П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2021 року місто Київ
справа № 369/6092/20
провадження №22-ц/824/12913/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Подивач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Колесником Костянтином Анатолійовичем,
на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня 2021 року, ухвалене у складі судді Дубас Т.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачки про стягнення грошових коштів.
Позов обґрунтовано тим, що згідно з договором купівлі-продажу квартири від 19 липня 2017 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 5 грудня 2019 року у справі № 754/11747/18 7/8 частин спірної квартири витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Судом установлено, що треті особи були іпотекодавцями у відносинах з ОСОБА_6 , який у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру - зареєстрував за собою право власності на неї на підставі судового рішення У подальшому продав квартиру ОСОБА_2 , яка продала цю квартиру позивачу.
Разом з тим, рішенням Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року скасоване рішення суду, на підставі якого ОСОБА_6 зареєстрував своє право на спірну квартиру.
Тобто єдиною підставою витребування спірної квартири у добросовісного набувача ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції визначив те, що ані ОСОБА_6 , ані ОСОБА_2 як продавець не мали права відчуження спірної квартири у 2016 та 2017 роках відповідно.
ОСОБА_2 була залучена до участі у справі № 754/11747/18 в якості третьої особи.Таке клопотання було заявлено ОСОБА_1 , до якої були пред`явлені вимоги про витребування квартири, тобто таким чином, вважає позивач, що нею виконаний обов`язок покупця, передбачений ч.ч.1,2 ст.660, ч.1 ст.661 ЦК України.
Оскільки апеляційний суд у постанові від 5 грудня 2019 року по справі № 754/11747/18 константував відсутність у ОСОБА_2 права відчуження спірної квартири на користь ОСОБА_1 з огляду на обставини, що передували цьому продажу, з ОСОБА_2 як з продавця підлягають стягненню збитки на користь ОСОБА_1 у порядку ст.661 ЦК України.
При цьому збитками є дійсна вартість витребуваної частини квартири на момент розгляду спору. Згідно звіту про оцінку вартість 7/8 частин квартири складає 1911240,62 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 1911240,62 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в який просить рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі посилається на те, що у ст.661 ЦК України мова йде про «підстави вилучення за рішенням суду», а не момент виникнення прав третіх осіб, тобто факт витребування у 2019 році, як підстава стягнення збитків за ст.661; підставами вилучення (витребування квартири у позивача) за рішенням суду було те, що звернення стягнення на спірну квартиру як на предмет іпотеки у 2016 році було протиправним, про це свідчить мотивувальна частина постанови апеляційного суду від 5 грудня 2019 року
Апелянт вважає, що підстави вилучення спірної квартири у будь-яких осіб настали із набранням рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки законної сили. До того моменту підстав для вилучення існувати не могло, оскільки квартира була у власності третіх осіб ( ОСОБА_7 ) і їх право порушено не було. Підстави для витребування квартири з`явились лише з моменту скасування рішення суду - 18 квітня 2018 року. Більш того, рішенням Київського апеляційного суду від 5 грудня 2019 року, яким витребовано спірнкну квартиру у позивача, встановлено, що з володіння третіх осіб квартира вибула без їх волі, саме до моменту її придбання позивачем, що є очевидним, проте проігноровано судом першої інстанці.
Щодо дійсності договору купівлі-продажу, на підставі якого позивач придбав квартиру, слід видзначити, що його недійсність для витребування не вимгається, у зв`язку із чим і захист прав добросовісного набувача відбувається поза межами реституції, як зазначає ВП ВС.
Щодо ціни квартири апелянт відзначає, що додатково, окрім суму, яка зазначена у договорі купівлі-продажу як вартість квартири, на користь відповідача було сплачено 44000 доларів США.
Також апелянт зазначає, що іншого механізму, крім стягнення з продавця збитків, що дорівнюють реальній вартості витребуваної квартири, захисту прав добросовісного набувача законом не передбачено.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Бураков І.О., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити. У відзиві зазначає про те, що до правовідносин сторін не підлягають застосуванню положення ст.661 ЦК України. У ОСОБА_2 відсутня вина у заподіянні збитків, що виключає відповідальність відповідача перед позивачем. Крім того, позивачем не доведений належними та допустимими доказами розмір збитків.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Колесник К.А. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Бураков І.О. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 19 липня 2017 року позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., реєстровий номер 7786. Відповідно до п.1 договору купівлі-продажу квартири, квартира, що продається, належить продавцю - відповідачу на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. 23 березня 2016 року, за реєстровим № 666, та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 березня 2016 року. Пунктом 2 даного договору визначено, що продаж вчинено за 150353 грн., які покупець повністю виплатив продавцю до підписання цього договору. Продавець своїм підписом під цим договором підтверджує факт розрахунку та відсутність будь-яких претензій до покупця. Ціна квартири становить 150352 грн.79 коп. відповідно до Звіту про оцінку майна від 18 липня 2017 року, виготовленого ТОВ «Пальчинська і Партнери». У пункті 5 договору купівлі-продажу зазначено, що продавець вважає вигідним для себе ціну продажу.
