Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 906/620/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК "БІЛД-Україна"
на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.02.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі
за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК "БІЛД-Україна",
2) Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - виконавчий комітет Житомирської міської ради,
про визнання недійсним інвестиційного договору.
У судовому засіданні взяв участь прокурор - Галезник О. І. та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК "БІЛД-Україна" - Чередніченко М. М.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У червні 2021 року заступник керівника Житомирської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Житомирської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу з позовом до Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (далі - КП "Житомирводоканал") та Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК "БІЛД-Україна" (далі - ТОВ "РБК "БІЛД-Україна") про визнання недійсним інвестиційного договору від 15.04.2016, укладеного між КП "Житомирводоканал" та ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" (далі - інвестиційний договір).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інвестиційний договір не відповідає вимогам частини першої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), укладений з порушенням вимог Кодексу України про надра та Земельного кодексу України (далі - ЗК України) щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами та оформлення права користування землями під водосховищем, у зв`язку з чим має бути визнаний недійсним відповідно до положень статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 228 ЦК України, статті 4 Кодексу України про надра.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 08.04.2016 № 253 "Про зобов`язання КП "Житомирводоканал" вжити заходів щодо очищення та поглиблення водосховища "Відсічне" вирішено зобов`язати КП "Житомирводоканал" вжити невідкладних заходів для очищення та поглиблення водосховища "Відсічне", а також у встановленому порядку визначити інвестора та укласти відповідну угоду про виконання робіт з очищення та поглиблення водосховища "Відсічне".
15.04.2016 між КП "Житомирводоканал" (замовник/відповідач-2) та ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" (інвестор/відповідач-1) укладено спірний інвестиційний договір, який визначає правові, фінансово-економічні та інші, передбачені даним договором, відносини між сторонами, які його уклали, в результаті якого досягається соціально-корисний ефект.
Зі змісту інвестиційного договору вбачається, що інвестор зобов`язується на власний ризик і за власні кошти відповідно до умов цього договору забезпечити у відповідності до затвердженої та погодженої робочої документації (РД) "Реконструкція з поглиблення водосховища "Відсічне" місто Житомир (І черга)" з використанням своїх матеріалів та устаткування, виконання робіт з очищення і збільшення корисного об`єму водосховища "Відсічне" на річці Тетерів Житомирського району, за рахунок видалення мілководних зон, а замовник зобов`язується прийняти виконанні роботи у відповідності до вимог робочого проекту та акта виконаних робіт (пункт 1.1 інвестиційного договору).
Пунктом 1.2 інвестиційного договору визначено, що за умовами даного договору та у відповідності до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 08.04.2016 № 253 інвестор має право використовувати на власний розсуд технологічні відходи, що з`являються внаслідок виконання робіт за даним договором (надлишкові мулові відходи, торфосуміші, ґрунтові маси, піщані суміші тощо).
Відповідно до підпункту 2.1.15 пункту 2.1 інвестиційного договору, інвестор надає замовнику на безоплатній основі не менше 10 % обсягу отриманих технологічних відходів, що з`являються внаслідок виконання робіт за даним договором (торфосуміш та піщані суміші).
За умовами підпункту 2.2.2 пункту 2.2 інвестиційного договору інвестор вправі самостійно на власний розсуд володіти, користуватися, розпоряджатися ґрунтовими масами та технологічними відходами, що з`являються в процесі виконання робіт за даним договором (мулові відходи, торфосуміші, піщані суміші тощо), відчужувати, обмінювати, розраховуватись за їх рахунок з субпідрядниками, використовувати для власних потреб в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Згідно з пунктом 3.7 інвестиційного договору при виявленні в роботі інвестора недоліків, передбачених підпунктами 2.4.1, 2.4.3, 2.4.4 пункту 2.4 даного договору або порушення інвестором при виконанні вказаних робіт норм чинного природоохоронного законодавства України, вносити інвестору пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і компенсації спричинених замовнику збитків або ініціювати розірвання даного договору і вимагати відшкодування спричинених замовнику збитків.
Пунктом 5.1 інвестиційного договору передбачено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Роботи розпочати після коригування проекту та висновку експертизи. При цьому кожна із сторін зобов`язана вказані правові висновки врахувати в даному договорі шляхом підписання додаткової угоди.
