенням в спірний інвестиційний договір поняття "піщана суміш" сторонами фактично надано можливість суб`єкту господарювання здійснювати видобуток надр місцевого значення, зокрема, піску під водосховищем "Відсічне".

Як вже зазначалося, підставою касаційного оскарження у даній справі є пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Тобто, при касаційному оскарженні судових рішень з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити зазначення конкретної норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У касаційній скарзі (з цієї підстави) скаржник вказує на те, що: "наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування статей 4 та 10 Кодексу України про надра щодо повноважень органів місцевого самоврядування при використані надр ".

При цьому Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки: 1) ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору; 2) у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19).

Натомість у поданій касаційній скарзі скаржник при посиланні на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування статей 4 та 10 Кодексу України про надра не конкретизував змісту правовідносин, в яких такий висновок відсутній, не зазначив у чому полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні вказаних норм права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У цьому разі скаржник здійснивши загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах взагалі не обґрунтував необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цих норми для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах, що свідчить про відсутність належного обґрунтування скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у цій частині враховує, що правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги, що має своїм наслідком відповідно до статті 300 ГПК України розгляд касаційної скарги в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане б призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальності та диспозитивності.

Звідси, наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України у даному провадженні не підтвердилася. Посилання скаржника на приписи вказаної норми судом касаційної інстанції визнаються декларативними і формальними, що виключає скасування оскаржуваних рішень попередніх інстанцій.

5.4. Судом також відхиляються доводи скаржника, про порушення судами частини 4 статті 75 ГПК України щодо не врахування обставин, встановлених у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 у справі № 11/5007/68/11, позаяк такі доводи по-перше, не обґрунтовані підставою касаційного оскарження, передбаченою частиною 2 статті 287 ГПК України, а по-друге, судом апеляційної інстанції надана відповідна оцінка цим доводам скаржника, що підтверджується змістом оскаржуваної постанови.

5.5. Решта доводів скаржника (пункт 3.5. цієї постанови) у даному випадку не обґрунтовані підставою касаційного оскарження, що унеможливлює їх розгляд Верховним Судом. В цілому в наведеній частині касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, доводи скаржника зводяться до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

5.6. Колегія суддів зазначає, що у пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", заява № 4241/03 від 28.10.2010, вказано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див.рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу, слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 14.02.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 906/620/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено та підписано у розумні строки з урахуванням перебування головуючого судді Волковицької Н. О. на лікарняному.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