На момент розгляду цієї справи, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не розірваний, в судовому порядку недійсним не визнавався.
Постановою Київського апеляційного суду по справі № 754/11747/18 від 5 грудня 2019 року, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 5/8 частини квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , та по 1/8 частини даної квартири на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ..
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що положення ст.661 ЦК України не можуть бути застосовані до правовідносин, які склались між позивачем та відповідачем, враховуючи, що кошти сплачені за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальтчуком С.П., 19 липня 2017 року, реєстровий № 7786, не можуть бути збитками в розумінні ст.22 ЦК України, а також права третіх особі на товар повинні виникнути до моменту продажу товару, тобто позивач обрала неналежний спосіб захисту своїх прав. Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що вимога про стягнення 1911240,62 грн. є безпідставною вимогою з огляду на ціну квартири, визначену у договорі купівлі-продажу. Також суд вважав, що оскільки договір купівлі-продажу квартири є дійсним, вимоги з заявлених позивачем підстав є передчасними.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспопрюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорвинная саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відтак суд повинен установити, чи були порушені ( чи існує можливість порушення), не визнані або оспор енні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстави позову), характер порушеногот права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторонни є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін погоджені ними, та, умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст.660 ЦК України, якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред`явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець повинен вступити в справу на стороні покупця.
Якщо покупець не повідомив продавця про пред`явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця.
Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем.
Встановлено, що у серпні 2018 року ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_8 , ОСОБА_1 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. У жовтня 2018 року третьою особою з самостійними вимогами ОСОБА_2 подано позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про визнання права іпотекодержателя.
Постановою Київського апеляційного суду від 5 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 24 квітня 2019 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Витреббувано з незаконного володіння ОСОБА_1 5/8 частини квартири АДРЕСА_1 у володіння ОСОБА_3 , та по 1/8 частини квартири АДРЕСА_1 у володіння ОСОБА_5 і ОСОБА_4 (справа №754/11747/18).
При цьому, судом установлено, що рішенням Апеляційного суду м.Києва від 17 березня 2016 року було скасовано рішення Деснянського районного суду м.Києва від 3 липня 2015 року і ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання за ОСОБА_6 права власності на предмет іпотеки. Під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вже після смерті ОСОБА_6 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Апеляційного суду м.Києва від 17 березня 2016 року в Державному реєстрі речових прав було зареєстровано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_6 , після чого в цей же день право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1 від 23 березня 2016 року.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_6 не мав права на відчуження спірної квартири в зв`язку із порушенням порядку набуття на неї прав, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Відповідно до матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 була залучена до участі у справі, в якій було ухвалено рішення про витребування 7/8 частин квартири у добросовісного набувача ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
Отже, питання компенсації добросовісному набувачу має вирішуватися за заявою такої особи у контексті ст.661 ЦК України.
З урахуванням конкретних обставин, які були встановлені під час розгляду справи № 754/11747/18, а саме підстави набуття права власності на спірну квартиру як ОСОБА_6 , який на час реєстрації за ним права власності на цю квартиру вже помер, так і ОСОБА_2 . Відповідальність за завдані ОСОБА_1 збитки, має нести саме ОСОБА_2 , і саме в такий спосіб підлягає захисту порушені права ОСОБА_1 .
Обставини, які відповідно до ч.2 ст.660 ЦК України звільняють від відповідальності продавця, судом не встановлено.
На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув і дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам, судом першої інстанції не застосовані норми матеріального права, що підлягають застосуванню до правовідносин сторін, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про грошове стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суд має виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості ( постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 640/14719/15-ц).
Відповідно до звіту про оцінку вартості нерухомого майна - трьохкімнатної квартири загальною площею 96,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , ринкова вартість об`єкта оцінки становить 218425 грн., відповідно вартість 7/8частин цього об`єкта становить 1911240 грн. 62 коп. ( 2184275 : 8 х 7) Звіт складений оцінювачем Гончаренко В.В. ПП «Спілка експертів» . Така вартість відповідачем не спростована, а тому посилання сторони відповідача на те, що позивачем не доведений розмір збитків є безпідставними.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України,
суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Колесником Костянтином Анатолійовичем, задовольнити.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня 2021 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1911240,62 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 10510 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 5 січня 2022 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді Л.Д.Поливач
А.М.Стрижеус
