ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2023 року Справа № 924/337/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Мельников О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 6 липня 2021 року по справі №924/337/18 (суддя - Димбовський В.В.)
час та місце ухвалення рішення: 6 липня 2021 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; вступна і резолютивна частина проголошена о 17:00 год; повний текст рішення складено 7 липня 2021 року
за позовом Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобулетурі Трейдінг"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Воролд Транс"
про стягнення 39051,81 доларів США
за участю представників сторін:
від Позивача - Зінкевич Д.В.;
від Відповідача не з`явився;
від Третьої особи - не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобулетурі Трейдінг" про стягнення заборгованості в сумі 39051,81 долар США.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання Відповідачем договору (контракту) №2708 від 27 серпня 2015 року (надалі - Контракт) в частині сплати коштів за поставлений товар.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 6 липня 2021 року в справі №924/337/18 в позові Позивача до Відповідача про стягнення 39051,81 доларів США відмовлено.
Відповідне судове рішення ґрунтується на тому, що за додатковими угодами №41 від 24 жовтня 2017 року та №42 від 6 грудня 2017 року визначено порядок оплати - протягом 5-ти календарних днів з моменту відвантаження товару покупцю. Однак, враховуючи наявні матеріали справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що строк виконання зобов`язання Відповідача не настав з огляду на відсутність доказів отримання товару Відповідачем, або особою, яку Відповідач уповноважував отримати товар за нього, або ж отримання товару перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.
Суд вказав, що Позивач як на доказ передачі Відповідачу товару за Контрактом (з врахуванням додаткових угод №41 від 24 жовтня 2017 року та №42 від 6 грудня 2017 року) посилається на наявні в матеріалах справи міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) та на митні декларації, та встановив, що В накладних CMR №013024 від 13 листопада 2017 року та №428264 від 19 грудня 2017 року перевізником вказано "VOROLD TRANS", а у пункті 50 ("Принципал") митних декларацій UA101070/2017/027167 та UA101070/2017/031771 міститься відмітка - ТОВ "Воролд Транс".
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що будь-яких доказів, з яких би вбачалось, що ТОВ "Воролд Транс" є перевізником Відповідача за договором поставки № 2708 від 27 серпня 2015 року (з врахуванням додаткових угод №41 від 24 жовтня 2017 року та №42 від 6 грудня 2017 року), або являвся особою, що діє від імені ТОВ "Кобулетурі Трейдінг", Позивачем не подано та матеріали справи не містять.
В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд вказав, що враховуючи наявні матеріали справи, Позивач не обґрунтував підстави для стягнення коштів з Відповідача на користь Позивача за Контрактом (з врахуванням додаткових угод №41 від 24 жовтня 2017 року та №42 від 6 грудня 2017 року) з огляду на ненастання строку оплати товару в розумінні положень додаткових угод №41 та №42 та відсутність доказів прийняття товару Відповідачем чи його уповноваженою особою.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.
Скаржник зазначає, що поданими до апеляційного господарського суду доказами (договори-заявки між Товариством та ТОВ "Воролд Транс" та копії електронних митних декларацій UA101070/2017/027167, UA101070/2017/031771, які містять відтиск печатки перевізника у накладних та митних деклараціях) підтверджено те, що відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у господарській операції та доведеністю фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди
Апелянт вказує, що 19 грудня 2017 року Позивач виконав свої зобов`язання по поставці Товару Покулцю/Відповідачу на суму 28 115 доларів США, відповідно до умов поставки згідно Додаткової угоди № 42, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною (СМІІ) № 428264 та Вантажно-митною декларацією (форма МД-2) ЦА 101070/2017/ 031771. На виконання умов Контракту Позивач надав надану партію Товару Міжнародний ветеринарний сертифікат АА.№ 014745 від 19 грудня 2017 року, декларацію виробника/посвідченням про якість (ПРВ)№39, декларацію виробника/посвідченням про якість (масло) №40, декларацію виробника/посвідченням про якість (масло) № 41, декларацію виробника/посвідченням про якість (спреди) №42 сертифікат походження товару № 1700675 та рахунок фактуру № 40-011 від 11 грудня 2017 року.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 травня 2022 року (у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г., суддя Миханюк М.В.) апеляційну скаргу Позивача залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 6 липня 2021 року залишено без змін. Дана постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що строк виконання зобов`язання Відповідача не настав з огляду на відсутність доказів отримання товару Відповідачем, або особою, яку Відповідач уповноважував отримати товар за нього, або ж отримання товару перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; у накладних перевізником вказано "VOROLD TRANS", а у пункті 50 ("Принципал") митних декларацій міститься відмітка ТОВ "Воролд Транс"; будь-яких доказів, з яких би вбачалось, що ТОВ "Воролд Транс" є перевізником Відповідача за договором поставки, або є особою, що діє від імені Відповідача, Позивачем не подано.
Крім того, у вказаній постанові, суд апеляційної інстанції не надавав оцінку долученим до апеляційної скарги договорам-заявкам та електронним митним деклараціям з огляду на те, що такі докази було подано з пропуском строку, встановленого законом без клопотання про прийняття таких доказів та без обґрунтування неможливості їх подання вчасно.
Не погоджуючи з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 травня 2022 року суду, Позивач подав касаційну скаргу, в якій просив зазначені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 29 листопада 2022 року касаційну скаргу Позивача задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 травня 2022 року в справі № 924/337/18 скасовано. Справу № 924/337/18 передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
При направленні справи на новий розгляд Верховний Суд вказав вказівки які необхідно виконати під час нового розгляду справи, а саме:
·подаючи до суду апеляційної інстанції нові докази, Підприємство зазначало, що не мало можливості подати їх до суду першої інстанції, оскільки Відповідач не брав участь у справі, не заперечував обставини щодо поставки йому товару через перевізника за оспорюваними накладними. Позивач не є стороною договору між перевізником та покупцем;
·суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що обставини залучення перевізника покупцем не є встановленими, не виконавши обов`язок, передбачений частиною четвертою статті 74 ГПК України щодо витребування таких доказів у перевізника, зважаючи на недобросовісну поведінку Відповідача щодо участі у справі. Позивач, зважаючи на принцип змагальності, був позбавлений можливості довести обставини, які не оспорювалися Відповідачем у суді першої інстанції; суд не визначав, що такі обставини є предметом доказування і підлягають з`ясуванню;
· Позивач посилався на те, що отримав відповідні докази від перевізника лише після ухвалення рішення у справі, оскільки така обставина не оспорювалася відповідачем, суд першої інстанції не визначав порядок з`ясування цієї обставини та перевірки їх доказами. При цьому позивач не є стороною договору між покупцем та перевізником;
·зважаючи на принцип змагальності, самостійне визначення судом такої обставини, що потребує доказування, без надання Позивачу можливості спростувати або підтвердити відповідні обставини, Верховний Суд, враховуючи завдання господарського судочинства, вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не дослідив докази, що стосуються обставин призначення покупцем перевізника, які були додані до апеляційної скарги;
·за конкретних обставин справи, у розумінні частини третьої статті 269 ГПК України мав місце винятковий випадок; такі докази не були подані до суду першої інстанції з причин, що не залежали від Позивача, оскільки суд першої інстанції порушив принцип змагальності сторін та порядок з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 2 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Хмельницької області від 6 липня 2021 року (том 3, а.с. 201-202). Залучено до участі у справі №924/337/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Воролд Транс" (надалі Третя особа). Зобов`язано Позивача у дводенний строк з дня отримання даної ухвали надіслати копію позовної заяви з доданими до неї документами та копію апеляційної скарги Третій особі. Оформити Доручення про вручення документів у цивільній справі відповідно до Договору між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, ратифікованого Україною 22 листопада 1995 року.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 2 січня 2023 року проведення підготовчих дій закінчено, розгляд апеляційної скарги призначено на 28 червня 2023 року об 14:00 год (том 3, а.с. 203).
На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Позивача надійшли належним чином оформлені документи та доручення про вручення поштових документів.
На електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшли письмові пояснення в справі №924/337/18 в котрих Позивач вказав, що на підтвердження факту передання товару також подано до суду апеляційної інстанції договори-заявки між Відповідачем та Третьою особою та копії електронних митних декларацій UA101070/2017/027167, UA101070/2017/031771. За твердженням апелянта, відповідно до пунктів 5 додаткових угод № 41, № 42 сторони узгодили поставку на умовах FСА: Україна, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. І.Франка,47 (правила Інкотермс в редакції 2010 року; пункт 2.1 договору та пункти 5 додаткових угод № 41, 42), що кореспондується з пунктом 2.1 договору. Позивач зауважив, що згідно з умовами статті А.4 ІНКОТЕРМС-2010 FCA (Франко-перевізник) продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, зокрема, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього. Позивач вказав, що статтею А.5 ІНКОТЕРМС-2010 FCA (Франко-перевізник) передбачено, що продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4. Статтею 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 цієї статті унормовано, що переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові. Апелянт наголосив, що до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Таким чином, на переконання Позивача, право власності на Товар виникає у Відповідача з моменту передачі товару Позивачем перевізнику, а тому і строк виконання зобов`язань настав з моменту передачі товару перевізнику.
Розпорядженням керівника апарату № 01-05/226 від 27 червня 2023 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Маціщук А.В., призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №918/580/21.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі № 924/337/18 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя ФіліповаТ.Л..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 червня 2023 року прийнято справу №924/337/18 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Василишина А.Р., суддів Філіпової Т.Л., Бучинської Г.Б..
В судовому засіданні від 28 червня2023 року представник Позивача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі Позивача, просив її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. При цьому, представник Позивача вказав, що на підтвердження факту передання товару також подано до суду апеляційної інстанції договори-заявки між Відповідачем та Третьою особою та копії електронних митних декларацій UA101070/2017/027167, UA101070/2017/031771. Відповідно до частини четвертої статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Представник зауважив, що згідно до пункту 5 додаткових угод № 41, № 42 сторони узгодили поставку на умовах FСА: Україна, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. І.Франка,47 (правила Інкотермс в редакції 2010 року; пункт 2.1 договору та пункти 5 додаткових угод № 41, 42), що кореспондується з пунктом 2.1 договору. Згідно з умовами статті А.4 ІНКОТЕРМС-2010 FCA (Франко-перевізник) продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Представник наголосив, що поставка вважається здійсненою, зокрема, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього. Статтею А.5 ІНКОТЕРМС-2010 FCA (Франко-перевізник) передбачено, що Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4. Статтею 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 цієї статті унормовано, що переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Таким чином, право власності на Товар виникає у Відповідача з моменту передачі товару Позивачем перевізнику, а тому і строк виконання зобов`язань настав з моменту передачі товару перевізнику.
Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги Позивача стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північнозахідного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. При цьому колегія виходила з наступного.
Як вбачається з доказів, долучених до матеріалів справи, 27 серпня 2015 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір (контракт) № 2708 (надалі Контракт; том 1, а.с. 15-19).
Відповідно до пункту 1.1 Контракту, Позивач зобов`язався в порядку і на умовах визначених Контрактом, по замовленню Відповідача виробити на власних виробничих потужностях товар під знаком для товарів і послуг Покупця, згідно асортименту, затвердженого сторонами в Доповненні №1 (надалі -Товар), передати Товар Відповідачу, а Відповідач зобов`язався його прийняти та оплатити.
За пунктом 1.2 Контракту: поставка Товару здійснюється партіями, відповідно до затвердженого Сторонами річним планом поставки Товару з помісячним графіком поставок (далі іменується як "Графік поставок"), що визначається Сторонами в Додатку №2 до цього Контракту.
Згідно з пунктом 2.1 Контракту поставка Товару здійснюється на умовах поставки FСА: Україна, м Житомир, вул. Заводська, 21 (правила Інкотермс в редакції 2010 року; додаткові умови поставки обумовлюються Сторонами в додатковій угоді до Контракту.
За умовами пункту 2.2 Контракту поставка Товару відбувається партіями в рамках погодженого Сторонами річного Графіку поставок на підставі Додаткових угод.
Відповідно пунктів 2.5-2.7 Контракту: додаткова угода по поставці партії Товару здійснюється Сторонами на підставі письмової заявки Відповідача; заявка Відповідача повинна містити асортимент, кількість товару, термін і умови поставки Товару; після підписання Додаткової угоди на поставку Товару, Відповідач не має права відмовитися від прийняття Товару.
Пунктами 6.1-6.5 Контракту передбачено, що: ціна Товару встановлюються за згодою сторін на кожну окрему партію Товару визначається в Додатковій угоді на поставку конкретної партії товару; у вартість Товару входить вартість упаковки, а також вартість навантаження, митне оформлення, вартість сертифікатів та інших документів, необхідних для поставки товару; ціна Товару узгоджується Сторонами в Додатковій угоді на поставку конкретної партії товару. Валютою цього Контракту і платежів по ньому є долари США; сума даного Договору становить суму поставок всіх партій товару.
В силу дії пунктів 7.1-7.3 Контракту: порядок оплати визначається Сторонами на кожну партію Товару і уточнюються в додатковій угоді до цього Контракту; Відповідач оплачує кожну партію Товару за цим Договором шляхом здійснення банківських переказів па поточний рахунок Позивача, вказаний в реквізитах цього Контракту; датою оплати за Товар вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача.
За пунктом 8.1 Контракту, Позивач на кожну партію Товару зобов`язаний надати наступні документи: рахунок-фактуру; ЗМІ; ветеринарний сертифікат; посвідчення про якість товару; сертифікат походження товару, декларація виробника; протокол ГМО; гігієнічний висновок.
Згідно з пунктом 13.3 Контракту (з врахуванням доповнення №1 від 26 грудня 2016 року до контракту) справжній Контракт складено в двох примірниках російською мовою кожен з яких має однакову силу і діє до 31 грудня 2017 року з дати підписання договору, але в будь-якому випадку до повного виконання обов`язків Сторін.
З врахуванням Доповнення №2 від 27 серпня 2017 року до Контракту, пункт 12.1 Контракту викладено в такій редакції: "всі суперечки і розбіжності, які можуть виникнути між Сторонами в результаті різного тлумачення положень, умов або вимог зобов`язань за цим Контрактом або в зв`язку з ним, включаючи його термін дії і остаточне виконання, повинні вирішуватися шляхом переговорів й розумно стислий термін. В разі, якщо Сторони не досягнули прийнятного для сторін рішення, то такі спори підлягають розгляду господарським судом за місцезнаходженням Позивача на підставі матеріального і процесуального права України".
До Контракту долучено Додаток №1 від 27 серпня 2015 року, яким визначено таблицю асортименту.
24 жовтня 2017 року між Позивачем та Відповідачем підписано Додаткову угоду № 41 на поставку продукту рослинно-вершкового, 82,5% загального жиру в т.ч.10 % м.ж., ТМ "Kobuleturi" брикет 500 г., загальною вагою 10000 кг, загальною вартістю 18435,91 доларів США. Ціна товару встановлена на умовах поставки FCA, Україна, Хмельницька область, м. Староконстантинів, вул. І.Франка, 47 (Інкотермс 2010 року). Валюта - долари США, умови оплати: 20% вартості товару - передоплата, але не пізніше, ніж за день до відвантаження товару, 80% - протягом 5-ти календарних днів з моменту відвантаження товару покупцю. Умови поставки: FCA, Україна, Хмельницька область, м. Староконстантинів, вул. І.Франка, 47 (Інкотермс 2010р.). Срок поставки листопад 2017р. Місце розвантаження товару ООО "Кобулетурі Трейдінг", Грузія, м. Тбілісі, вул. Бакрадзе №2 (том 1, а.с. 25).
Також до матеріалів справи додано Інвойс №31 від 24 жовтня 2017 року на суму 18435,91 доларів США, рахунок-фактуру №39 від 6 листопада 2017 року на суму 18435,91 доларів США (том 1, а.с. 28-29).
Згідно з накладною CMR №013024 від 13 листопада 2017 року перевізником Третьою особою прийнято товар вагою 10310 кг (продукт рослинно-вершковий, 82,5% ТМ "Kobuleturi" 500 г.) в м. Староконстантинів. У CMR заповнено пункт 22 відправником, пункт 23 перевізником та не заповнено пункт 24 одержувачем. Відсутня відмітка про перетинання митного кордону.
Також до матеріалів справи долучено митну декларацію (форми МД-2) UA101070/2017/027167, відмітка про митний орган відправлення, митний орган призначення (пункт 53) та нарахування платежів (пункт 47) не заповнені. В пункті 50 "Принципал" міститься відмітка Третьої особи.
6 грудня 2017 року сторонами підписано Додаткову угоду №42 на поставку продукту рослинно-вершкового, 82,5% загального жиру в т.ч.10 % м.ж., ТМ "Kobuleturi" брикет 500 г., загальною вагою 6400 кг., масла 82,5% ТМ "Kobuleturi" брикет 200 г., загальною вагою 2500 кг., масла 82,5% ТМ "Kobuleturi" брикет 500 г., загальною вагою 500 кг., спред 82,5% ТМ "Kobuleturi" брикет 500 г., загальною вагою 600 кг., загальною вартістю 28115,00 доларів США. Ціна товару встановлена на умовах поставки FCA, Україна, Хмельницька область, м. Староконстантинів, вул. І.Франка, 47 (Інкотермс 2010р.). Валюта - долари США, умови оплати: 20% вартості товару - передоплата, але не пізніше, ніж за день до відвантаження товару, 80% - протягом 5ти календарних днів з моменту відвантаження товару покупцю. Умови поставки: FCA, Україна, Хмельницька область, м. Староконстантинів, вул. І.Франка, 47 (Інкотермс 2010р.). Срок поставки грудень 2017р. Місце розвантаження товару ООО "Кобулетурі Трейдінг", Грузія, м. Тбілісі, вул. Бакрадзе №2 (том 1, а.с. 35).
Також до матеріалів справи додано Інвойс №42 від 6 грудня 2017 року на суму 28115 доларів США, рахунок-фактуру №40 від 11 грудня 2017 року на суму 28115 доларів США.
Згідно з накладною CMR №428264 від 19 грудня 2017 року перевізником Третьою особою прийнято товар загальною вагою 10320 кг (продукт рослинно-вершковий, 82,5% ТМ "Kobuleturi" 500 г., масло 82,5% ТМ "Kobuleturi" та спред 82,5% ТМ "Kobuleturi" 500 гр.) в м. Староконстантинів. У CMR заповнено пункт 22 відправником, не заповнено пункт 24 одержувачем та не заповнено пункт 23 перевізником, міститься відтиск штампу Третьої особи.
Також до матеріалів справи долучено митну декларацію (форми МД-2) UA101070/2017/031771, відмітка про митний орган відправлення, митний орган призначення (пункт 53) та нарахування платежів (пункт 47) не заповнені. В пункті 50 "Принципал" міститься відмітка Третя особа.
До матеріалів справи додано сертифікати про походження товару №1747423 від 13 листопада 2017 року та №1700675 від 15 грудня 2017 року, міжнародні ветеринарні сертифікати АА №014745 та посвідчення про якість (Ф10-53, Ф10-54) від 19 грудня 2017 року. У претензії Позивача, адресованій Відповідачу, Позивач просить сплатити заборгованість.
Також до матеріалів справи долучено "реєстри документів", за якими у період з 29 березня 2018 року по 5 травня 2018 року LTD Kobuleturi Treidingi сплачено Позивачу 2500 доларів США із зазначенням "INVOICE N40 DD 20.07.2017" та Dairy Trading Corp 5400 доларів США (том 1, а.с. 52-57).
Позивач зважаючи на вищевстановлені обставини, звернувся до суду з позовом з метою захисту порушеного, на його думку права до Відповідача про стягнення заборгованості в сумі 39051,81 доларів.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з пунктом 1 частиною 2 статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статтею 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу дії статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
В силу дії статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як передбачено статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до частини 1 статті 682 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності.
Відповідно до статті 683 ЦК України якщо договором купівлі-продажу встановлений обов`язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов`язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту.
Продавець зобов`язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.
Під комплектністю товару слід розуміти сукупність деталей, вузлів, окремих складових частин товару (комплектуючих виробів), які утворюють єдине ціле, що використовується за загальним призначенням. Поняття комплектності застосовується до таких технічно складних виробів, як обладнання, машини, прилади, а також до споживчих товарів, зокрема, споживчої техніки.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи заперечення, наведені в апеляційній скарзі Позивача щодо відмови в стягненні заборгованості за переданий товар для Відповідача, враховуючи вказівки наведені в постанові Верховного Суду щодо врахування принципу змагальності, самостійного визначення судом такої обставини, що потребує доказування, надання Позивачу можливості спростувати або підтвердити відповідні обставини, враховуючи завдання господарського судочинства, суд апеляційної інстанції досліджуючи докази, що стосуються обставин призначення Відповідачем перевізника, які були додані до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Позивач як на доказ передачі Відповідачу товару за Контрактом № 2708 від 27 серпня 2015 року (з врахуванням Додаткових угод №41 від 24 жовтня 2017 року та №42 від 6 грудня 2017 року) посилається на наявні в матеріалах справи міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) та на митні декларації.
В накладних CMR №013024 від 13 листопада 2017 року та №428264 від 19 грудня 2017 року перевізником вказано Третю особу, а у пункті 50 ("Принципал") митних декларацій UA101070/2017/027167 та UA101070/2017/031771 міститься відмітка Третя особа (том 1, а.с. 28-29; 38-40).
Як встановлено колегією суду Позивачем на підтвердження факту передання товару також було подано до суду апеляційної інстанції договори-заявки між Відповідачем та Третьою особою та копії електронних митних декларацій UA101070/2017/027167, UA101070/2017/031771 (том 2, а.с. 137-143).
Подаючи до суду апеляційної інстанції нові докази, Позивач зазначив, що не мав можливості подати їх до суду першої інстанції, оскільки Відповідач не брав участь у справі, не заперечував обставини щодо поставки йому товару через Третю особу за оспорюваними накладними. При цьому, Позивач наглосив, що не є стороною договору між перевізником та покупцем.
Дослідивши дані докази, зважаючи на позицію, наведену в постанові Верховного Суду щодо необхідності дослідження таких доказів, виходячи з обставин винятковості їх неподання суду першої інстанції та з метою дослідження всіх обставини справи та підтвердження належними та допустимими доказами обставин, наведених в позовній заяві на підтвердження позовних вимог, колегія суддів зауважує таке.
З договору-заявки №13/11/2017-01 від 13 листопада 2017 року та договору-заявки №19/12/2017-01 від 19 грудня 2017 року вбачається, що Відповідач в особі Георгія Піліа з одного боку та Третя особа з іншого боку в особі Панчишена О., що діє на підставі Статуту, уклали цей Договір про виконання перевезення вантажу (масло) автотранспортом на умовах наведених в даній заявці (том 2, а.с. 137-138), яка підписана та скріплена відтисками печаток Відповідача та Третьої особи.
З електронних митних декларацій UA101070/2017/027167 та UA101070/2017/031771 (том 2, а.с. 139-142) слідує, що Позивачем відправлено товар, котрий по найменуванню повністю відповідає товару, зазначеному в Додаткових угодах №41 та №42 до Контракту (том 1, а.с. 25, 35), перевізником якого (як зазначено в рядку 50 «Принципал») є Третя особа.
Згідно з пунктом 2.1 Контракту: поставка Товару здійснюється на умовах поставки FСА: Україна, м Житомир, вул. Заводська, 21 (правила Інкотермс в редакції 2010 року); додаткові умови поставки обумовлюються Сторонами в додатковій угоді до Контракту.
Відповідно пунктів 2.5-2.7 Контракту: додаткова угода по поставці партії Товару здійснюється Сторонами на підставі письмової заявки Відповідача; заявка Відповідача повинна містити асортимент, кількість товару, термін і умови поставки Товару; після підписання Додаткової угоди на поставку Товару, Відповідач не має права відмовитися від прийняття Товару.
В силу дії частини четвертої статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи Законами України.
Сторони узгодили поставку на умовах FСА: Україна, м Житомир, вул. Заводська, 21 (правила Інкотермс в редакції 2010 року) (пункт 2.1 Контракту та пункти 5 Додаткових угод № 41, №42).
Згідно зі статтею А4. правил Інкотермс 2010 FCA (Франко-перевізник), продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, зокрема, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього (пункт а статті А4).
Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4 (стаття А5. правил Інкотермс 2010 FCA (Франко-перевізник).
При цьому, матеріали справи не містять а Відповідачем, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не подано будь-яких доказів щодо заперечення та спростування Відповідачем обставин отримання Товару визначеного додатковими угодами №41 та №42 (чи щодо його некомплектності та якості). Враховуючи ж в свою чергу тривалий час розгляду даної справи суд апеляційної інстанції приймає до уваги даний факт саме на користь Позивача, як опосередкований доказ отримання даного Товару у визначених об`ємах Відповідачем (враховуючи принцип змагальності, на котрий наголосив Верховний Суд, скасовуючи попередньо прийняте апеляційним господарським судом рішення та направляючи справу на новий апеляційний розгляд).