Судами попередніх інстанцій також установлено та підтверджується матеріалами справи, що державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу за участю представника КП "Водоканал" проведено обстеження земель водного фонду водосховища "Відсічне" на р. Тетерів в межах Житомирського району. Обстеження здійснено в ході проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання КП "Житомирводоканал" вимог земельного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, про що складено відповідний акт Державної екологічної інспекції Поліського округу від 21.02.2020 № 124. У ході проведеного обстеження встановлено наявність ознак проведення днопоглиблювальних робіт водосховища "Відсічне" шляхом намиву донних ґрунтів та піску за допомогою земснаряду (номерний знак КИВ-3783К) з подальшим їх розміщенням у карти в прибережній захисній смузі водного об`єкта із подальшим переміщенням піску у невідомому напрямку.
За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією Поліського округу винесено КП "Житомирводоканал" обов`язковий до виконання припис від 24.02.2020 № 15/2.4.
Разом з цим за наслідками перевірки Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до Головного управління Національної поліції в Житомирській області з листом від 10.11.2020 № 2-06/4591, в якому повідомила, що за результатами проведеного заходу державного нагляду (контролю) встановлено, зокрема, такі порушення:
- речові права на земельну ділянку водного фонду площею 328,9 га водосховища "Відсічне" відсутні;
- використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також режим використання їх територій не дотримується;
- не дотримується режим використання територій, що підлягають особливій охороні;
- відсутній дозвіл на днопоглиблювальні роботи, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду;
- КП "Водоканал" не здійснює перевірки і контроль перебігу та якості робіт, що виконуються ТОВ "РБК "БІЛД-Україна", їх відповідності проектній і технічній документації відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 інвестиційного договору;
- на підставі пункту 3.7 інвестиційного договору КП "Водоканал" не повідомило Державну екологічну інспекцію Поліського округу про факт видобування корисної копалини місцевого значення - піску на водосховищі "Відсічне"; не внесено ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" пропозиції щодо надання довідки про об`єм самовільно видобутих надр (за відсутності дозвільної документації, встановленої законом), а саме корисної копалини місцевого значення - піску в т та/або куб. м для добровільного відшкодування збитків, завданих державі внаслідок самовільного користування надрами;
- не розірвано інвестиційний договір з ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" на підставі підпункту 2.4.6 пункту 2.4; пункту 3.7, враховуючи самовільне (за відсутності дозволу на користування надрами) видобування обводнених пісків ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" в акваторії р. Тетерів (водосховище "Відсічне") під видом проведення поглиблення водосховища "Відсічне", що свідчить про невідповідність проектних рішень вимогам природоохоронного законодавства.
Ураховуючи вищевикладене, просила здійснити відповідне реагування в рамках наданих повноважень та сприяти у притягненні винних осіб за вказані порушення вимог природоохоронного законодавства до кримінальної відповідальності.
Згідно з актом від 28.08.2020 № 393 за результатами проведеного Державною екологічною інспекцією Поліського округу у період 26.08.2020- 28.08.2020 позапланового заходу державного нагляду (контролю) в частині виконання вимог припису встановлено, що КП "Житомирводоканал" не виконано пунктів 1, 3, 13, 14, 15, 16, 17 припису від 24.02.2020 № 15/2.4.
22.10.2020 комісією КП "Житомирводоканал" за результатами огляду водосховища "Відсічне" та прилеглої зони на р.Тетерів на предмет проведення робіт складено акт, в якому зафіксовано, що за результатами перевірки комісією було встановлено, що на воді водосховища "Відсічне" (біля берега) знаходяться дві одиниці спецтехніки (земснаряди) для підйому піску з дна річки. На березі водосховища було виявлено два майданчики для складування намитого піску. На одному з майданчиків знаходяться гори вже намитого піску та бульдозери в кількості 3-ох одиниць. Інший майданчик підготовлений для прийому та складування піску. Під час огляду будь-які роботи не проводилися, працівники були відсутні. Викладені факти підтверджуються фотоматеріалами.
25.05.2021 Житомирська окружна прокуратура звернулася до Державної екологічної інспекції Поліського округу з повідомленням в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо того, чи будуть вжиті інспекцією заходи представницького характеру (звернення до суду із позовом) щодо визнання недійсним інвестиційного договору. У разі вжиття заходів просила повідомити про строки звернення до суду. За умови неможливості вжиття Державною екологічною інспекцією Поліського округу відповідних заходів, а також подальшої бездіяльності, Житомирською окружною прокуратурою буде самостійно направлено позовну заяву в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу до Господарського суду Житомирської області.
Листом від 03.06.2021 № 9-07/2554 Державна екологічна інспекція Поліського округу повідомила Житомирську окружну прокуратуру, що станом на 26.04.2021 в інспекції виникла складна ситуація із завантаженістю працівників роботою у зв`язку із захворюваністю спеціалістів гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, та недостатнього фінансування для сплати коштів при подачі позову до суду, у зв`язку з чим заходи представницького характеру шляхом звернення до суду щодо стягнення з КП "Житомирводоканал" завданої шкоди інспекцією реалізуватися не можуть. Додатково повідомлено, що станом на 03.06.2021 усунення виявлених порушень КП "Житомирводоканал" жодним чином не відбувалося.
Ураховуючи наведене, Прокурор звернувся до місцевого господарського суду з позовом у цій справі.
3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3.1. Справа розглядалася судами неодноразово.
3.2. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.02.2023 у справі № 906/620/21 (суддя Кудряшова Ю. В.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 (Гудак А. В. - головуючий, судді Олексюк Г. Є., Мельник О. В.), позов задоволено; визнано недійсним спірний інвестиційний договір; стягнуто з КП "Житомирводоканал" на користь Житомирської обласної прокуратури 1135,00 грн витрат зі сплати судового збору; стягнуто з ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" на користь Житомирської обласної прокуратури 1135,00 грн витрат зі сплати судового збору.
3.2. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Державна екологічна інспекція Поліського округу на час подання позову до суду є органом, уповноваженим державою здійснювати захист порушених інтересів держави у зазначеній сфері шляхом звернення до суду із позовом щодо визнання недійсними правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Зверненню Прокурора з позовом у цій справі передувало відповідне листування з Державною екологічною інспекцією Поліського округу з дотриманням процедури, встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому, враховуючи звернення Прокурора до компетентного органу та нездійснення Державною екологічною інспекцією Поліського округу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, суди дійшли висновку про доведення Прокурором наявності підстав для звернення до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсним інвестиційного договору в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу.
Щодо суті позовної вимоги про визнання недійсним спірного інвестиційного договору, то суди, зокрема, врахували вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у цій справі № 906/620/21, а також зазначили, що поняття "піщана суміш" є ширшим за поняття "пісок" та включає його. Такими чином, включенням в оспорюваний інвестиційний договір поняття "піщана суміш" сторонами фактично передбачено можливість суб`єктом господарювання здійснювати видобуток надр місцевого значення, зокрема піску під водосховищем "Відсічне". Разом з цим суди наголосили, що Кодекс України про надра передбачає право загального надрокористування тільки для землевласників та землекористувачів. Проте ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" (особа, що користується в даному випадку надрами) не є землевласником або землекористувачем земельної ділянки - дна повної акваторії водосховища "Відсічне" площею 132, 9 га від мосту через водосховище в с. Перлявка до гідровузла (греблі), яка є предметом очищення згідно з підпунктом 2.1.7 пункту 2.1 інвестиційного договору.
Суди також акцентували увагу на тому, що усі інші види використання надр є спеціальними видами природокористування і здійснюються на підставі спеціального дозволу. Проте суди установили, що спеціального дозволу на користування надрами, в даному випадку корисної копалини місцевого значення - піску, ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" отримано не було. Посилання КП "Житомирводоканал" на фізико-механічні властивості інженерно-геологічних елементів водосховища "Відсічне", встановлені Передпроектним обстеженням та виконання проектних робіт на очищення і збільшення об`єму водосховища "Відсічне", суди визнали необґрунтованими, оскільки вказана документація оцінена судами в сукупності з висновком державної екологічної експертизи щодо документації на нове будівництво - "Передпроектне обстеження та виконання проектних робіт на очищення і збільшення об`єму водосховища "Відсічне" від 29.08.2008 № 4427/Г-4/1-4-4471, який на час укладення інвестиційного договору втратив чинність та не є належним документом дозвільного характеру щодо видобутку піску. Відтак, суди, оцінивши докази та обставини справи, дійшли висновку, що користування надрами ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" шляхом видобування корисних копалин місцевого значення - піску здійснювалось без отримання відповідного спеціального дозволу на користування надрами.
