ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
(додаткова)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" березня 2023 р. Справа№ 910/8493/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Михальської Ю.Б.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 20.03.2023 у справі №910/8493/22 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранслоджистік» про компенсацію судових витрат
у справі № 910/8493/22 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранслоджистік»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про зобов`язання вчинити дії, стягнення упущеної вигоди
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2022 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», у якому просив:
- заборонити відповідачу та/або його структурним підрозділам та/або підприємствами, які йому підпорядковані, вчиняти будь-які дії по забороні допуску вагону № 95084448 для курсування на шляхах загального користування залізницями України у вантажному стані з 01.08.2023;
- зобов`язати відповідача внести до Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо вагону № 95084448 у частині граничного строку (дати) експлуатації цього вагону на коліях загального користування, який вказаний у технічному рішенні від 02.05.2018 № 301;
- стягнути з відповідача на користь позивача суму упущеної вигоди в розмірі 0,01 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №910/8493/22 позовні вимоги задоволені частково:
- заборонено відповідачу та/або його структурним підрозділам та/або підприємствами, які йому підпорядковані, вчиняти будь-які дії по забороні допуску вагону № 95084448 для курсування на шляхах загального користування залізницями України у вантажному стані з 01.08.2023;
- зобов`язано відповідача внести до автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо вагону № 95084448 у частині граничного строку (дати) експлуатації цього вагону на коліях загального користування, який вказаний у технічному рішенні від 02.05.2018 № 301;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №910/8493/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранслоджистік» про компенсацію судових витрат у справі №910/8493/22 задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 9 533,34 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №910/8493/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю та покласти судові витрати на позивача.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2023, справу №910/8493/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Михальська Ю.Б..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи №910/8493/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/8493/22.
23.01.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі № 910/8493/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.03.2023 о 14:00 год.
13.02.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач заявив, що його попередні розрахунки витрат на правову допомогу складають 40 000,00 грн., а докази понесення таких витрат будуть надані у відповідності до строків і в порядку, які визначені положеннями ГПК України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023, повний текст якої складено 01.03.2023:
- апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №910/8493/22 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №910/8493/22 - без змін;
- апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №910/8493/22 задоволено частково, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №910/8493/22 змінено, викладено п. 2 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №910/8493/22 в такій редакції: «Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранслоджистік» (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72; ідентифікаційний код 39834796) 8 233 (вісім тисяч двісті тридцять три) грн. 33 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.».
03.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранслоджистік» про компенсацію судових витрат у справі № 910/8493/22, в якій заявник просить прийняти вказану заяву до розгляду та розглянути її, стягнути з відповідача на користь позивача суму вартості правової (правничої) допомоги у розмірі 40 000,00 грн. До вказаної заяви позивачем додані належним чином засвідчені копії додаткової угоди № 2 від 15.12.2022 до укладеного з Адвокатським бюро «Сергія Андрощука» (бюро) договору про надання правової (правничої) допомоги № 05/45/66/3-28/05/2022 від 28.05.2022, виписки з банківського рахунку, акту № 2 здачі приймання наданої правової допомоги від 03.03.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранслоджистік» про компенсацію судових витрат у справі № 910/8493/22 призначено на 20.03.2023 о 10:00 год.
17.03.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а також заява про розгляд справи без участі відповідача.
В судове засідання учасники справи представників не направили, про причини неявки суду не повідомили.
Дослідивши матеріали заяви про компенсацію судових витрат та клопотання про зменшення витрати на оплату правничої допомоги, матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранслоджистік» про компенсацію судових витрат підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Стаття 221 ГПК України встановлює, що:
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);
- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);
- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п`яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву
З матеріалів справи слідує, що:
- у відзиві на апеляційну скаргу позивач заявив, що його попередні розрахунки витрат на правову допомогу складають 40 000,00 грн., а докази понесення таких витрат будуть надані у відповідності до строків і в порядку, які визначені положеннями ГПК України.
- заява про компенсацію судових витрат у справі № 910/8493/22 та докази понесення судових витрат надійшли до суду 03.03.2023.
Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 40 000,00 грн. ним до матеріалів справи додані належним чином засвідчені копії:
- укладеного між позивачем (клієнтом) та Адвокатським бюро «Сергія Андрощука» (бюро) договору про надання правової (правничої) допомоги № 05/45/66/3-28/05/2022 від 28.05.2022 (далі Договір) та додаткових угод № 1 та № 2 до нього;
- виписки з банківського рахунку;
- акту № 2 здачі приймання наданої правової допомоги від 03.03.2023
Зі змісту Договору слідує, що:
- бюро зобов`язується надати клієнтові правову (правничу) допомогу у справі про покладення на відповідача обов`язку щодо допуску вагону № 95048884 (інших вагонів клієнта), якому продовжено строк служби, на шляхах загального використання після ухвалення Наказу (п. 1.1);
- за надання бюро клієнтові правової (правничої) допомоги клієнт сплатить винагороду, визначену додатковою угодою до договору на підставі рахунку (п. 4.1);
- документом, який підтверджує надання правової (правничої) допомоги за договором, є акт про надання правової (правничої) допомоги, який повинен бути підписаний сторонами договору (п. 5.1).
У додатковій угоді № 1 від 28.05.2022 до Договору сторони погодили викласти пункт 4.1 Договору у новій редакції, що передбачає сплату за супроводження справи в суді 1-ої інстанції клієнтом бюро передоплати гонорару в розмірі 70 000,00 грн. Де 1 година роботи адвоката Бюро буде складати 1/2 від прожиткового мінімуму на працездатну особу (2 600,00 грн. станом на 01.07.2022).
Також, у додатковій угоді № 1 сторонами погоджено, що за супроводження справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій клієнт сплатить бюро гонорар в розмірі, який буде визначатися на момент необхідності супроводження справи у вказаних судах (пп.4.1.2 Договору).
У додатковій угоді № 2 від 15.12.2022 до Договору сторони погодили викласти п.п. 4.1.2 Договору у новій редакції, що передбачає сплату за супроводження справи в суді апеляційної інстанції клієнтом бюро гонорару в розмірі 40 000,00 грн..
03.03.2022 позивач та бюро підписали акт здачі-приймання наданої правової допомоги № 2 на загальну суму 40 000,00 грн. за період з 13.12.2022 року по 03.03.2023.
Згідно з випискою з банківського рахунку позивачем 09.02.2023 сплачено в якості передоплати за правову допомогу по Договору 20 000,00 грн.
Колегія суддів зазначає про те, що не є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутність надання доказів їх оплати позивачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Вказана правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу Адвокатським бюро «Сергія Андрощука» послуг на заявлену до стягнення суму.
Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У заяві про компенсацію судових витрат зазначено, що бюро надані наступні послуги:
- аналіз рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022, витрачено часу 2 години;
- проведення зустрічі з позивачем для обговорення змісту рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022, витрачено часу 1,5 години;
- аналіз апеляційної скарги від 09.01.2023 і формування питань для спростування припущень відповідача, викладених у скарзі від 09.01.2013, витрачено часу 3 години;
- обговорення з позивачем питань для спростування припущень відповідача, викладених у скарзі від 09.01.2013, витрачено часу 1 годину;
- ознайомлення з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023, витрачено часу 0,5 години;
- ознайомлення з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023, витрачено часу 0,5 години;
- складання відзиву на апеляційну скаргу, витрачено часу 6,5 годин;
- оформлення відзиву на апеляційну скаргу і його направлення відповідачу, а також подання до суду апеляційної інстанції, витрачено часу 1,5 години;
- ознайомлення з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023, витрачено часу 0,5 години;
- участь у судовому засіданні, призначеному на 01.03.2023, витрачено часу 2 години;
- складання заяви про компенсацію судових витрат, витрачено часу 1 година;
- обговорення з представником відповідача, адвокатом Сімчуком І. питань про добровільне виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022, аналіз відповідного листа від 02.03.2023, обговорення з позивачем про порядок і спосіб добровільного виконання вказаного рішення, витрачено часу 0,5 години;
- участь у судовому засіданні щодо розгляду заяви про компенсацію судових витрат від 03.03.2023, витрачено часу 1,5 години.
Відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яке обґрунтовано тим, що:
- виходячи зі змісту положень Договору та додаткових угод до нього вартість судових витрат позивач має становить 28 600,00 грн. (22 години по 1 300,00 грн. за 1 годину роботи);
- таки види послуг як проведення зустрічі з позивачем для обговорення змісту рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 (витрачено часу 1,5 години) та обговорення з позивачем питань для спростування припущень відповідача, викладених у скарзі від 09.01.2013 (витрачено часу 1 годину) не передбачені умовами Договору і не відносяться до правової допомоги;
- витрати на ознайомлення з ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023, від 22.12.2022 та від 20.02.2023 (витрачено часу 1,5 години) не відповідають критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, так як вказаними ухвалами були вирішені питання щодо витребування матеріалів справи, відкриття апеляційного провадження та розгляд клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції;
- аналіз апеляційної скарги і формулювання питань для спростування припущень відповідача, викладених у скарзі є складовою написання відзиву на апеляційну скаргу;
- відзив на апеляційну скаргу аналогічний за змістом позовній заяві;
- витрати на участь у судовому засіданні, призначеному на 01.03.2023 (витрачено часу 2 години) є завищеними, так як судове засідання розпочалося без затримок і тривало 18 хв., а робоче місце адвоката розташовано недалеко від Північного апеляційного господарського суду;
-покладення на відповідача витрат за обговорення з представником відповідача, адвокатом Сімчуком І. питань про добровільне виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022, аналіз відповідного листа від 02.03.2023, обговорення з позивачем про порядок і спосіб добровільного виконання вказаного рішення (витрачено часу 0,5 години) є безпідставним та необґрунтованим, а відповідна телефонна розмова тривала 1 хв. 10 сек.
Також відповідач просив врахувати, що через повномашабні військові дії він перебуває у вкрай незадовільному матеріальному становищі.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/1929/19 від 09.06.2022
За практикою Верховного Суду у справах №756/2114/17 і №911/3386/17 зазначено, що оскільки правова позиція позивача в судах попередніх інстанцій не змінювалася, то не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.
Колегія суддів зазначає про наступне:
- правова позиція позивача не змінювалась протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, представництво його інтересів здійснювалось тим самим адвокатським об`єднанням, адвокат, який складав відзив на апеляційну скаргу був обізнаний з обставинами даної справи та позицією іншого учасника справи щодо суті спору;
- витрати на ознайомлення з ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023, від 22.12.2022 та від 20.02.2023 (витрачено часу 1,5 години), обговорення з представником відповідача, адвокатом Сімчуком І. питань про добровільне виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022, аналіз відповідного листа від 02.03.2023, обговорення з позивачем про порядок і спосіб добровільного виконання вказаного рішення (витрачено часу 0,5 години), проведення зустрічі з позивачем для обговорення змісту рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 ( витрачено часу 1,5 години), обговорення з позивачем питань для спростування припущень відповідача, викладених у скарзі від 09.01.2013 (витрачено часу 1 годину), аналіз рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 (витрачено часу 2 години), не відносяться до неминучих та таких, що мають бути покладені на відповідача беззаперечно;
- з матеріалів справи слідує, що: в суді апеляційної інстанції було проведено 1 судове засідання, яке розпочалось вчасно та тривало 20 хв., відстань від бюро (м. Київ, вул. Глибочицька, 40-Б), до Північного апеляційного господарського суду (вул.. Шолуденка 1) становить 2,6 км. Вказане свідчить про те, що час затрачений адвокатом за участь у вказаному судовому засіданні (2 години) є завищеним;
- правові підстави для стягнення з відповідача витрат позивача за участь в судовому засіданні щодо розгляду заяви про компенсацію судових витрат від 03.03.2023 (витрачено часу 1,5 години) відсутні, так як адвокат позивача участі в цьому засіданні не приймав.
З огляду на ступінь складності справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, колегія суддів вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.
Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ними витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, колегія суддів, дійшла висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, а також у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є завищеним, а відтак стягненню підлягають витрати позивача у загальній сумі 20 000,00 грн.
Таким чином заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранслоджистік» про компенсацію судових витрат колегією суддів задовольняється частково.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранслоджистік» про компенсацію судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранслоджистік» (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72; ідентифікаційний код 39834796) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.
3. В іншій частині вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранслоджистік» про компенсацію судових витрат відмовити.
4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8493/22.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 20.03.2023.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Є.Ю. Шаптала
Ю.Б. Михальська