Отже, зважаючи на подання Позивачем доказів, котрі засвідчують існування в юридичній природі Договорівзаявок на перевезення спірного товару та відображення переліку товару в електронних деклараціях укладених до таких заявок між Відповідачем та Третьою особою, зазначення в Контракті та Додаткових угодах пунктів щодо здійснення поставки товару на умовах поставки FСА (поставка вважається здійсненою, зокрема, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього) враховуючи вказівки, наведені в постанові Верховного Суду по даній справі щодо дослідження поданих Позивачем доказів на підтвердження передання товару та перевезення його саме Третьою особою на умовах поставки FСА, колегія суддів приходить до висновку про підтвердження Позивачем належними та допустимими доказами обставин передання товару (вид та маса якого співпадає з погодженими в Додаткових угодах №41 та №42 із супроводжуючими перевізними документами поданими Позивачем суду апеляційної інстанції) та перевезення його Третьою особою на умовах поставки FСА для Відповідача.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
За умовами укладеного між сторонами Доповнення №3 до Контракту та Додаткових угод №41 та №42, так і згідно Закону України "Про валюту і валютні операції", визначено, що у випадку коли валютою розрахунків виступає долар, то і усі платежі слід здійснювати саме у цій валюті.
При цьому, слід звернути увагу, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому належним виконанням зобов`язання з боку боржника є сплата коштів у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Аналогічна позиція висвітлена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №373/2054/16-ц.
Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то у постанові від 4 липня 2018 року у справі №14-134цс18 Великою Палатою Верховного Суду була висловлена правова позиція про те, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
При цьому, суд апеляційної інтснації враховує і те, що внутрішньою валютою Відповідача є Грузинська Ларі, а не гривня України, та те, що фактичне виконання такого рішення можливе виключно на території Грузії, що також вказує на те, що в такому випадку доцільним є стягнення саме у валюті Контракту (долар США, котра є визнаною обома Державами (як Грузією, так і Україною), як вільноконвертована валюта. Окрім того, з огляду на встановленний вище факт того, що фактичне виконання такого рішення може здійснюватися на території Грузії, то суд констатує і те, що таке виконання apriori може здійснюватися її органами виконання виключно за внутрішнім законодаством Грузії.
Таким чином, судова колегія приходить до всиновку, що за основу має братися прострочена сума, визначена у Контракті чи судовому рішенні (в даному випадку у рахунках-фактурах, митних деклараціях, специфікаціях, товарно-транспортних накладних (CMR)), а не її еквівалент у національній валюті України.
Відповідно, колегія суддів прийшла до висновку, що заборгованість Відповідача перед Позивачем в розмірі 39051,81 доларів США підтверджена належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги про стягнення 39051,81 доларів США на підстав Контракту та Додаткових угод №41 та №42 до Контракту - є підставною та такою, що підлягає до задоволення. З огляду на вказане колегія суду задовільняє позов про стягнення 39051,81 долар США з Відповідача на користь Позивача у повному обсязі, задовільняючи апеляційну скаргу Позивача.
Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду.
Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
В силу дії пункту 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 6 липня 2021 року в справі №924/337/18 скасуванню в частині відмови у стягненні 39051,81 доларів США з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 6 липня 2021 року по справі №924/337/18 - задоволити.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 6 липня 2021 року по справі №924/337/18 - скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобулетурі Трейдінг" (юридична адреса: Грузія, м. Кутаїсі, вул. Сулхан-Саба №23; фактична адреса: Грузія, м. Тбілісі, вул. Бакрадзе №2; реєстраційний номер 412693606) на користь Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" (31104, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 47, реєстраційний номер 31952591) борг в сумі 39051,81 доларів США.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобулетурі Трейдінг" (юридична адреса: Грузія, м. Кутаїсі, вул. Сулхан-Саба №23; фактична адреса: Грузія, м. Тбілісі, вул. Бакрадзе №2; реєстраційний номер 412693606) на користь Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" (31104, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 47, реєстраційний номер 31952591) - 15342 грн 36 коп. витрат зі спати судового збору за розгляд позовної заяви, 23013 грн 55 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, 30684 грн 72 коп. витрат за сплати судового збору за подання касаційної скарги.
6. Господарському суду Хмельницької області видати відповідні накази.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
8. Постанова підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
9. Справу №924/337/18 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Повний текст постанови виготовлено 3 липня 2023 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.