Суди також врахувавши, що у рішенні Господарського суду Житомирської області від 28.08.2017, залишеному без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі № 906/506/17 за позовом КП "Житомирводоканал" до ТОВ "РБК "БІЛД-Україна", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - виконавчий комітет Житомирської міської ради про розірвання спірного інвестиційного договору встановлено обставини, що шлях для проїзду технологічного транспорту до місця виконання робіт з реконструкції і днопоглиблення водосховища "Відсічне" на річці Тетерів, як і для транспортування технологічних відходів, що з`являються внаслідок виконання робіт (надлишкові мулові відходи, торфосуміші, грунтові маси, тощо), проходить через дамбу, що розташована на річці Тетерів в районі села Перлявка Житомирського району Житомирської області та належить Військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), а земельна ділянка, задіяна при виконанні даних робіт (а саме один вже збудований мулонакопичувач та ще три запроектованих мулонакопичувачі) знаходиться в постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 ) на підставі державного акта серії Б № 022537 від 1978 року. Дамба є військовим майном, а земельна ділянка, яка буде задіяна згідно з проектом щодо проведення робіт з реконструкції та днопоглиблення водосховища "Відсічне" на річці Тетерів фактично є військовим полігоном.
З урахуванням наведеного у системному застосуванні частини першої статті 203, частини третьої статті 215, частини третьої статті 228 ЦК України у поєднанні з нормами статті 4 Кодексу України про надра, суди дійшли висновку, що спірний інвестиційний договір підлягає визнанню недійсним, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства та порушує право власності Українського народу на надра.
Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість посилань КП "Житомирводоканал", на те, що в межах справи № 11/5007/68/11 за позовом прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області до 1) виконавчого комітету Житомирської міської ради; 2) Приватної бататопрофільної фірми "Яніцький"; 3) КП "Житомирводоканал", за участю третьої особи на стороні відповідачів, без самостійних вимог на предмет спору: Колективного підприємства "Житомирводпроект" про скасування рішення від 21.04.2011 № 309 та визнання недійсним договору, розглянуто аналогічний позов з таких же підстав, але щодо інвестиційного договору від 29.04.2011, а саме: в частині визнання пункту відносно права інвестора використовувати на власний розсуд технологічні відходи, що з`являються внаслідок виконаних робіт за даним договором (надлишкові мулові відходи, торфосуміші, ґрунтові маси тощо), оскільки позов у справі № 11/5007/68/11, заявлений з інших підстав ніж у справі № 906/620/21.
3.3. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.02.2023 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 906/620/21, КП "Житомирводоканал" зверталося з касаційною скаргою, в якій просило рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
За результатами розгляду касаційної скарги КП "Житомирводоканал" Верховним Судом 26.09.2023 (Волковицька Н. О. - головуючий, судді: Могил С. К., Случ О. В.) прийнято постанову, якою: касаційну скаргу КП "Житомирводоканал" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Житомирської області від 14.02.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 906/620/21 залишено без змін.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.02.2023 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 906/620/21, ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" у порядку статті 305 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та застосувати у справі позовну давність.
4.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
4.3. Скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, 261, 267 ЦК України при розгляді даного спору в частині того, з якого моменту в цьому випадку починається перебіг позовної давності для Прокурора і чи є підставою для відмови у задоволенні позову його подання більш ніж через 3 роки після укладення спірного інвестиційного договору і чи можливо заявити про застосування позовної давності особі на стадії апеляційного або касаційного оскарження у випадку, якщо особа не брала участі у справі при її розгляді в судах першої та апеляційної інстанцій з поважних причин і не могла об`єктивно скористатися правом на подання заяви про застосування позовної давності.
Скаржник вважає, що в даному випадку позовна давність обчислюється з моменту вчинення правочину (у даному випадку з 15.04.2016) і закінчується після спливу 3 років (15.04.2019), а тому в межах цієї справи можливо застосувати позовну давність і відмовити позивачу у задоволенні позову, в тому числі на підставі заяви, зробленої на стадії касаційного оскарження, оскільки ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" не мало можливості з об`єктивних причин заявити про застосування позовної давності раніше.
4.4. Крім того, скаржник акцентує увагу на відсутні висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статей 4, 16, 18, 23 Кодексу України про надра в частині того, чи вважається землекористувачем земельної ділянки особа, якій власник такої ділянки встановив особистий сервітут відносно такої земельної ділянки, і якщо вважається, то чи потрібно в такому випадку отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами.
На переконання ТОВ "РБК "БІЛД-Україна", вищевказані норми матеріального права у спірних правовідносинах необхідно застосовувати так, що особа, якій встановлено сервітут на користування земельною ділянкою, вважається її землекористувачем, а тому в силу статті 23 Кодексу України про надра не потребує спеціального дозволу на користування надрами.
У контексті наведених доводів скаржник звертає увагу на те, що ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" є землекористувачем спірної земельної ділянки на підставі договорів про встановлення сервітуту. Водночас ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" не мало можливості з об`єктивних причин надати до судів першої та апеляційної інстанцій докази щодо права користування спірною земельною ділянкою (договори про встановлення сервітуту), оскільки справу розглянуто судами попередніх інстанцій за його відсутності.
4.5. Прокурор у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову - без змін.
4.6. 01.10.2024 на адресу суду надійшла заява ТОВ "РБК "БІЛД-Україна", в якій представник Чередніченко М. М. просить відкласти розгляд справи на іншу дату з метою надання можливості взяти участь в судовому засіданні директору ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" Петльованому А. О.
Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд відмовив у його задоволенні з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, визначених у частині другій статті 202 ГПК України. Суд врахував, що ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" було належним чином та завчано повідомлено про дату, час і місце призначеного на 01.10.2024 засідання суду касаційної інстанції у цій справі, процесуальний закон не містить положень щодо обов`язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи, зокрема, за участю директора ТОВ "РБК "БІЛД-Україна", участь директора ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" у судовому засіданні суд касаційної інстанції у цій справі обов`язковою не визнавав, розгляд справи касаційною інстанцією здійснюється в межах статті 300 ГПК України, а матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Крім цього, Верховний Суд врахував участь представника ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" Чередніченка М. М. у судовому засіданні 01.10.2024, якого уповноважено діяти від імені юридичної особи - ТОВ "РБК "БІЛД-Україна", зокрема, брати участь у судовому засіданні, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань і міркувань інших осіб.
5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частин першої-четвертої статті 305 ГПК України, якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. У випадку відкриття касаційного провадження за такою скаргою суд касаційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та судових рішень, що оскаржуються. За результатами розгляду касаційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 315 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи.
Зважаючи на здійснений Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду перегляд рішення Господарського суду Житомирської області від 14.02.2023 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 906/620/21, касаційний перегляд наведених судових рішень здійснюється Верховним Судом виключно в межах доводів касаційної скарги ТОВ "РБК "БІЛД-Україна", які не розглядалися під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи - КП "Житомирводоканал".
Оцінивши доводи касаційної скарги ТОВ "РБК "БІЛД-Україна", що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
5.3. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, які належним чином не були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Отже, зі змісту наведеної норми вбачається, що безумовною підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд є її розгляд за відсутності будь-кого з учасників за умови неповідомлення його належним чином про дату, час і місце судового засідання.
За доводами касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу за відсутності ТОВ "РБК "БІЛД-Україна", не повідомленого про дату, час та місце судового засідання. При цьому основними доводами касаційної скарги із посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 4, 16, 18, 23 Кодексу України про надра та статей 256, 257, 261, 267 ЦК України є незастосування до спірних правовідносин позовної давності, а також те, що ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" є землекористувачем спірної земельної ділянки на підставі договорів про встановлення сервітуту. Водночас скаржник наголошує на тому, що ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" не мало можливості з об`єктивних причин заявити про застосування позовної давності у судах першої та апеляційної інстанцій, а також надати докази щодо права користування земельною ділянкою (договори про встановлення сервітуту), оскільки справу розглянуто судами попередніх інстанцій за його відсутності.
У зв`язку з цим Верховний Суд зауважує, що першочерговим є зв`язування належного чи, навпаки, виконання судами попередніх інстанцій вимог процесуального закону щодо повідомлення ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" про час та місце розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Як убачається з матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи розглянули справу без участі представника ТОВ "РБК "БІЛД-Україна".
