УХВАЛА
14 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/8493/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця")
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022,
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранслоджистік" (далі - ТОВ "Укртранслоджистік")
до АТ "Українська залізниця"
про зобов?язання вчинити дії, стягнення упущеної вигоди,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Укртранслоджистік" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Українська залізниця" про заборону АТ "Українська залізниця" вчиняти будь-які дії щодо заборони допуску вагона № 95084448 для курсування; зобов?язання АТ "Українська залізниця" внести до Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо вагона № 95084448; стягнення з АТ "Українська залізниця" суми упущеної вигоди в розмірі 0,01 грн.
Господарський суд міста Києва рішенням від 08.12.2022 задовольнив позов у частині заборони вчиняти будь-які дії щодо заборони допуску вагона №95084448 та зобов?язав АТ "Українська залізниця" внести до Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо вагона № 95084448. В іншій частині позову відмовив.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що наказ Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647 набрав законної сили 01.01.2022 та в ньому прямо не встановлено застосування його положень зі зворотною силою, його положення не поширюють дію на правовідносини щодо граничного строку (дати) експлуатації спірного вагона на коліях загального користування.
Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 22.12.2022 стягнув з відповідача 9 533,34 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.03.2023 залишив без змін рішення суду та змінив додаткове рішення, стягнувши з відповідача 8 233,33 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. При цьому додатковою постановою від 20.03.2023 суд стягнув з відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
23.03.2023 АТ "Українська залізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2023.
Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1 - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування для відступлення;
пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав, на яких подається касаційна скарга, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Отже, при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для подання касаційної скарги.
Скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1- 4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".
У касаційній скарзі скаржник зазначив, що суди не дотрималися вимоги частини п?ятої статті 236 ГПК України щодо обґрунтованості судового рішення, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права (статті 58 Конституції України, статті 5 ЦК України), як наслідок, невиконання судом завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених статтею 2 ГПК України. Так, суди застосували норму права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.03.2021 у справі №522/799/16-ц, від 09.11.2021 у справі №908/2637/20, від 27.12.2022 у справі №910/21725/21 щодо застосування спеціального закону перед загальним, та не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 щодо розподілу судових витрат (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
Водночас у касаційній скарзі скаржник також зазначив, що підставою, на якій подається касаційна скарга, є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України (абз. 4 стор. 2), однак не обґрунтував у чому полягає неправильне застосування норми матеріального чи порушення норми процесуального права судами попередніх інстанції.
При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.
За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги АТ "Українська залізниця" необхідно обґрунтувати у чому полягає неправильне застосування норми матеріального чи порушення норми процесуального права судами попередніх інстанцій, що є підставою касаційного оскарження судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.
З огляду на те що касаційна скарга підлягає залишенню без руху до усунення її недоліків, викладене у касаційній скарзі клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень Верховний Суд буде розглядати після усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі №910/8493/22 залишити без руху.
2. Встановити Акціонерному товариству "Українська залізниця" строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, або через систему "Електронний суд" та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви докази такого направлення, а також докази про отримання цієї ухвали суду.
4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі №910/8493/22 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Рогач
