ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/8493/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
представників учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранслоджистік" -
Андрощука С. В.,
Акціонерного товариства "Українська залізниця" - Сімчука І. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранслоджистік" про компенсацію судових витрат
у провадженні за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранслоджистік" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов?язання вчинити дії, стягнення упущеної вигоди,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранслоджистік" (далі - ТОВ "Укртранслоджистік") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про заборону АТ "Українська залізниця" вчиняти будь-які дії щодо заборони допуску вагона № 95084448 для курсування; зобов?язання АТ "Українська залізниця" внести до Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо вагона № 95084448; стягнення з АТ "Українська залізниця" суми упущеної вигоди в розмірі 0,01 грн.
Господарський суд міста Києва рішенням від 08.12.2022 задовольнив позов у частині заборони вчиняти будь-які дії щодо заборони допуску вагона №95084448 та зобов?язав АТ "Українська залізниця" внести до Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо вагона № 95084448, в іншій частині позову відмовив; додатковим рішенням від 22.12.2022 стягнув з відповідача 9533,34 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.03.2023 рішення від 08.12.2022 залишив без змін; змінив додаткове рішення від 22.12.2022, стягнув з відповідача 8233,33 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Додатковою постановою від 20.03.2023 стягнув з відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
23.03.2023 АТ "Українська залізниця" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Укртранслоджистік" вказало, зокрема, про те, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу складає 50000 грн.
Верховний Суд постановою від 07.06.2023 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишив без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі № 910/8493/22 залишив без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранслоджистік" звернулося до Верховного Суду із заявою про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн.
АТ "Українська залізниця" надало клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду справи у Верховному Суді, вказуючи про невідповідність заявленої позивачем суми вартості правової (правничої) допомоги критеріям, передбаченим у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Також зазначило, що до розрахунку витрат повторно включені суми, вже розглянуті Північним апеляційним господарським судом.
Розглянувши заяву, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
За змістом пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (тут і далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).
Стаття 123 ГПК України встановлеює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 126 ГПК України).
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 закону).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто процесуальним законодавством передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).
Згідно з положеннями частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції при перегляді касаційної скарги позивач надав:
- додаткову угоду від 20.03.2023 № 3 якою сторони внесли зміни до договору про надання правничої допомоги від 28.05.2022, укладеного з Адвокатським бюро "Сергія Андрощука", зокрема пункт 4.1.2 виклали в наступній редакції: "За супроводження справи, визначеної в пункті 1.1 договору, в судах апеляційної/касаційної інстанції вартість правової (правничої) допомоги буде становити 40 000 грн";
- акт від 08.06.2023 № 3 приймання-передачі наданої правової допомоги, а саме: за супровід справи у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду - 40 000 грн;
- виписку з рахунку від 09.06.2023 про оплату вартості наданої правової допомоги у розмірі 40 000 грн.
Матеріали справи також містять копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 28.05.2023 серія АІ № 1265367, виданий позивачем на підставі договору про надання правової допомоги від 28.05.2022 адвокату Андрощуку Сергію Васильовичу, який особисто приймав участь в судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Як вже зазначалось, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 цього Закону).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або ж погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
З наданої до Верховного Суду додаткової угоди від 20.03.2023 № 3 до договору про надання правничої допомоги від 28.05.2022, укладеного з Адвокатським бюро "Сергія Андрощука", вбачається, що сторони погодили фіксований розмір гонорару - 40 000 грн за супровід справи в судах апеляційної/касаційної інстанції, а тому склад дій (перелік робіт), які були вчиненні адвокатом на виконання цього договору, не є вирішальним для визначення адвокатського гонорару у цій справі.
При цьому колегія суддів враховує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вивчивши надані відповідачем в обґрунтування адвокатських витрат документи колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та не становить надмірний тягар для позивача, у зв`язку з чим колегія суддів дійшов висновку про задоволення заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції та стягнення з АТ "Укрзалізниця" 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
При цьому доводи позивача, викладені у клопотанні про зменшення розміру заявлених до стягнення витрат, вказаних висновків не спростовують. Верховний Суд також враховує, що касаційний перегляд судових рішень у цій справі здійснювався саме за ініціативою АТ "Укрзалізниця", а тому він не міг не усвідомлювати наслідки своїх процесуальних дій. У касаційній скарзі АТ "Укрзалізниця" також вказувало на те, ця справа становить значний суспільний інтерес, має виняткове значення для учасників справи, а предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, а тому доводи, викладені у клопотання щодо невідповідності заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу критеріям співмірності Суд оцінює критично.
Так само є непереконливими доводи АТ "Українська залізниця" про те, що до складу розрахунків, поданих Північному апеляційному господарському суду за заявою від 03.03.2023, включалися послуги з надання правової допомоги з аналізу документів АТ "Українська залізниця", датованих 08.08.2023 (пункти 2 розрахунку) датованих 02.03.2023. Що ж до пункту 1 розрахунку, то за змістом додаткової постанови суду апеляційної інстанції на стадії апеляційного провадження суд не відніс витрати, понесені після завершення апеляційного розгляду справи, до необхідних та неминучих і не стягнув з відповідача, що не перешкоджає суду касаційної інстанції здійснити власну оцінку понесених витрат, враховуючи подальший процесуальний перебіг справи.
Керуючись статтями 123, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранслоджистік задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул.Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранслоджистік" (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72; ідентифікаційний код 39834796) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн.
Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський