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно із частиною третьою статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Кожна держава встановлює правила судової процедури, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.
Згідно із частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із частиною четвертою статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" від 04.12.1995 (заява № 23805/94) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Важливим елементом справедливого судового розгляду є рівність та змагальність сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами".
Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 42 ГПК України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно з вимогами статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом, для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
За змістом частин п`ятої, десятої, одинадцятої статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення в повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про вебадресу такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина шоста статті 242 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 285 ГПК України судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.
Обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.
Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 918/1478/14, від 03.08.2022 у справі № 909/595/21).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270), у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Колегія суддів також звертає увагу на те, що в пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 та в пункті 97 постанови від 17.05.2024 об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).
ЄСПЛ зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви № 69829/01, № 2672/03).
Разом з цим відповідно до положень статті 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі № 906/638/22.
Як убачається з матеріалів справи, вся поштова кореспонденція під час нового розгляду справи надсилалася господарськими судами першої та апеляційної інстанцій рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу ТОВ "РБК "БІЛД-Україна", яка була зазначена у позовній заяві та містилася в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 10009, м. Житомир, вул. Селецька, 33. Проте на адресу судів першої та апеляційної інстанцій поверталися поштові відправлення (конверти) з усіма судовими рішеннями (ухвалами, рішенням та постановою) по вказаній справі з довідками відділення підприємства зв`язку з вказівкою причини повернення "закінчення терміну зберігання" та "відсутність адресата за вказаною адресою".
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відсутній" та "за закінчення терміну зберігання", з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами про виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення відповідно до приписів пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі № 906/638/22.
Разом з цим, як зазначалося вище, у прохальній частині касаційної скарги міститься клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності у справі № 906/620/21, яке колегією суддів залишається без розгляду з огляду на таке.
Згідно із частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Отже, позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі.
Таким чином, заява про застосування позовної давності може подаватися стороною лише до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 8 постанови Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 923/1137/21.
Варто також звернути увагу на те, що оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії касаційного провадження здійснюється лише перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції (схожий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 907/574/16, від 12.12.2018 у справі № 367/2259/15).
Як виняток, у разі, якщо відповідача не було належним чином повідомлено судом першої інстанції про час і місце розгляду справи та він не брав участі в такому розгляді, то це є підставою для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц).
Отже, умовою для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції, є неналежне (без дотримання вимог процесуального законодавства) повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції (аналогічний висновок викладено в пункті 91 постанови Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 911/4923/14 та пункті 8 постанови Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 923/1137/21).
Утім, як зазначалось вище, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином виконали вимоги процесуального закону щодо повідомлення скаржника про час і місце розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, а наслідки неотримання кореспонденції, яка направляється на офіційну адресу юридичної особи, покладаються на цю особу.
Відтак, у суду касаційної інстанції немає правових підстав для розгляду заяви скаржника про застосування позовної давності, зробленої на стадії касаційного перегляду судових рішень та формування висновку щодо питання застосування норми права, а саме статей 256, 257, 261, 267 ЦК України у подібних правовідносинах.
При цьому доводи скаржника щодо поважності причин, через які він не міг взяти участь у справі, колегією суддів відхиляються, оскільки, по-перше, такі причини залежали від організації роботи скаржника, пов`язані з суб`єктивними чинниками. По-друге, провадження у справі № 906/620/21 розпочато 09.06.2021, тобто до введення воєнного стану в Україні (24.02.2022), і як свідчать матеріали цієї справи, ТОВ "РБК "БІЛД-Україна" не отримувало поштову кореспонденцію ні під час розгляду цієї справи перший раз, ні під час нового розгляду.
Ураховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для касаційного перегляду судових рішень по суті спору та для формування висновку щодо застосування положень 4, 16, 18, 23 Кодексу України про надра. Водночас Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
5.5. Колегія суддів також зазначає, що у пункті 54 рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України", заява № 4241/03 від 28.10.2010, вказано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див. рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.3. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК "БІЛД-Україна" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 14.02.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 906/620/21 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді Є. В. Краснов
Г. М. Мачульський
